Буковинський інтелектуальний календар ЛИПЕНЬ 2020

Липень2018
 
 
 
6 липня – 150 років від дня народження першої жінки-малярки з Буковини
Августи Йосипівни Кохановської (Auguste Kochanowska, 1868-1927).
 
Вона народилася в Садгорі, що нині входить до Чернівців, в поважній польській родині Йозефа та Вікторії Кохановських, де батько мав посаду. Через два роки батько отримав посаду повітового старости в місті Кімполунгу на Південній Буковині (нині територія Румунії). Там вони затримались. В цьому місті пройшло дитинство Кохановської. Сусідами була родина Кобилянських. Саме тоді вони близько познайомились. Письменниця пізніше залишила дуже світлі спогади про їхнє дитинство з Августою і родиною Кохановських: “...дім старости Кохановського, батька малярки і моєї приятельки, панни Августи Кохановської, що, хоч не українка, а знімчена полька, перша з буковинських малярів задержалася коло буковинської і переважно гуцульської орнаментики, і була моєю найкращою товаришкою в різних найнебезпечніших прогулках по горах” . Пізніше, коли Августа добре опанувала фах художниці, вона надзвичайно вишукано проілюструвала новели своєї щирої приятельки - “Природа”, “Битва”, “Некультурна”, “Valse melancoligue” (1901).

В 1885 році Августа з родиною повертається в Чернівці, де Йосип Кохановський отримав посаду державного радника окружної управи. Вони поселились на вулиці Новий світ (нині Шевченка, 41). Августа мала можливість прилучитись до мистецького життя міста і вже в 1888 році почала приватно брати уроки малювання в студії відомого мистця Тадеуша Суліми фон Попєла у Чернівцях. Маючи схильність до мистецтва, вона впродовж 1895 1899 років студіювала малярство у класі австрійського художника Франца фон Мача (Franz von Matsch) у Віденській академії мистецтв.

Як талановита ілюстраторка Кохановська оформляла оповідання Івана Франка “Петрії і Довбущуки” (1913), створювала обкладинки і замальовки до творів Івана Нечуя-Левицького і Сидора Воробкевича.
Пізніше вона стала активною учасницею мистецького життя Буковини: брала участь у художніх виставках, вивчала традиції і побут гуцулів, писала літературні твори, здобувала знання з реставрації церков.

В 1922 році малярка переїхала до міста Торунь в Польщі. Саме тут в 1927 році завершився її земний шлях. І вона спочиває на парафіяльному кладовищі Св. Єржега. Детальніше про мистецьку спадщину малярки, а також невідомі таємниці її життя можна познайомитись на сторінках сайту відомої дослідниці мистецтва, ретельної дослідниці творчості Августи Кохановської – Тетяни Дугаєвої, яка не втомлюється відкривати все нові і нові сторіночки з мистецького та життєвого шляху малярки.

Мистецький детектив. Інтриги життя Августи Кохановської
http://versii.cv.ua/kultura/mystetskyj-detektyv-intryhy-zhyttya-avhusty-kohanovskoji/7497.html

Augusta Kochanowska. Інтриги життя Августи Кохановської. Твори буковинки-художниці в каталозі "Сотбіс" і деякі моменти біографії мисткині // Газета "Версії," 26 лютого 2010. №9

Августа Кохановська. Про меморіальну дошку. Помилки треба виправляти. А. Кохановська з вулиці Новий світ..." // Газета "Версії", №38, 2017

А. Кохановська. Августа Кохановська. Творчість і фемінізм, академізм і модернізм. // Газета "Версії", №26, 2017 р. С.4-5

А. Кохановська. Останні сторінки життя художниці - таємниця. Торунь (Польща), 1922-1927 р.р. З досліджень польського науковця. // Газета "Версії" №48, 3 грудня 2015 р. С. 12

А. Кохановська. Грані творчого хисту Августи Кохановської: живопис, етнографія, реставрація. Невідомі факти з життя мисткині. // Газета "Версії" №39, 1 жовтня 2015 р. С.12

(Augusta Kochanowska). Міський пейзаж Августи Кохановської або Як місто Лодзь стало...Чернівцями. // Газета "Версії", №40, 3-9 жовтня 2013 р.

Джерело фото:www.facebook.com/CZARTMUZ/photos/pcb.


25 липня – 130 років від дня народження мовознавця, літературознавця, фольклориста, педагога, професора
Леки Мораріу (Morariu, 1888-1963)
 
Народився в селі Петрівці Сучавського повіту в родині поета, перекладача і культурно церковного діяча Константина Мораріу. Тому зрозуміло, що хлопчик отримав дуже добру початкову школу і продовжив її по закінченні Сучавського ліцею, де працював батько. Він подався в єдиний на той час вищий навчальний заклад на Буковині – Чернівецький університет, філософський факультет, який закінчив в 1912 році. Він був учнем професора Секстіла Пушкаріу. По його закінченні викладав румунську мову і літературу в ліцеях Гура -Гуморулуй і Чернівців.

В 1921 році він заснував кафедру сучасної румунської літератури і фольклору, якою він завідував до 1940, обирався деканом філософсько-літературного факультету. Він досліджував історію румунської літератури від найдавніших часів та румунську класичну літературу. До 1940 року був очільником інституту літератури філології, історії та фольклору при університеті. Паралельно певний час виконував обов’язки директора національного театру в Чернівцях і був головою музично-драматичного Товариства «Гармонія». Багато часу і праці витрачав на видання і редагування періодичних літературних часописів. Після 1944 року перебрався в містечко Римніку-Вилча.

Він залишив по собі багату літературну та мистецьку спадщину. В 1915 році видав збірку казок «З нашого краю», яка була перевидана сім разів. Як науковець, написав фундаментальні розвідки про Іона Крянге, Т.Робяну, Михая Емінеску, стилістику І. Горуна, історика Мирона Костіна, історію Буковини. Чимало праць присвятив проблемам музики, культури, краєзнавства. Не втратили своєї цінності розвідки про музику Чипріяна Порумбеску, академічного художника Епамінонда Бучевського та багато інших вартісних досліджень.

Також він залишив багато різнопланових статей, хронік, рецензій на шпальтах буковинської преси.
За значний вклад в літературу і мистецтво Буковини удостоєний премією Румунської Академії наук.

Відійшов у вічність Лека Мораріу 15 грудня 1963 року і спочиває на православному цвинтарі в місті Римніку-Вилча в Румунії.

Джерело фото: http://www.istrianet.org/istria/illustri/non-istrian/morariu/index.htm