Чокалюк Олександра: Сем'янків Андрій "Танці з кістками"

“Він бачив смерть щодня, але водночас був безмежно далеким від її емоційної складової”

“Танці з кістками” (Сем’янків А. М. – Київ: “Віхола”, 2022 – 368 с.)

Книга "Танці з кістками" Андрія Сем'янківа, відомого також як Med Goblin, побачила світ у 2022 році. Цей медичний трилер, відзначений премією "Книга року BBC", розповідає про патологоанатома Северина, чиє життя сповнене рутини та фінансових труднощів. Несподівана можливість заробити на нелегальному ринку трансплантації органів штовхає його на шлях моральної деградації.

Твір складається з 40 розділів, що дає змогу умовно поділити його на чотири частини — або навіть на чотири стадії внутрішнього духовного прогресу, а точніше регресу головного героя. Протягом оповіді персонаж зазнає глибоких та не усвідомлених змін, які розгортаються поступово, під впливом подій, спокус тощо. Варто зазначити, що поділ на чотири стадії не є фіксованим: їх можна деталізувати на більшу кількість етапів або, навпаки, узагальнити до кількох ключових, залежно від цілей аналізу.

Автор майстерно розкриває психологію головного героя, його поступове скочування у безодню злочинів, зображуючи цинізм, жадібність та втрату людських принципів. Книга вирізняється чорним гумором та реалістичним зображенням медичних маніпуляцій. "Танці з кістками" – це гостра та провокаційна історія про вибір, моральні межі та наслідки жаги до наживи, але з якою метою?

І стадія

“За п’ять хвилин на дно сейфа ліг саморобний порожній

конверт, криво підписаний словом «НА»”

Вже з перших сторінок твору читач знайомиться з головним героєм — Северином, який від самого початку не викликає симпатії. Він здається нудним, пригніченим, схильним до параної та водночас — надмірно скупим. Чому я назвала Северина параноїком, якщо на початку книги й слова про це не було? В чому ж проявлялася його параноя? Я вважаю, що першими дзвіночками стало постійне перевіряння грошей, а також страх втратити хоч одну купюру. І згодом під кінець твору, його параноїдні симптоми загострюються, оскільки через певні події він навіть не може спати, і автор сам часто пише, що “Севу охопила параноя”.

Повертаючись до страху втратити гроші. На початку твору зображено, як Северин блукає магазинами в пошуках чогось “пристойного”(однак не через почуття любові, а швидше — з обов’язку) для дружини, яку до речі не кохав, а “просто так склалося”, і взагалі вона навіть його дратувала своєю поведінкою. Чоловік скупиться купити дорогі ювелірні прикраси для неї, тому купує дешеву біжутерію, згодом проходить повз квітковий магазин, і як гадаєте, чи купив він своїй “коханій” дружині квіти? Ні. Людмила, так звали його дружину, кохала його, і коли він вручив їй дешевий подарунок, зробила вигляд, що задоволена. Загалом Людмила і Северин це дві протележності. В той час, коли Северин усім незадоволений, усім роздратований і у нього нічого не виходить, але й він нічого й не хоче, Людмила працьовита й мрійлива, а головне знає, що хоче від цього життя, мабуть саме це й дратувало чоловіка.

Згодом трапилася нагода, яка могла принести Северину чималий заробіток. Проте шлях до цього був нечесним, а головне нелегальним, і що герой добре усвідомлював. Спочатку він вагався, не наважувався одразу прийняти пропозицію, розуміючи можливі наслідки. Та ці сумніви тривали недовго: у ньому загорілися вогник азарту та жага до легких грошей, які швидко взяли гору над моральними міркуваннями, і Северин таки погодився взяти участь у сумнівній справі.

Йому вдалося виконати роботу, і він був задоволений результатом і сумою, яку йому обіцяли. Він вирішив почати збирати гроші на... А на що взагалі варто збирати гроші? Всі ми постійно збираємо на щось гроші, постійно відкладає відсоток від зарплати у конверт. Хтось мріє побувати в за кордоном, хтось хоче купити машину, хтось хоче зробити ремонт у будинку, та багато інших класичних мрій, на яких тримається майбутнє людини. Про що ж мріяв головний герой твору? На превеликий жаль, ні про що, адже він просто залишив свій “порожній конверт, криво підписаний словом «НА»”

ІІ стадія

“Життя — це продукт хаотичного танцю матерії”

Перша стадія вже окреслює образ досить неприємного чоловіка — замкненого, байдужого й роздратованого життям. Проте це лише початок твору, адже сюжет поступово розгортається, і попереду ще важливі зміни. Другою стадією внутрішньої трансформації героя, на мою думку, стає його знайомство з Тетяною Леонідівною. Саме ця зустріч виводить Северина з емоційного застою й змушує по-новому подивитися на себе, інших і світ навколо.

За описом Таня “Висока, худюща і бліда, як смерть Таня, здавалося, от-от зомліє від голоду”, повна протилежність Людмили. На перший погляд, Северин наче закохується в Таню, хоча намагається стримуватися, адже вона значно молодша за нього. Згодом вона стає його правою рукою у брудних справах, і він навіть довіряє їй. Цікавий факт, що йому не шкода було ділити гроші разом з нею.

Чому ж герой став трохи жвавішим поруч із Тетяною Леонідівною? Можливо, тому що вони в чомусь схожі: обидва — замкнені, закомплексовані, схильні до дратівливості й депресивних настроїв. На мою думку, Северин упізнав у Тетяні самого себе — мов у дзеркалі. Саме ця внутрішня подібність і викликала зміни в його поведінці: поруч із нею він почав відкриватися, реагувати емоційніше, проявляти живість, якої раніше не помічалося. Хоча спершу Таня була завзятою, працьовитою і Севі було шкода її, тому що вона жінка, тобто в той час талановитим жінкам було важче чогось здобути в житті, ніж чоловікам: “Не пощастило народитися без зв’язків, ще й у спідниці замість штанів” (до речі, важко не помітити, що Сева був сексистом, та й він сам у творі це визнає).

Після появи Тані, виникають питання, яким був Северин, будучи молодим? Які були у нього мрії? Що стало причиною його депресії? Стає цікаво, як саме він познайомився з Людмилою? Хоча у них такі стосунки, що бідну дівчину просто шкода, варто тільки прочитати цю цитату: “Тепер Сева боявся: вона зрозуміє, що він зрозумів, що вона твердо вирішила вийти за нього заміж”.

ІІІ стадія

«обручка київ ціна»

Звістка про дитину та необхідність взяти значну суму грошей у борг для бізнесу Людмили дедалі більше напружували Северина. Він відчував тиск, тривогу й внутрішнє виснаження. У ньому зростала роздратованість, яка поступово переходила в нервозність і розгубленість.

Новим поштовхом до глибоких внутрішніх змін головного героя стає трагедія — смерть власної дитини. За цим болісним фактом ховається ціла історія. Як таке могло статися? Хто справді винен — обставини, байдужість, неправильні рішення, а чи самі батьки? Чи може хтось інший приклав до цього руку? І як саме молоді люди вирішили цю проблему? Багато запитань, відповіді які ви можете знайти у творі.

Проте, попри всі сумніви й емоційні зрушення, він продовжував займатися нелегальною діяльністю, до якої вже звик. Поруч із ним — Тетяна Леонідівна, яка не лише підтримує його морально, а й активно допомагає в усіх справах, стаючи спільницею і, певною мірою, каталізатором його подальших дій.

У "роботі" Северина настає кульмінаційний момент — трагічний і невиправний. Його дії призводять до смерті людини. Це стає точкою неповернення, після якої герой починає втрачати зв’язок з реальністю. Він усвідомлює, що чинить зло, розуміє моральну вагу своїх вчинків, але не має сили зупинитися.

Саме з цього моменту, на мою думку, починається четверта стадія — остаточна деградація персонажа. Це вже не просто емоційна апатія чи духовна втома — це поступова втрата себе, коли людина перестає бути здатною на вибір, бо її свідомість скута власними гріхами, страхами і наслідками рішень, які не можна виправити.

ІV стадія

“Кожна подія... навіть смерть... має свій сенс, рухає нас далі”

Северин остаточно втрачає глузд — його свідомість поглинає параноя. Він більше не намагається боротися зі своїми страхами й вчинками, а, навпаки, пливе за течією, ніби втратив контроль над собою. Здається, що його руки діють самі, механічно, виконуючи всі ті страшні вчинки, до яких призвело його внутрішнє спустошення.

Коли ж герой, бодай частково, приходить до тями, він приймає одне-єдине рішення — втекти. Утекти не лише від людей і наслідків, а й від самого себе. Однак фінал твору залишається відкритим: автор не дає чіткої відповіді, що сталося з Северином далі. Це залишено читачеві — як таємниця, яку кожен має розгадати самостійно.

Підготувала студентка 401 групи 4 курсу філологічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Чокалюк Олександра.