27-09-2018

Проект, що репрезентує Україну світу

 Днями відвідав Чернівці і завітав в гості до Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського перекладач,засновник молодого київського видавництва «Pinzel» Іван Рябчій, який презентував в нашому місті книгу «Катя і принц Сіаму» про карколомну долю видатної юної українки, що стала дружиною принца Таїланду.  
 
Книга Наріси Чакрабонґсе та Ейлін Гантер українською мовою у перекладі Леся та Ярини Белей щойно побачила світ.Кількома днями раніше презентація українського видання відбулась в Дипломатичній академії України за сприяння Міністерства закордонних справ України та Почесного Консульства Королівства Таїланду в Україні, де йшлося про матеріали та унікальні архівні документи, на яких, власне, книга побудована: щоденники, листи, фотографії, що містять цінні відомості з історії Сіаму та України.

 
  

     Проект, що репрезентує Україну світу 
 
Чотири роки тому, сидячи в київському кафе «Купідон», і будучи незадоволеними культурно - мистецьким життям, Іван Рябчій з ресторатором, меценатом і автором «Пейзажної алеї» в столиці - Федором Баландіним, вирішити створити мистецький фестиваль. «Буквально за кілька днів до цієї розмови ми спілкувались з Послом Франції, - розповідає Іван Рябчій, - і він сказав: «Чомусь  в Україні ніхто не згадує ім’я Анни Київської, а це цікава історична постать, яка заслуговує на особливу увагу».
 
 Сильна українська жінка, яка переїхала з процвітаючої Київської Русі в країну франків і стала дружиною Генріха І та народила йому трьох відомих світу дітей (один із синів став королем Франції Філіпом І, другий - провідником Хрестового походу, а донька - героїнею романів, і зокрема поеми українського письменника Олександра Ірванця), захопила Івана Рябчія. Тим паче, після перекладеної ним книги про Анну Київську, в окремих представників духовенства в Парижі з’явилась ідея канонізувати цю неординарну жінку, яка після смерті чоловіка не пішла в монастир, як це було прийнято робити в ті часи знаті, а вийшла заміж за барона Рауля Валуа де Крепі, щоб врятувати землі королівства.
 
 

Так почав накопичуватись перший матеріал для фестивалю, який отримав назву «Anne De Kiev Fest» і мав на меті підняти міжнародні культурно - мистецькі пласти, прославляючи Анну Ярославну та укріплюючи зв’язки між Україною та Францією. Але не обійшлось без курйозів. Іван Рябчій розповідає: «Робота над постаттю Анни Київської припала якраз на візит Володимира Путіна до Парижа. Коли він почав розповідати президенту Макрону: «це наша культура… «русская», з неї все почалося, - Еммануель Макрон у відповідь виправив його: «вона ж українська жінка». Можливо у цьому є і наша заслуга, бо з самого початку фестиваль Анни Київської - «Anne De Kiev Fest» відкривали посли Франції і наша співпраця була дуже тісною. Через звіти послів президент Франції володів інформацією. Знав що йшлося не про Росію і Францію, а про Київську Русь і про стосунки між Київською Руссю і країною франків, бо на той час землі франків ще не мали назви «Франція», її ще не існувало».

Перший фестиваль «Anne De Kiev Fest» проходив два дні в Софії Київській, де неодноразово бувала Анна Ярославна. Культурно – мистецькі матеріали, пов’язані з іменем Анни Київської, були репрезентовані як дорослим відвідувачам, так і дітям. Нині, завдяки цьому фестивальному проекту, відкрито пам’ятник Анні Ярославні у Києві на Львівській площі, де за її часів стояла Львівська брама, через яку Ярославна прямувала з Києва на Захід. Навколо пам’ятника Анни розбито сквер, який в рамках міжнародного проекту був відкритий разом з послами Бельгії, Швейцарії і Франції. Цьогоріч там висаджено молоді дерева спільно з посольствами Канади і Кіпру. Сквер прикрашають білі троянди Анни Київської, якими вона у свій час любувалась. Спеціальний сорт привезений із Франції. «Нині вже є навіть парфуми Анни Київської, - посміхаючись говорить Іван Рябчій. - Так склалось, що фестиваль набуває нового змісту, формуються його нові грані. Вже є в проекті кіносторінка фестивалю, живописна сторінка… Фестиваль «Anne De Kiev Fest» стає багатовекторним».

Коли в організаторів фестивалю почалися непорозуміння з видавцями, вони вирішили зайнятись ще й видавничою справою. Так, в кінці 2016 року, було засноване молоде київське видавництво «Пінзель», що мало на меті видавати продукцію пов’язану з фестивалем, який на той час уже переріс у міжнародний і охоплював чималу кількість країн: Швейцарію, Францію, Мексику, Індонезію…

Харизматична Анна Київська притягувала, як магніт, до себе інших відомих і мало відомих сильних жінок світу.

Якось після чергового відпочинку в Таїланді Федір Баландін привіз до Києва цікаву англомовну книжку про українку, яка стала принцесою цієї країни. Через певний час домовився про зустріч з онукою героїні книги – авторкою англомовного видання - британською леді, бізнесвумен, яку у Бангкоку називали Її Високість, щоб отримати права на перевидання книги українською мовою.

Взявши на себе обов’язок розповідати нації про видатних жінок світу і в першу чергу про українок, видавництво «Pinzel»та «Anne De Kiev Fest» хотіло запропонувати познайомитись і нашим читачам з життям українки Катерини Десницької, яка стала принцесою Таїланду та розповісти історією незвичайного кохання, яке спалахнуло між принцем Сіаму Чакрабонґсе і юною киянкою на початку ХХ століття.

«На той час уже існував російський варіант цієї книги - «Катя и принц Сиама», - розповідає Іван Рибчій, - і треба сказати, що дипломатичні стосунки Таїланду з Росією вибудовувались через постать Катерини Десницької. Так само, як і в історії з Анною Київською, Катерина сприймалась в Таїланді як «русская девушка из Киева». Так сприймали її і леді Наріса Чакрабон зі своїм чоловіком - британським лордом, які мають нерухомість в Бангкоку та Лондоні. Після розмови з Федором Баландіним Наріса Чакрабонґсе зітхнула : «Вова мене дуже розчарував…» Вона виявилась єврооптимісткою, що виступала проти британського брексіту, який, вважала, відбувся під впливом Росії. Тому в знак протесту вона перестала туди їздити і дала добро на україномовну версію книги, яка нині вийшла в Україні».

Надто тривала спільна історія України і Росії сьогодні створює ситуацію, що нагадує боротьбу держав за особистості. В даному випадку  - Анни Ярославни і принцеси Таїланду – Катерини Десницької. Російські версії історії про Катю називають її «русская девушка, ради которой принц Чакрабон отказался от многожонства». Український видавець Іван Рябчій стверджує, що російське видання «Катя и принц Сиама» відрізняється від українського видання «Катя і принц Сіаму». В першу чергу тим, що у ньому немає світлини, де киянка Катя позує фотографу в українському вбранні, що врешті - решт доводить її національність.

( витяг з україномовної версії книги «Катя і принц Сіаму»)

«Коли Чакрабонґсе заїхав у Київ першого липня вранці, принц, ніби вперше, побачив гарну дівчину, що зачарувала його, але не в ізоляції, як у Санкт – Петербурзі чи Бангкоку, а серед своїх рідних людей: дядьків, тіток, двоюрідних братів і сестер та друзів…»
 
Розбіжності у виданнях пояснюються біографічними сторінками героїні книги - королеви Таїланду.
Катерина Десницька народилась 26 квітня (9 травня) 1886 року в родині голови Луцького окружного суду Івана Степановича Десницького. Коли родина судді переїхала до Києва, Катерина, за однією з версій, шість років навчалася у найкращій в місті Фундуклеївській жіночій гімназії. Серед випускниць цього закладу були поетеса Анна Ахматова, співачка і дружина відомого художника Надія Забіла-Врубель, одна із засновниць жіночого руху в Україні Софія Русова та інші відомі особистості.

Після Київської гімназії, Катя подалася до брата в Петербург. Там вона освоїла курси сестер милосердя і разом з пересувним шпиталем потрапила на Далекий Схід. Їй довелось пережити фронтові будні російсько-японської війни і повернутись звідти живою та ще й з трьома бойовими нагородами, включаючи Георгіївський хрест за мужність.

Сага про кохання двох молодих людей із різних світів почалася на одному із балів, влаштованому на честь героїв війни. Українська красуня з пишним волоссям та гнучким станом впала у вічі молодому гвардійському гусару, який виявився згодом заморським принцем Чакрабонґсе.
 

Син Сіамського короля Рами V на той час закінчив імператорський Пажеський корпус і вступив до Академії Генштабу, однак щиро закохавшись з першого погляду в Катю, готовий був на будь - який відчайдушний вчинок.
Попри те, що Катя відповіла гусару взаємністю, їхнє кохання зустріло супротив з боку батька хлопця - Короля Сіаму Рами V. Не відступаючи від традицій і законів свого Королівства, Рама V не визнав обраницю хлопця і пригрозив викреслити свого сина із переліку спадкоємців, що згодом і зробив.

Лише після смерті Рами V, коли Королівський престол посів старший син Короля, було офіційно визнано шлюб Чакрабонґсе з європейкою. Таким чином Катерина, як дружина принца Таїланду, отримала титул принцеси Сіаму. Вона підкорила своїм шармом і вихованістю складний сіамський двір і вписалась в його середовище.
 
 
 
Дивовижну історію кохання азіата і європейки, тобто своїх бабусі і дідуся, написала їх онука - Принцеса Таїланду, Її Високість Наріса Чакрабонґсе. Як і її , так і читачів книги вразить шалений життєвий маршрут Катерини Десницької – Луцьк - Київ - Константинополь - Бангкок - Сінгапур - Пекін - Токіо - Монреаль - Лондон - Париж…Родинну сагу авторка виписала разом з британкою Ейлін Гантер. Книга стала надзвичайно популярною в Південно-Східній Азії та Великобританії через те, що дала відчути дух часу, в якому жила Катерина Десницька і зазирнути за лаштунки життя королівського двору Сіаму.
 
 

 
Перегортаючи сторінку за сторінкою книги у читача є шанс побачити постать цієї непересічної особистості в середовищі тогочасного Луцька, Києва, Бангкока, Парижа та інших міст світу. Порівняти із сучасним історичне середовище, побут, традиції, які оточували героїню, її родину, сучасників та її нащадків.
 
Катя,принц  Чакрабонгсе і їхній син - принц Чула 
 
 
 Принц Чула і Лісба в день іхнього весілля, 30 вересня 1938 року

Під час презентації бестселера «Катя і принц Сіаму» видавцем Іваном Рябчієм також було представлено в Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського фрагмент виставки унікальних світлин “Катерина Таїландська”, що розповідає про життя Катерини Десницької та королівської родини. Повна версія виставки вперше була презентована у Національному музеї Тараса Шевченка в Києві. Дана частина виставки приїхала в Чернівці зі Львова. На світлинах зображене оточення Катерини. Треба відзначити, що українка потрапила в Таїланд в дуже складний для королівської родини час - період реформ. Згодом втратила чоловіка, переїхала в Париж, де і відійшла у вічність.
 

 

Попри захоплюючі життєві історії цих жінок, є ще одна важлива грань цього проекту,

що не залишить байдужим кожного українця -
гордість за своїх співвітчизниць.

«Ми і далі продовжуємо захоплюватись постатями сильних жінок. Черговою героїнею, яка увійшла в наш простір стала Фріда Кало,- каже Іван Рябчій, - ми віднайшли портрет Фріди роботи Андрія Єрмоленка і наразі налагодили стосунки з посольством Мексики…»

Фестиваль «Anne De Kiev Fest» перетворився в інституцію, яка вишукує українські культурні елементи та непересічні постаті в культурах та історіях інших країн і повертає їх в рідне лоно  українського культурного простору. Її організатори сподіваються, що після щирих запросин, не лише консули європейських країн відвідають в Києві  фест наступного року, а й мексиканці і Тайська принцеса Наріса Чакрабонґсе.

Підготувала  Галина Мурмилюк

Доречно буде повідомити читачам сайту та відвідувачам книгозбірні, що крім бестселера про Тайську принцесу, Іван Рябчій подарував Муніципальній книгозбірні ще дві книжкові новинки, які вийшли у київському видавництві «Pinzel».

Одна із них,  це україномовний варіант збірника новел бельгійської франкомовної письменниці Ніколь Версхооре «Боги», в якому вона торкається «вічних тем» - кохання, смерті та віри. Переклад книги з французької зробив Іван Рябчій.
Книгу «Боги» модератори презентують, як відображений письменницею потік людських емоцій з калейдоскопом психотипів героїв, що характеризуються своєю багатовекторністю стосунків. Книгу називають криком душі європейки, яка від наукової роботи перейшла до журналістики, а згодом і до письменницької діяльності. Сьогодні Ніколь Версхооре вважається класиком сучасної бельгійської літератури і прикладом емансипованої жінки, яка зуміла з допомогою сильного характеру та незламної волі вибороти право голосу в сучасному суспільстві.
Наступна новинка - це україномовна версія роману французького письменника, журналіста і сценариста ЕрвеГібера«Другові, який не врятував мені життя». З французької роман переклав Іван Рябчій. Твір уявляє собою автобіографічну історію автора, яка є сповіддю на межі життя і смерті під впливом фатальної недуги. Книга француза стала гучною заявою про проблему ВІЛ/ СНІД у європейському суспільстві. Україномовне видання побачило світ за підтримки видавничих програм Французького інституту, а також Програми сприяння видавничій справі «Сковорода» Посольства Франції та Французького інституту в Україні. Книга отримала також одноразову допомогу від Посольства Франції в Україні в рамках його програм боротьби з ВІЛ / СНІДом та мала підтримку зі сторони ВО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть в ВІЛ/ СНІД»