30-08-2021

Поважне видання в родині Добржанських

Так вже сталося, що одразу з відкриттям Муніципальної бібліотеки ім. А.Добрянського в 2005 році однією з перших презентацій була книга Володимира Францовича Добржанського «Квіти в житті українців та інших народів світу».

І впродовж всіх цих років існування книгозбірні в нас завжди були щирі і гарні стосунки та конструктивна співпраця з професором Олександром Добржанським. Він не тільки допомагав своїми кваліфікованими порадами в складних питаннях історії України та світу, які не один раз виникали в нас та наших читачів, але й завжди відгукувався на зустрічі в бібліотеці з нагоди важливих історичних дат чи то знакових постатей в житті Чернівців. І звичайно, що більшість його наукових монографій та наукових збірників, які виходили на факультеті історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича зайняли почесне місце на полицях бібліотеки.

А на днях ми отримали без перебільшення поважну монографію від Сергія Олександоровича Добржанського.

Добржанський Сергій Міське управління правобережної України, Галичини і Буковини: порівняльний аналіз функціонування органів влади (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) : монографія. – Чернівці : Друк Арт, 2021. – 452 с.

Вже сама назва говорить, що то серйозне і ґрунтовне дослідження на задану тему. Тут дано порівняльний аналіз розвитку міст і міського самоврядування Правобережної України, Галичини і Буковини. А так як вони були розділені кордоном, бо належали до двох величезних імперій – Російської і Австрійської (Австро-Угорської), то зрозуміло, що міста мали таки суттєві особливості у формуванні самоврядування та забезпеченні своєї життєдіяльності. А якщо врахувати період, який розглядається в даній монографії – друга половина ХІХ – початку ХХ століття, коли в обох імперіях майже одночасно розпочалася реорганізація управління містами, були проведені реформи, які суттєво змінили органи міської влади, впорядкували систему міського самоврядування, запровадили виборні посади, окреслили коло завдань органів влади. Цікаво, що вже на той час з’явилися міста, які швидше пристосувалися до нових умов і змогли забезпечити собі значний приріст прибутків та формування бездефіцитних бюджетів.

Володимир Добржанський під час презентації в Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського

Так і хочеться сказати, що нічого нового сучасна влада не придумала, коли запровадила адміністративну реформу – тобто дати більше повноважень на місця. В історії державотворення це вже було, адже там теж все відбувається за своїми законами. І тому аж надто на часі ця наукова праця, коли ведуться пошуки оптимальних форм взаємодії держави та місцевих органів влади. І хоч то були інші часи та інші політико-економічні відносини, проте досвід, накопичений понад сто років тому стосовно реформування системи управління містами, розвитку міської інфраструктури, вишукування можливостей фінансування потреб міст значною мірою повинен враховуватися під час проведення сучасних реформ. Тобто, дає напрямок, в якому потрібно думати, шукати і знаходити найбільш компромісні варіанти в актуальний момент.

Щодо Галичини і Буковини, то тут міську реформу було започатковано в 1862 році. У наступні роки її змістове наповнення поглиблювали завдяки ухваленню місцевих положень (на Буковині в 1863 році, у Галичині – у 1866 році) законів, які надавали статус міста новим населеним пунктам. У Галичині це було зроблено законами 1889 і 1896 років; на Буковині статус міста конкретним населеним пунктам надавався окремими законами впродовж останніх десятиліть ХІХ – початку ХХ століття. А так як Львів і Чернівці мали окремі статути, це вважалося привілеєм цих міст і вплинуло на їхній подальший розвиток.

Важливо, що тут окремо розглянуто важливий для життя міста і при тому складний процес, як життєдіяльність та модернізація сфери комунального господарства. Наведено чимало цікавих прикладів того, як у містах того часу вдавалося налагоджувати господарку міста, запроваджувалися електричне освітлення, водопостачання, каналізація, електротранспорт та інші не менш важливі справи. Значної уваги та коштів потребували проблеми благоустрою, санітарії й упорядкування громадського простору, формування міської системи охорони здоров’я, освіти, практик дозвілля.

Зрозуміло, що для нас найбільший інтерес має проведення адміністративних реформ на Буковині та власне в місті Чернівці. Це детально представлено в розділі «Реформування управління міст Північної Буковини».

І ми представимо хоч деякі штрихи з книги, як же в нас відбувалась адміністративна реформа, які виникали проблеми при її впровадженні, як тодішнім очільникам вдавалося її вирішити і найголовніше – які отримали результати.

«Необхідно констатувати, що приєднання Буковини до Австрії було важливим етапом розвитку міст регіону. Чернівці отримали статус адміністративного центру краю, тут було розміщено органи військового, а потім окружного правління. Це сприяло розбудові міста і поставило на порядок денний формування органів міського управління. 1786 р. Чернівці отримали перший міський Статут, укладений військовим очільником краю генералом К. Енценбергом. Згідно з цим документом, містом управляв громадський (міський) суд, який складався з міського судді та 4 радних. Вони обиралися терміном на 3 роки.»

«Революція 1848-1849 рр. стала новою рубіжною датою. У октройованій (дарованій) конституції 4 березня 1849 р., яку підписав імператор Франц Йосиф І під тиском революційних подій, Буковину було відділено від Галичини і проголошено окремим коронним краєм Габсбурзької імперії зі статусом герцогства. Чернівці відповідно стали столицею однієї з 15 областей Цислейтанії , що значно підвищило статус міста.

На основі загальноімперського закону про місцеві громади і громадське самоврядування 14 листопада 1863 р. затверджено «Громадський порядок для герцогства Буковина» Документ фіксував, що кожна громада з власними органами управління в місті, містечку чи селі вважається місцевою громадою. Вказувалося, що декілька громад можуть об’єднатися, але тільки на добровільних засадах.

Імперський закон від 5 березня 1862 р. та крайовий закон від 14 листопада 1863 р. стали правовим фундаментом для розвитку місцевого самоврядування на Буковині. На підставі цих законів Буковинським сеймом було прийнято закон, затверджений імператором Францом Йосифом 8 березня 1864 р., який для Чернівців надавав окремий громадський статус.

На початку ХХ ст.. в Австрії нараховувалося 33 міста з окремими статусами. На Буковині це були тільки Чернівці, в Галичині – Львів та Краків.

Державне законодавство 1862 р., яке започаткувало процес надання самоврядних прав,…, стало рубіжним етапом для цього регіону. Специфіка Буковини полягала у дещо протилежних наслідках. З одного боку, закон 1862 р. тут більш прискорено імплементувався – уже в наступному 1863 р. А з другого, насамперед, він мав позитивні наслідки фактично лише для Чернівців…». Тобто місто Чернівці отримали гоноровий статус – столиці коронного краю Буковини. Подальший розвиток міста вже відбувався в цьому статусі»

Професор Олександр Добржанський розповідає про перебування М. Грушевського в Чернівцях

Коли Австрійській монархії довелося проводити адміністративні реформи на всій своїй великій території, то доводилось рахуватися і зі складними та неоднорідними моментами щодо економічного розвитку та націй, які проживали на цій території. До таких безперечно належали Галичина і Буковина. Адже важливою рисою західноукраїнських міст була передвиборча боротьба між представниками різних етнічних громад: української, польської, єврейської, німецької, а на Буковині ще й румунської.

"Статут 1864 р. значно розширював права міського самоврядування Чернівці. Воно здійснювалося на відносно демократичних засадах, однак в основу виборчої системи було покладено величину сплати податків (майновий ценз), а також належність до певних привілейованих соціальних груп (соціальний ценз). Міська рада і міський магістрат на чолі з бургомістром мали широкі повноваження, але в окремих питаннях перебували під контролем Буковинського сейму, крайового президента і крайового правління, а також уряду. Однак Статут відкривав широкі можливості для реалізації міського самоврядування і вирішення питань економічного та соціального розвитку міста."

Чим вміло і скористалися державники в Ратуші того часу «…населений пункт швидко зростав, розвивалася інфраструктура, велося інтенсивне будівництво адміністративних та житлових споруд».

Одним із головних напрямів роботи органів міського управління і тоді, і в сучасних умовах залишається фінансово-господарська та регуляторна діяльність. Висвітленню відповідного досвіду міських органів влади щодо вирішення поточних питань у цих сферах присвячено окремий розділ. Значну увагу звернуто на структуру надходжень і витрат.

Йдеться в монографії і про часи розквіту під час урядування бургомістра Антона Кохановського впродовж 1887-1905 років, і про вклад його наступника Едуарда Райса. І хоч не так все було легко як нам би здавалось з висоти років, але їм вдавалось домовлятися і переконувати крайову та столичну влади, тому в розвиток міста вкладались дуже великі кошти і за короткий час воно набуло європейського вигляду.

Зовсім інші завдання постали перед бургомістром Сало фон Вайсельбергом в роки Першої світової війни, коли «…керівництво міста в умовах послаблення державного апарату та воєнного часу, поступово почало набувати все більших адміністративно-управлінських повноважень»

Сергій Добржанський дає інтерв'ю про діяльність українського товариства "Руська бесіда"

Звісно, змінюються часи, змінюються завдання і виклики, які стоять перед нинішніми державниками та очільниками міської влади. Проте завжди було і залишається одне завдання – зберегти те вартісне, що надбали наші попередники, налагодити комфортне життя нинішнім мешканцям міста і залишити нащадкам впорядковане місто і добру та світлу пам’ять про свою працю на благо Чернівців.

Для написання такої ґрунтовної праці Сергію Олександровичу довелося ретельно опрацювати все, що стосується цієї теми як в українській історіографії, так і закордонній науковій літературі. І цей матеріал займає доволі вагомий розділ згідно вимог до подібних досліджень. Окрім власне наукових праць, досліднику довелось опрацювати державні нормативно-правові акти, діловодну документацію, статистично-довідкові, облікові та звітні матеріали, публіцистику і періодику, джерела особового походження (мемуари, епістолярій).

Такі видання зазвичай читають насамперед політологи та науковці, які займаються дослідженням цієї теми. Проте ця монографія мала би бути настільною книжкою для державників всіх рівнів, які так чи інакше дотичні до впровадження адміністративних реформ. Також вона буде цікава для політиків, журналістів та небайдужих краєзнавців, адже там є багато прецікавих фактів та статистичних даних з життя Буковини та Чернівці.

А так як ця поважна наукова праця підготовлена Сергієм Олександровичем до захисту на звання доктора політології, то бажаємо йому легко та успішно подолати ще одну наукову східцю.