10-09-2018

НОВІ НАДХОДЖЕННЯ- ДОВІДКОВЕ МОВОЗНАВСТВО

 
Нерідко в повсякденному житті ми задаємось питаннями: Як правильно сказати те, чи інше слово? Як «грамотно» висловити свою думку, чи погляд на певну подію,? Як звучить сьогодні назва того, чи іншого населеного пункту? Що означає почутий «крилатий» вислів ? 
 
На ці нескінченні «ЯК» дають відповіді довідники української мови, з якими Вас знайомить сьогодні Муніципальна бібліотека А. Добрянського.
 
З новинок книжкового фонду:
 
А. Коваль., В. Копітов. Крилаті слова в українській літературній мові.- К.: Ярославів Вал, 2013.- 704с.

У цій книжці зібрано й витлумачено різноманітний лексичний та фразеологічний матеріал, який традиційно об’єднується назвами «крилаті слова» та «крилаті вислови», якщо говорити мовою науковців. Насправді, в даній книзі йдеться про незвичайне мовне явище – крилаті слова та вислови, які характеризують тисячоліття культури і унікальний ландшафт історії.
Науковці стверджують, що образ крилатих слів уперше людство почало знаходити в епічних поемах Гомера( ІХ столітті до нашої ери). Давньогрецький співець так почав називати вдалі висловлювання.
«Навіть і Несторів син тоді сльози почав проливати:
З тугою в серці згадав бездоганного він Антілоха,
Брата, що світлий убив його син Зоряниці ясної,
Я спогадавши, звернувся до нього із словом крилатим».
( «Одіссея» пісня ІV, 186-189 Переклад Б. Тена.)
Але терміном «крилаті слова» стали лише у ХІХ ст., коли німецький мовознавець Георг Бюхман видав у 1864 році першу їх збірку. Книга підвищить освітній рівень кожного, хто візьме її до рук і прочитає.


Словник - довідник з українського літературного слововживання.- К.: Наукова думка, 2004. — 448 с. — (Словники України).

У словнику - довіднику розглядаються складні випадки українського літературного слововживання. Подано стислі поради, які саме слова чи словосполучення найдоцільніше вживати для передачі потрібного змісту, зроблено певні застереження щодо неправильного або небажаного, невдалого використання слів у тих або інших значеннях.
У додатку вміщено список власних імен людей.
Розраховано на всіх, хто у своїй громадській та виробничій діяльності послуговується українською мовою: державних службовців, студентів і учнів, учителів і педагогів, перекладачів, літературних працівників редакцій і видавництв, радіо- і телекоментаторів, широкий загал користувачів, котрі прагнуть всебічно її вивчити і знати.
У словнику вміщено такі категорії лексики:
синоніми;
пароніми;
слова, які з різними лексемами поєднуються по-різному;
лексеми, які залежно від змістових зв'язків потребують уживання підпорядкованих (керованих) слів із різними відмінками;
словотворчі елементи складних слів;
граматичні варіанти слів залежно від контексту їхніх значень;
окремі антоніми;
так звані міжмовні омоніми;
словосполучення, аналогами яких у певному контексті виступають складні слова;
деякі прийменники в найтиповіших синтаксичних зв'язках.
Дане видання переконує, що культура мови завжди щільно пов’язана з дотриманням літературних норм. Неправильне вживання запозичень чи застарілих слів
може посіяти непорозуміння між партнерами та співбесідниками. Тому варто бути серед користувачів мови, які прагнуть всебічно вивчати її і знати.

Забіяка В.А Забіяка І.М. Світ фразеологізмів. Етимологія , тлумачення, застосування.:практичний посібник .-К.:ВЦ «Академія»,2015.- 304с.

Уміння точно і дотепно висловлюватися — важливий чинник комунікаційної і життєвої ефективності. У мові людей, які дбають про це, завжди більше змісту, ніж слів. Такою її робить доречне використання популярних  фразеологізмів,  як скажімо - «Збити з пантелику», «Заходити в глухий кут», « Ні дати , ні взяти», « Ні кує ні меле», «Ні пари з вуст», «Піти на бокову», «Пливти за течією», «Побіліти як стіна», «Скільки літ, скільки зим», «Скривитися як середа на п’ятницю» і т.д.
В цьому виданні йдеться про різноманітні аспекти (етимологію, семантику, комунікаційну роль)фразеологізмів. Є в ньому і тлумачний словник найуживаніших фразеологізмів, різноманітні вправи і завдання, робота над якими сприятиме збагаченню власного мовлення.

Видання адресоване передусім учням загальноосвітніх шкіл, студентам. Корисним буде вчителям-філологам, усім, хто зацікавлений у мовному саморозвитку.

Давня українська література:словник – довідник/ автор- укладач Б. Білоус, П.Білоус, О Савченко.-К.:ВЦ «Академік», 2015.- 208с.- (Серія «Nota bene»).

Словник-довідник містить художню і наукову інформацію з української літератури XI-XVIII ст.: основні поняття медієвістики, відомості про актуальні персоналії і художні твори.
Автори зазначають, що становлення української літератури було зумовлене завершенням формування Київської Русі як ранньофеодальної держави, офіційним запровадженням християнства, проникненням візантійської культури, писемності та книжності. Хронологічно цей період охоплює вісім століть - від перших датованих серединою ХІ ст. пам’яток до творчості Григорія Сковороди у другій половині ХVІІІ ст. Цей період називається давнім , а створені художні тексти в це період прийнято називати «давньою літературою».
Сукупність статей довідника, а їх 650, - це своєрідна літературознавча мозаїка, яка відображає особливості розвитку української художньої словесності Середньовіччя і доби Бароко, а також стан супровідних явищ фольклору, конфесійних орієнтацій, суспільно-політичних обставин, історичних умов та естетичних концепцій.

Лучик В. В. Етимологічний словник топонімів України / В. В. Лучик; відп. ред. В. Г. Скляренко. — К.: ВЦ «Академія», 2014.—544 с.

 У словнику, що містить понад 2600 етимологічних статей, пояснено походження близько 3700 сучасних та історичних топонімів, які називають або називали раніше найвідоміші географічні об’єкти України: міста, селища міського типу, річки, озера, болота, гори, печери, ліси, заповідники, фізико-географічні та історико-етнографічні території тощо. Етимологія цих назв відображає формування топонімного простору на українських землях від часів існування трипільської культури та індоєвропейської етномовної спільноти до сьогодення, а також багатовікову лінгвальну і позалінгвальну (історичну, географічну, етнографічну, культурну) інформацію, що репрезентує в динаміці фрагменти мовної картину світу.
До прикладу: Чернівці засноване у 2 половині ХІІ століття відоме «от Черновцих»( 1490), Черновьци (1408) молд. Чернэуць (від ХVІІ ст), нім. Tschernowitz (1785), Czernowitz (до 1918), рос. прост.Черновицы і т.д.

Словник рекомендований для науковців, освітян, студентів, учнів і всіх тих, хто цікавиться походженням власних географічних назв України.

Лозова Н.Є. Іменник : Граматичний довідник.- К.: Наукова думка, 2016 .- 284с.

У сучасній українській мові частина іменників не відмінюється, тобто вступаючи у зв’язки з іншими словам в складі речення, не змінює закінчень ні за відмінками, ні числами. Тому даний довідник покликаний дати відповідь на складні питання , що постають перед мовцями при вживанні іменника. Це стосується як визначення роду іменника, так і відмінкових закінчень та відмінювання, а також сполучення іменників із числівниками.
Даний граматичний довідник розрахований на широке коло користувачів: учнів, вчителів, студентство і викладачів, ділових людей, журналістів, письменників.

Лозова Н.Є. Фридрак В.Б. Дзвона чи дзвону? , або -а(я) чи -у(ю) в родовому відмінку : Словник довідник. Видання друге, доповнене.- К.: Наукова думка, 2015.- 165 с.

 А(я) чи -у(ю) ? Вибір закінчення родового відмінка однини іменників чоловічого роду на приголосний є досить таки пекучим питанням для багатьох авторів і просто носіїв мови – пересічних громадян нашої держави. Є він і головним болем для редакторів, змушених по кілька разів перевіряти за словниками, що часто дають суперечливі рекомендації, написання закінчень та безкінечно правити помилки.
Даний довідник покликаний зорієнтувати користувачів мови в правильному виборі закінчення таких іменників, оскільки ця проблема є однією з найгостріших питань сучасного українського правопису. Також в довіднику запропоновано ряд рекомендацій щодо вживання закінчень родового відмінка загальних та власних назв. До реєстру включена активна загальномовна лексика, терміни різних сфер людської діяльності і навіть неологізми.
Довідник розрахований на широке коло користувачів.
                                                                                                                                         Підготувала Галина Мурмилюк