19-04-2019

Козмин Михайла Чучка

Ми завжди радіємо, коли автори приносять в Муніципальну бібліотеку ім. А.Добрянського нову книгу, а тим більше, коли це нове дослідження з краєзнавства та ще й про історичні події, які відбувалися на Буковині в далекі часи. Такі книги виходять не так часто, оскільки потребують довгого і скрупульозного дослідження фахівців. Тому наукове видання від доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри історії стародавнього світу, середніх віків та музеєзнавства факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Михайла Чучка «Козмин (1497) : буковинська перемога Штефана Великого», з автографом автора «Читачам Муніципальної бібліотеки ім.А.Добрянського з найкращими побажаннями», яке щойно вийшло з друку у видавництві «Місто», потішило працівників бібліотеки.

Дане дослідження повертає нас в далекі роки наприкінці ХV століття, коли в лісах Буковини відбулася знакова історична подія, котра вирішила подальший хід історії в Європі. Це коли під час польсько-молдавської війни 1497 – 1499 років, 26 жовтня 1497 р. відбулася Козминська битва між армією короля Польщі Яна Ольбрахта і військовими підрозділами молдавського господаря Штефана Великого та його союзників. Як пише Михайло Костянтинович : «521 рік тому в лісах Буковини розігрався фінальний акт невдалої молдавської кампанії короля Польщі Яна Ольбрахта, яка стала не лише фіаском планів Ягеллонів по підпорядкуванню Молдавії, але й загалом спонукала їх до згортання програми, спрямованої на утвердження позицій Польського королівства у Північному Причорномор‘ї, коли б його кордони простягалися від Балтійського до Чорного моря».

Спираючись на свідчення літописів, хроніки, описи та історичні документи, професор Чучко, автор і співавтор 11 монографій та понад 100 наукових статей з історії середніх і давніх віків, детально подає життя Молдавського князівства в останні два десятиліття ХV століття, на той час Буковина входила до його складу.

Восени 1497 року король Ян І Ольбрахт пішов з військом проти молдавського господаря Штефана, оскільки мав намір посадити на престол Молдавії свого брата Сигизмунда, аби було зручно звідси боротися з турками.

Тут в деталях описано як польське військо в серпні 1497 року ступило на землі Буковини. Спочатку воно перебувало в Кіцмані, потім королівська армія з 22 до 27 серпня стояла табором у Шипинцях, а вже 31 серпня – знаходилась на річці Прут поблизу Чернівців. Правда, їм не вдалося перейти її, так як за наказом воєводи молдавська сторожа відбила цю спробу і військо Яна Ольбрахта рушило лівим берегом Пруту до Тарасівців. Вже у вересні їм таки вдалося подолати річку, але вже дальше, в напрямку міста Сірету та Сучави. Проте воєвода Штефан був добре поінформований військовими розвідниками про таємні плани Яна Ольбрахта, тому столиця Сучава була дуже добре підготовлена до оборони. А воєвода Штефан Великий заручився в боротьбі з Яном Ольбрахтом підтримкою угорців, трансільванців, валахів, османів і татар. Тритижнева облога не принесла успіхів знесиленому війську польського короля. Після безрезультатної облоги молдавської столиці Сучави противники, за посередництвом послів угорського короля Владислава ІІ, уклали перемир’я. Проте польське військо змінило обумовлений маршрут свого відступу і «26 жовтня 1497 року армія Яна Ольбрахта, яка внаслідок зміни обумовленого маршруту відходу потрапила в засідку у Козминському лісі, була розбита молдавськими підрозділами воєводи Штефана Великого та загонами його союзників…. Король Ян Ольбрахт з рештками розбитої армії ледве врятувався втечею з Чернівців». Отак невдатний онук великого Ягайла потерпів у Козминській Буковині нищівну поразку, після якої турки і татари не раз спустошували польські землі.

Головні події розгорнулися на переправі біля Старої Жучки під Чернівцями, де на допомогу королю прибула литовська кіннота. Все-таки король зупинявся тут і навіть «В таборі у Чернівцях … упродовж 29-30 жовтня надав за вірну службу своїм шляхтичам кілька привілеїв на маєтки». І того ж дня коронне військо з боями перейшло річку Прут і залишило місто та Молдавські Землі назагал. Ціною великих втрат поляки 31 жовтня пробили собі шлях до Снятина і врятували свого короля. Вірним і хоробрим лицарям вдалося подолати шлях через брід річки Прут і вивезти свого короля до Львова. Ян Ольбрахт боявся потрапити до полону, що на той час було великою ганьбою. «…а господар Штефан Великий відсвяткував свою перемогу над Яном Ольбрахтом бенкетом у м. Гірлеу».

Це порівняно невелике за обсягом, але глибоке і ґрунтовне дослідження, та ще й при цьому прекрасно проілюстроване і з посиланнями на різноманітні бібліографічні, іноземні в тому числі, джерела з даного питання, знайде не одного вдячного і небайдужого до історії рідного краю читача.

Леся Щербанюк