23-08-2019

Особливий День для України – День Незалежності

Кожен народ, кожна нація володіє своєрідним кодом, який складався продовж багатьох століть. Внаслідок цих непростих історичних процесів в українського народу сформувався неповторний національний характер, зі своїми унікальними традиціями, милозвучною мовою та багатою і різноманітною українською культурою, що пройшла випробування багатьма поколіннями. Традиції цих поколінь і формують сьогодні національне обличчя нашої незалежної держави.

Щороку відзначаючи національне свято 24 серпня - День, який є особливим для нашої держави, українці згадують історичну минувшину, своїх предків, життя поколінь далекого та недавнього минулого, порівнюють його із сьогоденням, звіряючи зі сторінками нелегкої історії українського народу.

Нерідко щемливі моменти життя українця ставали приводом для усних переказів, написання художніх творів та наукових робіт, коли йшлося про ключові моменти в історії нації. З цього приводу згадуються рядки лірико-філософської новели «Думи старика» нашої Ольги Коблянської, котрі є духовний заповітом письменниці  та її героя - старого чоловіка з досвідом непростого життя буковинця, рідній нації. У зверненні «старого» до своїх дітей письменниця змальовує батьківську мудрість, філософію людського буття і любов до свого народу. Він звучить ніби гімн краянина, який ніколи не був записаним :
«в кожне з вас ми вщіплювали почуття національності своєї, а там різьбили й витесували характери ваші…Се була найтрудніша часть життєвої праці нашої, і найштучніша. Виховуючи вас, прокидались ми самі з вами раз у дітьми, раз у філософи, раз у артисти, а іноді – у взірці святих і мучеників. Ваші наслідники мали б стати ліпшими. Те чого вам недоставало, мало бути в них довершене вами й товаришками вашими життєвими, що мали вже відповідну ступінь культури вашої.»
 
«Думи старика»
О.Кобилянська

Ніби в рядках вирваних із пісні мандруючого кобзаря, старий чоловік у повісті своїм останнім словом - «заповітом», закликає дітей не забувати свою родину - матір, діда і прадіда, а також вдосконалюючи себе, працювати над шляхетністю своєї душі та своїх дітей, лякаючись гніву Божого, сповідувати добро й любов до людей, щоднини турбуватись про свій народ, горнутись до нього, берегти та розвивати його мову і культуру.

Завітайте на сайт Муніципальної бібліотеки Добрянського і книгозбірня допоможе Вам заглибитись в історію державотворення української нації, відкрити для себе широку панораму фактів та подій історії України до та після здобуття незалежності, дізнатися про основні аспекти зовнішньополітичної діяльності нашої держави, знайти правду про знакових людей в історії, до яких в далекому, і зовсім недалекому минулому застосовувалось офіційне кліше. Ці імена повертаються нашій історичній пам'яті, змінюючи нашу свідомість і збагачуючи нас знаннями про минуле української нації.

«Видатні особистості України» історика Віктора Нартова - одне із тих видань, яке в незвичній, легкій та доступній формі подає нам інформацію про знакових людей історії, аналізуючи їх діяльність. Сторінки збірника змушують і школяра, і науковця бути небайдужими до неоднозначного національного минулого, насиченого суперечливими фактами, нерідко малозрозумілими подіями та безкінечними протистояннями. «Розставляти крапки над «І» - завдання істориків… Але як написав у своїй книзі «Україна. Історія з грифом «Секретно» В.Вятрович, історики погані пророки, тому що не можуть точно сказати, коли закінчиться протистояння в суспільстві. Хоча вони спроможні назвати, що з того, що колись сталося , вже ніколи не повинно відбуватися знову. І саме таким чином завадити його повторенню. Про події, які мають назавжди залишитися в минулому, бо відгороджені від нас міцними гратами історії, книга цього автора. У фокусі його уваги період коротший, ніж сто років: 1918 – 1991роки.Популярний історик розповідає про штучно створену «імперію терору», національні рухи, неформальні організації, письменницький будинок «Слово», старі та нові міфи про С.Бандеру, фрагменти долі Шептицького та Хвильового, особливі стосунки українців з прибалтійцями, голод в країні і навіть «курс України на катастрофу – Чорнобиль» та боротьбу з радіацією…

Також книгозбірня пропонує шанувальникам історії наступне видання :
 
Календар – альманах «Соборна пам'ять України» Володимира Сергійчука, який побачив світ в 2016 році. Він розповідає про козацькі сотні під Берестечком і студентські під Крутами, про Гетьмана Хмельницького, який погоджувався залишити закладником у кримського хана свого сина Тимоша, аби мати гарантію збройної допомоги для повстання козацтва, про Степана Бандеру і Ярослава Стецька, які відмовлялися відкликати Акт 30 червня 1941 року про відновлення Української держави, хоча знали, що за це потраплять у підвали гестапо, звідки виходу не могло бути. У виданні авторами описані інші драматичні події, що залишились у людській пам’яті.

Про роль жіноцтва в суспільних та складних історичних процесах йдеться у збірнику « Ми в історії», який вийшов за сприяння Жіночого консорціуму США. Збірник відкриває нам імена багатьох представниць українського жіноцтва, які крок за кроком «творили себе й відстоювали націю», «стверджуючи поступ такої України, в якій кожна людина мала б всі можливості й права реалізовувати себе як високосвідома й духовно багата особистість».

У авторів усіх цих видань є прагнення віддати належне усім українкам, які віддавали для рідної землі і народу «бодай часточку своїх сил, таланту, а коли доводилось, то і йшли на смерть : за Україну!»

Науково-популярне видання «Українське питання» Миколи Тимошика , яке довго перебувало «в арешті» нині розповідає читачу про українське питання на фоні світових подій останнього часу. У виданні йдеться про «ідеології великоросійського централізму» та «зростання опозиційних настроїв в українстві», про «асиміляції» та «впливи репресій на громадське життя», а також про «антиукраїнську політику заборон» та «національні надбання українства».

Третя книга Богдана Гориня «Не тільки про себе» - являє собою документальний роман – колаж, присвячений 1985 -1990 рокам. У виданні використовуються факти, документи та матеріали архівів КГБ, приватна переписка, щоденникові записи, витяги зі стенограм засідань неформальних організацій, розмов з прокурорами, слідчими, які реконструюють буремний дух часу. В книзі йдеться про «Благодійну другу Відлигу», про інші події історичної ваги та фатальні помилки радикалів.

 
Перегортаючи сторінки довідкового видання Миколи Сухомозького та Надії Аврамчук «Україна у світі» можна дізнатись і коротку історію державного гімну, зокрема і про те, що слова і музика пісні «Ще не вмерла Україна», будучи опублікованою ще 70 – х роках ХІХ століття, гімном стала не одразу. Роль гімну довгий час виконували інші відомі поетичні твори: різні, в різні часи, на різних теренах нашої Вітчизни. А майже століття до цього побутував духовний гімн українця -«Молитва» (слова о.Кониського, муз. М.Лисенка), який пропонуємо Вашій увазі:

Боже Великий Єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже Єдиний:
Нам Україну храни,
Всі свої ласки й щедроти
Ти на люд наш зверни!
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світа,
Щастя дай, Боже, народу,
І многая літа…
В усі віки Homo sapiens ( людина розумна) залежала від інформації. А з плином часу значимість її почала значно зростати, а цінність «істинного факту» набирати вагу. Починаючи з другої половини ХХ століття людство охоплене третьою хвилею цивілізації, немов « гуманним цунамі», якось висловився доктор політичних наук М.Головатий про «інформаційне суспільство», почало отримувати нові знаня та нову інформацію, і що особливо важливо, - вільний доступ до неї. Завдячуючи цим процесам є можливіть заповнити «білі плями» сторінок багатостраждальної історії українського народу.
 
Роки незалежності були непростим випробовуванням для представників нації - випробовуванням на зрілість, на терпіння, на толерантність, нарешті - на здоровий глузд.День Незалежності України - це свято, яким українці повинні пишатися, бо живуть, не дивлячись на різні політичні інтриги, у своїй власній державі.
Галина Мурмилюк
              www.dobrabiblioteka.cv.ua/ua/news