31-08-2021

Найвидатніший літописець Чернівців.. та щирий друг українців

31 серпня – 155 років від дня народження історика, археолога, фольклориста та етнографа, літературознавця, громадського діяча, професора, ректора університету  Раймунда Фрідріха КАЙНДЛЯ (1866–1930)
 
Є в історії Чернівців такі особистості, які стільки встигли зробити для науки, освіти, збереження культури та духовності краю, що про них варто згадувати, а декому – відкривати достойні імена. Без їхніх конкретних вчинків в потрібний момент наше місто було б значно скромнішим. До таких належить один з найвизначніших істориків Буковини та Чернівців Раймунд Фрідріх Кайндль.
 
Є в біографії цього чернівчанина один малознаний для загалу факт і тільки за цей відважний державницький крок він би мав бути записаний золотими літерами на сторінках історії Чернівців. Ось як про це пише знаний історик-медієвіст Олександр Масан:
 
«Варто згадати й ще одну важливу подію в історії Чернівців, пов’язану з іменем професора Кайндля. Коли вибухнула перша світова війна і місто опинилося у фронтовій зоні, на засіданні сенату Чернівецького університету було розглянуте питання про евакуацію вузу вглиб Австрії. Проте Р.Ф.Кайндль, який виконував обов’язки ректора, зумів переконати колег, що цього робити не слід. Хто зна, чи був би зараз в Чернівцях університет, якби не розсудливість і настійливість Кайндля. Щоправда, сам вчений мусив залишити рідне місто,як згодом виявилось, назавжди».
 
 
В нашому місті він народився, тут пройшли його дитячі та юнацькі роки, тут він ретельною і наполегливою працею здобував собі повагу в наукових колах та долав педагогічні щаблі, за що був заслужено поцінований – обраний ректором Чернівецького університету. В нашому місті він створив своє родинне гніздо. Тут він написав свої знамениті наукові праці, які до сьогодні користуються незаперечним авторитетом.
 
Походив Раймунд Фрідріх Кайндль  із родини, в якій цінували працю і знання. Його дід Йосиф, пекар, у пошуках кращої долі перебрався з Долішньої Австрії до Снятина, де в 1810 році народився Антон Кайндль, батько історика. Згодом сім’я оселилась у Чернівцях. Дід працював від зорі до зорі, щоб син міг вчитися. Антон закінчив реальну школу та вчительські курси і став учителем малювання. Маючи хист підприємця, Антон Кайндль будував прості житла, млин, кахельну майстерню.  Родинний будинок Кайндлів знаходився на вул. Новий Світ (нім. Neuweltgasse, нині – вул. Шевченка, 94-96). В подружжя Антона та Ернестіни Кайндлів (з дому Вінклер) виховувало десятеро дітей. Майбутній вчений рано втратив батька – Антон Кайндль помер, коли Раймунд навчався у другому класі Чернівецької гімназії.
 
«Саме звідси майбутній історик розпочав свій життєвий шлях. Саме сюди до нього прийшов світ автохтонного населення казкою – чарівною, загадковою, з таємницями і мандрівками, прищепивши на підсвідомому рівні любов до її творців, усвідомлення їхньої історико-етнографічної, ментальної повноцінності. Казки він почув від служниці-гуцулки, яка відняньчила усіх п’ятьох дітей Антона та Ернестини Кайндлів. В автобіографії, написаній для двотомного видання про найвідоміших вчених (1925 р.) Раймунд Фрідріх Кайндль мало подав власне біографічних відомостей, але повідав, що його дитинство було казкою, а найбільшим враженням – служниця-гуцулка: «Вона сама була казкою, яку ми могли зачаровано слухати безкінечно». Завдяки спілкуванню з цією жінкою Кайндль вивчив і українську мову, яку добре розумів та якою міг спілкуватися. А якщо точніше, то це був гуцульський говір західноукраїнського діалекту. З українськими казками пов’язані й перші публікації Кайндля. Кілька текстів, серед яких був і «Котигорошко», він переклав для одного із берлінських видань. Власне, це чи не найперші публікації українських казок в солідному європейському журналі».
 
З осені 1892 року розпочав педагогічну діяльність у Чернівецькій православній вищій реальній школі як суплент (тобто молодший учитель) історик, фольклорист та етнографа, педагог, професор Раймунд-Фрідріх Кайндль (1866–1930) Він здав іспити на вчителя історії та географії середньої школи, а в червні ще додатково на вчителя німецької мови і працював тут до 1896 року.
 
 
Про вимоги, які мали виконати претенденти на посаду вчителя реальної гімназії, свідчать документи. Як свідчить архівна справа Раймунда Фрідріха Кайндля:
 
 «25 жовтня 1889 року 1889 року Кайндль подав заявку екзаменаційній комісії з прийому іспитів на право викладання в гімназії та реальних школах м.Чернівці щодо допуску його до іспитів з австрійської історії та географії, з метою здобуття права викладання цих предметів у навчальних закладах з німецькою мовою викладання. Підготовка до іспиту була ґрунтовною та довготривалою. Сам же іспит складався з трьох етапів: письмового домашнього завдання, письмового екзаменаційного завдання, яке виконувалося безпосередньо в день іспиту на очах у комісії, та усного іспиту, як завершального етапу. Його домашнім завданням з історії було проведення оцінки та аналізу трьох біографій як першоджерел життя Святого Адальберта, єпископа Празького (рецензент професор доктор Фердинанд Ціглауер фон Блументаль); з географії – «Логічне дослідження пр. перироду та значення імперсоналій» (рецензент професор локтор Йоган вробель) та «Заселення Буковини».
 
Про відповідальний підхід Кайндля свідчить оформлення робіт, науковий апарат, висвітлення теми, постановка проблеми, науковий підхід та цілковита самостійність. До кожного його домашнього завдання додано розписку, в якій вказано, що робота не містить жодного плагіату. Без такої розписки керівник не мав права приймати на роботу. Усний іспит ним успішно було складено 30 червня 1891 р. Свідоцтво про успішне складання іспитів підписане комісією 15 липня цього ж року на чолі з директором Вробелем, членами комісії Лозертом, Ціглауером та Гілбертом. У свідоцтві зокрема зазначалося, що кандидат Раймунд Фрідріх Кайндль визнається повністю придатним для викладання географії та історії як основних предметів у навчальних закладах з німецькою мовою викладання. 18 липня цього ж року Кайндль звернувся до крайової шкільної ради Буковини х проханням про його допуск до проходження практики як дипломованого фахівця з історії та географії у цісарсько-королівській вищій гімназії у Чернівцях. 03 грудня 1891 р. отримав ступінь доктора філософії, а вже 18 червня 1892 р. захистивши домашнє завдання на тему: «Вживання іншомовних слів Готтфрідом Стасбурзьким», витримавши письмовий іспит з питанням про літературну діяльність Фрідріха Шіллера з моменту його співпраці з Вольфгангом Гете та успішно склавши усний іспит Кайндль отримав свідоцтво на право викладання німецької мови як основного предмету в гімназіях і реальних школах Чернівців».
 
Саме на цей час припадає ще одна мила подія в житті Р.Ф.Кайндля. Під час етнографічних експедицій Карпатами він познайомився з донькою службовця лісозаготівельної фірми в Устеріках Людмилою Кіслінгер. Яка підтримувала його в етнографічних пошуках. В 1893 році вони повінчалися в Кутах. А вже трішки пізніше він побудував будинок для своєї родини поряд з будинком свого дитинства на Новому Світі (тепер – Шевченка, 92) і назвав його на честь своєї дружини "Villa Milla". Навіть конверти надходили Кайндлям на адресу: Новий світ, Вілла Мілла, що свідчить про його авторитет в нашому місті.
 
 
Одночасно він став доктором філософії та професором австрійської історії у Чернівецькому університеті. 2 грудня 1912 р. обирається ректором Чернівецького університету.
 
Перші його публікації про історію міста Чернівці та історію Буковини з’явилися у чернівецьких часописах в 1888 році, коли майбутньому науковцю було 22 роки. Головні праці вченого: тритомна «Історія Буковини», монографія «Гуцули», «Історія німців Прикарпаття», «Історія Чернівців», “Історія міста Чернівців від найдавніших часів до сьогодення”, “Календар свят у русинів і гуцулів”, “Фольклорні матеріали”, “Русинські казки й міфи на Буковині”, “Приказки та мовні звороти на Буковині й у Галичині”.
 
Монографія “Гуцули” вийшла друком у Відні в 1894 році, загалом на цю тему вченим написано понад 300 книг і статей. Основною метою його праці, як зазначав сам учений у передмові до монографії, було якомога наочніше і правдивіше познайомити читача з життям гуцулів долини Черемошу і Сучави, показати, як вони мислять і що вміють. Наприкiнцi XIX століття  Р. Ф. Кайндль був провiдним знавцем Гуцульщини.  Про деякі сторінки його досліджень можна переглянути за посиланням:
 
 
Напередодні 1898 року, коли в краї, а загалом і в усій Австро-Угорській імперії гучно і помпезно відзначався 50-річний ювілей правління цісаря Франца Йосифа І, у Р. Ф. Кайндля вже вийшла друком його “Історія Буковини”, яку він підготував як ювілейне видання і приурочив до цісарського ювілею. Але що вражає й сьогодні, він приклав усіх зусиль, щоб забезпечити бібліотеки навчальних закладів цим виданням за доступною ціною, в зв’язку з чим звернувся до крайової шкільної ради з проханням сприяти у виділенні коштів на це придбання. Він вважав, що його багаторічні намагання лише тоді досягнуть своєї мети, коли кожен учитель триматиме в руках це видання і в його дусі впливатиме на виховання молоді. На завершення він висловив готовність забезпечувати шкільні бібліотеки усіма трьома частинами “Історії Буковини”.
 
Вартісним є і той момент, що вчитель Р.Ф.Кайндль, крім виконання обов’язкової навчальної програми, проводив з дітьми пішохідні краєзнавчі екскурсії, по місту й околицях, оглядаючи історичні місця та прививаючи дітям інтерес і повагу до рідного краю.
 
 
 
Вілла Кайндлів Мілла
 
Коли Чернівці підходили до відзначення 500-річчя від першої писемної згадки – постала потреба якісного видання з історії міста. Цю відповідальну працю в 1907 році знову таки доручили Р. Ф. Кайндлю. Цей неймовірно працьовитий і ретельний науковець написав солідну роботу. Його фундаментальна праця “Історія міста Чернівців від найдавніших часів до сьогодення” (1908) до сьогодні залишається неперевершеною за обсягом зібраного в ній матеріалу про Чернівці.
Своє глибоке захоплення особистістю Р.Ф.Кайндлем як науковцем - істориком в Муніципальній бібліотеці ім.А.Добрянського ділилися чернівецькі історики Олександр Масан і Сергій Осачук. Вони захоплено розповіли про Кайндля, висвітлюючи різні аспекти. Олександр Масан більше зосередився на біографічних відомостях, науковій діяльності ученого, на оцінці його внеску у європейську науку і на ролі результатів його праці для України, зокрема. Сергій Осачук розповів про свої відвідини архіву у Граці, де отримав можливість опрацювати особисті документи родини Кайндлів. Дослідник познайомив присутніх з фотокопіями окремих документів, мимохідь вводячи їх у відповідний історико-біографічний контекст. Як захоплено говорив на зустрічі про Кайндля історик Сергій Осачук: «Насамперед, це був чоловік неймовірної працьовитості. Доказом тому є вже навіть його курсові роботи, дипломні реферати, які, на думку С. Осачука, варто було б показувати сучасним студентам як еталон таких робіт. Оформлення, науковий апарат, висвітлення теми, постановка проблеми, науковий підхід – усе свідчить про відповідальний і скрупульозний підхід. А головне – цілковита самостійність»
 
Детальніше про цю зустріч можна переглянути за посиланням :
 
«Кайндль – завжди привід для інтелектуального діалогу»
 
 
Останні роки свого життя цей визначний чернівчанин провів в місті Грац (Автрія), де викладав в місцевому університеті. Сам тут відійшов у вічність  14 березня 1930 року і знайшов свій вічний спочинок на міському цвинтарі Св. Леонарда.
 
Як говорив свого часу сам професор Р.Ф.Кайндль : "Моє серце летіло до всіх народів, а особливо – до українців".
 
Історик Олександр Масан додав: «Коли б більше українців мало стільки прихильності до своєї нації, скільки її було до українців у Кайндля, коли б більше мали таку дослідницьку чесність, незаангажованість, відданість, відповідальність, то, напевно, не траплялося б з нами стільки історико-політичних халеп». І нема на це що додати…