11-03-2014

Нова знахідка в особистому архіві Добрянського

Вівторок, 11 березня 2014 р.

 

 

Папку рукописних документів, присвячених Шевченкові, знайшли серед особистого архіву Анатолія Добрянського працівники бібліотеки його імені. До неї Анатолій Миколайович складав плани шевченківських літературно-музичних вечорів, ведучим яких він був, уривки з його віршів і прози, цитати дослідників про Шевченка, присвячені йому вірші, інші допоміжні матеріали.

Наразі пропонуємо вашій увазі два рукописи з цієї папки, лаконічно підписаної рукою Добрянського: “Шевченко”. Це переліки музичних творів. Перший під назвою “Шевченко і музика”, другий – “Музика в житті Шевченка”. Перший – це дещо з народних пісень і дум, якими захоплювався поет, а другий – це дванадцять професійних творів, які любив слухати Кобзар.
 
 
  
Як підтверджує “Шевченківський словник”, музика супроводжувала поета все життя, на засланні й на волі, в Україні й поза нею. Спершу як малого нащадка чумаків та учасників Коліївщини, згодом – як учня сільського дяка, панського козачка, петербурзького митця.

 

Серед пісень, якими захоплювався Шевченко, справді знаходимо ті, які перерахував Анатолій Добрянський – “Пісню про Нечая”, “Стоїть явір”, історичні пісні й думи “Про Морозенка”, “Про Сагайдачного”, “Про Кармалюка” та інші. У списку навпроти кожної пісні є вказівка про виконавця, наприклад “Федір Жарко (з бандурою)”, “Червонопрапорний ансамбль”, “Держ. Уральськ. нар. хор”. Це свідчить про те, що перед нами не просто перелік для просвітницько-дидактичної роботи, а підручний матеріал з аудіо-підкріпленнями.

 
 
Список академічних творів Глінки, Моцарта, Бетховена і Верді, здійснений рукою Анатолія Добрянського, частково висвітлює зв’язок поета з професійною музикою. З російським композитором Михайлом Глінкою Шевченко не раз бачився, оскільки той часто бував у маєтку Енгельгардтів, а згодом у Петербурзі демонстрував для еліти уривки зі своєї опери “Руслан і Людмила”. Шевченко, як свідчать дослідники, був добре обізнаний з творами західноєвропейських композиторів Россіні, Белліні, Верді, Моцарта, Бетховена, Шопена, Шуберта, бував на петербурзьких концертах Ліста. Це давало йому не лише можливість орієнтуватися у світовому мистецтві, а й уміння відчувати характер музичного твору, оцінювати його професійно.

 

Де міг використати ці списки доцент кафедри української літератури Анатолій Добрянський і з якою метою він їх, як і сотні інших, укладав?

 
Річ у тім, що Буковинський Золотоуст серед інших університетських предметів викладав спецкурс “Література і музика”. Крім того, довгі роки вів музичний лекторій у Чернівецькій філармонії. Добрянський, хоч не мав спеціальної музичної освіти, але самотужки опанував історію українського і світового мистецтва, у неповні 30 років отримав звання лектора-мистецтвознавця. Десятиліттями без нього не обходилися музичні й загалом мистецькі вечори в Чернівцях, зокрема присвячені Шевченкові, а відомі українські співаки, артисти вважали за честь мати його ведучим своїх концертів. Саме на таких вечорах Добрянський, очевидно, й використовував свої нотатки. Зрештою, його неперевершені лекції в студентських аудиторіях також не обходилися без магнітофону і численних зразків музичних творів, серед яких, безперечно, були й твори з цих двох списків.

 

 

Маємо надію, що ці два документи, знайдені серед нотаток Анатолія Добрянського, та інші його записи стануть у пригоді його послідовникам, дослідникам творчості Шевченка, усім, хто цікавиться зв’язками літератури і музики.

 

P. S. Зацікавленим особам пропонуємо ознайомитися зі списком шевченкознавства у фондах Анатолія Добрянського за таким посиланням: www.dobrabiblioteka.cv.ua/ua/funds Гортайте до кінця сторінки!