НОВІ НАДХОДЖЕННЯ- переклади видавництва «Старого Лева»


Увага, нові надходження. Муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського отримала переклади українською мовою німецько – англо та французькомовних художніх творів, що побачили світ у видавництві «Старого Лева». Зокрема:

 

Книгу «Моє сторіччя» німецького скульптора, художника і письменника, Лауреата Нобелівської премії з літератури 1999 року - Гюнтера Вільгельма Грасса.
 
Гюнтер Грасс. Моє сторіччя: роман/ Гюнтер Грасс: переклад з нім. Наталки Сняданко.- Львів: Видавництво Старого Лева, 2017.- 400с.

Сто коротких новел, названих за роками цього кривавого сторіччя — від 1900 до 1999-го — і так чи інакше присвячених світовим і приватним подіям цих років-дат, по-новому віддзеркалюють історію народу, його «великих» і «маленьких» людей, які творили цю історію і були її заручниками чи жертвами.
За відгуками читачів книга нобелівського лауреата важка для читання, не завжди зрозуміла і нелегка для сприйняття, але художній твір дає можливість побачити й почути, через призму світосприйняття громадян Німеччини, своєрідну вимальовану автором картину історії країни.

Гюнтер Грасс живо змальовує події і описує враження від них. Людські емоції, які вирують навколо героїв, формують їхні думки і ставлення до подій. В книзі читач знайде і безтурботні будні пересічних німців і їх збентежені погляди в непередбачуване майбутнє. Пророчі розмови про Другу світову війну і передчуття її кривавих наслідків. Є в книзі місце і критиці цих подій, і захопленню мужністю та відвагою німецьких воїнів, мілітаризму і пацифізму та безкінечним дискусіям на цю тему.

Вважається , що спектр полярних думок ії героїв формує відносно об’єктивну картину тогочасного суспільства. В такий спосіб Гюнтер Грасс висловив і власний погляд на ХХ століття у світі і на події у політичному, економічному та культурному житті Німеччини. Автор змальовує ці події через новели, кожна з яких розкриває життя через історію окремої людини. Історій, як і новел, багато і вони різні, з різними поглядами на життя, з різними інтересами, політичними вподобаннями і соціальним статусом. Але всі вони складають суспільство, якому судилося жити і розвиватись в часовому проміжку, що називається ХХ століття.

Враження від книги Грасса у світі є неоднозначним. Літературна перемога це, чи провал письменника, ніхто не може сказати остаточно. Думки розділились. Мабуть однією з причин є те, що образ колективного героя вийшов у письменника надто строкатим та ще й з героями, які не засуджували, а підтримували політику Гітлера.( Сам «молодий Грасс належав до більшості, яка співіснувала з владою без будь-якого спротиву чи застережень. У роки панування нацизму він пройшов типовий для більшості тодішніх німецьких юнаків шлях: 1937 — член юнгфольку, 1941 — вступив до гітлер'югенду, 1942 — воєнний льотчик-доброволець, 1944 — служить танкістом у вермахті. Майбутній письменник брав участь у боях…» Вікіпедія).

Його філософська новела - історія стомленої старенької жінки, що помирає, втішаючись своїми дітьми та онуками, котрих чекає довгий життєвий шлях, переповнений випробувань і помилок, дещо перегукується з історією його країни. Проте життя продовжується, і даруючи новий день, пише нову історію.
«Це моє сторіччя, моя країна, моя історія — каже різними голосами й інтонаціями «збірний» герой Гюнтера Грасса, який вплів і свій голос, і власне життя у панорамну розповідь про ХХ століття його рідної Німеччини» - йдеться в анотації до цієї книги.

Інтригуюча історія Грасса
 
Роман «Бляшаний барабан» повернув післявоєнну Німеччину в світову літературу, а самого Грасса зробив «голосом обпаленого покоління» німців». Лауреата Нобелівської премії з літератури Грасс отримав тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ятого року. « …Через сім років після цієї нагороди з'ясувалося, що антифашист і борець за мир Гюнтер Грасс носив есесівську форму. Обурені критики вимагали повернути нагороди, включаючи Нобелівську премію, відмовитися від звання Почесного громадянина Гданська…
Юнак у формі СС
 
Виховання за методиками Третього Рейху принесло свої плоди - в 15 років активний член «Гітлерюгенда» Гюнтер Грасс рвався на фронт, подаючи заяви з проханням зарахувати його на флот, в екіпаж підводного човна.

Свої перші літературні твори він друкував у нацистській газеті, і мав усі шанси стати новим рупором пропаганди Рейху. Але коли Гюнтеру виповнилося 17 років, гітлерівцям було вже не до пропаганди. У жовтні 1944 року Грасс дізнався, що буде служити у складі 10-ї танкової дивізії СС «Фрундсберг». У нього не було шансу відмовитися, та він і не намагався - за зізнанням Гюнтера Грасса, він «до кінця вірив у перемогу». Правда, за його словами, крові на руках юного есесівця не було.
В останній день народження Гітлера, 20 квітня 1945 року, Гюнтер «отримав в подарунок» поранення. Танкова дивізія несла втрати, яку витісняли радянські війська. Але в полон поранений юний есесівець потрапив до американців - сталося це 8 травня, коли війна практично завершилася.

Джерело: От СС до Нобелевской премии. Непридуманная жизнь Гюнтера Грасса ( Аргументы и факты)
http://www.aif.ru/society/history/ot_ss_do_nobelevskoy_premii_nepridumannaya_zhizn_gyuntera_grassa


Еліс Манро. Забагато щастя/Переклад з анг.Є. Кононенко.- Л: ВСЛ,2017- 345 с.

«Забагато щастя» - перша книга письменниці Еліс Манро, що уявляє собобю десяток оповідань про жінок та чоловіків, про їх емоції та непередбачувані життєві повороти долі. Її герої нерідко ведуть самі з собою внутрішній діалог, перебираючи в пам’яті дні свого життя, згадуючи події, аналізуючи вчинки. Життя її героїв та героїнь виписані дуже зблизька, і виписані так, що вчинки їхні не викликають осудження. Також у них немає натяку на повчальність. Навпаки, літературознавці стверджують, що історії письменниця виписує з тонким відчуттям жіночої психології, тому вони виглядають правдивими і справжніми. Героїнями короткої прози письменниці стають вчительки, покинуті жінки, жінки – розлучниці, коханки, домогосподарки. Але це жінки різних поколінь, різних соціальних прошарків суспільства, з різними поглядами на життя.

Еліс Манро критики у свій час охрестили "домогосподаркою від літератури", але це не завадило їй здобути Нобелівську премію. Працюючи в жанрі короткої прози, яку багато хто вважає недостойною "великої літератури", письменниця зуміла досягнути несподіваних результатів. Її проза змальовує непримітних з першого погляду людей, без захмарних амбіцій і грандіозних життєвих планів, втім, від страхітливого фаталізму і парадоксальних вивертів їхніх доль аж мороз продирає шкіру, говориться в анотації до книги. Водночас оповідання Еліс Манро позбавлені сльозогінності, притаманній « жіночій прозі». За інформацією ЛітАкценту письменниця не написала за життя жодного роману, присвятивши свій талант коротким оповіданням. Наразі на рахунку Манро є біля двадцяти оповідань перекладених мовами світу, а сама письменниця є лауреаткою Букерівської та Нобелівської премій.

Террі Пратчетт Колір магії./ переклад Ю. Прокопець.- Львів: Видавництво Старого Лева, 2017.- 313с.

«Колір магії» — перший роман із серії «Дискосвіт» майстра інтелектуального фентезі Террі Пратчетта. Сторіччя тому англійський письменник вірішив написати пародію на тогочасну фантастику, зараз це перша книжка великого циклу - найвідомішого циклу цього жанру, що відкриває читачам Плаский світ. Написаний у 1980-х роках, роман пародіює штампи фантастики і дотепними натяками, грою слів та жартами закладає основи неповторного Пратчеттового стилю, який у пізніших творах проявить себе витонченою гострою сатирою. Роман відкриває один із циклів серії — «Ринсвінд» та є своєрідним ключем-підказкою до багатьох явищ Дискосвіту. Маршрут туриста Двоцвіта і його гіда Ринсвінда, чарівника-невдахи, малює своєрідну карту розмаїтого світу з міфічними істотами, дивовижними рослинами, таємничими чарами й особливою ма¬гією. У книзі ще є персонаж Сундук – багатоніжка, який поїдає всіх, хто намагається заподіяти шкоду його господарю та , власне, і йому. Трійка мандрівників потрапляє у низку халеп, з яких намагається вибратись у різний спосіб.
Джон Террі Пратчетт - культовий британський письменник, автор гумористичних романів у жанрі фентезі. Його книги перекладені 37 мовами світу.

Террі Пратчетт. Правда./пер.з англ. Олександра Михельсона -Львів: Видавництво Старого Лева, 2017.- 455с.

 
Правда – один із найяскравіших позациклових романів письменника у серії «Дискосвіт». Це сатира на інформаційну сферу та суспільство загалом. Автор використовує особливі стилістичні прийоми і наповнює свої тексти філософією буття. В центрі роману засновник газети Дискосвіту та його пригоди.
Роман «про журналістику, зокрема про її зародження в суспільстві. І нехай воно – фентезійне й вигадане, нехай живуть там люди, гноми, зомбі, вампіри, перевертні й купа всіляких істот та неістот, і нехай це взагалі казка, та, що – брехня, проте натяків,алюзій, асоціацій, а то й прямосказань у ній ой як багато!
У романі герої "не просто живуть, щоб битися чи миритися, а співіснують, інтегруються, асимілюються й роблять усе те, що й представники різних рас, національностей та віросповідань у реальному світі».
(Джерело: www.liveinternet.ru/users/sauleje/post)
Поняття "правди" у книзі розглядається з усіляких кутів і точок зору і задає більше питань, ніж дає відповідей: «Бути правдивим і бути чесним – це одне й те ж чи ні? Правда для когось окремо взятого і правда для суспільства загалом відрізняється чи ні? Сьогоднішня правда буде такою ж завтра чи також ні?

 Террі Пратчетт сам довгий час працював журналістом, тому тема йому добре знайома. «Досвід роботи журналістом неабияк придався авторові: історія про виникнення першої газети Плаского світу та всі неприємності, які спіткали її творців, написана не лише з притаманним Пратчеттові гумором, але і з неабияким знанням деталей».

Лише з 1887 року англієць присвятив себе письменницькій діяльності. Видавці стверджують, що сьогодні Террі Пратчетт утримує друге місце за кількістю продажів своїх книжок серед усіх британських прозаїків, поступаючись лише Джоан Роулінг, також він випереджає визнаних світом американців, таких як Роберт Аспрін та Гарі Тертлдав
 
Франсуази Саган. Охоронець серця/пер.з фр. Віктора Шовкуна.- Львів: Видавництво Старого Лева, 2017.- 413с.

Пропонована книга «Охоронець серця» об’єднує три романи Франсуази Саган: «Охоронець серця», «Сигнал до капітуляції», «Невиразна усмішка» — твори із витриманою інтригою, сповнені психологізму та пристрасті. Франсуаза Саган вивела жанр жіночого роману на новий рівень, адже для неї не існує стандартних схем у відтворенні чуттєвого світу взаємин чоловіків та жінок, натомість її цікавлять любовні трикутники та чотирикутники, парадоксальність і багатогранність кохання.

Стиль письменниці емоційний, піднесений, дещо манірний й витончений. Вона пише про любов так, що її не можливо не відчути повною мірою.

Французькій письменниці і драматургу Франсуа Моріак за життя присвоїв кличку «чарівна маленька бестія» (журнал Le Figaro).Ця «бестія» за своє життя написала близько 50 книг, «а сьогодні парадоксальним чином вона потрапляє до «жіночої літератури». Але яка прірва лежить між її чуттєвими романами про кохання і фаст-фудними любовними романами! Така ж, мабуть, як і між її яскравою особистістю і анонімною безликістю сучасних авторок... Франсуаза Саган володіла чудовим даром — смаком, витонченістю, ліричним талантом, її цікавили аристократи та богема, світ почуттів, напівтонів, духовних і надуманих драм, і ніколи письменниця не торкалася сірості «споживацького суспільства». Тонка і сумна всередині, зухвала і вільна від умовностей у повсякденному житті — не дві, а дві сотні жінок прожили життя в оболонці жінки-Близнюка».
Джерело: http://poradnik.rv.ua/news/khto_taka_fransuaza_sagan

Одного разу ставши знаменитою, Франсуаза Саган опинилася в гущі паризького бомонду і до кінця життя була в центрі уваги преси та читацьких інтересів.
 
                                                                                              Підготувала Галина Мурмилюк