Сливчук Ірина: Нагорнюк Юлія "Відьма вмирає втретє"

Нагорнюк Ю. Відьма вмирає втретє. Київ : ВГ «Ще одну сторінку», 2025. 304 с.
 
Роман Юлії Нагорнюк «Відьма вмирає втретє» привертає увагу складною багатошаровою структурою, де містика й побутове тло зливаються в цілісний художній текст. Авторка впевнено працює на перетині жанрів: від фантастики та магічного реалізму до соціальної драми та психологічного роману. 
 
Центральна тема – ініціація як буквальна (через обряд), так і метафорична – внутрішнє дорослішання, позначене болем, зрадою та переосмисленням себе. Головний персонаж, юнак Сашко, потрапляє у світ відьомства, що спочатку видається романтизованим, але згодом постає як небезпечна, часто жорстока практика, де магія – це не дар, а обов’язок, ціна якого надто висока.
 
Бабу Юстину як архетип відьми авторка змальовує багатозначно. Вона виступає водночас як наставниця, антагоністка та носій морального релятивізму. Її образ навмисно не відповідає бінарній опозиції добра і зла, що віддзеркалює ключову ідею твору: світ складний, а межі між світлим і темним – розмиті. У її діях простежується глибокий екзистенційний страх перед смертю, забуттям, знеціненням знань. Сам образ втілює ідею «небезпечної мудрості», коли знання стають інструментом контролю, а не звільнення.
 
У тексті надзвичайно вдало поєднано елементи української фольклорної традиції (відьомські шабаші, перевітниці, перетворення на тварин) з сучасною соціальною реальністю (проблеми сімейного неблагополуччя, наркотична залежність, депресія). Ця діалектична напруга між давнім і сучасним створює відчуття справжньої магії – не казкової, а тієї, яка вписана у щоденну боротьбу за виживання, цілісність і гідність.
 
Вразливість і трансформація головного героя зображені глибоко й правдоподібно. Від розгубленого хлопця, що бореться з емоційними травмами, він проходить через травматичний досвід (вбивство, зрада, хвороба) до часткового прозріння. Юлія Нагорнюк не пропонує катарсису в класичному сенсі. Саша не очищується, не прощає і не забуває, а вчиться жити з болем – і це, можливо, найреалістичніше з можливих рішень.
 
Особливо глибоко розкрито мотив провини й моральної відповідальності. Смерть Дарини, прокляття Фіфтісента, розчарування в Юстині – усе це формує у героя нове світосприйняття, де немає простих відповідей. Навіть ті дії, що були вимушеними або здійснені в самообороні, не звільняють від відчуття провини. Цей психологічний аспект робить книгу особливо актуальною у контексті досвіду травми, поширеної в українському суспільстві.
Заслуговує на увагу й стилістичне оформлення: живі діалоги, ритмічний наратив, органічне вплетення елементів розмовного мовлення, що додає тексту автентичності. Символізм (наприклад, шипшина, борсук, дзеркало) функціонує не лише як художній засіб, а як ключ до інтерпретації внутрішнього світу персонажа.
 
Юлія Нагорнюк створила книгу, яка кидає виклик читачеві, змушує замислитися над питаннями влади, довіри, вини та морального вибору. «Відьма вмирає втретє» – це не просто історія про магію, це глибоке, болісне, але необхідне занурення в людську душу, яка шукає світла серед темряви.
 
Підготувала Студентка IV курсу 401 групи філологічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Сливчук Ірина.