Буковинський інтелектуальний календар ЛЮТИЙ 2020

18 лютого – 150 років від дня народження українського громадсько-політичного діяча Буковини Антона ЛУКАШЕВИЧА (1870 – 1936)


Він народився в 1870 році в селі Бабин Герцогство Буковина (нині Заставнівський район). Навчався у Чернівецькій гімназії, а потім студіював юриспруденцію в Чернівецькому університеті. Після закінчення навчання працював у крайовому уряді. В 1901 році стає віце-секретарем Крайової шкільної ради, а перед Першою світовою війною став її директором. На цих посадах докладав чималих зусиль до розбудови українського шкільництва в краї. Просуваючись службовою драбиною, дослужився до посади «надвірного радника».
Антон фон Лукашевич брав активну участь в роботі українських громадських організацій Буковини народового спрямування. Був членом української націонал-демократичної партії. Під час виборів 1907-го року до віденського парламенту Антона Лукашевича було обрано послом Рейхсрату. Одночасно він виконував обов’язки секретаря Чернівецького кураєвого виділу. У австрійському парламенті, разом з іншими українськими депутатами від Буковини та Галичини, Лукашевич увійшов до створеного «Українського клубу». Головною вимогою цього клубу стало створення української автономії в рамках Австро-Угорщини, до якої мали б увійти Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття. Однак, в 1909 році буковинські депутати вийшли з «Українського клубу», утворивши окремий «Буковинський клуб» на чолі з Миколою Васильком.
В 1911 році відбулись останні вибори до Буковинського сейму. На цих виборах послом крайового парламенту від «виборчого округу Заставна» було обрано «улюбленого сенатора» Антона Лукашевича і він виконував цю місію до 1918 року. Разом з іншими депутатами-соратниками дбав про виділення коштів для підтримки селянських господарств, розвитку промислів, будівництва доріг, пожвавлення торгівлі, покращення українського шкільництва в краї.
Через певний час після окупації королівською Румунією всього буковинського краю Антон Лукашевич повернувся в Чернівці.
В 1920 році був обраний по «Вижницькому виборчому окрузі» депутатом румунського парламенту. Рішуче протестував проти будь-яких форм румунізації. З 1922 року Лукашевич був одним із співзасновників «Української Національної Організації», на базі якої в 1927 році постала Українська національна партія. Він обороняв права українців у різних конгресах, організованих відділом меншостей при Лізі Націй.
Антон Лукашевич – відомий громадсько-політичний діяч Буковини, посол до буковинського сейму (1911-1918 ), румунського сенату (1926-1927 ), перед від¬ділом меншостей Ліги Націй обороняв права українців на Буковині. Співзасновник Української народної організації на Буковині (1922-1928).
Короткий час працював представником уряду ЗУНР в державних установах Австрії. Пізніше, певний час був скарбником Папи Римського.
За плідну працю був нагороджений офіцерським хрестом ордена Франца Йосифа (1914).
Після важкої і виснажливої праці в нелегкий період історії Антон фон Лукашевич відійшов у вічність 23 травня 1936 року в Чернівцях. Похований на «Центральному (Руському) кладовищі».

Активною громадською діячкою всі ці роки була і дружина сенатора – Ванда Лукашевич. Вона була головою товариств "Мироносиці" та "Жіноча громада".
Причому це був воєнний період 1914-1918 років, коли був створений «Комітет українських пань», який вона очолила. Комітет розгорнув активну діяльність по всіх військових госпіталях, опікувався австрійськими та українськими полоненими. Ванда активно дописувала у газету "Час" про проблеми жіноцтва в Чернівцях та на Буковині.

24 лютого – 175 років від дня народження письменника, мовознавця, педагога Штефана ШТЕФУРЯКА (1845 – 1893)

Він народився в селі Чагор, біля Чернівців, тепер Глибоцького району в селянській родині, де цінували працю і свято дотримувались традицій та звичаїв предків.
Хлопчик з дитинства любив книгу, а його наставником був Самуїл Морару-Андрієвич, який пізніше став митрополитом Буковини і мав дуже значний вплив у його вихованні. Після закінчення початкової школи батьки записали його у німецьку гімназію в Чернівцях, де на той час навчався і майбутній класик румунської літератури Міхай Емінеску ( Емінович). Як і для відомого поета, для нього улюбленим в гімназії був вчитель Арон Пумнул. По закінченні в 1866 році гімназії навчався на філософському та філологічному факультетах Віденського університету. В продовж 1874–1893 років викладав румунську, латинську, грецьку мови в греко-східній гімназії міста Сучава.
І в наступні роки професор Штефуряк не мав в житті іншого ідеалу, ніж любов до школи, їй він присвятив все своє життя. А здібним до науки, але бідним гімназистам він допомагав не тільки морально, але й матеріально. Він підготував для школярів 4 видання «Читанки» для початкових класів народних шкіл, дидактичні матеріали.
Свій перший вірш надрукував у відомому збірнику «Сльози учнів гімназистів із Чернівців…», присвяченому пам’яті улюбленого професора Арона Пумнула. В журналі «Літературні бесіди», що виходив у місті Ясси надрукував цикл поезій, повість-казку «Свята П’ятниця», наукові статті з мовознавства. Штефан Штефуряк присвятив своє життя вивченню народної творчості, збирав народні балади та легенди, казки, пісні. Тісно професор співпрацював з такими видавництвами: “Albina”, “Tribuna”, “Gazeta de Transilvania”, “Convorbiri literare”, “Revista politica”, “Gazeta Bucovinei”, “Desteptarea”, “Opinca”. Частину своїх творів надрукував у 1886 році в Чернівцях.
Відійшов відомий педагог 7 листопада 1893 року в місті Сучава, де йому встановили пам'ятник. На його честь створили спілку “Штефан Штефуряк” для підтримки талановитих дітей та педагогічних видань.