28 червня - особливий день в історії нашої держави

День 28 червня, починаючи з 1996 року, став особливим днем в історії нашої держави. 1996 року у ніч на 28 червня депутати Верховної Ради від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи волю народу та спираючись на багатовікову історії українського державотворення, прийняли першу Конституцію Незалежної України.

Дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та намагаючись покращити умови життя народу текст Конституції підписали і Голова Верховної Ради і Президент України. Згодом Президентом було видано Указ про введення нової Конституції в дію. В прийнятій 28 червня Конституції було уже визначено, що Україна є незалежною, суверенною, демократичною державою. За формою правління - є республікою. За держаним устроєм – унітарною державою (єдиною соборною державою).

В новій Конституції також зазначалось, що система прав і свобод людини і кожного громадянина, гарантованих Конституцією, відповідає міжнародним демократичним стандартам. Із прийняттям цієї Конституції завершувався етап формування інститутів законодавчої, виконавчої і судової влади в Україні.
Нині прийнята 28 червня 1996 року на п’ятій сесії Верховної Ради України Конституція є основним законом нашої держави, який закріплює її суспільний і державний устрій, основні права, свободи та обов’язки громадян, організацію державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій, символіку держави – Україна.

Окремі витяги із статей Конституції

Ст.3 Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно статті 15 Конституції Суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова. Цензура заборонена…Стаття 16 Основного закону говорить про забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України…збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави. Зовнішньополітична діяльність України за статтею 18 Конституції спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизначеними принципами і нормами міжнародного права.
 

 
Однією із перших конституцій у світі вважається Конституція Пилипа Орлика.

Коротка передісторія

Після поразки в Полтавській битві гетьман Мазепа разом зі своїми прибічниками знайшов політичний притулок у Молдові. У вересні 1709 року він помирає, а новим гетьманом обирають Пилипа Орлика, який так і залишився гетьманом у вигнанні. Однак саме він складає проект першої Конституції України, яка отримала назву «Пакти і Конституція законів і вільностей Війська Запорожського». Основні положення цього документу були такими:
Проголошувалась незалежність України від Царської Росії та Речі Посполитої; Обгрунтовувалась протекція шведського короля та союз із Кримським ханством; Територія України визначалась умовами Зборівського трактату 1649 року. Запорожцям мали повернути згідно з Конституцією Орлика їхні давні містечка; При гетьманові утворювалася Генеральна Рада із законодавчою владою, яка складалася з генеральних старшин, полковників, виборних депутатів від кожного полку та делегатів від запорожців. Рада збиралась тричі на рік – на Різдво, Покрову та на Великдень; справи про кривду мав розглядати генеральний суд, до діяльності якого гетьман не мав права втручатися; Державна скарбниця і майно підпорядковувалось генеральному підскарбію, на утримання гетьмана призначались землі; Гетьман мав захищати козацтво і все населення від надмірних податків і повинностей, допомагати вдовам і сиротам. Конституція П.Орлика мала яскраво виражені демократичні тенденції. Про це свідчить навіть встановлення представницького органу – Генеральної ради, виборність посад , спроба розподілити повноваження виконавчої влади. Конституція мала на меті задовольнити перш за все інтереси соціальних груп, на які опирався П.Орлик. Вона обмежувала права гетьмана. І хоча Конституція Орлика не була впроваджена в життя, вона стала не лише історичною, а й видатною пам’яткою української політичної думки. За матеріалами Великого довідника О.М.Кожушко, Уряд Орлика намагався створити антиросійську коаліцію держав, але ці намагання виявилися марними, бо європейські держави не бажали воювати за Україну.

Конституція УНР

Конституція прийнята 29 квітня 1918 року. В цей день Центральна рада схвалила текст Основного Закону _ Конституції Української Народної Республіки ( Статут УНР). Цей документ вважають першою Конституцією в сучасному розумінні цього слова. Дана Конституція містила чимало положень , які відповідають сучасним демократичним нормам. Вона декларувала свободу пересування, визнання національних меншин, визнавалось право виходу з громадянства УНР. Документ випереджав час – він скасовував вперше в історії людства смертну кару та передбачав судовий порядок одержання згоди на арешт та обшук. Завадив впровадженню Конституції державний переворот.

Конституція УРСР, 1978рік

Як вважають історики та політологи,
  Конституції 1977 - 1978 років у яких говорилось про демократизацію політичної системи, розширення прав і свобод радянських громадян та  рівність націй, дещо розходились  з реальним життям. Конституція формально узаконила безмежну владу однієї комуністичної партії, оголосивши її « ядром політичної системи суспільства». В цей період відбувався процес злиття партійного і державного апаратів. Дуже часто на практиці лише комуніст міг обіймати високі адміністративні й господарські посади. Тому невпинно зростала кількість членів КПУ. : 3 1.2 млн осіб на початку 1960 років до 2.7 млн осіб наприкінці 1970 років. 
 
Повертаючись до питань демократизації українського суспільства та реформаторських рішень керівників українського уряду різних років, працівниками Муніципальної книгозбірні до Дня Конституції підготовлено розгорнуту відеопрезентацію та сформовано в читальній залі книжкову полицю з видань, що розповідають про шлях українського народу до створення Незалежної держави - Україна, а також в них йдеться про покоління далекого та недавнього минулого  і  сьогодення.  За сторінками цих видань історію України можна порівнювати з вивченням біографій окремих особистостей, які творили і творять живу історію. Варто звернути увагу на те , що їхні життя і діяльність сьогодні стають вагомою частиною біографії людства і великої світової історії.

Підготувала Галина Мурмилюк.