«За слово – словом…» Присвяти Тамарі Севернюк в проекті Чернівецької організації Національної Спілки Письмеників України та Муніципальної бібліотеки ім.А.Добрянського.

Нерідко навіть важко собі уявити, а водночас зрозуміти і пояснити іншим, як народжуються у майстра Слова магічні поетичні рядки, і що є поштовхом до написання того чи іншого вірша, коли простими, на перший погляд, словами Тамара Севернюк майстерно, щиро і водночас незвично сповідується перед читачем, розповідаючи про здавалося б близькі, та не завжди зрозумілі кожній людині істини життя.

16 серпня в Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського в камерній обстановці відбулась вагома подія в культурному житті міста - презентація проекту Чернівецької організації Національної Спілки Письменників України - «Антологія присвят».  В серії «Серце-Логосу» в рамках цього проекту побачила світ книга «За слово – словом…», присвячена добре відомій в Україні та далеко за її межами чернівецькій поетесі Тамарі Севернюк.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Це видання зі зворушливими публікаціями художників, літераторів, лікарів, журналістів, музикознавців, митців театру і кіно з фрагментами їх листування та щоденниковими записами є результатом співпраці чернівецької письменницької спілки та Муніципальної  бібліотеки А. Добрянського. Це книжка щирих «віддяк колег, читачів та шанувальників слова поетеси за її правдиву і праведну працю».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ця незвичайна жінка володіє таким даром, який далеко не кожному поету дарує Всевишній. Вона володіє талантом доносити Красу і Силу Великого Слова до читача, передаючи своїм задумом тонкощі найглибших і найсильніших емоційних переживань та найпотаємніші почуття, пов’язані з процесами нашого сьогодення, яке органічно співзвучне з настроями громадянського суспільства.

 
Така зустріч з Тамарою Севернюк є далеко не першою. Уже традиційно на цю поетичну імпрезу в Муніципальній до чернівецької поетеси завітало чимало шанувальників її творчості з різних куточків Буковини ( і не тільки), серед яких велику частину складали її колеги по перу – знані в краї письменники, поети та журналісти, а також поети – початківці, ті, хто на літературній стежині робить перші проби пера. Серед присутніх поетичного вечора були радіожурналіст Василь Карлащук, знаний в румуновних кругах перекладач Мірча Лютик, чернівецький поет – початківець Олег Вікіч, журналіст і поет, колишній редактор газети «Чернівці» Василь Бабух, колега по перу з Вижничини та Сокирянщини – головний редактор журналу «Німчич» - Віктор Максимчук, гість із Ніжина - поет, драматург і перекладач Володимир Гільчук, добре знаний в Чернівцях і за межами краю український поет – пісняр Василь Васкан, журналіст і поетеса Лариса Хомич та інші представники буковинської інтелігенції. Кожен із них, виступаючи та ділячись спогадами, читав свої творіння присвячені поетесі, яку на вечорі неодноразово називали « Королевою слова», що було співзвучно з назвою переглянутої документальної кінострічки про непросте життя та творчий шлях Тамари Артемівни Севернюк. (від авт. йдеться про творчу роботу працівників Чернівецького обласного телебачення «Королева слова», яку з любов’ю підготували тележурналістки Валентина Бондар та Антоніна Фантух, використовуючи телезйомки різних журналістів, різних років, в тому числі і відомої ведучої мистецьких програм Жанни Одинської).
 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     

 

 

 

 


 

 

 

 

 


 
 
 

 
 
 

Заглядаючи в глибинні теорії і торкаючись версії, згідно якої людина впродовж багатьох віків, в еволюційному процесі пошуку, відпрацьовувала Ключ до спілкування, шукаючи міру в стосунках і гармонію в житті, науковці - філологи, культуролог та літературознавець Семен Абрамович, своїми роботами неодноразово доводять, що людина на планеті Земля стала єдиною істотою, яка отримала в божий дар Слово. Аналізуючи мовне явище, семантику слова і поетичну спадщину Тамари Севернюк, модератор вечора С. Д. Абрамович, назвав її поезію «духовною поживою і насолодою в золотому футлярі», яка «змальовує найінтимніші почуття сучасника обезбоженного світу, де відбувається девальвація Слова».

 
Тамара Севернюк взявши до рук свою улюблену гітару дарувала залу власну пісенну поезію. Поетесу слухав схвильований поетичними поліфоніями зал, зачарований ритмами звуків її душі і серця, що безсонними ночами лягали на листок …

Цілую серпень мальву і калину,
В ранкових росах сонця мерехтня,
Живи, святкуй кожнісіньку хвилину,
Яку тобі дарує проблиск дня.

Ще струм снаги в його судинах грає,
Іще теплом куриться висота.
Живи, святкуй, допоки не пізнаєш
Таємний холод Вишнього перста.

В псалмах свідоцтв шукаєш щось пророче,
Ховаєш серце в затінку думок.
А над тобою – дня веселі очі,
І долі непідкупної виток…

(Псалом.Т. Севернюк)

«Мені здається, я був знайомий з нею усе життя, бо прочитавши навіть два – три вірші, таке відчуття, що ця людина така близька, така мудра, така добра, що ці вірші хочеться читати, читати, читати…»

Народний артист України Б.С. Ступка про поезію Т.Севернюк

Картини і кольори її рядків, органічно поєднуючи радість і смуток, передавали присутнім на вечорі роздуми поетеси над суттю буття. У свою чергу подібну змішану сильну і щиру емоцію у читача викликає і презентований збірник присвят Тамарі Севернюк, який науковець Семен Абрамович назвав відблиском слова поетеси.
 

Присвяти Тамарі Севернюк:
 
Життя

Як ся родяться зорі між сузір і планет,
Імена для історій називає поет.
І давно не в секреті, що відколи земля-
Бог шукає поетів, щоб дав зірці ім’я.

Якось склалася пара , поетеса й Зоря:
Поетеса – Тамара, а зірок - ряд у ряд
Вона ніжно на промінь посиляла зірки,
Й на святковій короні її сяють книжки.

Тож сьогодні Тамарі небо славу снує,
За Зірки, що в захмар`ї,
Й за земне , за своє.
Коли зорі на небі- без вагання і мук,
Як назвати їх треба- Бог спита Севернюк.
                                              (поет - пісняр В.Васкан)

В книзі «За слово - словом» жартівливі рядки присвятив своїй колишній колезі (в розповні їхньої юності) Заслужений журналіст Василь Бабух, які він написав працюючи разом з поетесою в редакції газети «Молодий Буковинець»:

Вона була насуплена, мов хмара.
Ріка тужби в ній рвала береги.
Донька Олімпу – Севернюк Тамара,
людина вулканічної снаги.

Не спалося. До білого світання
Брикав примхливий лошачок Пегас.
Скрутилось серце в томний знак питання,
Кінчався в лампі дефіцитний гас.

Чомусь стояв перед очима Гошко
В ковбойських настовбурчених штанах…
За вікнами печалилась гармошка,
Кричали півні в темних курниках.

Творив добробут десь на ниві трактор,
Хтось гнав сивуху: пахло з – за ріки.
Крізь темінь ночі шепотів редактор:
Спочинь, бо завтра ждуть тебе рядки…

В кімнаті провиднялось вже й без гасу:
На лоні сходу ватра зайнялась…
За хвіст За хвіст зловивши клятого Пегаса,
Тамара на роботу понеслась.

Упала з лоба суму хмура хмара.
У ніч без сну немає вороття.
Рівняймось, браття на сестру Тамару
У суєті щоденного життя.

Любім спочинок менше, ніж роботу,
Кріпімо спиртом свій нужденний дух.
У муках творчих в цю святу суботу
Сю притчу написав Василь Бабух.
 
 
 
Як висловилась, відкриваючи літературну презинтацію книги директор Муніципальної бібліотеки Л. Щербанюк «поетеса Тамара Артемівна Севернюк сьогодні є автором понад трьох десятків книг поетичних, художньо документальних, публіцистичних, що виходили в Україні, Польщі, Німеччині… Про неї писали в Україні, Канаді, Румунії, Угорщині, Росії…Окремі твори перекладались німецькою, польською, румунською, італійською, угорською, вірменською, ідиш, англійською мовами.  
Вона автор віршів до пісень композиторів Левка Дутківського, Леоніда Затуловського, Павла Дворського, Олександра Злотника, Анатолія Кос-Анатольського, Валентина Сільвестрова, Олександра Моргаєнка, Едуарда Качанова, Шуліка Фінгерова…Тамара Севернюк – Заслужений діяч мистецтв України, володарка Міжнародного Ордена Честі з титулом «Жива легенда». Лауреат знакових Міжнародних літературних премій Володимира Винниченка і Григорія Сковороди, інших численних нагород… »

Побутує думка, що багатьом поетам волею долі не дано тішити світ сімейними радощами, натомість вони здатні своє Велике Серце віддавати творчості, біль своєї душі відтворити словами і викласти на папері. Так в муках народжується творчість митця, який став на стезю Священного Слова, щоб із обіймів темряви і німоти здоровими вібраціями сердець своїх шанувальників відновити Добро, Віру, Надію і Любов.


Саме такі поети стають кумирами і несуть Світло у цей непростий Світ. Можна без сумніву стверджувати, що Тамара Севернюк є такою особистістю. Її серце радіє з того, що живе повноцінним, реальним життям свого сучасника і і має наснагу дарувати нам незабутні зразки журналістського, письменницького і поетичного Слова.

Галина Мурмилюк


«Це була щира, тиха, але дуже дорога мені імпреза,- написала у Facebook поетеса Тамара Севернюк .-Прийшли люди, яким було про що поговорити, і що згадати…для яких слово Поезія – не порожній звук… Василь Бабух, Віктор Максимчук, Віталій Демченко, Володимир Гільчук з Ніжина, потрясаючий перекладач і глибокий поет, якого ніяк не хоче помічати наша столична, та що – приймальна – комісія… і він не є членом Спілки письменників… Але яке чуття Слова!

Журналісти – чудотворці: Олена Росинська, Лариса Хомич, Людмила Черняк, Антоніна Фантух…Ліричний, мудрий, співучий Олександр Мадей, скромний, стриманий Богдан Ільницький, всюдисущий вербник Рудольф Лекалов, несподіваний Олег Віксіч, аксакал письменства Мірча Лютик…

Читали… співали …згадували…пили Лесину «кавусю» і щось трішки хмельніше…Але без феєрверків, без епатажної фальші, все по – людськи, пам’ятаючи про суворі складнощі нашого часу… Ні радійників, ні телевізійників не запрошували зі спільної згоди… Отаке … тихе родинне свято…