19-09-2019

В пошуках чар «Червоної Рути»

В ці вересневі дні вулиці Чернівців і мистецькі майданчики міста заповнили молоді музиканти та виконавці, більшість з яких вперше потрапили в столицю Буковини. Це зі всієї України приїхали музичні гурти на легендарний ювілейний Всеукраїнський фестиваль сучасної пісні та популярної музики «Червона Рута», якому виповнюється 30 років. Свято української сучасної музики буде відбуватись за участі майже тисячі вокалістів та музичних груп різного жанрового напрямку з усіх куточків України, котрі є переможцями минулорічних відбіркових конкурсів, хоча бажаючих приїхати на Всеукраїнський фестиваль сучасної музики «Червона Рута» виявилось значно більше – біля п’яти з половиною тисяч юних талантів. Впродовж тридцяти років формуючи молодіжну масову музику молодіжний мистецький фест запалює на сцені нові зірки, відкриваючі світу нові імена українських солістів та музикантів. А почався цей мистецький рух з легендарної пісні «Червона Рута» та імені її автора -чернівецького композитора Володимира Івасюка.
 

 
Він був веселим і життєрадісним, з прекрасним почуттям гумору , ерудованим, з відчуттям такту і бездоганним смаком… Йшов 1966 рік… Володимир Івасюк разом з родиною переїжджає з Кіцманя в Чернівці. Захоплюється малюванням та фото, робить проби пера. Вступає до медичного інституту. Його завзятий молодий талант викристалізовує мелодії, які зачаровують студентську молодь.

Синьоокий цікавий співрозмовник, який бездоганно володіє гітарою та грає на фортепіано і виконує, імпровізуючи, власні пісні у 70 -х – привертає увагу далеко не однієї красивої юнки… Маючи шалений успіх у дівчат одній із них, будучи до без тями закоханим, юний композитор В. Івасюк робить щедрий, але доволі стриманий музичний подарунок – дарує «на клаптику паперу» текст пісні «Червона рута», яка у 70-х стає відомим музичним шлягером і сьогодні імпонує нашому сучаснику своєю вишуканістю та внутрішньою гідністю, високою культурою, інтелігентною мовою, поетичністю та професійною композиторською майстерністю.
 
У фондах Муніципальної бібліотеки ім. А.Добрянського зібрані матеріали як з спадщини Володимира Івасюка, так і розвідки про написання його легендарної «Червоної рути» та однойменний фестиваль, який впродовж цих років проходив в різних містах України. І у фойє бібліотеки можна переглянути виставку «В пошуках чар «Червоної рути».
 
 
 Тут представлено багато раритетних матеріалів, як от платівка-гігант «пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару» з автографом Володимира Івасюка для Анатолія Миколайовича Добрянського, нотні видання пісень Володі різних років видання, і унікальну збірку, яку Михайло Григорович з автографом та світлинами підготував також для Анатолія Миколайовича. Виставку прикрашає трьохтомне видання Михайла Маслія «Золотий вік української естради», де дуже поважне місце займає пісенна творчість Володимира Івасюка та його безсмертна «Червона рута».
 
В пошуках жаданої Рути

В студентські роки Володя Івасюк любив часто мандрувати Буковиною та Гуцульщиною. Карпатськими селами збирав фольклорні матеріали та записував народні пісні. За будь яких обставин йому хотілось віднайти тлумачення назви загадкового зілля, рідкісної кітки, яка росла та квітла на вершинах карпатських гір. Для вісімнадцятирічного юнака, закоханого у буковинську юнку та рідний фольклор, чутливого до всього нового, образ «червоної рути» став хвилюючою знахідкою і справжнім одкровенням в однойменній пісні.

«Та квітка не давала йому спокою майже три роки», напише про Володимира Івасюка його батько письменник Михайло Івасюк ( «Монолог перед обличчям сина»).Особливе враження на юного композитора справили гуцульські «Коломийки», видані у 1906 р. українським етнографом, фольклористом В. Гнатюком. «Батькові цю книжку відомого етнографа подарували на ювілей,- згадує Галина Івасюк-Криса, сестра Володимира Івасюка. - І там Володя знайшов коломийку про червону руту. Це його дуже зацікавило й він марив тим, аби цю квітку побачити. Адже в нас на Буковині росте жовта рута. Цей образ він носив у собі майже три роки, доки не написав своєї пісні. А як тільки Володя її написав, про неї знав увесь двір. Не раз він її шліфував, зі всіма радився, а потім разом зі своїми друзями виконував її у нашому під’їзді. Власне, доти, доки вона не стала його найвідомішою піснею. Цікавим є той факт, що легенд, в яких йдеться про існування «чарівної квітки» було декілька.
 

Шукаючи ключ до розуміння таємничого поняття

В першій розповідається про дівчину-гуцулку, яка долаючи важкі перешкоди, шукає «Червону Руту», чарівну квітку. А в другому, «Червона рута» – це квітка, що з’явилася у важкі для українців часи й постала загальноукраїнським символом боротьби за свободу нашого народу. В третій історії старої жінки йшлося про те, що міфічна рідкісна рослина одразу западає людині в душу. Цю дику квітку Руту-мяту, дуже важко знайти, бо цвіте вона високо горах і лише один раз на рік. Тим, кому пощастить її віднайти і побачити, вона дарує добро і вічну любов. Під враженням від народних оповідей й народжувались в Івасюка спершу віршовані рядки, а згодом і самобутні новаторські мелодії...

Як зазначила директор Муніципальної бібліотеки Леся Щербанюк, опираючись на книжкову спадщину мистецтвознавця А.Добрянського: «На Косівщині Володя знайшов варіант коломийки про Червону руту, а в Путивлі, знайшов ще один аналог пісні…Про клопітку працю композитора у виборі сюжету твору свідчить наявність унікального документу – чернетки створення пісні, текст якої значною мірою відрізняється від оригіналу. Також варто зазначити й те, що знаменита «Червона рута» початково була баладою, бо саме в цьому жанрі можливо найбільш детально переповісти старовинну грецьку легенду про міфічну квітку, яка в гуцульському варіанті так захопила юного композитора. До речі, на один із перших варіантів пісні мала коломийка записана фольклористом Соколовським у Рогатинському районі на Івано- Франківщині».

«У 1969 році, перебуваючи разом із батьком у фольклорній експедиції в селі Розтоки Путильського району Чернівецької області, Володимир почув від місцевих селян-гуцулів ще одну легенду про таємничу квітку, що, мовляв, дуже-дуже рідко вона дає червоний цвіт, розповідає Олена Горобієнко, науковий співробітник обласного меморіального музею Володимира Івасюка. -- Дівчині, якій пощастить знайти й зірвати ці чарівні пелюстки, випадає щастя і самій розцвісти, як квітка, і своєю вродою зачарувати вподобаного хлопця. Як вважають дослідники, червона рута була магічною квіткою ще за часів Стародавньої Греції. А взагалі, вона веде свій природний родовід від біблійної неопалимої купини, неодноразово згадуваної на сторінках Святого Писання».

З великим ентузіазмом і пристрастю юний чернівецький композитор брався за написання свого майбутнього шлягеру «Червона рута», а уже 13 вересня 1970 року на Театральній площі рідного міста – Чернівці, в столиці зеленого буковинського краю вперше пролунали виспівані душею Володимира Івасюка цієї пісні поетичні рядки:
«Ти признайся мені,
Звідки в тебе ці чари,
Я без тебе всі дні
У полоні печалі.
Може десь у лісах
Ти чар – зілля шукала,
Сонце- руту знайшла
І мене зчарувала?

 
Зрештою, після трирічних пошуків і вагань, «Червона рута» визріла у формі ліричної пісні з чітким лаконізмом, сповненим романтики, яка зачаровувала слухачів простотою і щирістю народної пісні. Парасковія Нєчаєва, яка у свій час працювала на Чернівецькому обласному телебаченні журналісткою, а згодом директором Музею Володимира Івасюка в інтерв’ю колегам розповіла, що задум написання пісні прийшов до юного маестро ще в 1967 році, а робота над текстом тривала до серпня 1970 -го. Популярність «Червоної Рути» була такою, що навіть суто професійні тогочасні видання «Медицинская газета» й «Лесная промышленность» не могли не відповісти на запити своїх читачів і опублікували інтерв’ю з автором. Та першим своїм значним успіхом Володимир все ж вважав публікацію в журналі «Україна» в травні 1971 року, де в ілюстрованому виданні була відведена ціла сторінка нотам та тексту його популярної пісні. «Володимир Івасюк отримував стільки листів і з таких країв, що можна було дивуватися, як «Червона рута» потрапила туди. Приміром, -продовжує Парасковія Нечаєва, - у туркменське село чи далеке забайкальське місто… це свідчило про те, що студента- медика знають в усіх республіках СРСР…Згодом пісню «Червона Рута» заспівали у всьому світі.

Устремління неспокійного композитора та його працьовитість дали свої плоди. В першому хіт- параді в історії радянської пісні «Червону руту» визнали найкращою піснею року. Вона виборола першість серед двох десятків пісень інших композиторів. Після такого успіху київський режисер Роман Олексів, який мав досвід роботи над телевізійними постановками і фільмами в період роботи на Львівському телебаченні, працював з Іриною Вільде, Левком Дутківським, безпосередньо знайомиться з Володимиром Івасюком і запрошує його до співпраці, прагнучи втілити в життя свій творчий задум – зняти перший український фільм під однойменною назвою «Червона Рута».
Наступного дня після виходу в ефір фільму Володимир Івасюк проснувся ще більш популярним серед молоді і знаменитим в Україні, отримавши визнання неординарного і самобутнього композитора – пісняра. Його творчість стала свіжим подихом на естраді 70 – х.
 

 
Однак ні жестом, ні словом він ніколи не підкреслював свою перевагу над іншим, а це було особливо дивним для хлопчиська, на я кого звалилася слава… Він не дався їй, тій славі, яка могла збити молодого композитора на шлях легкого успіху, кожна його нова пісня не була нітрохи схожа на попередню. Володя справді був одержимий жадобою великої творчості, сказали про нього поет - пісняр Юрій Рибчинський та композитор Ігор Поклад, які познайомившись з Володею в 1971 році, коли гостювали у нього в Чернівцях.

Після коротких легендарних в українській культурі 60 – их років Хрущовської відлиги, Володимир Івасюк з’явився у 70 -х як її продовження, як митець, котрий потрібен був нації, аби вона не опинилась на «межі духовного та емоційного виснаження» і не мала шансу втратити своє етнічне обличчя і піти у небуття.
 
 
Талант який зачаровував, набирав сили на хвилі духовного відродження. Стихія українського слова і ніжної української пісні матері народжувала ідеї і змушувала працювати … Івасюк писав одну пісню за другою, не сподіваючись що вона буде популярною. Так народилась « Балада про дві скрипки», яку виконала Софія Ротару в митецькій програмі Василя Селезінки « Сяйво», « Колиска вітру», текст до якої написав поет і драматург Богдан Стельмах, загадкова пісня «Кленовий вогонь», «У села Бояни», написану на вірші військовослужбовця О. Соловйова, «Я піду в далекі гори», «Вернись із спогадів», яка була написана з Ростиславом Братунем, «Пісня буде серед нас» та «У долі своя весна», які отримала в дарунок від Володимира Івасюка відома солістка ансамблю «Смерічка», а нині народна артистка України Софія Ротару. Саме завдячуючи її виконанню пісень Володимира Івасюка слава композитора набувала ще більших масштабів. В 1977 році Фірма «Мелодія» видала платівку – гігант «Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару». У 1983 році «Музична Україна» видала пісні В.Івасюка з передномою Софії Михайлівна, куди увійшло понад чотири десятки кращих пісень композитора. Згодом студії розповсюдили диск українських естрадних шлягерів ХХ століття серед яких «Червона рута» Івасюка очолила список хітів.
Відомий композитор Едуарт Ханок під впливом творчості Івасюка молодшого та його пісні «Червона Рута» пише свій пісенний твір « Верба».
В тридцятирічному віці досягнувши вершини слави, однак не дочекавшись офіційних нагород, переслідуваний КДБ Володимир Івасюк покинув цей світ, залишивши по собі творчу спадщину, яку важку було створити за такий короткий життєвий відрізок часу: більше сотні пісень, понад 50 інструментальних творів, прозу і поезію, любов до якої прививав йому батько. «Кожен мій твір породжує у мені болісно – солодке тремтіння, яке збагачує моє духовне життя, без нього в душі була б цілковита порожнеча: те тремтіння робить серце здатним чинити на світі добро», висловиться про свою творчість Володимир Івасюк.

Його пісні і нині звучать відроджуючи у пам’яті нашого сучасника відгомін життя попередніх поколінь.

Його душа і пісня знову з нами тут …

Цьогоріч 13 вересня на Театральній площі міста з нагоди 49 річниці з часу першого виконання «Червоної рути» відбулось Свято української пісні під відкритим небом. Саме в цей день у прямому ефірі Чернівецького телебачення у програмі «Камертон доброго настрою» Володимир Івасюк разом з Оленою Кузнєцовою виконали вперше «Червону руту». Олена ( Ляля) Кузнєцова була росіянкою і багато хто дивувався тоді, чому саме росіянка має співати українську пісню, проте Володимир Івасюк ніколи не шкодував про це, бо дівчина була володаркою чудового сопрано. На знак вдячності Івасюк подарував їй золотого перстня зі словами: «Співаючи з тобою з’являється відчуття польоту…».

«Я була певним поштовхом та емоційним двигунчиком» для Володі Івасюка»,- напише вона в спогадах, що ляжуть в основу книги «Золотий вік української естради», - «Володині пісні – незабудки залюбки слухала і слухаю у будь -якому виконанні, вже не кажучи, наскільки віртуозно співали їх Софія Ротару, Василь Зінкевич чи Назарій Яремчук…але неперевершеним було перше виконання пісні « Червона рута» автором у присутності тисячі чернівчан на очах мільйонної телеглядацької аудиторії у вересні 1970 року, коли відбувся великий тріумф молодого митця Івасюка. Буковинський край напрочуд мистецький, тут через одного – талант. І пояснити це неможливо…»/

Життя його пісенного шлягеру житиме не один вік і приваблюватиме своєю щирістю і романтикою не одне покоління молоді. «Червону Руту» як запоруку успіху і сьогодні до свого репертуару беруть відомі українські виконавці. А тридцять років тому на хвилі популярності його пісень 17 вересня у Чернівцях стартував перший фестиваль української пісні «Червона рута», який зібрав на стадіоні «Буковина народні професійні та аматорські колективи, гурти і солістів рок та поп музики, відомих українських естрадних співаків, письменників та поетів. Фестиваль став справжнім вибухом національного духу і української пісні, що відкрив світу цілу плеяду талановитих молодих виконавців.
В ці дні окрилений творчим підйомом молодих музикантів та майстрів слова відомий музикознавець Анатолій Добрянський сказав про Володимира Івасюка, що його творчість є унікальною за національною спрямованістю і своєрідним поєднанням мелосів Західної та Великої (Наддніпрянської) України, вона об’єднувала і продовжує об’єднувати українців, бо «Червона Рута» – це наш паспорт у світі».
Підтримуючи уже існуючу традицію цьогоріч в Чернівцях 17 вересня розпочався черговий Всеукраїнський фестиваль «Червона рута» - свято сучасної пісні та популярної музики, присвячене 30 -річчю першого фестивалю, який відбувся у Чернівцях у 1989 році. Організатори пообіцяли, що цьогоріч зі сцени Літнього театру Чернівців прозвучить майже два десятки маловідомих пісень композитора Володимира Івасюка.
За розповідями чернівчан, Володимир Івасюк «щедро роздавав» свої власноруч написані автографи «музикантам, співакам, просто дарував близьким людям», а друзям і малознайомим дарував свої невеличкі творчі експромти. Навіть знаменитий шлягер «Червона Рута» 20-річний студент створив на лекції у медичному інституті в Чернівцях і передав своїй одногрупниці, в яку був закоханий. На рукописі пісні він написав: “Лекція з дерми. Марії Соколовській”. Таким був перший варіант «Червоної Рути». У своїх інтерв’ю Марія Соколовська розповіла, що цей варіант він їй показав у 1968 році підписавши «Мусі від Володі». Спершу він назвав пісню "Чарлена рута" (так говорять на Буковині), а вже пізніше вона була перейменована на "Червону".

«Нажаль у Володимира Івасюка була згубна звичка не залишати у себе тексти і ноти написаних у часи творчого натхнення творів. Це добре, що його колишня одногрупниця по медичному інституту, зберегла подарований їй на лекції нотний запис легендарної «Червоної рути». А скільки не зберегли?»- Якось промовився Юрій Мусієнко.
Та з того, що збереглося і стало нам відомим, кожна його пісня, кожен написаний ним прозовий і поетичний рядок є окремою історією, окремою сторінкою життя Володимира Івасюка, яку разом з його творчістю занесено до Золотого фонду сучасної національної культури.

Підготувала Галина Мурмилюк







.