Інтелектуальний календар

 Уже традиційно Муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського надає інформацію про знаменні та пам’ятні дати видатних діячів Чернівців, для яких цей 2019 рік є ювілейним і які посутньо вплинули і впливають на духовно-інтелектуальну атмосферу міста.

Він народився в селі Горішні Ширівці ( Заставнівського району) в родині лісника. Схильність до навчання мав з дитинства, тому після закінчення сільської однокласної школи батьки віддали його на науку до першої Чернівецької державної гімназії, де були «руські (українські) класи». Проте через відсутніть грошей він не мав змоги навчатися на філологічному факультеті, який був на той час платним. Таким чином йому довелося продовжувати освіту на теологічному факультеті Чернівецького університету. Проте це не завадило йому досконало вивчити українську та російські мови.
На початку ХХ століття в Чернівцях була мода на соціалізм, яким захоплювалась молодь того часу. Вони читали тогочасну пресу, і звичайно, прогресивних на той час літераторів. Не оминуло це захоплення і Володимира Карбулицького. Він не тільки читав, а ще й взявся їх ретельно перекладати і видавати в Чернівцях. За дуже короткий період своєї літературної праці він переклав укра¬їнською мовою твори відомих російських письменників: Івана Тургенєва (ряд поезій у прозі (“Два багачі”, “Вдоволений чоловік”, “Жебрак” та ін.); Антона Чехова (оповідання «На хуторі», “Газетний листок” Скитальця; уривок із “Сучасної ідилії” Миколи Салтикова-Щедріна. Окремими книгами у власному перекладі видав “Народні оповідання” Льва Толстого (1905, з біографічним нарисом), “Три оповідання” Максима Горького (1907, написав передмову, два видання вийшло в Чернівцях). Він вважався насамперед популяризатором Максима Горького на Буковині, тому пізніше мабуть через це захоплення потрапив на багаторічну мовчанку.
Всі ці переклади друкувалися в основному на шпальтах газети «Буковина», де він почав активно працювати з 1904 року, як тільки поступив в університет. Її на той час редагував дуже молодий, але надзвичайно талановитий редактор Ярослав Веселовський. Володимир Карбулицький не тільки дописував до часопису, а й деякий час був головним редактором в ньому. Тут друкувалися його вірші, новели, статті, різні інформації. Виступав під псевдонімами і криптонімами: Володимир Іванів, Observator, Vigilax, В. К.
Уклав антологію «На шляху», якою започаткував видання молодих авторів. Вона вийшла в Чернівцях в 1906 році, до неї увійшли молоді письменники Буковини такі як Сергій Канюка, Дмитро Макогон, Іларій Карбулицький, І. Підгоренко (Дощівник), мабуть не без допомоги старшого брата Іларія, так як всі вони були вихованцями вчительської семінарії і улюбленими студентами Осипа Маковея. Тут же було вмі¬щено 18 поезій В. Карбулицького та оповідання «Немічні» і чу¬дова казка «Скрипка».
Окремі твори Володимира Карбулицького публікувалися вже в 1930-х роках, у чернівецьких часописах «Самостійна думка», «Самостійна думка української матері».
Йому належать низка ліричних віршів і кілька оповідань на морально-психологічні теми, які позитивно оцінив навіть такий строгий критик від літератури, як Іван Франко. Проте для літераторів він залишається найцікавішим як тонкий лірик, насамперед у новелах «Немічні», «Скрипка». Його друг і біограф Іван Дощівник (Підгоренко) назвав його «безумовним поетичним талантом»
Матеріальні нестатки, тяжка хвороба позначилися на творчості письменника. Його вірші пройняті передчуттям близької смерті і нездоланним бажанням жити і творити (“Надія”, “Песимістці”, “Просьба” та ін.). І хоч він розумів, що життя його закінчується, проте був сильний духом і в своїх поезіях прощався з життям, дорогими йому людьми і цим світом.
Університет він закінчив у 1908 році, проте йому не довелось служити священиком, так як на той час важка хвороба забирала останні сили, а потім і життя . Він повернувся до батьків у село Горішні Станівці на Кіцманщині, де й відійшов у вічність в зовсім молодому віці 16 вересня 1908 року. Йому було на той час неповних 25 років.
Більш відомий на Буковині його старший брат – педагог і письменник Іларій Карбулицький , який багато пропрацював вчителем на Буковині і брав активну участь в громадському житті Буковини.


18 січня – 60 років від дня народження дослідника історії Буковини, декана факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, завідувача кафедри історії України, доктора філологічних наук, професора Олександра Володимировича Добржанського (1959).

Народився в селі Довгопілля Путильського району Чернівецької області в родині сільських інтелігентів. Батько – Володимир Францович, вчитель історії,журналіст і краєзнавець, мама – філолог. Від батьків він отримав таланти до історичної науки і до Слова. Середню освіту здобув в Кельменцях, а потім закінчив історичний факультет Чернівецького університету. Пропрацював короткий час вчителем історії, коли перемогла схильність до історичної науки і він поступив до аспірантури. З 1982 року і до сьогодні він присвятив праці на своєму улюбленому історичному факультеті, який сьогодні носить назву факультет історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького університету.
За цей час успішно захистив кандидатську та докторську дисертації, отримав наукове звання професора. Працював заступником, а з 2003 року – декан рідного факультету. Від 2004 року очолює спеціалізовану раду із захисту кандидатських і докторських дисертацій.
Олександр Володимирович автор близько 200 наукових ґрунтовних праць. Тематика наукових досліджень: історія націй, міжнаціональних рухів в Україні та на Буковині у ХІХ – ХХ ст., дипломатична історія України, історія політичних партій та громадських об’єднань. Перелік наукових видань дуже поважний. Олександру Володимировичу вдалося за роки наполегливої наукової праці підготувати і видати такі вартісні книги та монографії, деякі у співавторстві, що дозволимо тут представити хоча би основні праці: «Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст.» (О. Добржанський; Чернівці, 1999); «Хотинщина : іст. нарис» (О. Добржанський, Ю. Макар, О. Масан; Чернівці, 2002), «Нації та народності Буковини у фондах Державного архіву Чернівецької області (1775-1940)» (О. Добржанський, Н. Масіян, М. Никирса; Чернівці, 2003), «Бажаємо до України! Змагання за українську державність на Буковині у спогадах очевидців (1914-1921 рр.)» (О. Добржанський, В. Старик; Одеса, 2008), «Змагання за українську державність на Буковині (1914-1921 рр.)» (О. В. Добржанський, В. П. Старик; Чернівці, 2009); «Академік Степан Смаль-Стоцький: життя і діяльність» (В. Даниленко, О. Добржанський; К.; Чернівці, 1996), «Буковинці у боротьбі за українську державність (1917-1922 рр.)» (П. П. Брицький, О. В. Добржанський, Є. П. Юрійчук; Чернівці, 2007), «Буковинці на дипломатичній службі УНР та ЗУНР» (П. П. Брицький, О. В. Добржанський; Чернівці, 2007), «Чернівці: історія і сучасність (ювілейне видання до 600-річчя першої писемної згадки про місто)» (В. М. Ботушанський, С. В. Біленкова, О. В. Добржанський та ін.; Чернівці, 2009), «Історія української культури» (уклад. О. В. Добржанський, Т. В. Марусик, Чернівці, 2000); «Єврейське населення та розвиток єврейського національного руху на Буковині в останній чверті XVIII – на початку ХХ ст.» (упоряд. О. Добржанський, М. Кушнір, М. Никирса; Чернівці, 2007).
Входить до складу редакційної колегії матеріалів ІІ Міжнародного семінару «Кайндлівські читання», 28-29 травня 2005 р. «Р. Ф. Кайндль. Вікно в європейську науку» (Чернівці, 2005), книги Б. Тимощука «Найкраща моя знахідка» (Чернівці, 2009); науковий редактор монографії Т. Марусик «Західно-українська гуманітарна інтелігенція: реалії життя та діяльності
(40-50-ті рр. ХХ ст.) (Чернівці, 2002); «Наукового вісника Чернівецького університету. Вип. 514-515: Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини» (Чернівці, 2010); один із рецензентів праць Н. Мизака «За тебе, свята Україно. Бережанський повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА. Кн. 4» (Чернівці, 2004), «За тебе, свята Україно. Бучацький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА (Козівський район). Кн. 6» (Чернівці, 2007), «Курінний УПА «Бистрий» України герой» (Чернівці, 2007), «Дух одвічної стихії і голосу крові. ОУН, УПА в печерах Тернопільщини» (Чернівці, 2008); книг «Буковина в контексті європейських міжнародних відносин (з давніх часів до середини ХХ ст.)» (Чернівці, 2005), Петра Брицького «Жертва української революції: трагічна доля полковника П. Болбочана» (Чернівці, 2005) та ін.
Лауреат премії ім. Михайла Грушевського Президії НАН України (1999), відмінник освіти України (2000), нагороджений премією Головного архівного управління України (2003), заслужений діяч науки і техніки України (2008).
Попри велику наукову завантаженість, Олександр Володимирович знаходить час на популяризацію історичної науки та цікавих сторінок з життя Чернівців. Своїми розвідками про зв’язки М. Грушевського з Буковиною він ділився на зустрічі з небайдужими чернівчанами та журналістами «Михайло Грушевський: чернівецькі етюди на тлі глобального проекту» в Муніципальній бібліотеці ім. А.Добрянського.