Буковинський інтелектуальний календар . ЛИСТОПАД - 2016

                                                                                                         ЛИСТОПАД 2016

3 листопада – 170 років від дня народження доктора права, професора

Карла ГІЛЛЕРА (1846–1904)
 
Народився в м. Вюрцбург, де здобув вищу освіту, закінчивши Вюрцбурзький університет.

У 1868 році розпочав підготовчу юридичну практику у місцевому суді. Через три роки Гіллер склав практичний іспит, після чого працював юристом і суддею.

Займаючись юридичною практикою, не залишає теоретичні заняття з метою отримати науковий ступінь. Він досяг своєї мети у 1871 році, коли захистив докторську дисертацію в університеті міста Гейдельберг.

У вересні 1875 року його було призначено до щойно заснованого Чернівецького університету на посаду професора австрійського матеріального і формального кримінального права, де він очолив кафедру кримінального права і процесу, на якій пропрацював до 1898 р.

Проживав Карл Гіллер у Чернівцях по вул. Герренгассе, 7. Нині це вул. О. Кобилянської.

Обирався ректором університету на період 1885–1886 рр. Також Карл Гіллер обирався двічі проректором (1886–1887 та 1892–1893 рр.), тричі – деканом факультету (1882–1883, 1887–1888, 1895–1896 рр.) та заступником декана (1883–1884, 1888–1889, 1896–1897 рр.).

За глибокі знання кримінального права та законодавства Австрії, університет Граца в 1898 році призначив Гіллера своїм головою.

Помер Карл Гіллер 24 квітня 1905 року на 58 році життя. На той момент він працював деканом юридичного факультету університету м. Грац.
 
 
 
8 листопада – 100 років від дня народження поета, громадського діяча, журналіста
Василя БАРАНЕЦЬКОГО (1916–1941)
 
Василь Баранецький народився 8 листопада 1916 року в бідній селянській родині. Початкову освіту здобув у Кострижівській школі в 1923–1927 роках.

Продовжив навчання в Кіцманському ліцеї «Дмитро Кантимір», який закінчив з відзнакою. Як кращий учень був увінчаний короною. Після закінчення ліцею і здачі екзаменів 28 вересня 1934 року В. Т. Баранецькому було видано диплом бакалавра.

В цьому ж році Василь вступає на філософський факультет Чернівецького університету. В травні 1937 року подає заяву декану юридичного факультету з просьбою про паралельне навчання на факультеті права.

Щоб дати змогу навчатися в університеті, батьки були змушені продати частину землі. В той же час і Василь заробляв деякі гроші, даючи приватні уроки. В цей період він займається літературною діяльністю і пише вірші, сповнені лірики, сатири, патріотизму. Поки що відомі такі твори, як «Дід і смерть», «Весна», «Листопад», «Рідний край», «Веселка», «Два приятелі». Друкувався в крайовому тижневику «Самостійність». Було у Василя три зошити віршів, кожен із яких налічував 50 аркушів. Коли він у 1941 році виїхав до Миколаєва, то залишив ці зошити своїм батькам. Подальша їх доля, на жаль, невідома.

Василь Баранецький входив у націоналістичну групу товариства «Чорноморе», яке ставило своїм завданням майбутню «розбудову нації». Він також був учасником драматичної секції при товаристві «Кобзар».

По завершенні навчання роботи у румунської влади не отримав, хоч мав на той час хорошу спеціальність, добре володів німецькою, латинською, румунською і французькою мовами.

Він часто приїжджав у рідне село і подовгу тут жив. З Чернівецького Народного Дому привозив книжки, ставилися українські вистави і танці. Разом з Василем Лопушанським за допомоги даскала Квітковського та отця Данилюка згуртували сільську молодь і створили церковний хор, де співали не тільки церковні пісні, а й українські народні, козацькі.

У липні 1941 року разом з однодумцями в складі похідних груп ОУН Василь виїхав на Східну Україну, де в Миколаєві редагував газету «Миколаївські вісті». Під час фашистської окупації він проводив революційно-націоналістичну діяльність, гостро критикував жорстокі репресії німецько-румунських властей. За доносом Василь був заарештований на квартирі, де проживав. 7 грудня 1941 року (за деякими даними в січні 1942 року) В. Баранецький, В. Сірецький, В. Антонюк,             В. Малярчук, Бордейний (усі буковинці) були розстріляні німцями. Місце захоронення невідоме.
 
 
 
15 листопада – 170 років від дня народження українського письменника і педагога
Дмитра ВІНЦКОВСЬКОГО (1846–1917)
 
Дмитро Вінцковський (псевд. і крипт. – Д. В, Димитрій В., Дмитро з Остри, Д. з О., Д. з Остри, Дмитро з-над Дністра та ін.) народився в с. Остра, тепер Кіцманського району. Навчався в Дрогобицькій гімназії, Львівській духовній семінарії. Вчителював у Сучаві (1873–1874), Чернівцях (1875–1877), Львові (1877–1883), з 1884 р. працював урядовцем банку у Львові. Працював переважно в «москвофільських» часописах («Слово», «Голос народный», «Школьная часопись», «Учитель», «Ластівка» та ін.). Автор значної кількості поетичних та прозових творів.

Дмитро Вінцковський був певний час членом чернівецького товариства «Руська Бесіда», у 70-х роках XIX століття на сторінках видання цього товариства «Месяцеслов буковинско-руский...» надрукував низку поетичних творів. 
 
Помер він     25 жовтня 1917 р. в м. Києві.