Видавнича діяльність українського товариства «Руська бесіда» в Чернівцях

         11 травня 2012 року о 15:00 годині в приміщенні Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського відбулося відкриття виставки-презентації книг, які були видані Товариством «Руська бесіда». Виставку підготували наукові працівники музею архітектури та побуту, працівники наукової бібліотеки та науковці ЧНУ ім. Ю. Федьковича.

«Руська бесіда» – одне з найстаріших і найбільших українських товариств Буковини 1869‑1940 рр. Так, 26 січня 1869 року в Чернівцях відбулися перші головні збори товариства «Руська бесіда», «дуже величаво в готелі «Під Золотим ягнятем».

Олег Кучурян, директор Чернівецького обласного музею народної архітектури та побуту, в короткому вітальному слові на відкриття унікальної виставки поділився з гостями власним відчуттям смислу «Руської бесіди» для сьогоднішніх Чернівців: «Доторкнутись до пожовклих сторінок – це не тільки можливість дізнатись потрібну інформацію, це – душа тих, хто творив цей культурний продукт».

Задля полегшення включення присутніх у ауру першої половини ХVII століття, - зізналась директор Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського Леся Щербанюк, - ми вперше зробили портрети всіх голів товариства, в чому нам допоміг очільник Українського народного дому в Чернівцях Володимир Старик.

Головною метою Товариство ставило: «познанє і просвета руского народа». Для здійснення такої цілі передбачалося організовувати публічні збори, музично-декламаційні вечори, промислово-господарські і етнографічні вистави, допомагати руським народним закладам, преміювати заслужених літераторів, вчителів народних шкіл і учнівської молоді степендіями, преміями.

Ремарки з історії заснування та діяльності товариства презентував к. і. н. С. Добржанський, який, поза іншим, наголосив на тому, що «Руська бесіда» заснувала газету «Буковина». А завідувач відділом рідкісних та цінних книг Наукової бібліотеки ЧНУ ім. Ю. Федьковича Тетяна Антонова повідомила звістку про те, що колектив наукової бібліотеки завершив оцифрування підшивок газети «Буковина» від першого номера видання, і на сайті бібліотеки можна ознайомитись з електронним варіантом випусків першого року і запрезентувала оригінальні видання та, зокрема, статути «Руської бесіди» та інші вартісні книги, які є лише у фондах наукової бібліотеки.

«Культурно-просвітницьке життя на Буковині ІІ половини ХІХ – початку ХХ ст. та видавнича діяльність українського товариства «Руська бесіда» в Чернівцях – це ті дві проблеми, яких ми хотіли торкнутись у підготовленій виставці», - розповіла Марина Перуняк. Як видно з представлених брошурок та книжок, найбільшого значення у видавничій діяльності керівництво “Руської бесіди” надавало випуску популярних і порівняно дешевих книг для широкого загалу, перш за все для сільських читалень. Деякі невеликі книжечки представлені у нас на виставці: Ф.Коковський, «Оповідання про Тараса Шевченка», Карл Евальд «Двонога».

Успішно видавалася і дитяча література. На виставці представлені книги для дітей: збірка оповідань, приказок, пословиць, загадок для дітей «Повість о дванадцяти місяцях», «Чому Цигани своєї церкви не мають» та ін.

Окреме місце у роботі “Бесіди” відігравало видання підручників для народних шкіл. “Руска читанка для першої кляси шкіл середніх” і «Читанка для середніх шкіл» під редакцією О.Поповича, З.Кузеля, М.Чайковський «Словар чужих слів» (12 тисяч слів чужого походження).

У 1872 році “Руська бесіда” одержала дозвіл Буковинської консисторії видавати “Православний календар”. За змістом “місяцеслов” (календар) був різнобічним. У ньому друкувались статті з історії України і Буковини Мирона Кордуби, літературознавчі статті С. Смаль-Стоцького, О.Поповича, етнографічні Григорія Купчанка, педагогічні Іларія Карбулицького, Лева Когута, різні довідкові матеріали тощо. На виставці можна побачити ілюстрований буковинський православний календар «на рік звичайний 1898», а також календарик для дітей «на звичайний рік 1910».

Насправді, сумлінна праця Товариства слугує прикладом конкретної праці в ім’я збереження культурних цінностей, української мови, а не «проектів» національно-культурного розвитку. Отож, звертаймося – до джерела практичних заходів культурного прямування.