24-01-2019

Інтелектуальний календар


8 січня – 145 років від дня народження австрійського живописця, графіка, архітектора

Оскара Ласке (Laske Oskar, 1874-1951)

 На  світлині   перша сторінка невеличкого мистецького  каталога з портретом  О.Ласке, присвячена  виставці його творчості, що  була презентована  у приватній галереї Kovacek Zetter у Відні взимку  2018 року

При згадці про цього митця в чернівчан одразу на думку спадає саме відоме його творіння в нашому місті – пам’ятник «Чорний орел», навколо якого в Чернівцях вже багато років точаться запеклі дискусії. Так, це був дуже вишуканий і вдало встановлений пам’ятник.
Знаходився на вершині вулиці Ратушної (Rathausgasse), нині це частина вулиці Головної. Вона й до сьогодні являється цілісним архітектурним ансамблем, який збудували найавторитетніші архітектори австрійської доби. Вулиця була забудована переважно приватними будинками, в яких проживали найбагатші родини міста. А завершував цей архітектурний ансамбль легендарний пам’ятник із чорного граніту «Чорний орел». Автором був чернівчанин, лейтенант запасу полку, архітектор за професією і художник за покликанням Оскар Ласке. Він втілив у монументі три головні ідеї – вшанування пам’яті про загиблих воїнів-буковинців, освячення нового полкового прапора і згадку про 200-літній ювілей полку.
«На роздоріжжі вулиць Головної і Героїв Майдану (на розі Семигородської та Ратушної), в трикутнику скверу, стоять два кам’яні блоки з написом на німецькій, румунській та українській мовах – це все, що залишилось від пам’ятника. Він був окрасою монументалістики старих Чернівців. Це був стрункий обеліск пам’яті загиблих солдат 41-го піхотного полку австрійської армії, солдатами якого були переважно буковинці. Пам’ятник було відкрито в грудні 1901 року на честь 200-річчя створення полку. У наріжний камінь було встановлено латунний циліндр з пергаментною грамотою зі зверненням до нащадків. Якась добра та шляхетна душа зуміла приховати її у ту грудневу ніч, коли його знищили і згодом передала до архіву, де вона зберігається. 

 Монолітний обеліск із чорного граніту висотою сім метрів, на вершині якого розпростер свої могутні крила бронзовий орел. Орел тримав в кігтях полковий прапор. У нижній частині обеліска знаходилися схрещені прапори – символи бойової слави, а з боків – гірлянди квітів – як пам’ять про полеглих воїнів. На цоколі вибиті три однакові за змістом написи німецькою, українською та румунською мовами: «Полеглим на полю слави синам борцям 41-го піхотного полку імені архікнязя Євгена. вдячна Буковина». На зворотному боці цоколя позолоченими цифрами викарбовано роки: 1701–1901.Монумент споруджувався на кошти Буковинського сейму, офіцерського корпусу, Православного релігійного фонду, так як більша частина солдатів були православні та на добровільні пожертви громадян краю.

Як згадують чернівчани, він справляв незабутнє враження , коли виникав перед очима на підйомі від Ратуші до нинішньої Соборної площі. На жаль, з приходом радянської влади його знесли в грудні 1949 року. Історія цього пам’ятника отримала продовження на початку 1990-х. Ентузіастам громадськості вдалося відшукати окремі його фрагменти, плити привезли на місце, де колись стояв пам’ятник. Був створений фонд відновлення пам’ятника і на пожертви встановлено у грудні 1991 року пам’ятний хрест. Вже довгі роки ведеться дискусія про відновлення пам’ятника, але на жаль окрім дерев’яного хреста справа далі не пішла».
 
 
Проте заради справедливості потрібно сказати, що це тільки один із його творів. А сама особистість Оскара Ласке молодшого настільки цікава і він залишив таку вартісну спадщину, що вартує ретельніше дізнатися про нього, як і про дуже достойну родину архітекторів, з якої він походив.
Він народився в Чернівцях у родині відомого професійного архітектора Оскара Ласке старшого (1842-1911), який також дуже конкретно прислужився, аби залишити по собі добру пам'ять в Чернівцях. Батько походив з Богемії, з родини лісників та будівельників. На той час було прийнято добре ремесло передавати по спадщині. Тому він студіював архітектурну справу спочатку в політехнічному закладі Праги, а продовжив в Академії образотворчого мистецтва у Відні. А потім ще й практикувався по столицях Європи. Тому ще в досить молодому віці став членом і засновником мистецьких  столичних товариств. На той час, коли він закінчував свої студії, в далекому від столиці герцогстві Буковина почали зводити унікальну архітектурну споруду для Чернівців як за масштабами, так і за вартістю, яка не має, та й мабуть вже не буде мати аналогів в місті над Прутом – резиденцію митрополитів Буковини і Далмації під керівництвом чеського архітектора Йозефа Главки. І Оскара Ласке- старшого, який на той час вже мав дуже добру фахову освіту, відправили з Відня в Чернівці керівником будівельно-архітектурної інспекції при будівництві Архієпископської резиденції. Він був на цій почесній та дуже відповідальній посаді разом з архітекторами Йозефом Грегором та Антоном Буліром цілих десять років.
Вже пізніше, в 1899 році, він разом з своїм родичем Віктором Фіалою брав участь у конкурсі на спорудження Ощадної каси (Sparkasse, нині Чернівецький художній музей) і зайняли 3 місце, тому проект не був втілений.
В цей час перебування в нашому місті в його особистому житті сталася важлива і приємна подія. В 1872 році він одружився з дочкою поважного чернівецького архітектора Антона Фіала – Ксаверою Фіала ( Xavera Fiala). Її рідний брат – Віктор Фіала, також був архітектором. Ось така в них склалася славна родина архітекторів, які залишили дуже багату архітектурну спадщину як в Чернівцях, так і у Відні та по інших європейських містах того часу. І потребують окремого серйозного та фахового дослідження науковців.
Першою дитиною в родині Ласке був хлопчик, який народився в Чернівцях в 1874 році і якого також нарекли на честь батька Оскаром.
 
Портрет Оскара Ласке у власній домашній майстерні.   
  
Пізніше в родині народився ще один син, Віктор Ласке (1874), який став хіміком і наймолодша сестричка Елізабет Ласке – Кессельбауер (1884- 1977), яка успадкувала таланти родини і стала художницею-портретисткою.

Дитинство Оскара-молодшого пройшло в нашому місті, хлопчик ріс в добре забезпеченій родині і тут він отримав початкову освіту в приватній школі. Коли йому виповнилось 10 років, батьки вирішили переїхати в столицю, до Відня. Там були набагато більші можливості розвивати свій сімейний бізнес, пов'язаний з архітектурою. А заодно він мав намір дати дітям добру європейську освіту.
Для цього Оскар Ласке - батько брав участь в різних фахових конкурсах і в 1892 році разом із своїм родичем і міським архітектором Віктором Фіалою ( Fiala) та архітектором з Бергофа Євгенієм Есентером ( Eugen Essenther) створили будівельно-архітектурне бюро «Laske & Fiala».

Звичайно, що батько мріяв бачити свого старшого сина архітектором і передати йому свій сімейний бізнес. Тому Оскара - молодшого в 1884 році відправили навчатися у Відні спочатку в початкову школу. Паралельно один навчальний рік, 1889-1889, він вчився у пейзажиста Антона Главачека (Anton Hlávacek). В 1892 році він успішно склав випускний іспит в реальній школі і на пропозицію батька наступні 6 років, до 1898 року, навчався в технологічному університеті у Карла Кеніга.

 
Ласке у дитинстві з родиною: стоїть біля стола третій зправа.

 
Як було на той час прийнято, студенти, які навчались на архітекторів, по європейських столицях на практиці вивчали архітектурну спадщину. Тому й Оскар Ласке в 1897 році мав студентську поїздку до Венеції, а в 1899 – до Італії та Німеччини.
В1898 році він проходив практику в будівельному бюро Германа Міллера, яке практикувалось на будівництві приватних котеджів.
Ще два роки студіював у Віденській академії архітектури, де познайомився особисто із засновником наймоднішого і красивого стилю в мистецтві архітектури зокрема, Отто Вагнером. Тут він мав можливість познайомитись з Густавом Клімтом і художниками - сецесіоністами.
По закінченні науки в 1901 році він приєднався до будівельної компанії «Laske & Fiala» свого батька. На посаді архітектора він попрацював близько 10 років і за цей час створив 15 промислових та приватних споруд. За його проектом споруджено будинок для дітей війни поблизу Відня, створив 50-метровий фриз «Ноєв ковчег» (1920) та інші. Також він є автором внутрішніх інтер’єрів в різних спорудах, хоча значна частина проектів так і залишилась нереалізованими з різних причин.
Їхню стилістику важко визначити однозначно, так як на формування його стилю мали вплив як Карл Кеніг, який був прихильником історизму, так і Отто Вагнер, який сповідував і розвивав новий стиль сецесії, який на той час, як би сьогодні сказали, був самий модний. Блискучим зразком такої споруди Оскара Ласке у Відні є «Аптека Енгель».
Назагал фірма «Laske & Fiala» спректувала і втілила у Відні понад 25 промислових та приватних споруд.

Проте під сильним впливом сеціоністів його все більше приваблює власне художнє мистецтво. І з 1904 року він більше займається чистим мистецтвом, зокрема у галузі гравюри, а з 1907 року – живопису. І з того часу почав брати участь в мистецьких виставках. Вже наступного року він взяв участь в престижній виставці у Відні, де представив ескізи, дослідження, малюнки, звичайно, в улюбленому стилі віденської сецесії.

З 1908 року він цілковито перейшов від занять архітектурою до мистецтва. Його мистецька спадщина дуже цікава і різноманітна. Він зображав міські пейзажі, біблійні історичні та жанрові сцени. А ще працював сценографом та ілюстратором. Більшість його робіт зберігаються у віденському художньому музеї "Альбертіна".
 
 
Будівля (1901 рік) з аптекою  "Біля Білого янгола" на Грабенгассе у центрі Відня  (Wohn- u. Geschäftshaus mit Apotheke „Zum weißem Engel“, Wien 1) з єгипетськими розписами, виконаними за ескізами О.Ласке.  Світлина С.Біленкової. 2014 рік.
 
 
 
 
Ще до Першої світової війни Оскар Ласке подорожував по різних країнах Європи, Близького Сходу і Північної Африки, малюючи пейзажі і людей.
 
 
Автопортрет О.Ласке. Ілюстрація з книг Корнелії Райтер

Під час першої світової війни, впродовж 1914 – 1918 років, він керував будівництвом фортифікаційних споруд в Галичині, Словенії та Істрії, так як був офіцером запасу. Потім він став цісарським художником, який зображав події війни. Численні військові картини свідчать про його досвід і глибоке відчуття того часу. Вони зберігаються по військових музеях Європи.
Саме в роки воєнного лихоліття, в 1916 році, він одружився з піаністкою і вчителькою музики Емілією Кляйн (1882 – 1948).

Проте захоплення мистецтвом його не полишало і в 1917-1919 роках він відвідував класи живопису в Йоханнеса Іттена.

У 1907 році Ласке приєднався до  мистецького угрупування Хагендунда, а в 1924 році - до Віденської сецесії. Впродовж 1945 – 1950 років  знову  був  членом "Віденського Сецесіону".

Його творчість не тільки виставлялася на цих асоціаціях художників, але й на міжнародному рівні. З 1924 р. багато працює для кіно, займався книжковою ілюстрацією.

В 1927 році склав каталог власних робіт, що нараховує 61 мистецьку роботу. В 1941 році почав писати щоденник « Життя і твори художника Оскара Ласке», який не виданий, проте має незаперечну художню цінність і до сьогодні.
Після аншлюсу Австрії до нацистської Німеччини Ласке продовжував малювати. У 1939 році він став членом  Künstlerhaus, але відступив у «внутрішню еміграцію».
 

Акварелі О.Ласке. Ілюстрації з книг Корнелії Райтер.
Фотокопія ілюстрації  акварелі О.Ласке із зображенням одного з ринків у центрі Відня (з відкритого доступу інтернетресурсу)

 

 Член мистецького об’єднання Hagenbundes (1907), член віденського Сецесіону (1924), нагороджений Золотою медаллю на Міжнародній виставці графіки у Лейпцигу (1925), Золотою медаллю від австрійського уряду (1931), отримав титул професора та Відзнаку міста Відень (1948), був почесним членом Лондонського товариства живописців та графіків та почесним членом Німецького товариства художників книги. 
У свої останні роки він був визнаним художником і в основному присвятив себе дрібним творам, офортам і акварелі.
Оскар Ласке відійшов у вічність 30 листопада 1951 року у віці 77 років у Відні від запалення легенів і похований  на території комунального кладовища  Відня у мікрорайоні  Гітцінг.

На фасаді  будинку, де він проживав у Відні, за адресою Nisselgasse 1 встановлена меморіальна дошка.
Він залишив видатну творчість, яку шанувальники його мистецтва пошанували численними ретроспективними виставками.

Звичайно, для нас найперше цікаво все, що пов’язане з його перебуванням і творчістю в Чернівцях. І хоч він виїхав звідси в зовсім дитячому віці, проте потім ще не раз сюди повертався, як випадала така нагода, навіть попри всі історичні перипетії того часу. Звичайно, тут залишались родичі по мамі, проте мабуть і для нього особисто світлі дитячі спогади були дуже дорогими.

Так, в 1911 році, у співпраці з Віктором Фіалою у фірмі, яка займалася проектами та будівництвом у Чернівцях, спорудили будинок «City» на вулиці Університетській (сьогодні це споруда стомат.поліклініки).
В цьому ж році, здійснюючи подорож Грецією та Турцією, відвідав Краків…та рідні Чернівці.
А вже в наступному, 1912 році, він активний учасник виставки творчих робіт "віденських сецесіоністів" у Чернівцях.
В роки Першої світової війни, коли він працював військовим художником і подорожував Польщею, Румунією, Україною та іншими країнами, то відвідував і Чернівці.
 
Фотокопія ілюстрації  акварелі О.Ласке із зображенням одного з ринків у центрі Відня (з відкритого доступу інтернетресурсу)

І навіть в такому важкому з точки зору історії, 1933 році він ще раз, уже останній, здійснив подорож до рідних Чернівців.
Серед його мистецьких праць, пов'язаних з Чернівцями та Буковиною: «Чернівецький мотив. Торгова площа у Чернівцях» (1900, літографія), «Кінський ярмарок у Радівцях» (1910, 1914), «Гірське озеро. Галичина» (1915, акварель), «Евакуйовані в Східній Галичині» (1916), «Швабське весілля» (1926, 1930), «Карта Буковини» (1934, літографія), «Старе єврейське кладовище в Чернівцях» (1934).  
При підготовці тексту використані матеріали з архіву  особистих напрацювань історика архітектури,кандидата  мистецтвознавства, доцентки КНУБА Світлани Біленкової під час її стажування у Відні:  власні світлини; матеріали науково-пошукової роботи з архівних фондів музею Альбертини (Відень),  відділу цінних паперів (манускриптів) та наукової бібліотеки Віденської академії мистецтв. Також ілюстрації світлин з книг    Корнелії Райтер. Попередні ілюстрації Чернівців: копії фотоілюстрацій з фондів музею мистецтв "Альбертини".
 
Титульна сторінка каталогу  виставки, присвяченій творчості О.Ласке, яка проходила  у Відні у приватній галереї Kovacek Zetter у Відні взимку  2018 року.