Його пам’ятають старі Чернівці

130 років від дня народження Зенона Кузелі.

Виставка з фондів А.Добрянського

Під такою назвою в Муніципальній бібліотеці ім. А.Добрянського розгорнуто виставку з нагоди 130-річчя з дня народження фольклориста, історика, етнографа, мовознавця, бібліографа, бібліотекаря, видавця Зенона Кузелі (1882-1952).

По закінченні бережанської гімназії майбутній вчений навчався в Львівському університеті, де слухав курси професорів М.Грушевського, О.Колесси, К.Студинського. Потім продовжив свої студії у Відні, де спеціалізується на слов’янській філології, порівняльному мовознавстві, археології, етнології, статистці і філософських науках у знаменитих професорів. Природним доповненням університетських студій стає його практична робота: у Відні він працює у Центральній статистичній Комісії, в антропологічному та археологічному відділі цісарського музею. Там же працює секретарем в професора Ягича, бібліотекаря слов’янського семінару та урядового університетського перекладача словянських мов. Склавши бібліотекарський іспит, Зенон Кузеля, негайно поступив на службу до університетської бібліотеки у Відні, де він був підреферентом словянського відділу й редактором  словянської частини друкованого каталогу. Одночасно співпрацює із німецьким науковим етнографічним журналом та Науковим товариством ім. Шевченка у Львові.

Не переривав Кузеля також своєї активної громадської роботи у віденській студентській «Січі». І пізніше видав історію діяльності цього товариства.

Та все ж йому прагнулось бути ближчим до рідного Слова і разом із своєю дружиною Ольгою Авдиковською він переїздить на рідні землі. Як писала вона згодом : «До Чернівців ми приїхали з Відня навесні 1909 року. Вони зробили на нас дуже миле враження чистого і гарного міста». Поселилась  родина в самому центрі середмістя, в овіяному міфами будинку-кораблі «Під Золотою Шіфою». І хоча вони прожили в нашому місті всього п’ять років, але час праці у Чернівцях був для Зенона Кузелі найпродуктивнішим і одночасно найщасливішим в його житті. Саме в нашому місті, відразу по приїзді, за свої наукові заслуги, він дістав найбільшу наукову відзнаку, яку міг тоді дістати український науковець, – дійсне членство НТШ –  у 28 років.

У Чернівцях молодий учений з дивовижною енергією встигав писати до наукових журналів і преси, викладати в різних організаціях, «створив в університеті взірцеву бібліотеку українознавства», «зі своєю милою дружиною, званою загально «сонцем», був  товариським осередком молодої ґенерації. члени якої сходилися щосуботи вечорами в одній із каварень на гутірку». Найчастіше це відбувалось в  приміщенні готелю «Золотий лев» (нині магазин «Фокстрот», що на центральній площі), де збиралися члени товариства «Руська бесіда» та в не менш відомій кам’яниці навпроти, в якій знаходився готель «Під Чорним Орлом» (нині КНТУ). Тут збиралося літературне товариство міста, зокрема й німецькомовні письменники, а «знамените знання німецької мови зробило його й нашим гідним репрезентантом поміж німцями в Чернівцях».

В це товариство входили проф. Степан Смаль-Стоцький, Роман Смаль-Стоцький,  Василь Сімович, Мирон Кордуба, Остап Луцький та інші діячі. До них заїздив  Богдан Лепкий і їм сприяла Ольга Кобилянська.

Професор Степан Смаль-Стоцький відразу відмітив потяг молодого і перспективного З. Кузелі до науки, і старався йому в усьому допомогти і направити на цей шлях. Як згадує про ті часи його син  Роман Смаль-Стоцький, «Добре пам’ятаю Зенона й його дружину при різних нагодах в домі моїх батьків» за адресою Новий світ, 24 (нині Шевченка, 55), на якому встановлена меморіальна дошка.

З перших днів у нашому місті він працював «на посаді директора слов’янського відділу й начальника читальні тамошньої університетської бібліотеки». Він переглянув майже всі журнали ХVІІІ-ХІХ ст. найбільш поширеними європейськими і всіма слов’янськими мовами і склав «взірцеву бібліотеку» та бібліографію статей і розвідок з українознавства, які друкувались у цих часописах. Так склалася у нього картотека з понад 50 000 заголовків. Тоді ж він склав і перший покажчик псевдонімів і анонімів українських авторів. Навіть семитижневе перебування в Чернівцях під російською окупацією в 1914 році він використав для укладання бібліографії відозв і оповісток окупаційної влади.  В 1913 році дістає «...номінацію на лектора української мови в університеті. Поряд з цим, Кузеля не перериває своєї улюбленої громадської роботи: як заступник  голови «Історичного Товариства» він проводив «Курси вищої освіти»; як голова чернівецької філії освітнього товариства «Руська Бесіда» він займався  організацією народних бібліотек і опублікування різних видань; за браком україністів учив української мови студентів  учительської семінарії «Українська Школа». У журналі «Czernowitzer Allgemeine» редагував український літературно-науковий додаток та газету «Україна», з цієї нагоди він часто бував в Українському народному домі на Петровича, 2 (нині Ломоносова, 2), де зустрічався з С. Смаль-Стоцьким та іншими членами Української народної партії.

І все ж таки З. Кузеля знаходив час і сили для наукової праці. За перебування в Чернівцях він підготував і видав  понад 15 серйозних праць. Серед них «Словар чужих слів» на 12 000 слів; «Про народні й мандрівні бібліотеки», «Ціль і значення студентських бібліотек»; «Про потребу й техніку збирання етнографічних матеріалів»; підручник для збирачів народних вірувань та звичаїв «Фольклор». За свої етнографічні та фольклорні праці він отримав найвищу оцінку  Івана Франка і славу відомого україніста професора-енциклопедиста, етнографа європейського рівня. До Першої світової війни Кузеля опублікував більше 200 рецензій та оглядів західноєвропейських наукових книг у «Записках НТШ». Деякі з них представлені на виставці.

Ідея «Українсько-німецького словника» з’явилася в Чернівцях, коли З.Кузеля, який блискуче володів німецькою мовою, «співпрацював з проф. В.Кміцикевичем над великим німецько-українським словником, а також – найправдоподібніше за намовою проф. С.Смаль-Стоцького – узявся за редакцію словника іншомовних слів». Перше видання цього «Словаря чужих слів» (Чернівці, 1912) було першою роботою такого типу в українському мовознавстві. Два основні аспекти зацікавлень мали найвищу результативність праці в чернівецький період життя молодого вченого – бібліотекознавство та етнографія.  Всі ці праці знаходяться у фондах відділу рідкісної книги Наукової бібліотеки ЧНУ ім. Ю.Федьковича.

У Чернівцях З.Кузеля працював до початку Першої світової війни, яка перервала наукову творчість ученого. Тому цілком зрозумілі слова п. Ольги Кузелевої: «...І коли я передумую наше життя, то Чернівці були для нас чи не наймиліші! Молоді, здорові, не зневірені та не розчаровані ще в людях, як пізніше, – ми були тоді справжніми оптимістами». Повертаючись до Відня, З. Кузеля вивіз у Європу частину фондів україністики разом з картотекою з Наукової бібліотеки, з метою уберегти її, але на жаль, ці вартісні речі загубились у лихолітні роки війни. Також багато матеріалів, зокрема, листування діяча досі перебувають у приватних колекціях.

Детальніше про життя, наукову спадщину цього працьовитого чоловіка як в Чернівцях, так і в Європі, куди його пізніше закидала доля, можна детальніше ознайомитись, завітавши на наш сайт: http://www.dobrabiblioteka.cv.ua, або відвідавши Муніципальну бібліотеку ім.А.Добрянського.

На виставкових стендах представлені копії із «Збірника на пошану Зенона Кузелі» за редакцією В. Янева, виданої в Парижі у 1962 році, масштабне дослідження А. Жуковського «Буковина. ЇЇ минуле і сучасне», серія книг професора Володимира Качкана «Хай святиться імя твоє» та епістолярна спадщина Б.Лепкого «Журавлі повертаються...», де постаті З.Кузелі відведено належне місце. Науковий нарис Н.Бабич «15 не останніх із могікан. Педагоги і вчені Буковини другої половини ХІХ- початку ХХстоліття», являє собою найновіше дослідження постатей педагогів нашого краю, вміщає нарис «Особисто причетний до ідейного і культурного розвою Буковини» про його перебування та наукову працю в Чернівцях. У двохтомному збірнику праць В. Сімовича (В. Сімович Літературознавство. Культура, Т. 2). У монографіях О.Добржанського «Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ-ХХ початку ХХ ст» та О.Добржанського та В.Старика «Бажаємо до України» подані спогади про З. Кузелю та його громадську діяльність на Буковині. А в монографії Даниленка В. та Добржанського О. «Академік Степан Смаль-Стоцький. Життя і діяльність» також належне місце відведено постаті Кузелі як перспективного науковця та громадського діяча, який був частим гостем його помешнання на вул.Шептицького. 31 та Шевченка, 55.

Щодо енциклопедичних видань, його персоналію представлено в «Українській літературній енциклопедії» (Т. 3), «Енциклопедії українознавства» (Т. 4), «Тернопільському енциклопедичному словнику» (Т. 2).

 Минуло досить часу, щоб наша місцева преса висвітлила культурну новину про відзначення 130-річниці Зенона Кузелі у стінах нашої бібліотеки, але не досить, щоб ця новина забулася, і – небайдужі читачі відгукнулись приємним дарунком: двохтомну «Енциклопедію українознавства» під головною редакцією проф. д-ра Володимира Кубійовича і проф. д-ра Зенона Кузелі, видану в Мюнхені-Нью-Йорку 1949 року.

Певне, не обійшлось без вдячного за пам’ять самого пана професора, який нині десь в неземних обширах оглядає наукове коло сучасників.

Леся Щербанюк