10-10-2018

НОВІ НАДХОДЖЕННЯ - видавництва «Ярославів Вал» серії «БУкЛіт»

Увага, нові надходження. Муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського за кошти міста отримала чотирикнижжя видавництва «Ярославів Вал» серії «БУкЛіт» - Бібліотека української літератури. Це зокрема:

 Валерій Гужва. Ближнє коло: романи і повісті / Валерій Гужва.-К.: Ярославів Вал,2015.- 816с.( Серія «БУкЛіт»)

Дана книга є спробою нагадати колам широкої читацької громадськості про журналіста, публіциста, сценариста, поета і письменника Валерія Гужву – «людину шляхетного крою і в житті, і в прозі, котра завжди дбає про своє ближнє коло і знає, що лузер - це той, хто не вірить, що йому колись може випасти джокер». В анотації книги літературознавці  говорять про те, що його сюжетна динаміка є дуже динамічною і притягує читача, а тематика творів - актуальна і близька сучаснику. А це, вочевидь, і є ключем до успіху.
До пропонованої книги увійшли романи «Ближнє коло», «Джокер», «Чек», а також повісті «Лузер, або затяжний стрибок» і «Контрольний хід».

Валерій Гужва народився на Донеччині. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім.Т.Шевченка. Працював на телебаченні, в журналі, у  різних видавництвах. Він є однокурсником призабутого українського гумориста Андрія Крижанівського. Разом з письменником Ігорем Малишевським вони являються чи не єдиними біографами Крижанівського - постшістдесятника.
Валерій Гужва є автором десятків книг різних жанрів, окремі з них перекладалися за кордоном. Письменник є лауреатом багатьох престижних літературних премій.

Василь Рубан. На протилежному боці від добра: романи/ Василь Рубан.- .-К.: Ярославів Вал,2015.- 600с.( Серія «БУкЛіт»)

Роман «На протилежному боці від добра» це - майже автобіографічна сповідь автора про його перебування в радянських психіатричних лікарнях, про те, як залишитись людиною на боці добра, як вистояти, не втративши себе духовно, і не зламатись психічно.
Текст роману не поділений на розділи, він уявляє собою неперервний текст-розповідь.
Олесь Гончар про твір В.Рубана:"...Вночі дочитав роман Василя Рубана («На протилежному боці від добра») в журналі «Київ». Не знаю, чи це роман, чи просто автобіографічна сповідь, але річ незвичайної сили…"

«Роман починається сценою, коли героя везуть у етапному вагоні, який зеки називають «столипіним», до Дніпропетровська «на спец». Напругу тексту становлять контраст між спокійною іронічною манерою авторської розповіді й самим змістом тексту, насиченим алогічними, ірреальними обставинами арештантського середовища і буття», -вважає дослідниця роману Леся Степовичка.
 
Герой роману, «спєцбольной». Він виконує різноманітні примусові роботи: плете сітки, пере брудні халати санітарів, прасує їх, стоїть «на черпаку», тобто на роздачі їжі. Все буденно, прозаїчно, без епатажу геройства, без ейфорії героїзму.Та в’язневі щоденно доводиться долати важкі випробування.Наприклад, підселення психологічно несумісної людини, до того ще й стукача, з яким треба жити вдвох у палаті-камері: «Вже під кінець слідства мені підібрали такого, що через нього в мене стався психічний напад. До того він був матюкливий, аморальний шофер-дальнобойщик; махлював, коли я грав з ним у доміно, і лаявся, що я став молотити руками і ногами у двері, і, коли прибігли наглядачі, у нестямі кричав, щоб від мене забрали це падло, бо я йому вирву горло. Прийшов начальник тюрми Сапожников. Цей був свідомий своєї місії душити нас в Україні. …Ховаючи задоволення від того, що їм удалося вивести мене з рівноваги, він заявив, що у них тут не готель, щоб вибирати собі напарника… Проте на вечір мене перевели в окрему камеру, і я там сидів, доки не почав говорити сам до себе і доки не попросив, щоб мені когось підселили».( "Київський Носоріг")

Роман Рубана – жорстока проза життя  радянської доби. У автора за плечима – важкі випробування: комуністичний режим був немилосердний до автора. В його житті була і в'язниця, і психлікарня, а ім'я - депортоване з літератури.
В роки незалежності повернулися до читача його поезії, і проза, в якій йдеться про складну людську природу і долю.Василь  Рубан відійшов у вічність у рідній хаті, у селі Лісники, неподалік Києва.

Юрій Щербак. Повернення блудного сина: оповідання і повість/ Юрій Щербак.-.-К.: Ярославів Вал,2015.- 600с.
( Серія «БУкЛіт»)
"Повернення блудного сина" - це найповніша книга вибраних творів Юрія Щербака. Його урбаністична проза, присвячена складній етичній проблематиці, іноді соціально гостра, переткана примхливими асоціаціями, позначена своєрідними прийомами ведення розповіді. Це проза для вдумливого читача, який не байдужий до проблем сучасності.

До збірки «Повернення блудного сина» увійшли 14 різних оповідань під спільною назвою «Аве Марія» -«оповідання про те, як людина несподівано натикається на власну совість. Адже багато людей проживає своє життя, так і не зустрівшись із нею...», - каже видавець Слабошпицький, та повість «Хроніка міста Ярополя» - літопис невеличкого містифікованого міста, що нагадує  нашому сучаснику про недалеке минуле.Юрій Миколайович Щербак – не тільки український письменник, він ще й лікар, доктор медичних наук і державний діяч. Надзвичайний і повноважний посол України. Автор багатьох книжок прози, поезії , публіцистики і драматургії. Зокрема, повісті «Чорнобиль», «Час тирана», «Час великої гри» та інших.

Михайло Слабошпицький, «Повернення блудного сина» назвав збіркою найкращих творів, які Юрій Щербак написав упродовж першого періоду своєї літературної творчості: «Проза Юрія Щербака — це будинок із багатьма вікнами, які дивляться в різні кінці світу, і в цьому будинку мешкають різні люди», — зазначив Михайло Слабошпицький презентуючи нове видання.

Михайло Слабошпицький. Наближені до суті: літературні долі/ Михайло Слабошпицький.- .-К.: Ярославів Вал,2015.- 600с.( Серія «БУкЛіт»)
Михайло Слабошпицький - видатний український письменник, якому трохи більше за 70- ть. Він Шевченківський лауреат, засновник та очільник популярного видавництва «Ярославів Вал», виконавчий директор Ліги українських меценатів.

В пропонованій книзі автора «Наближені до суті» йдеться про 35 літературних доль. Очевидно 35 вибрано письменником через те, що ця цифра означає «помежів’я людської молодості і зрілості». «Наближені до суті» - це неакадемічний погляд автора видання на письменників від Астольфа де Кюстіна, Володимира Січинського і Миколи Лукаша до Любові Голоти, Василя Слапчука та Василя Голобородька.
 
«Це спроба відповісти на запитання, чи є письменник «приборкувач часу», який може спинити мить, чи тільки «художник-копіїст», що відтворює зримий контекст епохи, констатуючи її проминальність…» На це питання відповідають назви окремих його статей : «Рецепція України для світу», «Я хочу, щоб була Україна», «Колумб української історії» та ін. До книги увійшли нариси про Аcтольфа де Кюстіна, Володимира Січинського, В’ячеслава Липинського, Василя Мисика, Миколу Лукаша, Миколу Руденка, Романа Іваничука, Дмитра Павличка, Романа Федорова, Володимира Короткевича, Юрія Щербака, Анатолія Шевченка, Валерія Гужву, Василя Захарченка, Євгена Гуцала, Павла Мовчана, Бориса Нечерду, Броніслава Грищука, Анара, Василя Голобородька, Івана Корсака, Володимира Некляєва, Дмитра Іванова, Віктора Баранова, Любов Голоту, Надію Степулу, Григорія Гусейнова, Василя Бондара, Бориса Руденка, Павла Гірника, Наталю Дзюбенко, Василя Слапчука, Павла Вольвача.
 
Треба додати, що у спогадах Дмитро Васильович Павличко у свій час «фаворизував» жанр мемуарів в Україні: «…така література нині є на часі, бо тільки описана та осмислена історія стає набутком нації».

Маючи великий людський досвід і досвід видавця письменник Слабошпицький завжди бажаний гість на літературних зустрічах, оскільки є надзвичайно цікавим не лише автором книг, а й оповідачем. Навіть його колеги письменники стверджують, що слухати його розповіді можна годинами затамувавши подих…
                                                                                                                                          Підготувала Г. Мурмилюк