Мова у полікультурному середовищі

Мова у полікультурному середовищі

21 лютого 2002 року в Україні започатковано святкування дня рідної мови. Цей день іноді сплутують з днем української мови, який відзначають 9 листопада. Але Міжнародний день рідної мови вшановує не лише мову домінуючого національного етносу держав, але всіх мешканців усіх національностей. 

Для Буковини імпреза. яка поєднала би всі національні мови й голоси просто необхідна, адже мова у полікультурному середовищі звучить вишукано й оригінально, відчувається неповторність кожної з мов, яка подекуди втрачається у монолітному національномовному середовищі.

І така імпреза відбулась.

До Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського напередодні дня рідної мови завітала ціла дефіляда найцікавіших гостей. Літературно-музичний захід «Рідна мово моя!» підготовлений замислений як літературні читання учнів різномовних спеціалізованих шкіл м. Чернівців та виступи відомих письменників, перекладачів нашого краю.

Румунську мову представив учень гімназії №6 Дмито Факас. Цей виступ запам’ятався мабуть кожному учаснику та глядачеві: учень виконав пісню «Не зречуся мови рідної» акомпонуючи собі на гітарі.

Ось вже був заданий оригінальний тон поетично-співочої бесіди, яку продовжив відомий буковинський поет, перекладач Мірча Савич Лютик, як і завжди, щирим поетичним словом українською та румунською мовами.

Німецьку мову озвучив учень Гімназії № 1 Микола Стецюк, а польським віршем Чеслава Мілоша зачарувала учениця Гімназії № 3 Олеся Вонсович. Про питання перекладу та володіння словом говорив у виступі письменник, перекладач Віталій Дем’янович Колодій.

Цікавим і наскрізним у культурному й мовознавчому сенсі був виступ Семена Ісаковича Цідельковського, який зауважив. що не лише ментально рідна мова може бути рідною, якщо йдеться про письменника. Отже, пізнання істини може відбутись кожною з мов світу, якщо нею вміти відчути душу народу. На власному прикладі це довела учениця Спеціалізованої школи № 41 Богдана Поканюк, яка виступила з поезією єврейської авторки Леа Наор «Кінець – це завжди початок».

Духовно-емоційна єдність мов і культур Буковини принагідно виявилась словесно, але не на словах. Хотілось би, щоб так охоче, як у цей день ми дбали про свою рідну мову щодня.

репортаж підготувала

Антоніна Аністратенко