Горшкальова Марія: Дуленко Віталій "Там, де живуть книжки"

Містика, реальність і літературна магія щоденності

Дуленко Віталій. Там, де живуть книжки. Київ. Лабораторія, 2025. 304 с.

Для всіх хто любить читати.

Сучасна українська література продовжує приємно дивувати – зокрема з’явою нових імен, які не бояться експериментувати зі стилем, формою і темами. Одним із таких відкриттів 2025 року стала книга Віталія Дуленка «Там, де живуть книжки». Це роман, що поєднує елементи містики, психологічного трилера і соціального реалізму, але водночас залишається вкрай людяним та емоційно щирим.

На перший погляд, сюжет будується довкола загадкової події: головна героїня Надя — 30-річна книголюбка й авторка невеликого книжкового блогу — отримує на пошту таємничу книгу. Ця книга описує її власне життя до найменших дрібниць. Такий сюжетний поворот змушує героїню переглянути минуле, задуматися над сьогоденням і навіть — з острахом — зазирнути в майбутнє. Усе це переплітається з місцевою легендою про відьму та травматичними подіями з її минулого.

Проте «Там, де живуть книжки» — це не лише історія з таємницями. Це роман, який порушує велику кількість актуальних соціальних, родинних і особистісних питань. Книга несе в собі глибину, з якою не кожен автор наважується працювати. Вона водночас болісна й терапевтична, наче розмова з внутрішнім «я», яку постійно відкладаєш, але яка врешті-решт відбувається.

Особисте та соціальне: глибина образів

Головна героїня — Надя — змальована дуже реалістично. Вона не ідеальна, має свої страхи, комплекси, невпевненість, проте йде до мети: веде книжковий блог, попри критику, внутрішній сумнів і зовнішні труднощі. Її щира любов до книжок — не просто хобі, а спосіб вижити, триматися на плаву, знайти себе серед хаосу. «Мені треба, мамо, мені. Хоч раз у житті я хочу щось для себе, а не для когось» — ця фраза стає своєрідним гаслом усього тексту.

Одним із центральних пластів роману є стосунки між дітьми та батьками. Складний зв’язок Наді з матір’ю і молодшою сестрою Любою віддзеркалює багато типових для українського суспільства ситуацій. Мати відверто підтримує лише молодшу доньку, вбачаючи в ній більшу надію, водночас ігноруючи зусилля старшої. Ця емоційна прірва між близькими людьми болісно знайома багатьом читачам, тож книга легко знаходить шлях до серця.

Також автор сміливо говорить про гендерні ролі у стосунках. Персонаж Надіного партнера — типовий образ «недорослого дорослого», який очікує, що все буде зроблено за нього. «Те, що починалося як безпечні стосунки, перетворилося на постійні пиляння...» — пише автор. Цей аспект додає реалізму й актуальності твору, оскільки торкається теми емоційного виснаження в побутових стосунках.

Містика як засіб осмислення реальності

Особливу атмосферу книжці додає вміло вплетена містика — легенда про маєток і відьму, загадкова книга, збіги обставин. Але це не поверхнева «страшилка». Містика тут виконує глибшу функцію — слугує алегорією страхів, травм, підсвідомих бажань та незавершених внутрішніх конфліктів героїні. Атмосфера інтриги утримується до самого кінця, і навіть після завершення книги читач продовжує обдумувати її сенси.

Автор створює напруження через деталі, недомовки, символізм. Історія не дає простих відповідей, але змушує ставити питання. Цей ефект — рідкість у масовій літературі, і саме тому твір має особливу цінність.

Соціальні реалії — про мале, що насправді велике

Не менш важливою темою роману є існування сільських бібліотек. Діалог Наді з бібліотекаркою Лілією Рахманівною викликає щем: «Ніхто не ходить, хіба який школяр... Одна я тут на пів ставки працюю, поки не закриють бібліотеку». Автор порушує питання збереження культурного середовища в маленьких громадах. Це не просто побутовий епізод — це вирок нашій байдужості до джерел знань і живої культури.

«Там, де живуть книжки» — це не просто роман із елементами містики. Це щемкий текст про дорослішання, пошук себе, невидимі травми, силу слова та потребу бути почутим. Віталій Дуленко майстерно поєднує драматизм із ледь відчутною іронією, легкість мови з глибиною думок.

Ця книга точно не залишить байдужим. Вона зачіпає, змушує співпереживати, часом — злитися, часом — плакати, але головне — жити разом із героїнею. І саме тому її варто прочитати.

Оцінка:9/10

Підготувала студентка 4 курсу 401 групи філологічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Горшкальова Марія.