06-09-2019

Книги від Елеонори Соловей

В останні дні серпня на адресу Муніципальної бібліотеки ім.А.Добрянського надійшла посилка з книгами від доктора філологічних наук, професора, члена Українського центру Міжнародного ПЕН- клубу, але для нас щонайдорожче – чернівчанки і щирої приятельки нашої книгозбірні Елеонори Степанівни Соловей ( Гончарик) з Києва. Звичайно, що це дорогий подарунок як для світлої пам’яті Анатолія Миколайовича, в якого в ці дні день народження, так і для наших читачів – науковців та студентів насамперед. В основному це книги з літературознавства – і ми пропонуємо їх нашим небайдужим читачам.
 

М. Жулинський. «Він знав як много важить слово..» -К.: Вид. центр « Просвіта», 2008.-136с.

Фрагмент з життя «Духовного пророка нації»:

…..Восени 1914 року солдати російської армії, яка окупувала Галичину, з подивом розглядали на вулицях Львова дивного чоловіка в темному капелюсі…, до гудзиків якого були причеплені торбинки з покупками – продуктами, книгами, газетами… Ішов («доведений життям») чоловік повільно, втупивши погляд в дорогу, замислений, іноді щось сам собі шепотів… його постава свідчила про велику втому і тяжкі фізичні страждання… Звідки було їм («наїзникам») знати, що цей безпорадний хворий, зосереджений на своїх переживаннях чоловік є універсальний вчений європейського визнання, доктор філософії Віденського університету, славетний поет – новатор, прозаїк, перекладач, історик, культуролог, літературознавець Іван Франко.

У Львові він був самотнім і фізично безпорадним…Обидва сини, бо найстаршого Андрія поховав рік тому, були на фронтах першої світової війни. Старший Тарас, учитель гімназії, воював в австрійській армії на італійському фронті, молодший Петро ( «студент») пішов добровольцем до Українських Січових Стрільців, а донька Анна… виїхала до Києва. Мудра, розважлива його помічниця, дружина Ольга… переживала напади ….душевної хвороби, тому життя, не кажучи вже про творчу, наукову роботу було нестерпним. ..Іван Франко терпеливо зносив немилосердні обставини виживання…Франко бажав «ще працювати для рідного слова, для науки і для своїх дітей», і («тієї окупаційної осені 1914 року») повертався із крамниці вже не до свого дому, а до будинку свого шкільного товариша, який дав йому для тимчасового проживання одну кімнату. Бурхливі «набіги» хвороби в його дружини… доводили і його до божевілля або до голодної смерті… таки наважився із почуттям гіркого жалю помістити Ольгу Федорівну до лікарні для душевнохворих, а самому в злиднях і самоті, з паралізованими руками й далі тягнути воза «національного обов’язку»…Вимученому тяжкими обставинами життя, «паралічем рук, безсонням, переслідуванням духами – ворожими демонами», «хворими – на межі повної сліпоти – очима», залишилося два роки…

Це книга доктора філологічних наук, професора, Академіка НАНУ, директора Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка Миколи Григоровича Жулинського. У своєму науковому дослідженні досвідчений літературознавець простежує еволюцію поглядів відомого письменника Івана Франка, починаючи від зацікавлення соціалістичними ідеями і до переходу на позиції націонал – демократизму, усвідомлення визначальної ролі національних ідеалів у суспільному поступі свого народу до досягнення історичної необхідності - державної самостійності, як запоруки вирішення соціальних та економічних проблем українського народу.

….У відділі рукописів Інституту літератури ім.Т.Шевченка НАНУ нині зберігається майже вся рукописна спадщина Івана Франка, унікальна його бібліотека, яка нараховує понад 12 тисяч книг, повідомляє академік Микола Жулинський.

Дікінсон, Емілі Елізабет. Я тут ніхто: поезії/ Емілі Дікінсон; переклад з англ. Валерії Богуславської; післямова Р.Н. Ліскотта.- К., 2011.- 218с.

Книгозбірня Добрянського отримала в дарунок від професорки Елеонори Степанівни Соловей і переклади з англомовних поезій американської поетеси Емілії Дікінсон, які зробила Валерія Богуславська. Деякі переклади українською надруковані вперше. Книгозбірня пропонує своїм шанувальникам україномовний збірник поезій «Я тут ніхто» - вибірку з книги Selected Poems & Letters. Anchor Books. Doubl- day Edition, 1959.

Емілії Дікінсон
Із присвяти Н. Лисенко – Єржиківській
… В архіві прірви з гір книжкових –
І карколомно, й відчайдушно…
В науці принцип залишковий
Фінансування – непорушний.
І ні страховки, ні підтримки.
А гори височіють стрімко.
І хто ти? – Майже неведимка…
Переклад В. Богуславської

Л.Кісельова.«Поетика й ідеологія міфу Василя Герасим’юка». К.: НаУКМА,2016.106с.

У 80 – 90 роках ХХ століття українська література та поезія позбавляється «світоглядного моноліту» та ідеологізації і, як пише науковець В.Моренець у своїх працях, для творчих особистостей стає характерною рисою «дистанційність від суспільно-історичного впливу» та «відсторонення від колективних ідеологій». Творчі особистості зосереджуються на унікальності та деталізації і переходять до «гротеску, епатажу» і навіть «художнього абсурду», не розраховуючи на масове сприйняття своїх творів. Другою характерною рисою поезії та літератури цього періоду стає те, що «тематика і проблематика віршів пересувається не просто в заборонені сфери дійсності, а й позачасові, етичні, й естетичні виміри…». Саме на межі ХІХ і ХХ століття в європейських країнах в мистецтві формується «нова мова опису світу», що стає наслідком «кризи культурної свідомості» та «реакцією на ідеологію позитивізму». Ця тенденція стосується і творчості митців, які жили та творили в часи «радянської ідеології» з її «тотемами», «ритуальною поведінкою» та «героїчними міфами». «Тоталітарні ідеології за допомогою нових соціальних технологій, методів практичної психології чи кримінальних «технік» перетворювали природу людини на «об’єкт цілеспрямованих маніпуляцій», пише науковець Л.Кісельова в монографії «Поетика й ідеологія міфу Василя Герамюка» , що була здійснена в рамках наукового проекту «Література і ідеологія в українській гуманітарній думці ХХ- ХХІст.»

В чому ж секрети майстерності українського поета Василя Герасим’юка на цьому фоні? На це питання відповідає письменник Іван Дзюба в «зацитованій статті, яка відкриває збірку В.Герасим’юка «Була така земля» і має назву « … І є такий поет»: Це один з небагатьох поетів, у віру яких віриш, бо відчуваєш її в тканині мовлення, в ставленні до світу й людини, в неухилянні від ризикованих запитань, від бачення людського блюзнірства, але й – по всьому – помічанні десь на скелі маленького павучка, що « тче образ Богородиці»…І.Дзюба називає Герасим’юка «гордим поетом» свого часу з притаманним йому аристократизмом слова, а дослідник його творчості Кость Москалець вбачає особливість поезії Герасим’юка у її зв’язку з «гуцульським космосом», культурно-історичною минувшиною та народною міфологією Карпатського краю. В творчості Василя Герасим’юка ці потоки зливаються воєдино,- вважає науковець. З цим погоджується і авторка монографії, яка наразі пропонується чернівецьким філологам. У світовій традиції Герасим’юк – поет став «носієм обожествленної Пам’яті», він розміщується під світовим Деревом, з’єднуючи собою його коріння та крону, подібно віщому Бояну, а багатоликість поета відзеркалює за висновками літературознавиці розмаїття світу, зі стихіями якого він себе ідентифікує («гірські потоки», «смереки», «Крук», «Сова», «Змія», « руни пізнання», «таємнича мудрість», «магічна влада», що «пантрує кров і смерть» і вказує на здатність Поета бачити й розуміти загрозливі знаки та протистояти їм. Тому він вдається іноді до «різьби» по живому:
«В країні демонів старих і хворих
Від розпаду рятує – не від ран
Останню душу у сліпих узорах
Солярних шрамів, родовий оман»

Поет пише про одвічне протистояння, про боротьбу двох сил, будівничу та руйнівну, які вживаються «всередині самого себе».

У «природі та побуті рідного краю, у його неписаній історії він «Жив поза часом, як звір. Жив поза часом, як Бог», - пише Герасим’юк про себе. Пережитий досвід підсилює його відчуття причетності до «первинного» буття, до дихання Музики, четвірки стихій… За словами поета у його «містерії» ми «смертні в музиці, яка ні» і саме переживання «розлуки» з «музикою», туга за недосяжним надає смислу нашому існуванню…Смислу, що не підлягає визначенню, не формулюється, а переживається…

Василеві Герасим’юку притаманне «біблійне натхнення» та фольклорне «живлення», а також читачеві здається поет нерідко говорить словами самого Великого Кобзаря. Посеред мінливого і вічного буття у творах поета постає образ милої його серцю України. І насамперед це Мати і Дитя – сакральний іконічний образ, підсилений добре відомими Шевченківськими формулами вічності і краси:

« …і буде син, і буде мати… Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая з своїм дитяточком малим».

У монографії науковця Людмили Кісельової «Поетика й ідеологія міфу Василя Герасим’юка» досліджено співвідношення «поетики» та «ідеології» у просторі авторського міфу. Поетичний міф Василя Герасим’юка уперше був проаналізований як система інваріантних мотивів, пише доктор філологічних наук професор Е.С. Соловей, і органічна цілісність. Книжка, яку вона подарувала Муніципальній книгозбірні Добрянського може стати в нагоді в першу чергу філологам та культурологам, однак може зацікавити не лише вузький круг науковців і дослідників , а й шанувальників творчості поета Василя Герасим’юка та всіх тих, хто вірить у велич і силу Слова, котре взмозі перетворювати світ.

Шановна Елеоноро Степанівно! Колектив Муніципальної бібліотеки ім. А.Добрянського щиросердно вітає Вас із ще однією сонячною вересневою і знаковою для Вас життєвою східцею! Втіхи і підтримки від найрідніших для Вас людей на кожну Божу днину.  Творчого і наукового натхнення від розумних студентів та аспірантів, вартісних видань та відкриття нових прецікавих сторінок в українському літературознавстві. І якщо порівнювати клопітну працю науковця-літературознавця з дослідженнями вчених- археологів, які дуже охайно та ретельно розкопують культурні шари, поступово вивільняючи кожну важливу деталь від бруду, пороху і забуття, то хай відкриваються Вам дивовижні прецікаві сторінки в українських літературних архівах!