ЗОДЧИЙ ДУХОВНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ МОСТІВ

 

До таких особистостей належить і Тарас Дмитрович Івасютин, який 17 лютого зібрав своїх друзів, колег, учнів у Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського, аби презентувати двомовний «Біобібліографічний покажчик», в якому зафіксовано результати його п’ятдесятирічної діяльності. Хоча, як зазначено у слові «Від укладачів», «ряд публікацій Тараса Дмитровича залишилися поза межами цього покажчика, оскільки надруковані в закордонних наукових виданнях або були втрачені». Та навіть попри це вражає працьовитість, широке коло інтересів Тараса Дмитровича, які відображені у покажчику (лише серед суто професійних – теорія художнього перекладу, порівняльне літературознавство, українсько-французькі літературні взаємини). І це не дивно, адже життя Т. Івасютина насичене, середовище його спілкування розмаїте, наповнене яскравими особистостями. Адже він, окрім викладацької діяльності та обов’язків завідувача кафедрою сучасних іноземних мов та перекладу факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету, з 1995 р. працює делегатом від України у Європейській Асоціації ім. Франсуа Моріака, є президентом Ініціативного комітету Альянс Франсез м. Чернівців (з 2000 р.). Т. Івасютина знає науковий світ не лише України, а й Польщі, Франції, Бельгії, Словенії, Італії, де він неодноразово виступав з науковими доповідями та публікаціями.

Усе це відображено у покажчику і заявлено його структурою, про яку йдеться у вступному слові упорядників: «Для зручності користування видання складається з двох розділів, побудованих за хронологічно-алфавітним принципом. Хронологічні рамки покажчика – 1965–2015 роки. Матеріали видання відображають праці вченого в галузі мовознавства та літературознавства (французька мова та література), порівняльного літературознавства, художнього перекладу, педагогічної та культурологічної діяльності».

Перший розділ у п’яти предметних розділах висвітлює авторські праці Т. Івасютина. Другий присвячено матеріалам про життя та діяльність Т. Івасютина. «Обрамлюють» основну інформацію покажчика прониклива вступна стаття доцента кафедри сучасних іноземних та перекладу Ольги Івасюк «З Україною та Францією у серці» і додаток, який містить відгуки про Т. Івасютина, його рукопис, автографи для нього, серед яких – Марка Шагала, Михайла Івасюка (з ним та його сином Т. Івасютин був у дружніх стосунках, з Михайлом Григоровичем спілкувалися французькою мовою), Бріжжіт Бардо, Петра Рихла, Олександра Чередниченка та багатьох інших.

Упорядкували покажчик Тетяна Никифорчук (співробітниця кафедри сучасних іноземних мов та перекладу) і Леся Щербанюк (директор Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського, бібліограф). Бібліографічне редагування здійснила завідувач науково-методичного відділу наукової бібліотеки ЧНУ ім. Ю. Федьковича Тетяна Мурашевич.

Пані Леся відкрила презентацію, представивши покажчик, розповівши про історію взаємин бібліотеки з перекладачами з французької, з письменниками-франкофонами. Заклад давно співпрацює з Дмитром Чистяком та Іваном Рябчієм. Саме тут відбулася 2015 року презентація книги бельгійського письменника Жана-Люка Утерса «Місце мерця», що вийшла у чернівецькому видавництві «Букрек» у перекладі І. Рябчія. Також бібліотека співпрацює з Гімназією №3. Отже, робота над біобібліографічним покажчиком Т. Івасютина є логічним продовженням діяльності бібліотеки. Крім всього, Тарас Дмитрович – давній шанувальник і друг цієї книгозбірні, чимало видань передав у її фонди, полюбляє працювати у її затишній атмосфері.

Щодо покажчика, то Леся Щербанюк відзначила працю співупорядниці Тетяни Никифорчук та редактора Тетяни Мурашевич: «Тані Никифорчук належить основна праця. І я б не взялася сама за цю роботу, коли б не погодилася допомогти Тетяна Дем’янівна Мурашевич. Я люблю наукову копітку роботу бібліографа, але у цій сфері часто відбуваються зміни, з’являються нові вимоги. Тому дуже важливі були консультації наукової бібліотеки». Пані Леся відзначила, що робота була цікавою і приємною, злагодженою, тому «книжечка зроблена з любов’ю».

 

 

Тетяна Мурашевич звично надто скромно відгукнулася про свою частину роботи і подякувала за той досвід та інформацію, які мала можливість отримати під час редагування: «Хочу подякувати за можливість взяти участь у цій роботі. Вона була справді корисною. Адже у процесі роботи познайомилася з працями Тараса Дмитровича. Багатьох позицій не було у нашій картотеці, тому завдяки покажчику ми змогли її поповнити і вдосконалити».

Звісно, що основна частина презентації належала головному героєві. Тарас Дмитрович схвильовано говорив про важливість цього покажчика для нього самого. Адже тут не лише перелік назв – це великий відрізок його життя. Кожна із позицій покажчика з чимось асоціюється, викликає певні спогади, емоції, відчуття. Але усьому, що здійснилося у його житті, Тарас Івасютин завдячує насамперед своїм батькам, які маючи семеро дітей, дали усім чудовий старт. Батько був дуже шанованою у Коломиї, де народився Тарас Дмитрович, людиною – висококласним ковалем.

Тарас Івасютин завжди захоплювався іноземними мовами. За його словами, «Любов до іноземних мов то була любов з першого погляду». Звісно, що після закінчення школи бачив себе студентом французької філології. Та через певні обставини подав документи на фізичний факультет Львівського університету. Але за два тижні до вступу йому зателефонували і сказали, що він може передати документи на омріяну французьку філологію. Від Долі не втечеш, як то кажуть. Та й, звертаючись до роману вже згадуваного Жана-Люка Утерса «Фах», ще не знати, хто кого вибирає: людина – професію чи навпаки.

 

 

Досі з вдячністю і захопленням Тарас Дмитрович згадує своїх викладачів. «Я застав ще тих викладачів, до яких зверталися «пан професор»… То були викладачі старої ґенерації». Зрештою, про рівень освіти та професійний вишкіл, який забезпечували представники «старої школи» найкраще свідчать досягнення самого Тараса Дмитровича та інших представників його покоління.

Після закінчення університету Тарас Івасютин був змушений, як тоді належалося, відпрацювати у селі. Після року вчителювання у сільських школах розпочав свою працю в Чернівецькому університеті, куди його запросили за сприянням багатьох старших викладачів, які оцінили його професійні здібності, талант до мов.
Тридцять п’ять років свого життя він присвятив кафедрі французької філології факультету іноземних мов. За цей час пройшов стажування в Центрі прикладної лінгвістики Безансонського університету (Франція; 1970), на кафедрі французької філології Саскачеванського університету (м. Саскатун, Канада; 1983), захистив кандидатську дисертацію «Ж. Б. Мольєр в українсько-французьких літературних взаєминах» (1983), обіймав посади заступника декана факультету іноземних мов, завідувача кафедрою французької філології.

Коли виникла потреба у покращенні рівня вивчення іноземних мов на факультеті історії, політології та міжнародних відносин, то, як під час презентації згадував професор Юрій Іванович Макар, очолити нову кафедру, сучасних іноземних мов та перекладу, без жодних сумнівів запросили досвідченого фахівця Тараса Івасютина. Уже п’ятнадцять років він завідує цією кафедрою.

 

 

Тарас Івасютин дотримується переконання, що університет, який крокує до Європи, повинен пам’ятати, що його європейськість визначається ставленням до вивчення іноземних мов. Зрештою, це добра і вдячна праця на майбутнє студентів, адже саме їм викладачі віддають свої знання, сили, аби забезпечити державі гідне майбутнє, так само, як і її громадянам. Так має бути.

І цей біобібліографічний покажчик призначений, насамперед, для студентів. Власне, він є відображенням сутності Тараса Дмитровича: у ньому поєднане професійне і просто теплота людських стосунків, спогадів, якщо коротко – повноцінна участь у житті.

Тарас Дмитрович подякував усім, хто долучився до створення і виходу у світ його покажчика, своїй кафедрі, колегам, з яким щодня проживають разом усі радощі, турботи, які його дуже підтримують. І на завершення знову повернувся думками до своєї родини, без підтримки якої мало що зміг би зреалізувати у своєму житті. «Мені доля подарувала прекрасних батьків, прекрасну дружину, з якою ми прожили разом більше сорока років. Це все те, без чого, мабуть, і не було б того, що записано у покажчику».

Також Тарас Дмитрович поділився, що він дуже радий тому, що його така «сімейна», затишна презентація відбувається саме у бібліотеці, адже бібліотека, за його словами, – «це не місце, а стан душі». «Усі надбання людства, усі знання рано чи пізно знаходяться у бібліотеці», тому він особливо втішений тим, що підсумувати свою п’ятдесятирічну діяльність зміг саме з допомогою бібліотеки.

 

 

Кожен підсумок – це початок нового. Чи, як Тарас Івасютин процитував відомі слова Ліни Костенко, «І кожен фініш – це, по суті, старт». Бажаємо Тарасові Дмитровичу здійснити ще багато задумів, адже сповідує він кредо «немає меж самовдосконаленню» і керується прекрасною, гуманною метою – «хоча б трошки своєю діяльністю зробити цей світ досконалішим». Тарасові Івасютину це справді вдається – своїм позитивним світоглядом, теплим ставленням до колег і студентів, вмінням і бажанням ділитися своїм досвідом, знаннями, вмінням вести діалог. Він є справжнім європейцем, українським представником європейської духовно-інтелектуальної еліти, яка може задавати тон суспільству в його культурному, науковому, освітньому розвиткові, збагачувати його своїми працею і досвідом, яка спроможна робити світ досконалішим і гармонійнішим, забезпечуючи зведення і міцність міжкультурних мостів та надійність і комфортність європейської культурної платформи.