04-04-2018

Світле Христове Воскресіння

 «Пасха», «Великдень», «Воскресіння Господнє» – усі ці найменування здавна використовуються нами для того, щоб сповістити про, без сумніву, одне з найголовніших свят в культурі українського народу. А чи знаєте ви, що насправді це три різних свята, які історично переплелися між собою і явили собою те одне, що його ми звикли стрічати по весні?!

Витоки цього величного дійства варто шукати ще в дохристиянські часи, коли 22 березня наші предки відзначали найголовніший день весни – Великдень. Про те, як зустрічали на Україні світле свято Пасхи Хрестової, весняне свято воскресіння природи, торжества всього живого розповідається у книзі «Христос воскрес! Великдень на Україні». Читаючи її, ви прилучитесь до ритуалу, відновите у пам’яті рецепти випікання паски, дізнаєтеся про тонкощі фарбування писанок, а також про магічну силу багатьох речей, якої вони набирають на Великодні свята.

З Великоднем традиційно пов'язана значна кількість народних повір'їв, прикмет і обрядів, які формувалися століттями. Із прийняттям християнства народні звичаї почали переплітатися з релігійними, змішуватися, втрачати одні сенси й набувати нових. Якщо вірити прикметам і повір’ям, які побутують на Київщині, «коли на Великдень розговієшся й вийдеш із хати на вулицю, то що перше побачиш, тим і промишляй – буде удача». «Якщо в цей день небо захмарене або йде дощ – буде врожай». Також на Великдень кожен селянин вважав за потрібне бодай кілька разів смикнути за мотузок і вдарити у дзвін: це приносило щастя й... родила гречка, вважалося у народі.

Буковинський письменник К. Ластівка у дослідженні «Рахманський великдень» пояснює дохристиянські уявлення слов’ян та інших цивілізацій древнього світу. У цьому збірнику автор містить статті з української фольклористики та етнології, а також зразки фольклорних текстів, записаних на Буковині. Дехто пов’язує так званий Рахманський Великдень із поминанням померлих родичів.
Детально про Великдень у давнину можна прочитати в енциклопедичних видання: В. Войтович «Українська міфологія», «Христос воскрес! Великдень на Україні», О. Воропай «Звичаї нашого народу», В. Скуратівський «Покуть», Г. Маковій «Затоптаний цвіт», А. Яківчук «Традиційні народні свята весняного циклу», Й.-Т. Сележан «Традиційна обрядова культура буковинців» та «Православні свята на Буковині».

З настанням весни й під час Великодня дівчата співали веснянки, гаївки, русальні пісні, водили хороводи, які знайдемо у книгах: «Народні співи Галичини. Гаївки (Веснянки)» зібрав М. Мишанич, «Веснянки», «Ой зозулько, пташко моя. Народні пісні Полісся. З голосу Уляни Кот», «Дитячі пісні та речитативи». Збірник «Україно, нене моя! Сповідь: поезії, писанки…» містить прозові, поетичні й пісенні твори багатьох авторів на тему Великодня. До збірника «Великодні дзвони дзвонять» увійшли гаївки для молоді та дітей, записані Олегом Смоляком на території Тернопільщини. Другу частину книжки складають кращі зразки великодньої поезії, серед яких значне місце займають твори маловідомих і незаслужено призабутих авторів.

Урочисто святкуючи перемогу весняної пори року над зимовою, кожна родина пекла «великодні калачі» та фарбувала яйця, що пізніше трансформувалися в звичні нашому вуху паски й крашанки.

Про значення культового хліба і яєць – крашанок і писанок, про взаємне дарування та цілющу силу таких оберегів, ми можемо дізнатися, прочитавши статтю Г. Кожолянка «Великдень – Великий День у житті буковинців».

Безсумнівно, на Великдень прийнято накривати багаті столи, тож кулінарних святкових традицій також існує чимало.
Самі паски прийнято пекти у четвер або суботу. Цей процес має неодмінно супроводжуватися повною тишею і спокоєм в оселі. Для того, щоб святкова випічка вдалася на славу, радимо дбайливим господиням скористатися виставковими книгами, що містять рецепти і технологію випікання пасок, розтлумачують символіку великоднього кошика: «Великдень! Радуймося і веселімося в ньому» автор-упорядник Н. Мельничук, «Буковинська кухня» М. Хазан, стаття «Пасхальный стол» у книзі «Буковинская народная кухня» Л. Сторощук.

Окремого слова варті й писанки. Вони – обов’язковий атрибут великоднього кошика. Писанка також вважалася великоднім символом любові – найкращі з-поміж них дівчата дарували хлопцям, таким чином зізнаючись у власних почуттях. Також з писанками була пов’язана велика кількість дитячих забав і магічних ритуалів. Орнаменти, що їх використовують у писанкарстві, мають дуже глибоке коріння. Деякі з них виникли ще в степах Причорномор’я й тісно пов’язані із сюжетами гаївок. Як казав О. П. Довженко: «Писанка – це неповторне багатство…Його треба берегти, як безцінний скарб! Нам слід пишатися ним перед усім світом!». Отож, у нашій бібліотеці ви можете знайти книги, присвячені мистецтву писанкарства. Загалом це ошатні видання з колоритними ілюстраціями й світлинами, на яких зображені писанки та схеми традиційних орнаментів. Чимало видань пояснюють символіку писанок, їхніх кольорів, основних знаків. Книги містять важливі настанови щодо поетапності написання писанок, вичерпно розповідають, з яких матеріалів виготовляти природні барвники. Усі, хто цікавиться, любить і шанує писанку у книзі Загайської Роксолани «Писанка: традиції та модерний дискурс» знайде фахові матеріали про цей вид мистецтва. Автор подає унікальні відомості про історію виникнення писанки, про технологію її виготовлення, особливості оздоблення в різних регіонах України та пошанування яйця в легендах народів світу. У книзі подані відомості про сучасний стан писанкарства. Отож, ця чудова книга стане у нагоді усім, хто прагне оволодіти цим видом мистецтва. Є серед книжкових експонатів і своєрідні «атласи», що відображають особливості виготовлення писанок у різних етнографічних ареалах України: каталог писанок «Христос воскрес!»; альбом «Христос воскрес! З святом Великодня! Писанки на Україні».

Є і такі книги, які присвячені народним писанкарям: «Світ у писанках Тараса Городоцького», «Таємнича мова символів. Писанки Світлани Стадник та Галини П’ятничук. Фотоальбом», Л. Нурмухаметова «Секрети моєї творчості», «Народні майстри Буковини. Мистецький довідник», «Буковина: спільна культурна спадщина».

Свято Великодня святкують в кожній країні по-своєму. Ви запитаєте: «А як же святкують Великдень в інших країнах світу?». Знайти відповідь на це питання ви зможете, прочитавши статтю, яка розміщена на сторінках журналу «Колесо».

Пропоновані увазі читачів книги закликають ще і ще пізнавати глибини народної культури, продовжувати традиції минулих поколінь, щоб зберегти, примножити і їх передати наступникам! Тож радо запрошуємо на Великдень до Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського!
 
                                            Підготувала Яловега Роксолана