17-10-2018

«З осіннього зажнивного снопа Володимира Качкана» Літературна зустріч - презентація з галицьким письменником і науковцем

Зустріч з Володимиром Атанасійовичем Качканом у Муніципальній бібліотеці відбулась у вузькому колі. Прозаїк, поет, фольклорист, історик і теоретик української літератури та етнокультури, пресознавець, педагог, громадсько – культурний діяч презентував присутнім та подарував книгозбірні три своїх останніх доробки : «Сповідь душі», «Той що бачить Вічність» та «50 філософем».

«Думка не знає відпустки,
Слово не йде на спочинок»

Книжку «50 філософем» професора склали короткої форми твори – роздуми про фундаментальні речі для людини і

українця зокрема - «Слово», «Мову», «Душу», «Волю», «Пам'ять», «Долю», «Родинність», «Віру», «Час» та інші, що базуються на життєво – мистецькому досвіді автора. В прозові рядки книги вплетені авторські поетичні сторінки та ілюстрації Богдана Губаля , заслуженого діяча мистецтв України. У виданні органічно поєднано стилістику письма, філософічність мислення та образне його обрамлення. Науковець у виданні пише, що

«Люди мусять відходити,

слова їхні – вічні, як Всесвіт» і звертається до Слова з проханням:

… Слово моє, не стань на коліна,
Руки зноси-аж до неба,
Без Слова душа вкалічіє,
Слова, як крові, нам треба…

«… Мова для кожного народу, нації – це історично спадкоємний код, це той основний і найважливіший ген, що тримає людську цивілізацію в усвідомленій досвідній тяглості й баченні перспективи.(…) Маємо берегти, як мовлять горяни, сокотити нашу рідну мову як скарб, що не піддається економічному оцінюванню, зіставленню чи вимірюванню».

Качкан В.А. 50 філософем: ескізи, штрихи, зариси, пунктури думок / Качакан В.А.- Івано-Франківськ: Місто НВ,2017.- 138 с.; іл

Уроженець села Рибне Тисменецького району, що на Франківщині сьогодні завідує кафедрою українознавства та філософії в Національному медичному університеті Івано -Франківська і веде науково - просвітницьку роботу, є членом редколегій ряду журналів: «Українознавство», «Українознавець», «Обрії», «Перевал» та інших і є засновником серії книг «Шевченківські лауреати» - вихідці з Прикарпаття, котре було присвячене 200 - літтю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

Качкан В.А. Сповідь душі: Ярема Гоян в ограненні часу / Качакан В.А.- Івано-Франківськ: Місто НВ, 2018.- 276 с.; іл.

Перша книга про Ярему Гояна – «Сповідь душі» Ярема Гоян в ограненні часу» побачила світ у 2014 році. Автор монографії, відкриваючи своєю працею нову і важливу для національної освіти видавничу серію, пропонує читачам простежити етапи творчої біографії відомого публіциста, прозаїка, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка іменних літературних премій Олени Пчілки, Івана Огієнка, Марка Черемшини, заслуженого діяча мистецтв України Яреми Гояна.
Особливість і унікальність художньо – дослідницької роботи письменника і вченого Володимира Качкана в українському письменництві й мистецькій науці – її новизна. Вперше розглянуто спільно творчість двох Шевченківських лауреатів із одного роду поетичного Покуття: академіка Василя Касіяна, першого з художників України, вшанованого відзнакою нації і його племінника, сина рідної сестри Олени, письменника - Яреми Гояна. Книга ілюстрована добре відомими, маловідомими і зовсім невідомими графічними роботами дядька Яреми Гояна – знаменитого Василя Касіяна.

Своєрідна побудова видання дає можливість розкрити художню майстерність митця ХХ століття - Василя Касіяна і майстра слова - Яреми Гояна в досліджені книг «Воскреснемо», «Пророк», «Автопортрет», «Присвята», «Провісники», «Маестро», «Таємниця Лесикової скрипки», «Воскресни мамо!» та інших. Уже перше видання цієї серії відкриває дорогу читачам до світу відомих прикарпатців.

Другою презентованою на зустрічі книгою професора стало видання про відомого фотохудожника, який у свій час був фотокореспондентом першого президента України Леоніда Кравчука та мав честь працювати з відомими особистостями нашої країни.

Качкан В.А. Той, що бачить Вічність: Документальна повість у новелах про фотомитця Василя Пилип’юка / Качакан В.А.- Івано-Франківськ: Місто НВ, 2018.- 276 с.; іл.

У книзі, що є другою в серії «Шевченківські лауреати», на широкому документальному матеріалі у художньо – публіцистичній формі створено образ видатного майстра фотосправи, людини світлої слави - Василя Пилип’юка, - промовив, презентуючи свій доробок, Володимир Качкан.

«Той, що бачить вічність» - історія про митця, який був народжений на Снятинщині, який об’їздив близько 60 країн світу і який залишив по собі спадщину – 117 творчих альбомів.

Володимир Качкан з Василем Пилип’юком ідею написання книги оговорювали ще при житті художника. «Я знав, що є книга Дмитра Герасимчука «Ластівка з маминої роси», але це річ художня – плід фантазії і Василя там можна уявити лише орнаментально. А я хотів документальну річ, з досягненнями митця і з філософським осмисленням його образного мислення. Моя книга була написана ще при житті митця. Йому сподобалося. Треба сказати, що Василь Пилип’юк був художником і людиною великих масштабів, робив одночасно багато справ у різних напрямках: працював у видавництвах, організував кафедру фотомистецтва у Львові, працював в Київському Університеті культури і за три місяці роботи з Поплавським зробив альбоми про університет і так далі. Вичитаний рукопис книги чекав поки Василь Пилип’юк повернеться з Китаю і «дасть добро» на «старт» видання. Та запланованого не сталося. Бо в дорозі, на Вінницькій трасі, художнику стало зле. Відкривши двері автомобіля, Василь Пилип’юк впав на асфальт, а через невеликий відрізок часу покинув цей світ».

Завдяки зусиллям автора книга «Той, що бачить вічність» побачила світ у 2018 році. Посприяли цьому Снятинська райрада, яка долучилась до справи з 20 тисячами гривень та Івано- Франківська ОДА, яка виділила 49 тисяч гривень на книгу про свого земляка.

Книга містить велику кількість світлин, що розповідають про приватне життя фотохудожника та коло його зацікавлень. Вони були віднайдені в домашніх архівах Василя Пилип’юка, Володимира Пилип’юка, Анни Пилип’юк та Михайла Мазура.

Одна із них відкриває першу сторінку видання з надписом «Рідне гніздо моє» та рядками посвяти народного артиста України Василя Зінкевича: «… Я хочу сказати, що є пісні з тієї народної висоти, що зрозумілі кожному й затребувані кожним. Буваю я поза кордонами України і співаю виключно те, що несе в собі генний код нації; а що це за такий народ- українці?! А я виспівом своїм переконую – малюю їм, слухачам, наш довжелезний шлях, нашу долю «червоними і чорними нитками», я, як і Василь Пилип’юк, стверджую історичність поколінь, оту нерозривну тяглість, що бере рукою в руку батька і сина, матір і долю.

Пора, найвища пора збагачувати наш часопростір тими мотивами, які не знищують, а збагачують національну свідомість, аби українець ніким більше не уявлявся – не поставав перед цивілізованим світом яко кріпак, а як Людина.
Такою велет – людиною постає українець із творів Василя Пилип’юка. Бог посилає йому думку, задум, ідею- це йому. Бо він цього очікує, він цього прагне, хоче.

Є у моєму репертуарі пісні, в яких виспівані долі українців- їх я дарую Тобі, мій незрадливий Друже, пане Василю!..
Фото Зінкевича

( З виступу народного артиста України Василя Зінкевича на творчому вечорі – презентації книг : Голубка Степан. Митець національної світлини._ Львів : Світло й Тінь, 2013.- 285с. у с. Новоселиця Снятинського району, вересень, 2013р.)

До Чернівців з дарунками

«Я приїхав сюди не лише, щоб презентувати свої книги, а й щоб зустрітися з видатною особистістю - королівною Слова, дивовижною поетичною чарівницею, філософом, і в той же час, незбагненним ліриком - Тамарою Севернюк», - сказав гість Муніципальної, даруючи свою книгу та особистий автограф поетесі: «Жінці - зорі літературного небозводу, пані Тамарі Севернюк. З вірою у ще небачені спалахи її слова».

Отримала з рук письменника та науковця подарунки і директор Муніципальної бібліотеки - Леся Щербанюк. Для книгозбірні Володимир Качкан зі своєї колекції старих і давніх видань подарував: Повість про храм святого Юра у Львові, томик наукових робіт філологічної секції НТШ (наукового товариства ім.Т.Шевченка редакції Кирила Студинського) 1927 року, книжку М. Ірчана «Трагедія першого травня», ( спогади з громадянської війни на Україні) 1 ч., видану в 1928 році і видання польською мовою - «Листи Адама Міцкевича», випуску 1888 року.

«Таких немає як Качкан!»,- іноді на літературних імпрезах жартує Франківський міський голова. «Щоб місто дало раду з ним!», - добродушно віджартовується Володимир Атанасійович, бо задумів має багато, а видавнича справа потребує немалих коштів, якими літератори зазвичай не володіють. Та не дивлячись на це, професор є автором більше вісімдесяти книжкових видань: поетичних, прозових, художніх і художньої документалістики, есеїстики, наукових монографій, більше двох з половиною тисяч публікацій у журнально – газетній періодиці в Україні та інших країнах світу. Окремі його художні твори перекладено польською, німецькою, угорською, чеською, болгарською, словацькою та англійською мовами.

«Цей чоловік стільки зробив для духовної спадщини України, стільки цеглин вклав в цей підмурівок, аби нація достойно жила, що мав би бути пошанований за це»- каже Леся Щербанюк, запрошуючи по завершенні зустрічі присутніх до кави. На що Володимир Атаназійович добродушно посміхнувся, бо доля в цьому плані є достатньо доброзичливою до нього.
Володимир Качкан з 1990 року є професором, з 1993 р - академіком АН Вищої школи України, 1990 року здобув лауреата Республіканської премії в галузі публіцистики за розробку в періодичний пресі питань українського народознавства, у 1995 р. став лауреатом академічної нагороди імені Ярослава Мудрого в галузі науки і техніки, 1999 р. здобув звання лауреата премії ім. Василя Стефаника; 2000 р.- звання лауреата премії ім. Івана Франка; 2003р.- звання лауреата Міжнародної премії ім. Братів Лепких; нагороджений Міжнародною премією ім. Воляників – Швабінських (США,2002); він – лауреат літературно- мистецької премії ім. Т. Мельничука та в галузі краєзнавства ім. І.Вагілевича; 2001р.- визнаний людиною десятиліття. 2006 йому присвоєно звання « Заслужений діяч науки і техніки України». Американський Біографічний Інститут оголосив обрання академіка Володимира Качкана «Людиною року», що репрезентує Україну за 2009 -2010рр.Науковець нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України, йому вручено медаль «За заслуги перед Прикарпаттям», у 2014 р. став лауреатом Всеукраїнської премії імені Дмитра Яворницького, у 2017 р. пошанований премією ім.М.Євшана.

Свої світовідчуття епохи в цей день науковець дарував не лише присутнім книгозбірні, а й слухачам Суспільного радіо і учасникам Міжнародної науково- практичної конференції, що проходила в Буковинському Державному медичному університеті, де науковцями розглядались актуальні питання суспільно- гуманітарних наук.

Підготувала Галина Мурмилюк