Буковинський інтелектуальний календар СЕРПЕНЬ 2017

 Данієль Веренко 
 
2 серпня – 140 років від дня народження австрійського і румунського історика, педагога
 
Даніеля Веренки нім. Werenka; рум. Verenka,1847 – 1940)

Він народився в передмісті Чернівців в селі Роша (нині це мікрорайон Чернівців) в родині етнічного українця Георгія Веренки та Анни Меленицької. Тут навчався в найпрестижнішій і єдиній на той час Чернівецькій першій цісарсько-королівській державній гімназії, яку закінчив в 1869 році. Студіював теологію в університеті в Чернівцях і продовжив у Відні на філологічному факультеті. Тут залишився працювати вчителем філософії в реальній школі у VIII федеральному штаті Відня впродовж 1883-1894 років. Але в силу різних причин, і особистих в тому числі, він повертається в рідні Чернівці. Тут йому запропонували місце у Вищій православній реальній школі (нині це ЗОШ № 2 на вулиці Головній), яка в 1870 році була відкрита з ініціативи і благословення самого митрополита Євгена Гакмана. Це один з небагатьох закладів у Чернівцях, в якому вивчалась українська мова. Тут він викладав понад 13 років поруч з такими з знаними викладачами Чернівців, як найвідоміший історик, професор і ректор університету Раймунд Фрідріх Кайндль, який тут викладав німецьку мову, історію та географію; політичний діяч, депутат Буковинського сейму, перший голова товариства «Народний дім», викладач хімії Єротей Пігуляк та його брат, відомий буковинський живописець, портретист, талановитий педагог, вчитель креслення та каліграфії Юстин Пігуляк; австрійський письменник і перекладач, історик Йоганн Ґеорґ Обріст. Також тут викладав православний священик, професор, композитор, вчитель музики для учнів православного віросповідання поет Сидір Воробкевич. А професором української мови був «один із світлих людей свого часу» Сидор Мартинович.

Під впливом таких знакових особистостей він і сам захопився дослідженням і вивченням історії Буковини кінця XVIII – початку XIX століть. Підготував та опублікував І частину німецькою мовою нарисУ і підбірки документів - «Виникнення і розквіт Буковини» («Bukowina's Entstehung und Aufbluhen», teil 1), яка вийшла в 1892 році у Відні. Згодом підготував таку серйозну і дуже скрупульозну працю як статистичні відомості про кількість населення міст і сіл Буковини наприкінці 18 століття -«Топографія Буковини під час приєднання її до Австрії» (Topographie der Bukowina zur Zeit ihrer Erwerbung durch Österreich), яка вийшла в 1895 році в Чернівцях. А в наступні 1896-1897 роки підготував і видав «Документальні повідомлення про міста Цецино і Чернівці» ( Urkundliche Nachrichten über die Städte Cecina und Tschernowitz. «Jahresbericht d.gr.-orth. Ober-Realschule»). «Марія Терезія i Буковина» у Віденській газеті № 107 в 1888.«Вшанування на Буковині 12 жовтня 1777 року» (Die Huldigung der Bukowina am 12 oktober 1777) у «Румунському віснику» за 1889 рік, який виходив у Відні.
«Взаємини Австрії і Туреччини у виданні «Герцогство Буковина» (Tratativele Austriei si Turciei asupra „Districtului Bucovina“ in Anuarul Scolii Reale de Stat din Viena) 1891¬-1892. «Російсько-турецька війна 1773 року» (Der russiesch -turkische Krieg im jahre 1773 in Rumanische Revue Viena nr.8 1892 ) «Regularea frontierelor pe timpul alipirii la Austria in Anuarul Muzeului de stat al Bukovinei III».
«Буковина в 1809 році» в шкільному щорічнику за 1902 -1903, який виходив в Чернівцях(«Apelul la arne catre Bucovina in anul 1809 in Anuarul colii Reale Superioare din Cernauti 1902 -1903»).

Також він є автором праць з історії Стародавньої Греції (Еллади), яка залишалась його захопленням впродовж всього життя.
Для духовного і наукового розвитку гімназії він подарував бібліотеці значну частину своєї книгозбірні. Він був членом комітету «Mazililor si i Razesilor din Bucovina» і віце-президентом секції з вивчення історії минулого та етнографії румун на Буковині і підготовив основну експозицію з цієї теми в 1906 році в Бухаресті.

Брав саму активну участь в роботі Товариства культури і літератури Буковини Австро-Угорського періоду.
Як талановитого викладача і доброго організатора педагогічної науки в 1907 році його було призначено директором гімназії в місто Кімполунг (нині знаходиться в Румунії), що тоді належало до Південної частини Буковини. Він пропрацював на цій посаді до 1916 року.

Тут він і відійшов у вічність 1серпня 1940 року.
 
 


              Іларіон Веренко

8 серпня – 140 років від дня народження філолога, композитора,
 
педагога, диригента, доктора теології
 
Іларіона Веренки (рум. Verenka Ilarion(Ilarie), 1877 – 1923).

Він народився в передмісті Чернівців – Горечі (нині мікрорайон Чернівців)в родині вчителя Івана Веренка. Початкову освіту отримав в Чернівецькій державній гімназії. Потім студіював на теологічному і філософському факультетах Чернівецького університету імені Франца Йосифа і продовжив навчання у Віденському університеті (1907–1909).
Аби вдосконалити свої мистецькі вподобання, впродовж 1909 – 1910 років навчався в столичній Академії музики та сценічного мистецтва, де його основним учителем був знаменитий чернівчанин Євсевій Мандичевський.
Завжди брав активну участь в культурному житті Чернівців та Буковини , будучи віцепрезидентом чернівецького культурологічного товариства в школі(1904) і членом румунського товариства культури і літератури.
Впродовж 1901–1914 та 1918 – 1921 працював професором румунської мови і музики Чернівецького ліцею імені Пумнула і водночас був диригентом хору митрополичого кафедрального собору Св. Духа.
Будучи доктором теології, в 1917 році був висвячений на священика і в роки Першої світової війни був православним капеланом у православній каплиці і духівником у Відні. І хоч він прожив дуже коротке життя, проте він є автором музикознавчих праць, церковних мелодій, низки пісень, хорів на вірші Міхая Емінеску, Джеордже Кошбука, Штефана Іосіфа.
Гармонізував понад 500 румунських народних пісень з колекції Олександра Воєвідки.
 
 
 
Василь Шендеровський
 

22 серпня – 75 років від дня народження українського фізика, історика науки, доктора фізико-математичних наук,
 
професора Василя Андрійовича Шендеровського (1942)
 
 

Народився в містечку Заставна на Буковині в селянській родині поважного заставнівського ґазди Андрея Шендеровського.
По закінченні з відзнакою фізико-математичного факультету Чернівецького державного університету працював науковим працівником в Інституті напівпровідників Академії наук. Одночасно закінчив аспірантуру в Інституті фізики АН за спеціальністю «Теоретична фізика». Зараз працює на посаді Віце-президента Українського фізичного товариства Інституту фізики Національної академії наук України.
Василь Андрійович — автор понад 500 наукових і науково-публіцистичних розвідок, серед яких три монографії з фізики (у співавторстві): «Узкозонные полупроводники. Получение и физические свойства» (1984), «Процессы переноса в теллуре» (1987), «Вариационный метод в кинетической теории» (1992). В.А.Шендеровський є співавтором словників: «Українсько-англійсько-німецько-російський словник фізичної лексики» (1996), «Українсько-англійсько-російський словник з радіаційної безпеки» (1998),«Українсько-англійсько-російський тлумачний словник з радіології та радіологічного захисту» (2007). У 2003 році ним видано книгу «За правдиве назовництво українське», де аналізуються сьогоденні проблеми української наукової термінології.

Професор Шендеровський — упорядник і редактор унікальних книг про видатного українського вченого-фізика і культурного діяча Івана Пулюя: «Іван Пулюй. Збірник праць» у 3-ох томах (1976, 1997) та «Іван Пулюй — Пантелеймон Куліш. Подвижники нації» (1997).
За редакцією В. Шендеровського вперше перевидано українською мовою німецькомовну монографію видатного вченого-фізика, нашого земляка Олександра Смакули «Монокристали» (2000). У цьому ж році за ініціативи В. Шендеровського та В. Козирського вперше за 100 років перевидано «Біблію» в перекладі П. Куліша, І. Нечуя-Левицького та І. Пулюя, а наступного 2001 року вперше видано книгу «Ганна Барвінок» та вперше в Україні перевидано Святе Євангеліє в перекладі Пилипа Морачевського (2007). В. А. Шендеровський є одним з упорядників двотомового видання «Ганна Барвінок» (2011).
Проф. В. Шендеровський — автор сценаріїв науково-популярних фільмів «Іван Пулюй. Повернення» (перша премія на Міжнародному конкурсі «Нашого цвіту — по всьому світу», 2001), «120 років Чернівецькому університету», «Олександр Смакула», «Данило Заболотний» та інших. Високохудожня стрічки «Іван Пулюй. Повернення» отримала високу оцінку діаспори як в Україні, так і в Празі, Парижі, Торонто, Ванкувері, Відні.
У 1999 році професор Василь Шендеровський започаткував авторську програму «Нехай не гасне світ науки» і п’ять років вів її разом з відомою журналісткою Еммою Бабчук на Українському Національному радіо. Вийшло понад 150 передач про видатних українських вчених, які через різні причини були маловідомими або замовчуваними.
Результатом цієї клопіткої багаторічної праці став тритомник «Нехай не гасне світ науки» (т.1, 2003, 2009, 2011). А в 2012 році вийшов довідник «Видатні українські вчені у світовій науці».
Він не втомлюється працювати в українських та міжнародних архівах і відкриває нам імена та прізвища геніальних українців, які назавжди ввійшли в історію своїми винаходами, дослідами та неймовірною перебудовою уяви про світ.
В 2012 році за вагомий внесок у розвиток науки та освіти України
професору Василю Шендеровському присвоєно Почесного доктора Тернопільського Національного технічного університету ім. Пулюя (Doctor honoris causa).
Василь Шендеровський в 1992 році був ініціатором, організатором і виконавчим директором «Міжнародного енциклопедичного бюро з фізики», діяльність якого скеровано на створення українською мовою «Енциклопедії фізики», термінологічних словників, посібників з фізики та історії науки.
За таку подвижницьку працю в поверненні із забуття українських наукових імен Василь Шендеровський є лауреатом премії Фонду Тараса Шевченка (1997) та імені Івана Огієнка (1999), нагороджений Подякою Голови Київської міської державної адміністрації (2001) та нагрудним знаком «Знак Пошани» (2002). У березні 2003 року В. Шендеровського, як вияв високої оцінки його наукової і громадсько-політичної діяльності, обрано дійсним членом Наукового Товариства імені Шевченка, за заслуги у відродженні духовності в Україні у 2006 році Київським Патріархатом він нагороджений Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня.
 
                                                                         Франц  Гауке
 
28 серпня –165 років від дня народженя доктор права, професора
 
Франца Гауке   ( Hauke Franz, 1852 – 1915)
 

Він народився у Відні, де й отримав вищу юридичну освіту в столичному університеті. В 1877 році склав кваліфікаційний екзамен і здобув ступінь доктора права. Наукову кар’єру розпочав в університеті Інсбрука, де отримав посаду приват-доцента із австрійського державного права. І коли в Чернівцях у 1885 році було відкрито університет Франца Йосипа, в якому були перспективи наукової кар’єри, то він, як і більшість молодих та амбітних науковців, прийняв запрошення викладати в ньому. І наступні 20 років своєї науково-педагогічної діяльності Франц Гауке віддав юридичному факультету Чернівецького університету. Спочатку отримав посаду неординарного професора, а з 1889 року став ординарним професором. Тобто виріс від приват-доцента до професора. За старанність і відданість науковій та організаційній роботі в 1897 навчальному році був деканом юридичного факультету, а в 1900-1901 роках – обраний ректором університету. Майже постійно він був членом державних екзаменаційних комісій із правознавчих та державознавчих дисциплін. Про свою прихильність до студентської молоді сам Франц Гауке свого часу сказав, що “Спілкування з обдарованою молоддю, яка сповнена благородною наснагою, поза сумнівом, - світлий промінь посади викладача університету. Він дає можливість врятувати хоч деяку частинку юнацьких відчуттів на схилі літ”.

Франц Гауке, як відомий вчений в області державного права,в числі своїх найпомітніших праць може назвати: “Історичні основи монархічного права” (1894); “Нарис конституційного права” (1903); “Студії з австрійського права управління” (1908); “ Октройоване конституційне право” (1911); “Розвиток публі чного права в Австрії” (1911); “Історія розвитку і проблеми права на недоторканість” (1915). Окрім дисциплін державно-правового циклу він викладав декілька спецкурсів з римського права – спадкового права і сімейного права.
Свою активну науково-педагогічну діяльність Франц Гауке у Чернівцях завершив в 1904 році. Він перейшов до університету у Граці, де у 1908-1909 роках був деканом факультету, а у 1911-1912 – радником ректора.

Відійшов у вчність шанований і відомий в наукових колах австрійський конституціоналіст 11 листопада 1915 р. на своїй рідній землі, у Відні.
На його пошанування 28 березня 1916 року в університеті Граца відбулася поминальна академія. Не оминули вкладу цього достойного вченого і в 1936 році, коли другий за величиною університет в Австрії – Ґрацький університет імені Карла і Франца (нім. Karl-Franzens-Universität Graz) святкував триста п’ятдесят років університету.