Дячук Валентина: Жадан Сергій "Арабески"

Арабески / Сергій Жадан. - Чернівці: Меридіан Черновіц, 2025.- 136 с.

Письменник – який не боїться бути чесним та відвертим.

Письменник – чия поезія передає біль і красу нашого світу.

Письменник – який має потужну силу та енергетику слова.

Письменник – який не тільки пише, але й діє.

Це все про відомого українського письменника Сергія Вікторовича Жадана.

Народився в місті Старобільськ, Ворошилоградської області (сучасна Луганська). Батько працював водієм, мама також працювала все життя. Та найбільший вплив на погляди майбутнього письменника мала його тітка – Олександра Ковальова, поетеса та перекладачка. Саме вона познайомила Сергія з відомими письменниками, політиками, музикантами та журналістами.

Сергій Жадан, не просто поет-сучасник, який пише про любов, дружбу та надію. Але й той, хто описує реальні події в навколишньому середовищі, без прикрас, такі, які вони дійсно є. Особливо це стосується творів, в яких розповідається про події сучасної війни. Де кожну втрату, описано так, щоб читачі зрозуміли, наскільки сильним є народ нашої країни.

«Арабески» – важлива книга в історії українського суспільства. Це поєднання поезії й прози, ритмічної, живої, насиченої образами мови з жорсткою реальністю. Автор часто застосовує прийом внутрішнього монологу, створює текст, схожий на думки втомленої, але відчайдушної людини. Арабеска – це візерунок, що складається з переплетених ліній, саме тому, тут немає чітко визначених головних героїв, адже книга об'єднана дванадцятьма оповідями. Кожна історія має свого основного персонажа, який відіграє важливу роль, саме в цій частинці розповіді. В основному героями є вчителі, водії, безробітні, ветерани, поети, закохані –звичайні люди в незвичайних обставинах. Вони живуть у пострадянському просторі, де зникли ідеї, але залишились звички, де панує втома, але ще існує потреба любити та виживати.

На перший погляд, важко читати фрагменти людських доль, склеєні іронією, болем, спогадами, тугою за справжнім. Бо як тільки ти заглиблюєшся у внутрішній світ героя, намагаєшся відчути його переживання, зрозуміти його дії та вчинки, історія закінчується. І тобі вже потрібно вчитуватися в наступний діалог чи монолог. Але саме ця форма написання, допомагає нам краще усвідомити той факт, наскільки багата наша історія. Наскільки важливими є події в нашому житті. І, що в кожен період нашої історії трапляються головні персонажі. Та з часом вони змінюються, через наші вподобання, роботу, навчання, переїзд.

Напевно, Ви, запитаєте:

– «Для чого, ж, читати про війну, якщо ми її і так бачимо та чуємо кожного дня? Навіщо нам відчувати цей біль знову і знову?»

Це питання можна розкрити з усіх сторін. Від того, що це наша історія, і ми повинні це знати, до того, що це пам'ять про тих, хто віддав за нас своє життя. І тоді виникає наступне питання:

– «Для чого, нам, взагалі читати, якщо життя на землі не вічне?»

Тому, моє завдання, розповісти про одну з історій, яка мене вразила. А ваше завдання, прочитати всі. Адже кожна історія обов’язково має знайти свого читача. І та історія, яка потрібна саме Вам, обов’язково відгукнеться у Вашому серці.

«Та, що зігріє тебе серед ночі»

Одна із найтепліших, найбільш людяних і водночас болісно інтимних історій у цій книзі. У ній — надія, втома, самотність і пошук світла в темряві. Це оповідання — не просто про жінку, це про порятунок через присутність іншого в найскрутніший момент. У холодній реальності, серед руїни міста, людина, яка може «зігріти» — це фактично синонім віри та життя. І саме вночі, коли немає жодної опори, особливо потрібне тепло іншого — слово, дотик, пам’ять, присутність. Це ще одна історія, про сильну та незалежну жінку, яка всупереч всім стереотипам, пішла воювати. І повернувшись у відпустку, у звичайне, спокійне життя, відчула дискомфорт. А уявіть собі, скільки ще таких жінок по всій країні. І Жадан показує, що в умовах руїни (соціальної, внутрішньої, історичної) єдиною опорою може стати інший — той, хто дає тепло, і в наш час, це може бути жінка, сильна та незалежна.

«Арабески» — це не просто книга. Це досвід. Вона говорить тихо, але точно. Вона не прикрашає дійсність, але знаходить у ній сенс. Вона болить, але не залишає байдужим.

Підготувала студентка IV курсу 402 групи філологічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Дячук Валентина.

Книгу ви вже можете взяти в бібліотеці імені Анатолія Добрянського, адже студентка люб'язно подарувала її нам.