Буковинський інтелектуальний календар . СІЧЕНЬ - 2016

                                                                                                                  СІЧЕНЬ 2016 

 

 
Уже традиційно Муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського надає інформацію про знаменні та пам’ятні дати почесних діячів Чернівців, які посутньо вплинули і впливають на духовно-інтелектуальну атмосферу міста.
 
Календар 2016 року містить інформацію про видатних чернівчан, для яких цей рік є ювілейним. Надані відомості дають можливість дізнатися про основні факти їхніх життя та діяльності. Це ті, хто створювали духовний світ Чернівців, збагачували місто цінними здобутками в науці, культурі, мистецтві. Ці персоналії на високому рівні здійснювали свою діяльність у різних галузях як у Чернівцях, так і поза межами України. Cеред знаних імен – митрополит Буковини, ректор університету Володимир де Репта (в миру Василь), письменники Сильвестр Яричевський, Ярослав Весоловський, Гаврило Продан, Валентин Тарнавський, Іван Синюк, Іван Діброва, викладачі університету, вчені світового рівня – доктор філології, доктор теології, професор Василь Митрофанович, професор Йоган Вробель, доктор права, професор Карл Гіллер, доктор біології та філософії, професор Євген Ботезат, видатні художники Ян Лучинський, Ед Арно, Володимир Загородніков.
 
 
 
  
 СІЧЕНЬ 2016
 
 
7 січня – 115 років від дня народження українського байкаря, перекладача і педагога Дениса ОНИЩУКА (1901–1975)
 
Народився в с. Дорошівці Застанівського району в сім’ї селянина-бідняка. Середню освіту здобув у Чернівецькій гімназії.
 
З юних літ Денис Онищук брав активну участь у культурно-просвітницькому житті краю: у 1921–1923 рр. грав в українському театрі в Чернівцях, був членом студентського товариства «Січ», українського товариства «Буковинський Кобзар», українського культурно-спортивного товариства «Буковина» в Бухаресті. Улітку 1922 року Денис Онищук отримав атестат зрілості і вступив на математичний факультет Чернівецького університету. Але, на жаль, доля розпорядилась по-іншому. Наступного, 1923-го року, він став студентом вже іншого навчального закладу – Бухарестського фізкультурного інституту, по закінченні якого з 1927-го року вчителював в Хотині, Чернівцях. Завершальний період його педагогічної діяльності припав на український ліцей міста Сігет. Після виходу на пенсію оселився в Гура-Гуморі (у Сучавському повіті) – рідному місті Ольги Кобилянської.
 
Потяг до літературної праці Денис Онищук відчув ще в шкільні роки. Перші друковані твори Дениса Онищука з’явилися в сатиричних журналах «Щипавка», «Будяк», які виходили в Чернівцях.
 
При Сігетському ліцеї Денис Онищук організував літературний гурток і сам, як керівник літературного гуртка, значно розширив власну літературну діяльність: допомагав укладати літературні альманахи й українсько-румунський та румунсько-український словник, робив дописи до єдиної тоді української газети Румунії «Новий вік», готував до друку шкільні підручники українською мовою тощо. Протягом тривалого часу Денис Онищук популяризував український фольклор Румунії. Частина зібраного ним фольклору вийшла окремою книжкою «Народ скаже – як зав’яже».
 
Перекладацька діяльність – окрема важлива сторінка в творчій біографії Дениса Онищука. У його інтерпретаціях румунською мовою з’явилися вірші Тараса Шевченка та Івана Франка. Водночас завдяки Денису Онищукові український читач дістав змогу познайомитися з творами Джорджа Кошбука, Йона Луки Караджале, Джордже Топирчану, Тудора Аргезі, і особливо, Міхая Емінеску. У 2008 р. побачила світ автобіографічна повість у новелах Д. Онищука «На шляху життя», якою автор повертається до свого читача.
 
Помер Денис Іванович 12 червня 1975 р. в м. Гура-Гуморулуй (Румунія), де і похований.
 
 
 
 8 січня – 150 років від дня народження українського художника, живописця
Степана КОБИЛЯНСЬКОГО (1866–1940)
 
Народився у м. Гура-Гумора (Південна Буковина, нині територія Румунії). В родині Степан Юліанович був п’ятою дитиною. У містах Сучава та Кимполунг жив разом із рідними до 1878 р. По закінченні 4-го класу народної школи в Кимполунзі 12-ти річним хлопчиком вступив до військової школи в місті Вінер-Найштадт (Австрія). Згодом продовжував навчання у військовій середній реальній школі в австрійському місті Вайскірхен. У 1884 р. йому було присвоєно звання молодшого лейтенанта. А далі – військова служба.
 
Малювати почав ще в дитячі роки і, коли Степана Кобилянського направили служити в 24-й піхотний полк у Відні, одержав можливість відвідувати Віденську академію мистецтв (з 1885 р.). В 90-ті роки він служив у військових частинах, що дислокувалися в Чернівцях та Радівцях (місто в Румунії).

Частина робіт С. Кобилянського зберігається нині в Чернівецькому літературно-меморіальному музеї письменниці О. Кобилянської. Він – автор пейзажів, замальовок з життя гуцулів, невеликих картин батального жанру, портретів. Його твори: «Пейзаж з Кимполунзьких гір» (1887),               «О. Кобилянська в хустці» (1889), «Портрет О. Кобилянської» (1910), «Портрет Т.Г. Шевченка» (1911), «Портрет матері» (1913), «Зимовий краєвид» (воєнний нарис, 1915), «Гірський краєвид» (1915), «Осінній пейзаж» (1915), «Старовинна галицька церква» (1915), «Пізня весна» (1916), «Пейзаж» (1924). З листів до рідних довідуємося, що він надсилав їм багато інших своїх робіт. Крім портретів, пейзажів – копії з картин Рубенса, Тіціана, Рафаеля.
 
Помер 1 лютого 1940 р. в місті Марібор (Югославія). Згідно з останньою волею покійного його тіло було піддане кремації в австрійському місті Грац, а урну з прахом встановлено на Маріборському цвинтарі «Побреже».
 
 
 
16 січня – 145 років від дня народження письменника
Сильвестра ЯРИЧЕВСЬКОГО (1871–1918)
 
Народився у містечку Рогатині (нинішня Івано-Франківщина) у родині кравця. Після закінчення початкової школи навчався в Бережанській гімназії, де разом із Богданом Лепким заснував літературно-мистецький гурток, девізом якого були слова Й. Ґете «Більше світла!». Бажаючи опанувати слов’янські мови, поет переходить до Віденського університету, де слухає лекції видатного вченого-славіста Ватрослава Ягича.

У Відні Сильвестр Яричевський розгортає активну творчу роботу – пише багато поезій, нарисів, оповідань, а також статей про мистецьке життя столиці. Велике значення для нього мали дружба з Марком Черемшиною, Мелетієм Кічурою, листування з Осипом Маковеєм. Під час навчання брав участь у виданні альманаху «Січ», друкував свої поезії в газеті «Буковина», в журналах «Дзвінок», «Зоря», «Комар», «Науково-літературний вісник» та ін.

Невдовзі Сильвестр Яричевський перебирається до Чернівців, де працює якийсь час у газеті «Буковина», а восени 1904 року влаштовується викладачем у Кіцманській гімназії.

Сильвестр Яричевський працював в українській літературі майже чверть століття і залишив після себе низку яскравих художніх творів та світле ім’я культурного діяча-патріота.

У 1978 році в Бухаресті вийшов двотомник творів С. Яричевського (упорядкування, вступна стаття і примітки Магдалини Ласло-Куцюк). П’єса письменника «Лови на ловців» у 90-ті роки з успіхом ішла на сцені Чернівецького українського музично-драматичного театру імені О. Кобилянської. 
 
Помер письменник 30 березня 1918 року в Сереті, де й похований.
 
 
 
 19 січня – 115 років від дня народження оперного співака
Дениса РУСНАКА (1901–1952)
 
 
Народився в с. Дубівці (тепер Кіцманського району). Після закінчення сільської школи навчався у Кіцманській та Чернівецькій гімназіях, а також у Чернівецькій музичній школі. Ставши калікою в 13 років, усвідомив, що бути актором-співаком, як і брат, йому не судилося. Він став «добре відомим українському загалу», – як писала про нього преса, – диригентом «Міщанського хору» в Чернівцях, з яким об’їздив колишню Буковину і Бессарабію. Згуртував молодіжний оркестр. Сам грав на багатьох інструментах, а деякі й виготовляв.

Із забороною румунською владою українських товариств змушений був 1929 р. пристати до мандрівного ансамблю, з яким об’їздив міста Північної Африки, Південної Америки, Західної Європи. Повернувшись на Буковину, Денис Руснак допомагав Івану Дудичу у створенні української трупи. Як співак, брав участь у виставах та концертах. Репертуар його складався з народних пісень, творів українських композиторів і оперної класики.

В 1936 р. довелося знову залишити рідний край, податися світами, побувати в Голівуді.

Помер у 1952 році в далекому Нью-Йорку.
 
 
 
  
   19 січня – 125 років від дня народження журналіста, культурного діяча
Григорія СКЕГАРА (1891–1957)
 
Народився в с. Погорилівці, прибув до Канади (Вінніпег, 1908) працював на різних роботах, зокрема, у копальнях золота у Британській Колумбії. Спочатку вчителював у Толстой (Манітоба) і в Райн (Саскатун). В 1923 р. закінчив Норвестерн Університет, дентистичний факультет, зі званням доктора. Практикував упродовж 14 років у Чікаго. Від 1940 р. переїхав на постійне проживання в Лос-Анджелес (Каліфорнія). З 1946 – технік при продукції кольорових фільмів у Голлівуді.
 
Г. Скегар відомий у США та інших країнах своєю журналістською працею. Автор численних наукових і літературних праць, що з’являлися в еміграційних часописах. Перекладав з української на англійську і з англійської на українську мови.
 
  
 
20 січня – 120 років від дня народження видатного діяча міжнародного
робітничого руху Манфреда ШТЕРНА (1896–1954)
 
Народився в селі Волока, у багатодітній єврейській сім’ї. Закінчив гімназію в Чернівцях, поступив у Віденське медичне училище.

У 1914 році, з початком Першої світової війни, вступив добровольцем до Австро-угорської армії, служив фельдшером. У 1916-му потрапив у російський полон і відправлений до табору в Сибір.

Після більшовицької революції 1917 року вступив у Червону Армію. Воював у Сибіру і в Монголії. На початку 1920 року під Читою був поранений. Прийнятий в члени ВКП(б). З 1921-го – співробітник Комінтерну. Навчався у Військовій академії імені Фрунзе (1921–1922), був зарахований до штату Розвідувального управління Червоної Армії. У 1923-му спрямований у Німеччину під псевдонімом Лазар Штерн як фахівець у партизанській війні. Працював у військово-політичному відділі (Militär-Politischen Apparat) Комуністичної партії Німеччини. Брав участь у підготовці та проведенні Гамбурзького повстання у жовтні 1923 року.

В 1929 році направлений резидентом ГРУ в США, під псевдонімом Марк Зільберт. Організував мережу агентів та інформаторів, які збирали свідчення про воєнну техніку США. Зокрема, Штерн зумів роздобути і переправити в СРСР технічні характеристики розроблюваного танка. Був вистежений ФБР і вимушено тікав назад в СРСР через Канаду.

В 1938 році заарештований. 14 травня 1939 року засуджений до 15 років ув’язнення «за контрреволюційну діяльність».

Останні роки життя провів у таборах ГУЛАГу, де від виснаження помер 18 лютого 1954 року в Озерлазі на станції Сосновка.
 
 
 
29 січня – 130 років від дня народження польського живописця , іконописця, ілюстратора, педагога Станіслава БАТОВСЬКОГО-КАЧОРА (1866–1943)
 
Вчився в Академії мистецтв у Кракові. Жив у Львові. У 1891–1939 роках керував у Львові художньою школою, в якій навчалися і українські художники (Олена Кульчицька, Микола Івасюк та ін.). Створив картини на українську тематику: «Вечорниці», «Битва з татарами» та ін. Брав участь у розписах львівського міського театру. У 1903–1914 роках мав приватну школу малювання у Львові. Брав участь у виставах у Кракові, Варшаві, Чікаго, Берліні, Києві. Багато подорожував.

Здійснив розписи у Польському Домі у Чернівцях, відкритому 1905 року.