Проект "Література рідного краю на допомогу шкільній програмі: 6 клас"

Учням буковинських шкіл пощастило вивчати літературу рідного краю, яка постійно поповнюється новими голосами. Багато чернівецьких авторів визнано класиками української літератури, тому завдання кожного буковинського учня вивчати і досліджувати захоплюючий світ літератури.
 
Шестикласники продовжують вивчати твори вже відомих авторів, а також знайомляться з новими, більш складними і серйозними виданнями.
 
Починається подорож в літературу рідного краю з постаті Юрія Федьковича, як і минулого року. Для опрацювання представленні Повчальні вірші: «Учіться!», «До школи!» та байки: «Кінь», «Заєць», «Гривко і Сивко», «Медвідь у пасіці».
 
 
 
Прочитати біографію Юрія Федьковича Ви можете за посиланням:
 
Розпочнемо з повчальних віршів.
 
«Учіться!»
Учітеся, діти любі, читайте,гадайте,
Як та пчілка мідку з цвітку, розуму збирайте!
Бо мудрому і на рілі пшениця уродить,
А дурному не вродиться нічо і в городі.
Бо мудрому і кропива іде на ужиток,
А в дурного і пшениця обернеться в збиток.
 
Це вірш, який учні опрацьовують в шостому класі. Прикметною рисою, є велика подібність, та і навіть співзвучність перших слів цього вірша з твором ?Тараса Григоровича Шевченка. Як відомо, саме після прочитання «Кобзаря» Федькович почав писати українською мовою. Особливо закохані в рідне слово можуть навіть вивчити його напам’ять і цитувати при нагоді. Наступний вірш називається «До школи!». У ці коротенькі рядки Буковинський соловій вклав всю свою мудрість. Він просить дітей вчитися, бо найголовніше в такому віці – навчання. Стати видатною людиною можна тоді, коли маєш багаж знань. Наука – це нескладно, вона освітлює всі шляхи і дороги в житті людини.
 
Серед доробку Юрія Федьковича, призначеного для вивчення у шостому класі виділяють байки : «Кінь», «Заєць», «Гривко і Сивко», «Медвідь у пасіці».
 
Перша називається «Заєць» і оповідає про те, як куцохвостий йшов топитися, бо вважав себе обділеним Богом. Але випадково налякав жаб і вони втекли від нього. Він вирішив не помирати, бо відчув власну перевагу над земноводними.
 
«Гривко і Сивко» - байка, в якій автор засуджує пустословів і ледарів. Сивко – втілення всіх хороших рис характеру людини, а Гривко – навпаки. Фабула будується на основі конфлікту про будування хати, а у висновку автор каже:
 
«Беріть собі на розум, діти
Таких гривків багато є на світі».
 
У байці «Кінь» засуджується і мстивість, і нахабність. Кінь, щоб помститися оленеві розказав господарю як себе запрягати. Отримавши своє, знищивши ворога, він вже хотів розпрягатися. Але хитрий господар вже не відпустив свого раба.
 
Ще одна байка називається «Медвідь у пасіці». Великий і сильний ведмідь насильно відібрав в людей мед, але бджоли його покусали – щоб не чіпав чуже.
 
Усі ці твори Ви можете знайти у виданні Федькович Ю. Щоби знали руські діти. Вибрані твори / упорядник Ольга Козьмик. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2004. – 304 с. Це видання є у фонді Муніципальної бібліотеки.
 
Наступна авторка, з якою знайомиться юний читач – Євгенія Ярошинська.
 
 
 
Прочитати біографію Євгенії Ярошинської Ви можете за посиланням:
 
У збірці «Перша китичка для малих дівчат» ви можете знайти оповідання «Два слова», а в «Повістки для молодіжи» - «Цвіти».
 
В оповіданні «Два слова» авторка зображує дівчинку Марійку, яка жила, ніби в Бога за пазухою. Родичі її любили і пестили, а вона розлінилася, стала грубою і злою. Вчителька порадила мамі забрати всі дорогі речі Марійки і залишити її без няні. Через деякий час дівчинка зрозуміла свої помилки і виправилась. А два слова, які допомогли їй були: «простота» і «скромність».
 
Оповідання «Цвіти» має виховний характер. Головна мета: навчити юних читачів берегти природу. Хлопчик Йосиф постійно сміявся з квітів і нищив їх, аж поки до нього не завітала квіткова королева. Вона розповіла і показала, як багато користі і насолоди від квітів. Йосиф зрозумів, що дуже помилявся і більше ніколи не нищив квіти.
 
Євгенія Ярошинська. Найдорожчий скарб: Оповідання, казки, байки, переклади для дітей / упоряди., передмова, прим. Л. Ковалець. – Чернівці: Золоті литаври, 2007. – 172 с.
 
Календарно-обрядові пісні — фольклорні твори, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. Ці пісні тісно пов'язані з язичницькими віруваннями. Слов'яни вірили у сили природи, в духів та вважали, що обрядовими піснями можуть вплинути на них та примусити їх діяти з користю для людей. Вони нерозривно пов'язані з певною порою року, відповідними звичаями й сільськогосподарськими роботами.
 
Звичай колядувати і щедрувати сягає давніх-давен. З прийняттям  християнства ці звичаї та пісні, які їх супроводжували, пристосували до основних свят зимового циклу: колядки — до Різдва (7 січня), щедрівки — до Нового Року (за старим календарем — 14 січня). За своїм змістом колядки та щедрівки близькі, але все ж мають певні відмінності. Щедрівки — це новорічні вітання, побажання успіху в новому землеробському році, побажання здоров'я сім'ї, величання господаря, прославлення праці хлібороба та її здобутків, які виконуються у щедрий вечір, під Новий рік, а колядки виконують під час обряду колядування на Різдвяні свята. У них прославляється народження Ісуса Христа.
 
В Україні починали колядувати на Святий Вечір, магією слова та дійством (гурти молоді обходили домівки, іноді з «козою» — один із колядників у вивернутому кожусі і з дерев'яною головою кози), величали піснями господарів, бажаючи їм достатку, щастя, миру і спокою у домі, а за це господар давав їм дарунки.
 
Приклад щедрівки:
 Щедрик, щедрик, щедрівочка
Прилетіла Ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
 
«Вийди, вийди, Господарю,
Подивися на Кошару,
Там Овечки покотились,
А Ягнички народились,
 
В Тебе Товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей,
Хоч не гроші, то полова —
В Тебе Жінка чорноброва»
 
Хрещення Господнє — третє й завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреще. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня.
 
Після обряду освячення води люди набирають її у посудини. Наші пращури вважали, що такий йорданський напій допоможе вилікувати будь-яку хворобу. Після всіх оспівувань починається основна частина: занурення у воду. На цьому свята зимового циклу закінчуються.
 
Далі поговоримо про Костянтину Малицьку
 
 
 
Прочитати біографію Костянтини Малицької Ви можете за посиланням:
 
Перше оповідання називається «Малий гуцулик». Головний герой Данило погодився бути провідником для панів в гуцульських Карпатах. Під час подорожі пани сміялися і ображали його народ. Хлопець навіть хотів їм помститися і покинути їх, але мав почуття обв’язку. Своєю добротою, спритністю і відважністю він переконав панів у тому, що гуцули – хороші люди. А коли вони запропонували купити в нього топірець – подарував його, віддавши гроші, які брав в панів раніше. Міські, вчені пани виявились набагато нижчими духовно ніж простий гуцульський хлопчина. Якби люди в далеких селах мали доступ до освіти, вони могли б досягти набагато більше – такий висновок робить Костянтина Малицька.
 
Друге оповідання називається «Боягуз». Троє хлопців дражнили Марка боягузом, бо він відмовлявся брати участь в їхніх небезпечних іграх. Коли найбільший халамидник Стефко поліз купатися в Дністер, його вдарило колодами дерев. Хлопці побігли в село і лише Марко кинувся рятувати друга. Після цього хлопчик ще довго хворів, але одного вечора до нього прийшов той самий Стефко і подарував свій ніж, в знак подяки.
 
Малицька Костянтина Чом, чом, земле моя / К. Малицька; упоряд., прим. та наук. ред. О.М. Івасюк, В. Є. Бузинської. – Чернівці: Букрек, 2015. – 520 с.
 
Василь Мельник - український письменник, сценарист, член національної спілки письменників України.
 
 
 
Прочитати біографію Василя Мельника Ви можете за посиланням:
 
Шестикласникам пощастило, адже вони можуть і сміятися, і читати. «Поради бувалого» і автобіографія «Довідка для допитливих» - це гуморески і смішні історії. Автор іронізує над друзями, знайомими, собою. В гуморесці «Поради бувалого» він зібрав найрізноманітніші сатиричні поради, вміло поєднав політику і стосунки з другою половинкою. Цікаво? Тоді читайте!
 
Наступним твором буде автобіографія «Довідка для допитливих», поміж жартами, автор розповідає, що народився на Поділля, змалку був бешкетником. А навчатися поїхав аж в Київ. Серед самоіронії і доброзичливого гумору згадує коли і як почав писати гуморески. Школярі точно впізнають себе, або своїх друзів у цих рядочках.
 
Ви можете прочитати ці твори у виданні Василь Мельник «Поради бувалого».
 
Біографію Віталія Колодія можете прочитати за посиланням:
 

 
«Коли настала тиша»
 
Тема війни і втрати найрідніших зараз, як ніколи актуальна. Звичайно, події, про які говорить автор стосуються Другої світової війни, а не наших сучасних боїв на Сході. Головний герой щойно поховав маму, він сидить і згадує своє життя від моменту, коли батька оголосили безвісти зникнувшим на війні. Все життя мама переконувала його в тому, що тато живий і хлопець вірив. Вірив, поки не побачив, збираючи старі фотографії, листа від батькового напарника за 1945 рік. В тому листі повідомлялося, що його тато героїчно загинув. Важко сказати, чи правильно робила його матінка, коли обманювала його, чи ні. Очевидно, кожен з Вас має обрати сам.
 
Це оповідання Ви можете знайти у виданні Колодій В. Д. Вечірній сніг : Оповідання. Новели у віршах. Історична балада. Етюди / Худож. -іл. М. М. Таранов. – Ужгород: Карпати, 1989.- 228 с.
 
 
Наступним автором є Василь Васкан.
 
 
 
Народився поет в селянській сім'ї. 1963 року закінчив фізико-математичний факультет Чернівецького університету, після чого працював на освітянській ниві. Також закінчив Вищу партійну школу та Чернівецький кооперативний технікум.
 
28 листопада 2006 року став заслуженим працівником культури України — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток України, вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю та з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року Акта проголошення незалежності України.
 
Перші поетичні спроби Васкана припадають на шкільні роки. Тоді ж друкував вірші у місцевій періодиці.
 
Автор багатьох збірок поезій. Познайомитися з автором шестикласники можуть прочитавши твори: «Земле моя», «Мамине серце», « Буковині», «Мова», «На Анниній горі».
 
Вірші «Земле моя», «Буковині», «Мова» є прикладами громадянської та пейзажної лірики. Автор зачаровується красою Карпатських гір, Буковини. Він виголошує слова вдячності рідній земля. Його вірші – палкі молитви за Україну.
 
Поезія «Мамине серце» оповідає про відчуття матері, яка відпускає дитину в доросле життя. Як тільки діти йдуть з дому, мамине серце починає щеміти, вона вже не може спокійно спати, бо хвилюється за них. 
 
А в поезії «На Анниній горі» автор розповідає про перельоти ластівок в теплі краї під час української зими. Окрім прямого значення, учні можуть побачити алегорію на добро (ластівки) і зло (зима, сніг, хурделиться). Автор висловлює надію, що ластівки обов’язково повернуться навесні додому.
 
Ці поезії Ви прочитаєте у виданні Васкан В. В. Спів душі. Вибране.- Чернівці: Прут, 2006. – 244с.
 
 
 
Приємного читання і успіхів у навчанні!
 
Підготувала Олена Лисенко