«Віденець з Буковини»

«Віденець з Буковини»

Під такою назвою в читальній залі Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського розгорнуто виставку з нагоди 155 річчя від дня народження українського та австрійського  музикознавця, композитора, диригента, текстолога, композитора і педагога Євсевія Мандичевського (1857 -1929). Концепція виставки полягає в тому, щоб представити постать Є. Мандичевського в контексті його оточення – мистецької еліти тогочасного Відня: Стефан Цвейг, Й. Штраус-син, Й. Брамс, Ф. Ліст.

Народився Євсевій в сім’ї українського священика Василя Мандичевського. В родині шанували музику і всі вісім дітей мали талант до неї. Наймолодший син отримав ім’я на честь православного святого і на честь дядька по матері – Євсевія Поповича, відомого викладача історії церкви Чернівецького університету, який згодом  і визначить світлу долю свого хрещеника. Він помітив його талант до музики і порадив віддати в науку до цісарсько-королівської гімназії (нині це ЗОШ №1 на вул Емінеску), із стін якої вийшла вся освічена Буковина. Вчителем музики на той час був Сидір Воробкевич.

А в музичній школі при «Товаристві сприяння музичному мистецтву на Буковині» (нині приміщення обласної філармонії) на відділенні скрипки його вчителем був Адальберт Гржімалі. Ці достойні вчителі вміли помітити і плекати таланти своїх учнів.

З листа вчителя скрипки Вінцента довідуємося, що за три роки, у віці від 14 до 17 років, Євсевій створив 82 композиції. Серед них – 20 п’єс для фортепіано, а саме  танці, марші, фантазії, елегії, 25 пісень у фортепіанному супроводі, 20 хорів, 10 дуетів, терцетів, тріо, квартет для струнних, квінтет, дві симфонії для оркестру, дві увертюри, одну кантату. А подальшій щасливій долі обдарованого юнака посприяв історичний випадок. У 1874 році в Чернівцях пишно святкувалося 25-річне правління Франца Йосипа. До програми концерту поряд з творами європейських класиків була включена кантата Євсевія Мандичевського «Сила гармонії», яку він спеціально написав до цієї дати.

Вона прозвучала під диригуванням автора на завершення концерту і мала величезних успіх. За цей твір він заслужено отримав стипендію для студій у Віденському університеті на конкурсі молодих талантів у Лейпцігу. Він вирушає до Відня і залишається там на довгих 54 роки.

По закінченні університету в 22 роки він працював хормейстером у Віденській музичній академії, в 33 – професором Віденської консерваторії, диригентом різних хорів й оркестрів, архіваріусом і бібліографом Віденського «Товариства друзів музики», яке протягом десятиліть було одним із значних центрів музичного життя Європи. Протягом багаторічної педагогічної діяльності він виховав цілу плеяду композиторів, музикознавців, педагогів, багато з яких стали зірками музичного світу Австрії, Італії, Англії, Америки. Як автор пише здебільшого вокальні твори світського і духовного характеру, серед яких найвизначнішими є «Грецька меса» для соло, хору й оркестру, цикл пісенних композицій «Тосканські пісні».  Вершиною творчості справедливо вважаються церковні твори – 12 літургій, «Херувимська» для мішаного хору, «Отче наш» для двох дитячих голосів, коляда «Тиха ніч, свята ніч», псалми.

 Значно прислужився Є.Мандичевський збагаченню мистецької скарбниці як учений-теоретик. Він написав чимало наукових досліджень про творчість класиків музики Шуберта, В.Моцарта, Л.Бетховена, Баха, К.Черні,

Дворжака, А.Брукнера, Штрауса та інших. Уклав повне видання творів Й.Гайдна в 3-х томах, Шуберта в 42-томах, 26-томне видання творів Й.Брамса, з яким його поєднувала багаторічна зворушлива дружба. Австрійський композитор так цінував думку свого друга, що не посилав до друку своїх рукописів, поки їх не перегляне Мандичевський. Він не тільки зробив його своїм секретарем, а  йрозпорядником своєї спадщини.

Його заслуги належно оцінили такі відомі музичні діячі Відня, як Гольдмарк, Брукнер, Йоганн Штраус (син), Чайковський, Рубінштейн, Ф. Ліст та інші.

Австрійська преса називала почесного громадянина Відня Є.Мандичевського «живою музичною енциклопедією», а Лондонська «Times», куди він надсилав свої публікації, оцінюючи його діяльність, шкодувала, що в Англії не знайти подібного імені.

Попри таке достойне  пошанування його праці, він  ніколи не забував про рідний край і  не раз приїжджав до Чернівців. Тут часто звучали його твори в концертах різних музичних товариств. Особливо подобалась чернівчанам кантата «У краю буків» (про Буковину), яка тричі виконувалась в нашому місті під орудою автора. Буваючи в рідному місті, він часто відвідував родину художника Юстина Пігуляка на вулиці Шевченка, 84, де зазвичай збиралися любителі музики. Мандичевський зразу опинявся в центрі музичного товариства, грав на фортепіано, оповідав про новини мистецького життя Відня. Тут він заприязнився з Ольгою Кобилянською, а з її братом Максимом полюбляли виконувати музичні твори, а ще «на двох грати тріо Бетховена».

 Коли 1914 року вища реальна школа святкувала ювілей, він керував шкільним хором, який виконував його твори і кантату, написану до цієї події.  Довгий час без композицій Є. Мандичевського не обходився жоден вечір у Чернівцях,  присвячений  Юрію Федьковичу чи Тарасу Шевченку, на їхні твори він написав музику. Вокальні твори входили до репертуару «Буковинського кобзаря», «Мужського хору» та інших українськиї співацьких товариств.

А в його оселі у Відні постійно збиралося буковинське земляцтво. Сюди приходили художник Бучевський, композитор Порумбеску та інші.

Завітавши в Муніципальну бібліотеку ім. А. Добрянського або відвідавши наш сайт, можна детальніше ознайомитись з життям та творчістю одного з найталановитіших синів буковинської землі.

Леся Щербанюк