23-08-2019

23 серпня – 90 років від дня народження краєзнавця і бібліографа Еріха Бека (Erich Beck, 1929 –2015).

Він народився в Чернівцях, на вулиці Kopernikgasse, яка до сьогодні зберегла свою назву Коперника (квартал вулиць Небесної сотні та О. Щербанюка) і на якій він провів свої перші дитячі роки в доволі забезпеченій родині. Але будинок до сьогодні не зберігся. Батько Адальберт був поважним чернівецьким адвокатом німецького походження, мати Емілія походила з Румунії, з родини Адамовичів.


Початкову освіту він отримав в Чернівцях в румунській школі. Проте як справжній чернівецький хлопчик, вдома розмовляв німецькою мовою, а з вуличними хлопчаками спілкувався польською, українською та ідиш.
1940-го батька перевели на роботу до Бухаресту, а вже звіди – в Німеччину. У воєнні роки якийсь час перебували в еміграційних таборах Варта і Кіліш на території Польші. Впродовж 1941-1945 років родина перебувала в колонії Райхсгау Вартеланд, яку німці анексували в Польші. Еріх навчався потроху в ліцеях всіх міст, куди доля закидала родину у воєнні та післявоєнні роки.

З 1947 року вони поселились в місті Штутгарті. Тут же він отримав ступінь бакалавра. Пізніше студіював архітектуру та економіку в Вільгельмсгафені в Університеті прикладних наук, що надає освіту в галузі інженерії та бізнесу, в державному університеті Еберхарда Карла в місті Тюбінген. А завершив науку в одному з найкращих закладів такого профілю в Німеччині – Штутгартському технічному університеті прикладних наук, де він студіював на факультеті архітектури та проектування і цивільного будівництва. Як архітектор – збудував багато цікавих споруд містах Німеччини, але найбільше у Франкфурті на Майні та Штутгарті, де потім і мешкав більшість часу. Франкфурт на Майні і сьогодні прикрашає споруда Райффайзен-Банку, збудованого за його проєктом.

Ще будучи студентом, він настільки ретельно підготував розділ, де вказував список використаної літератури, що це подивувало навіть його наукового керівника і він відмітив на вченій раді цей його талант і схильність Еріха до впорядкування наукових джерел. Це дуже підтримало і надихнуло молодого юнака і з того часу це стало непроминущим захопленням всього його життя. Як і буковинський край, що не відпускав його від себе.

Всі, хто вперше переступали поріг його помешкання в німецьких містах, куди він переїжджав, то одразу опинялися…в бібліотеці, де весь простір займали книги про Буковину. «…тобто літературою про наш край, мапами та творами, виданими різними буковинськими авторами у різний час у різних куточках світу. А на вільних від стелажів стінах, а вони були лише у вузькому коридорі та передпокої, в однакових рамочках зберігалися фрагменти буковинської вишивки». Коло його наукових зацікавлень були насамперед Буковина і все, що пов’язане з нею: німці Буковини, їхня роль у культурному й економічному житті краю, бібліографія краєзнавства Буковини, історія та розвиток Чернівецького університету, німецька мова й література на Буковині, бібліографія видань про історію, культуру та архітектуру Буковини, пізніше навіть економічні огляди промисловості та сільського господарства краю. В гостях у нашого чернівчанина в Штутгарті побувала журналістка газети «Буковина» Антоніна Тарасова, яка не тільки десятиліттями допомагала йому збирати бібліографію про Буковину, але й залишила дуже милий спогад «Дивак із Ріккенбаха» про ті відвідини.
Зрозуміло, що в радянський час він не мав можливості приїжджати в Чернівці, аби збирати бібліографію про рідний край. Він долав відстань 300 кілометрів з Штутгарта в Мюнхен, аби попрацювати в науковій бібліотеці, так як вона мала МБА (міжбібліотечний абонемент) з усіма бібліотеками світу і тому саме туди надсилали всі необхідні видання і часописи. Одним словом, всі публікації з Буковини спочатку надходили в Москву, а вже звідти – в Мюнхен.

Цей доволі не бідний чоловік всі свої кошти і весь свій час, не змарнувавши ні хвилинки, витрачав на бібліографічні видання про Буковину. Він не дозволяв собі подорожі в улюблені місця чи на вихідні, як це прийнято в Європі, чим викликав подив і нерозуміння в колег-архітекторів.
 

Правда, один раз, в 1995 році, він таки відвідав місто свого дитинства – Чернівці, коли його запросили на святкування 120-річчя Чернівецького університету. І саме цікаво, що він міг знайти кожну вуличку, кожен закуточок. Ні, не тому, що так добре пам’ятав їх з дитинства, все-таки йому було всього 11 років, коли родина назавжди поїхала з міста. А тому, що він у час перепочинку не дивився серіали чи інші розважальні програми, окрім новин, а ретельно вивчав карту Чернівців і гуляв його вулицями віртуально.

Звичайно, такі захоплення інколи мають не дуже приємні наслідки. Вже в поважному віці пана Еріха Бека залишила дружина, яка не поділяла його захоплень, на них, на її думку, він витрачав багато коштів і часу.
Коли він вийшов на заслужений відпочинок, то перебрався у Німецькі Альпи в маленьке село Рікенбах, яке знаходиться в 12 кілометрах від швейцарського кордону. За таке щире захоплення і збереження культурної спадщини рідного краю, вже в поважному віці, доля подарувала йому славну жінку Урсулу, австрійку за походженням, яка зрозуміла і розділяла його захоплення. І хоч вона тільки один раз приїхала в Чернівці, але місто назавжди стало їй рідним і дорогим, як і її чоловікові Еріху Беку.
Ось перелік тільки окремих видань Еріха Бека, які вийшли друком.

Насамперед це ілюстроване видання про Буковину «Bukowina – Land zwischen Westen und Osten» («Буковина – країна між Сходом і Заходом», Фрайзинґ, 1965. (http://esu.com.ua/search_articles.php?id=38991)

Das Deutschtum des Buchenlandes: Die Volksgruppe und ihre Wirtschaft im Spiegel der Geschichte. Stuttgart, 1954; Bibliographie zur Landeskunde der Bukowina. München. Bd. 1. 1966; Bd. 2. 1980; Bibliographie zur Geschichte der Czernowitzer Universität. München, 1975; Bibliographie zur Kultur und Landeskunde der Bukowina 1976-1990 [Text] : Mit Nachtragen zu den Jahren 1966-1975. - Wiesbaden : Harrassowits Verlag, 1999. - 843 c.

В 2006 році вийшов 41 том «Бібліографії з питань культури та краєзнавства Буковини за 1991-1995 роки», який налічує 895 сторінок і бібліографія складає понад 11 тисяч публікацій, які стосуються Буковини і побачили світ на сторінках періодичної преси впродовж п’яти років у всьому світі. В 2010 році вийшов наступний том, куди були включені публікації 1996-1999 років. До речі, тут включені публікації, які стосуються і Південної Буковини, яка входить до Румунії. Ці солідні книги видавались Центром досліджень проблем Центрально-Східної Європи при університеті Дортмунда і коштом самого пана Еріха Бека. А треба сказати, що кожен том вартує майже 300 євро, поскільки вони виходили малим накладом. І хоч всі видання вийшли німецькою мовою, але то не складає велику проблему їх прочитати для фахівців.
За таку поважну багаторічну працю він в 2005 році став почесним доктором Сучавського університету.
Впродовж життя він мав публікації в різних періодичних виданнях Мюнхена, зокрема «Südostdeutsche Vierteljahresblätter», «Der Südostdeutsche», «Volksbote»; біографічні статті в енциклопедичному виданні «Österreichisches Biographisches Lexikon» (Wien), словнику «Personalităţi Bucovinene».

У фондах Чернівецької обласної наукової бібліотеки ім.М.Івасюка є подаровані автором випуски бібліографічного довідника і з ними може попрацювати кожен небайдужий науковець чи краєзнавець.
Відійшов у вічність відомий кожному досліднику історії Буковини бібліограф Еріх Бек 6 листопада 2015 року в німецькому Рікенбаху.
Нам залишилась його науково-бібліографічна спадщина, яка не тільки не втратила своєї цінності, а назавжди буде слугувати науковцям, історикам, культурологам, соціологам та власне всім, хто цікавиться життям Чернівців та Буковини впродовж всього ХХ століття.

Світлини з особистого архіву Антоніни Тарасової.