Буковинський інтелектуальний календар. КВІТЕНЬ - 2016

                                                                                                                       КВІТЕНЬ 2016 

2 квітня – 95 років від дня народження науковця, письменника, краєзнавця і журналіста Олекси РОМАНЦЯ (1921–2006)

 
Народився в с. Великий Молокиш (тепер Рибницький район, Молдова) в селянській родині.

Освіту здобув у Балтському молдавському педагогічному училищі (1940) та на відділі україністики філологічного факультету Чернівецького університету (1949). Член Спілки журналістів України (1965), Всеукраїнської спілки краєзнавців (1990) та Спілки письменників України (1996).

До війни працював у колгоспі, вчителював. Повернувся з війни інвалідом, був коректором газети «Радянська Буковина». На сторінках цієї газети вів рубрику «Літературна карта Буковини», опублікував першу після тривалої заборони добірку матеріалів про Д. Загула та його твори.

Згодом (до 1971 р.) працював на кафедрі історії української літератури Чернівецького університету, пройшовши шлях від старшого лаборанта до старшого викладача, одночасно вів курси і на кафедрі молдавської філології.

З 1990 по 1996 рік працював консультантом і радником з питань культури при Чернівецькій ОДА.

Автор книг: «Джерела братерства: Богдан П. Хашдеу і східно-румунсько-українські взаємини» (1971), «Ой Хотине, граде давній» (1991). Автор багатьох виступів, статей і рецензій на історико-культурні, краєзнавчі та громадсько-політичні теми.

Багато уваги приділив дослідженню українсько-молдавсько-румунських історико-культурних взаємин.

За подвиги у часи ІІ Світової війни нагороджений орденом Слави, удостоєний літературної премії імені Дмитра Загула (1996) та літературно-мистецької премії ім. Сидора Воробкевича (2002).

Помер 15 вересня 2006 р. Похований в м. Чернівцях на кладовищі по вул. Зеленій.
 
 
 
12 квітня – 65 років від дня народження журналіста,
українського письменника Валентина ТАРНАВСЬКОГО (1951–2008)
 
Народився Валентин Тарнавський у місті Заставна Чернівецької області. Після завершення навчання в середній школі рідного міста, закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Шевченка, працював кореспондентом у київських газетах та видавництвах.

Перша книга Тарнавського вийшла в 1983 році. Це були «Міські мотиви» – книга оповідань та повістей, яка побачила світ у «Радянському письменнику». На той час 33-річний автор працював заступником головного редактора цього видавництва. Його охоче друкували, так само охоче купляли твори.

Незабаром з’являється переклад «Міських мотивів» у Москві під назвою «Цвіт папороті».

1990 року виходить роман «Порожній п’єдестал». Ім’я автора роману стає відомим в літературних колах.

Це прозаїк з когорти сімдесятників, який вирізнявся іншим стилем письма, ніж це було популярно в 70-ті, 80-ті, коли масово почали з’являтися епігони братів Григора і Григорія Тютюнників. За духом він був космополітом, радянським європейцем, не відкидав дійсність (все-таки радянську), але й не вивищував її, а ставився до неї радше з іронією.

Тарнавський пробував сконструювати якусь літературу на догоду соцреалізму, але в нього вийшли звичайні твори, без пропаганди. Та й як вони могли в нього не вийти, якщо змалку виховувався на світовій літературі, музиці, літературознавстві. Цю любов до книжки прищепила мама, працівниця бібліотеки. Ззовні стильний, одягнений зі смаком, із зовнішністю актора, письменник був такий також внутрішньо. У цьому сенсі він ближчий до європейських авторів – у Тарнавського переважає проникнення у підсвідоме, відвертість, вловлювання моментів, у яких людина соромиться зізнатися сама собі, разом з тим – лаконічність, небароковість, яка, приміром, присутня у Валерія Шевчука, через що його важче зрозуміти носіям іншої культури.

Хоч колеги по перу й визнавали за життя Валентина Тарнавського високий клас його письма, але згадували про нього із заздрістю, мовляв, він працює на високих посадах у великому видавництві, тому йому легко видаватися. Він і справді видавався (дебютував 1982 року), десять років праці в «Радянському письменнику» – це десять найбільш плідних років його творчості.

2003 року з’являється роман-містифікація «Матріополь». А 2008 року Валентина Тарнавського не стало.