20-12-2018

Отакар Гржімалі та Чернівці


20 грудня – 135 років від дня народження композитора, диригента, піаніста, хормейстера, педагога,
доктора філософії Отакара Гржімалі
(чеськ. Otakar Hřímalý, 1883-1945)
 
 
Він народився в Чернівцях, яке на той час гордо іменувало себе столицею герцогства Буковина і входило до Австро-Угорської імперії, за адресою вул. Марії Терезії, 14 (Maria Theresiengasse, донедавна - Челюскінців, нині вулиця Раймунда Фрідріха Кайндля) в родині шанованого на той час в нашому місті композитора, музичного діяча, скрипаля і педагога Адальберта (Войтеха, молодшого) Гржімалі (1842 – 1908) та його дружини Анни, теж музикантки.
 

У їхній родині традиційно всі мали вищу музичну освіту і присвятили себе служінню високому класичному мистецтву.Родина походить з міста Пльзень Королівства Богемія. Дідусь Войтех був відомим чеським органістом і всі його семеро дітей – 5 хлопчиків і дві донечки успадкували талант до музики. Марія і Анна стали співачками і музичними педагогами. Ян Гржималі став скрипалем, композитором, диригентом, створив скрипкову школу в Московській консераторії, з якої вийшла блискуча плеяда знаменитих скрипалів. Брат Яромир став віолончелістом, а наймолодший Богуслав – скрипалем і диригентом, директором Гельсінського оперного театру. А його батько – Войтех Гржімалі (молодший) все життя присвятив служінню музики на Буковині.

Тому зрозуміло, що діти виростали в атмосфері високої європейської культури і класичної музики.
В нашому місті Отакар Гржімалі навчався в знаменитій на той час І Державній цісарсько-королівській гімназії (нині ЗОШ № 1). По її закінченні за доброю сімейною традицією подався на науку до Віденської консерваторії, яку закінчив в 1908 році. Одночасно він ще навчався на філософському факультеті. По закінченні повернувся в Чернівці і впродовж трьох років працював професором гармонії та сольфеджіо у Чернівецькій музичній школі німецького музичного товариства, яку свого часу сам закінчував.
 

В 1910 році на запрошення свого рідного дядька Яна Гржімалі подався до Москви і там до 1916 року працював хормейстером та диригентом оперного відділення Московської консерваторії. У складні роки Першої світової війни працював диригентом Великого оперного театру в Москві. Одночасно був запрошений інспектором з питань культури у Народний комісаріат просвіти.
 
В 1922 році Отакар, будучи вже професором, повернувся у місто свого дитинства – в Чернівці, де викладав музику в Чернівецькому університеті. А з 1933 року продовжив батькову справу і став директором філармонії. На той час він мешкав за адресою str. Tudor Vladimirescu, нині це вулиця Гоголя, 3.

 
Його приїзд мабуть можна пояснити і тою спадщиною, яка зберігалася в їхньому помешканні. У фондах Державного архіву Чернівецької області зберігається цікавий документ. Це прохання вчителя реальної школи м. Чернівці Войтека Тучека до президії Чернівецького міського маґістрату про збереження творчого доробку композитора Адальберта Гржімалі за 1916 рік. В документі вказана дорогоцінна колекція нот, які він ретельно збирав за роки праці. Тут зберігалася, без перебільшення, одна з найцінніших бібліотек в Європі нотних видань, всі твори самого Адальберта Гржімалі в рукописному вигляді, посмертна маска Бетховена (це другий екземпляр в Європі) та інші надзвичайно вартісні мистецькі речі. Також дорогі для пам’яті родини різні срібні лаврові вінки і гілки, які мали незамінну цінність для родини, бо це були почесні подарунки для маестро.

Цей період в Чернівцях, з 1922 по 1939 рік, в житті митця був найпліднішим. Саме в цей час було написано більшість його творів. І вже так склалося в його житті, що саме на ці роки перебування в нашому місті припали і роки його найбільшої мистецької праці – більшість його творів були створені тут. Він залишив музичну спадщину – це в основному класична музика та опери. Серед них сім симфоній, кілька оперет, два фортепіанних концерти та концерт для віолончелі, два балетні твори, камерну музику та низку пісень на тексти буковинського фольклору.

 
Перелік  найвідоміших творів    Отакара Гржімалі,  які були надруковані.

Оркестрові твори: «Ганимед» симфонічна поема (1908); «Фантазія капріччіо» (1915); «Варіація на російську тему «Эй, ухнем»» (1920); «Концерт для скрипки» (1930); «Концерт для фортепіано» (1933); «Симфонічна сюїта для оркестру» (1940); «7 симфоній» (1944).
Вокальні твори: «Голод» кантата (1921); «Ідилія білого лотосу» опера (1922), «Балади» кантата для жіночого хору з оркестром (1929); «Псалом» кантата для жіночого хору з оркестром (1929)
Балети: «Зіткнення з приводом» (1942); «Хроніки аспида» (1943)
Камерна музика: «Соната для фортепіано» (1909); «Струнний квартет» (1910); «Соната для скрипки і фортепіано» (1911); «Прелюдії» фортепіано (1911); «Варіації за мотивами власних творів» фортепіано (1912); «7 казок» фортепіано (1918) ; «Фортепіанний квінтет» (1919); «Соната для фортепіано» (1922); «Мелодії вражень» фортепіано (1922); «Соната для віолончелі і фортепіано» (1923); «Струнний квінтет» (1924); «Струнний квартет» (1928); «Концертна парафраза за мотивами вальсу Штрауса» 2 фортепіано (1929); «Соната для скрипки і фортепіано» (1930); «Фортепіанний квартет» (1938).

 
Він був композитором романтичної спрямованості не тільки у виборі тем, але і в композиції та інструментальних техніках. Його робота базувалася переважно на російському та румунському тлі, серед яких формувалися його музичні смаки.

В 1940 році, через складні політичні обставини, коли Буковину зайняли радянські війська, Отакар Гржімалі виїхав в Прагу і вивіз їхню домашню музичну бібліотеку. Проте, мабуть далеко не всю, оскільки до цих пір на знаменитому чернівецькому Зеленому ринку серед окремих раритетів можна знайти ноти з печаткою Гржімалі.

Він став професором фортепіано та викладав музичні інструменти і теоретичні музичні дисципліни в Празькій консерваторії. Одночасно працював диригентом симфонічного оркестру радіо Праги.

Проте воєнні роки та виховання на буковинській музичній спадщині наклали свій відбиток на його працю та авторитет серед музикантів Богемії. Він вже не мав тої популярності, що в Чернівцях.

В Отакара були ще рідні дві сестри. Старша, Богуміла, народилася в 1878 році, закінчила чернівецький університет, як і більшість чернівчан того часу, знала багато мов і працювала перекладачем і педагогом. В 1890 році народилась молодша сестричка – Феліція Гржімалі, яка також продовжила родинну справу. Вона стала співачкою, музикантом, викладачем вокалу. Її учнем був видатний академічний співак-тенор Йозеф Шмідт. І також поїхала слідом за братом в Чехію.
Відійшов Отакар Гржімалі 10 липня 1945 року, на 61 році життя, у місті Прага, де й спочиває.

В нас на сьогодні ще не віднайдено світлин Отакара Гржімалі того періоду, коли він працював професором. Тому небайдужим меломанам пропонуємо унікальну фотографію приблизно 1896 року, коли в Чернівці з Москви приїхав професор Іван Гржімалі з родиною, аби відвідати родину свого брата Войтеха. І як було прийнято в ті роки, дві мистецькі родини відвідали міське фотоательє «E.v. Schiller» та залишили на згадку нащадкам родинне фото.
Її нам прислав, як і багато невідомих фактів з життя цієї мистецької родини, невтомний дослідник творчості Йозефа Шмідта та родини Гржімалі, Леонід Флейдерман. Ми йому вдячні, що він не втомлюється повертати в Чернівці видатних, проте мало знаних, музикантів і виконавців.



Зліва направо, стоять:Богумила (старша дочка Адальберта), Анна (молодша дочка Івана), Іван та Адальберт; сидять: Феліція, Ізабела Лауб (дружина Івана), Анна (народжена Тучкова, дружина Адальберта), Отто (Отакар, йому на той час було 13 років), Людмила (старша дочка Івана).

Ця талановита мистецька родина, і Отакар Гржімалі зокрема, стільки зробила, аби підняти музичне життя Чернівців на найвищий європейський рівень, що заслуговує на належне пошанування. І нехай ця згадка буде саме тією квіткою спогадів.
 
Підготувала Леся Щербанюк