Теодор Ґартнер і підручник для буковинських дітей «Руська граматика»

4 листопада – 175 років від дня народження філолога-романіста Теодора ( Федора)Ґартнера
(Theodor Gartner ), (4.ХІ.1843, Відень – 29.IV.1925, Інсбрук). 
 
Ім’я цього науковця повернула професор-мовознавець Надія Бабич. Професор Ґартнер був надзвичайно різносторонньо обдарованою людиною: свого часу він пройшов атестацію як викладач математики, хімії, фізіології, латини, німецької мови, які викладав в середніх школах Австро-Угорщини по закінченні Віденського університету. І так старанно працював, що «…покликано його як звичайного професора романської філології на університет». Знав чеську мову, дуже любив і добре орієнтувався у музиці. І вже на той час у фахових колах вважався знаменитим фонетиком. Детально вивчав романські говори в Альпах. «Так повстала його ретороманська граматика і всі інші праці, зв’язані ним прямо відкритою індивідуальністю романських мов».

У 1885 році прибув до Чернівецького університету, який щойно відкрився, як викладач порівняльної романської філології. Його глибокі знання дозволили йому читати лекції з порівняльної граматики романських мов, історичної граматики французької мови, граматики румунської мови, вів практичні курси лектури старих французьких текстів, діалектологічні студії. А також залучав своїх слухачів до вивчення ретороманістики і старопровінційної поезії.

Як справжній науковець-мовознавець він студіював румунську і французьку мови. По приїзді в Чернівці Теодор Ґартнер звернув увагу, що тут живуть і українці – тож «…сам з власної волі і охоти, з чисто наукового інтересу, забажав познайомитися і з мовою Українців». Він почав її вивчати, проте цей, за визначенням Ст. Смаль-Стоцького, «великий лінгвіст» зрозумів, що ні з тодішніх книжок, ні з пояснень свого репетитора (суплента чернівецької гімназії Дмитра Чеховського) він тої науки не подолає – у ній панував хаос. Увагу професора привертали передусім фонетика, лексика, граматика. Талановитий керівник кафедри української мови і письменства Ст. Смаль-Стоцький не оминув увагою вченого, який цікавився українською мовою. Він дуже цінував свого німецького колегу: «Я був щасливий, що найшов щирого Німця, дійсного вченого, який помагав мені мостити дорогу в світ для української молоді». Вони були незадоволені тими підручниками, в яких було надто багато розбіжностей, за якими викладалася українська мова. Тому професор Смаль-Стоцький, як чоловік діяльний, вмовив Ґартнера і вони взялися за написання шкільного правопису, до налагодження гармонії між школою та літературою, до впорядкування літературної мови.

Та оскільки обидва були дуже завантажені основною працею, то розділили між собою обов’язки. Праця була надзвичайно складна. Як згадував Стоцький, «Я вповні був свідомим того, що починаємо дуже важке діло». Але ще був сильний супротив в науковому та церковному світі. У Галичині, за Стоцьким, «…не було такого болота, аби нас не обкидано», адже на той час там панувала думка, що фонетична граматика української мови неможлива.

Понад 5 років день у день по дві години працювали вчені над першою українською науковою граматикою. На той час професор Смаль-Стоцький мешкав недалеко звідси (нині вулиця Митрополита Андрея Шептицького) і він збирав фактичний матеріал, наукову літературу по кожному питанню, тоді вони збиралися і відбувалася «кристалізація думок». Їм було і легко, і важко працювати. Ст. Смаль-Стоцький – швидкий, запальний, часто нестриманий. Ґартнер – «великий систематик, все мало у нього своє місце, на все був у нього свій час. Чи на столі, чи в його бібліотеці – всюди педантичний порядок. У голові ясність думання. А працьовитість прямо незрівнянна». Ґартнер, як винятково цілеспрямована, відважна і надійна людина, все систематизував і доводив до логічного завершення. Ось складові успіху граматики.

Підручник «Руська граматика» (1893) витримав чотири видання й аж до 1928 року, був головним підручником з української мови в середніх школах Галичини і Буковини. Відтоді діти мали можливість навчатися українською мовою.
Т. Ґартнер разом зі Ст. Смаль-Стоцьким брав участь в упорядкуванні українського правопису в Західній Україні за фонетичним принципом, боровся за унормування українського правопису. Учені похитнули усталені в славістиці погляди на місце власне української мови серед інших слов’янських. Без цього вченого австрійця, мабуть, не було би дозволу на фонетичний правопис на Західній Україні. І нічого Ґартнер за свою працю не потребував, жодного зиску не мав, жив лише зі своєї професорської платні.

Майже сорок років він працював для України, тому це ім’я, за висловом професора Ст. Смаль-Стоцького, «повинен український нарід записати в свій народний поменник». Будучи австрійцем, разом із професором Ст. Смаль-Стоцьким, вперше уклав для буковинських дітей підручники українською мовою – «Руська граматика» та «Руські вправи».

В нашому місті впродовж 1885–1900 років він проживав за адресою Руська, 34. Сьогодні це доглянута одноповерхова кам’яничка оливкового кольору на розі вулиць Руської та Вірменської. Вхід до неї прикрашає велика птаха, і тому викликає одразу і зацікавленість, і таємничість. Там зараз знаходиться Центр духовних практик «Магнус». Проте він давно заслуговує пам’ятної таблиці, аби тут вклонилися всі небайдужі українці, що в цьому будинку, мешкав австро-угорський мовознавець, німець за походженням, професор Чернівецького австрійського університету Ґартнер (Gartner) Теодор.
У нашому місті Т. Ґартнер мав ще багато громадських обов’язків. Був засновником товариства християнських німців на Буковинi, будучи i першим його головою. Під його керівництвом товариство досягло значного пiдйому.

І звичайно, що він не полишав займатися німецькою граматикою в буковинській філії «Загального товариства німецької мови» (з 1889 р.), яке він деякий час і очолював. (фото з першого числа «Німецького календаря для Буковини» у жовтні 1903 р.).
А ще він у Чернівцях вивчав румунську, переклав угорською і вірменською казки братів Грімм.
Життя розпорядилося так, що в 1899 році Ґартнер виїхав до Інсбрука в університет. З цієї нагоди в Німецькому домі відбувся великий святковий прощальний вечір із словами глибокої вдячності за великий внесок у культуру і науку нашого краю. За словами професора Ст. Смаль-Стоцького, «Це був правдивий чоловік, правдивий муж науки… строго об’єктивний… Сама доброта».

Але Ст. Смаль-Стоцький і туди до нього приїжджав, і вони наполегливо працювали. У результаті у Відні в 1913 році вийшла праця «Граматика рутенської (української) мови» (нім. Grammatik der Ruthenischen (Ukrainischen) Sprache von Stepan Smal-Stockyj und Theodor Gartner).
За написання граматик і запровадження фонетичного правопису, що справді було науковим і громадянським подвигом учених, за відповідну реформу української мовознавчої термінології українське Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Львові іменувало в 1914 році професора, доктора Теодора Ґартнера своїм членом.

Відійшов у вічність австро-угорський мовознавець, який разом зі Степаном Смаль-Стоцьким написав підручник «Руська граматика», що вважався до 1928 року головним підручником з української мови в середніх школах Галичини і Буковини 29 квітня 1925 року в Австрії у місті Інсбрук,
 де і похований.