Червоне, чорне і біле

Червоне, чорне і біле

Останніми днями минулого вже року до Муніципальної бібліотеки надійшли ще кілька приємних і цікавих книжкових новинок.

Ми вже неодноразово переконувались, що чи не найцінніші книги до бібліотеки дарує Тамара Севернюк. Ось і цього разу два унікальних збірника поезії запрезентувала Тамара Артемівна: 100 українських поеток і поетів ХХ століття та книга вибраних творів Івана Малковича «Все поруч».

Червоне і чорне: 100 українських поеток ХХ сторіччя: Антологія / Укладення Б. Щавурського. – Тернопіль: Богдан, 2011. – 1344 с. Одна з видатних українських поеток Наталя Лівицька-Холодна наче окреслює епіграф до видання «Чорний колір – колір зради, а червоний – то любов»… отже виглядає на розкриття «творчої кухні» укладача. Для поезії осердям завжди стає любов, а рушієм до творення – неупокоєність, яка часто слідує за розчаруванням чи іншим емоційним переживанням. Україна у ХХ столітті таки має досить багато поеток, їх, треба сказати, значно більше, ніж пропонованих сто. Щоправда, це за рахунок другої половини ХХ сторіччя. Серед буковинських панянок з літературним талантом до антології увійшли твори Тамари Севернюк, Віри Китайгородської, Марії Матіос.

Чорне і червоне: 100 українських поетів ХХ сторіччя: Антологія / Укладення Б. Щавурського. – Тернопіль: Богдан, 2011. – 1376 с. Категорично навпаки з поетами. (Це про «популяції» поетів у минулому столітті). Найцінніші для історії літератури поети належать саме до першої половини ХХ століття. Пізніше спалахують на письменницькій арені прозаїки. Дивно лиш, що у виданні в «чоловічому» томі назва обернена, тобто чорне й червоне. Певно, укладач нарікає на долю… Ще одна дивина. У «стольнику» поетів-мужчин усього лише один буковинець – Мойсей Фішбейн. А де ж Віталій Колодій, Мирослав Лазарук, Володимир Вознюк, Вадим Коваль та ціла когорта буковинських поетів? Запитати нема у кого, бо навіть «Червоно-чорне слово укладацьке» нічим крім заголовку не відрізняється від «Чорно-червоного слова укладацького». На те, під червоною обкладинкою з вусами Пуаро заховались 100 українських мужчин з письменницькими властивостями від Миколи Вороного до Остапа Сливинського.

Щоб шановні читачі не нарікали на розхолодженість та непослідовність, то вже у моїй назві біле – то та третя сила, що врівноважує двобій чорного та червоного чи червоного та чорного, тобто – папір.

Антоніна Аністратенко