09-10-2019

Буковинський інтелектуальний календар. Жовтень - 2019

Уже традиційно Муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського надає інформацію шанувальникам сайту про знаменні та пам’ятні дати видатних діячів Чернівців, для яких жовтень 2019 року є знаменним та ювілейним, і які в певний період розвитку нашого міста та Буковини мали безпосередній вплив на суспільне життя і духовно-інтелектуальну сферу Буковини та її столицю – Чернівці, місто, яке вважається одним і найнеповторніших місць України і є справжнім ценром різномаїття національних релігій та культурних надбань, оскільки волею долі з давніх давен опинилось на перетині торгових шляхів і неповторних самобутніх культур.
 

Габріель фон Сплені

(Габріель фон Сплені ( Spleny) генерал військової адміністрації на Буковині
( 1734 Терні . Угорщина – 1818 р.)
 

2 жовтня минає 285 років від дня народження Габріель фон Сплені, чия діяльність була тісно пов’язана з Буковиною в перші роки перебування австрійської військової адміністрації на буковинських землях, що знаходились до приходу австрійських військ в підпорядкуванні турецької Порти.

В 1734 році в невеличкому містечку Терні (Верхня Угорщина) в німецькій родині народився відомий історії краю - барон Габріель фон Сплені фон Мігальді, в майбутньому - генерал Сплені, який напише добре відомий історикам і маловідомий краянам документ – «Буковинський дистрикт».

Родина Габріеля була протестантською, тому здібного до навчання хлопця віддали до єзуїтської гімназії, яку після кількох років навчання він закінчив у Відні. Щоб отримати відповідний статус у тогочасному суспільстві, що вимагало від молодої людини освіченості, певної поведінки і відповідних знань, молодий Габріель вступає до Терезіанської лицарської академії. Уже під час навчання у вищій лицарській школі Сплені мріє стати зразковим військовим та заслужити генеральське звання. Тому після закінчення академії він одразу розпочинає свій професійний шлях, влаштовуючись на військову службу. Йде 1752 рік… Габріелю Сплені вісімнадцять. Його кар’єра з першого ж дня починає просуватися досить успішно. Сприяють цьому стосунки з вищим військовим керівництвом, яке помічає старання, виправку, гарні знання та прагнення хлопця зробити успішну військову кар’єру. Через сім років, у 1759 р неочікувано для себе Сплені отримує звання майора. У 1768 – він уже полковник, а згодом генерал – майор. Маловідомі повороти долі військовослужбовця і - Сплені у 1773 році фельдмаршал – лейтенант. Значна частина його життя, починаючи з вересня 1774 року пов’язана з Буковиною, саме цієї осені на територію краю зайшли військові частини Австрії не погоджуючи свої дії з Туреччиною. Розміщення імператорських військ на землях краю за викладом істориків мало місце 31 серпня - 2 вересня 1774 року. Саме ці дати і ці події вважаються базовими і основними моментами в безповоротному процесі приєднання Буковини до Австрійської імперії. Історики вважають, що своїми діями Імперія переслідувала наступну мету – «забезпечити стратегічний план адміністративної комунікації між Семигородом (Трансільванією) та тодішньою Галичиною, приєднаною до Австрії у 1772 році. Одночасно Буковина розглядалася, за словами державного канцлера графа В.А. Кауніца, і як ключ до Молдови у стратегічному русі на Константинополь. З 1 лютого 1775 року розпочалися австро - турецькі переговори щодо передачі Буковини. Турки спочатку виступили проти домагань Австрії. Оскільки ж австрійські війська вже перебували на Буковині, Порта, ослаблена російсько – турецькою війною, могла лише визнати доконаний факт. У березні 1775 року турки, наштовхнувшись на тверду позицію Австрії й готовність останньої піти на збройний конфлікт заради Буковини, змирились з її втратою.(з коментарів та передмови О.Д. Огуя та М.М. Сайка до перекладеного з німецької на українську мову видання - Габріель фон Сплені.Опис Буковини)За історичними документами Сплені уже 13 вересня 1775 року написав доповідь про ситуацію на Буковині австрійській адміністрації, яка отримала назву «Буковинський дистрикт генерала Сплені», що в прямому перекладі означало - опис буковинської землі, на базі якого Йосиф ІІ мав наміри провести свої реформи на Буковині. Оправдовуючи військове звання, уже далеко не молодий, а досвічений офіцер бере участь у 1788 – 90 роках у війні з Туреччиною і відзначається своїм стратегічним мисленням і тактичними діями при взятті Ясс 3 вересня 1788 року, з такою ж хоробрістю Габріель Сплені показує себе у битві, яка мала місце 31 липня 1789 року при Фокшанах. Шістдесятирічний сивочолий військовий офіцер, стомлений виснажливими дорогами війни стає комендантом фортеційного укріплення Ольмюц.

Помер Сплені 1 квітня 1818 року.

Фрагмент з історії Буковини 

У ході російсько – турецької війни 1768 – 1774 рр. російськими військами була зайнята територія Молдавського князівства у тому числі і Буковина. Але за Кючук – Кайнарджійським миром 1774 року Молдавське князівство було повернуто Туреччині. Представники вищого військового командування Австрії за дорученням імператора Йосифа ІІ вступили в переговори з командуванням російської армії в особі генерала П.О.Румянцева і домовилися (не без винагороди останнього), що після відступу російських військ Буковину без відома Туреччини займуть австрійські війська. Управління краєм перейшло до військової адміністрації Австрійської імперії у 1774 році і тривало до 1768 року. Перехід Буковини і Чернівців з під влади османської імперії під владу централізованої європейської держави на 140 років припинив війни, а українське населення Буковини, яке складало більшість на цій території, дістало можливість об’єднатися з українською Галичиною і Закарпаттям в межах однієї держави, отримавши єдність та політичну силу, як це було за часів Галицького – Волинського князівства.
 

Чіпріян Порумбеску

( Чіпріян Порумбеску (Porumbescu)-румунський композитор,
музикант, диригент і громадський діяч ( 18.10.185(3)4 Путильщина - 1883)

2 (14) жовтня - в селі Шепіт, що на Путильщині народився в родині румунського письменника Іраклія Порумбеску майбутній талановитий скрипаль - хлопчик Чипріян, якого називатимуть не лише видатним румунським композитором, а й основоположником румунської класичної музики.
Перші уроки музики малолітній Чіпріян брав у друга свого батька – композитора Карла Мікулі, котрий на той час був директором Львівської консерваторії. Однак Чіпріян не одразу пішов мистецьким шляхом, а пішов дорогою батька. Після закінчення Сучавської гімназії у 1873 році він вступає до Чернівецької духовної семінарії, а згодом навчається на теологічному факультеті Чернівецького університету. Неочікувано його вчителем музики в цей час стає Сидор Воробкевич, який допомагає своєму учневі розкрити хист і удосконалити музичну майстерність. В роки навчання в Університеті Порумбеску проявляє організаторські здібності і засновує студентське товариство «Арбороаса», яке існувало продовж 1875 - 1877 років. З приходом австрійської влади на Буковину Чіпріян Порумбеску продовжує удосконалювати свою музичну та композиторську майстерність і вступає до Віденської консерваторії. Його вчителями стають Луїс Шлоссер та Франц Кренн. Підчас навчання у Відні Чіпріян видає свій перший збірник творів під назвою «Колекція соціальних пісень для румунських студентів», куди входять його перші пісні та зібраний фольклор: «Драгош воєвода», «Серце румуна», «Хора» та ін., в цей же період він стає керівником хору, який вперше виконує його пісні, а одночасно займається і редакторською діяльністю в сатиричному журналі «Перець». Після навчання у Віденській консерваторії юний композитор викладає музику у Брашовському ліцеї і паралельно працює диригентом хору церковного храму святого Миколая, але не залишає писати нові музичні твори, які в майбутньому стануть зразками класичної румунської музики. Одним із таких творів буде оперета «Новий місяць», прем’єра якої відбулася у 1882 році. Ставши популярним, Чіпріян Порумбеску розширює свої професійні зв’язки, в період 1882 – 1883 років він знайомиться з видатними італійськими композиторами – Бойто та Верді. Окремі його пісні «стають народними». Та у музичній спадщині композитора крім пісень є ще інструментальні твори та оперети, які отримали світове визнання. Впродовж свого творчого життя композитор написав понад дві з половиною сотні музичних творів. Варто сказати, що серед них були і танцювальні мелодії, і церковна музика, і камерні твори, популярні балади, романси і обробки народних румунських пісень та багатьох пісенних творів на слова румунських поетів. 
Чіпріян Порумбеску помер 6 червня 1883 року в селі Ступка Сучавського повіту, що знаходиться на території Румунії.
  
   
Анна Дущак

Буковинська поетеса
(10 жовтня 1975 року с. Тисовець Сторожинецького р-ну Чернівецької області- 19 лютого 2010 року)

Народилася буковинська письменниця і поетеса Анна Дущак в мальовничому селі Тисовець на Сторожинеччині. З дитячих років вона мріяла про мандрівки та подорожі, однак важка хвороба міцно прикувала дівчину до ліжка. Анна мужньо терпіла болючі медичні процедури і не вірила в діагнози лікарів, які пророчили їй ранню смерть. Її зболена душа, благаючи Всевишнього про помилування, спостерігала день за днем як за вікном її кімнати вирувало життя, а вона в цей час мала змогу лише довгим поглядом проводжати на вулиці перехожих. Лежачи в ліжку з 16 років дівчина, наділена жагою до життя, в муках безсоння народжувала один за одним поетичні рядки, які почала друкувати лише у 28 років.
Вірші поетеси сповнені надзвичайно великої волі до життя. Будучи наділеною не лише особливим талантом - словом розкривати свою душу, а й безмежною любов’ю до людей, Анна Дущак в своїх творах розповідає про свою долю з емоційними підйомами та спадами, про життя своїх близьких, звертає увагу своїх шанувальників на ставлення сучасника до навколишнього середовища, задумується над вічними темами життя і смерті, безмежного кохання і незламної віри, адже ця мужня молода жінка і сама вирізнялася з поміж інших авторів винятковою стійкістю та силою духу. Поетеса писала  і прозові твори малої форми, змальовуючи у своїх оповіданнях картини з сучасного життя в лірико- психологічному ключі.

Понад сто поезії А. Дущак стали піснями. Їх покладено на музику такими композиторами як М. Гаденко, В.Верстюк, Ю. Холоменюк, В. Рурак, К. Смаль, О.Черватюк, П. Дворський.

Вірші поетеси друкувалися в канадських журналах - «Нові дні», «Новий шлях», «Промінь», «Жіночий світ». В австралійських часописах – «Наше слово» та «Вільна думка». Вірші Анни Дущак перекладались англійською та італійською мовами, друкувалися в періодичних виданнях США та Італії. 

Перший творчий доробок Анни Дущак у 1988 році надрукувала районна газета. Уже через два роки, у 1990 -му у Чернівцях відбулась її перша творча зустріч з шанувальниками поезії. Першу збірку поетичних творів молодій поетесі допомогли видати друзі –земляки за кошти з благодійного концерту. Перша збірка «Дивоквіт любові» талановитої поетеси побачила світ у Чернівцях у 1992 році у видавництві «Облполіграфвидав».

Філософські роздуми над людським буттям, інтимна та пейзажна лірика, поетичні твори, що відтворюють красу глибоких людських почуттів лягли в основу її знакових поетичних збірок, таких як «Спитай себе» (Сторожинець, 1994), «Понад вечірнім Дереглуєм» (Ч., 1998), «Любов я росами розтрушу» (Сторожинець, 1999), «Любові стиглий колос» (Ч., 2005) .
Вірші поетеси сповнені надзвичайно великої волі до життя. Будучи наділеною не лише особливим талантом - словом розкривати свою душу, а й безмежною любов’ю до людей, Анна Дущак в своїх творах розповідає про свою долю з емоційними підйомами та спадами, про життя своїх близьких, звертає увагу своїх шанувальників на ставлення сучасника до навколишнього середовища, задумується над вічними темами життя і смерті, безмежного кохання і незламної віри, адже ця мужня молода жінка і сама вирізнялася з поміж інших авторів винятковою стійкістю та силою духу. 
Поетеса також писала прозові твори малої форми, змальовуючи у своїх оповіданнях картини з сучасного життя в лірико- психологічному ключі.
Понад сто поезії А. Дущак стали піснями. Їх покладено на музику такими композиторами як М. Гаденко, В.Верстюк, Ю. Холоменюк, В. Рурак, К. Смаль, О.Черватюк, П. Дворський. 
Вірші поетеси друкувалися в канадських журналах- «Нові дні», «Новий шлях», «Промінь», «Жіночий світ». В австралійських часописах – «Наше слово» та «Вільна думка». Вірші Анни Дущак перекладались англійською та італійською мовами, друкувалися в періодичних виданнях США та Італії. 

Новелістка і поетеса А. Дущак у 1997 році стала лауреаткою літературно- мистецької премії ім. С.Воробкевича, а у 2003 прийнята до Національної Спілки письменників.
 
 
Драгош Вітенку

Драгош Вітенку (Vistencu) - румунський журналіст, поет і публіцист
(15.10.1909 р. Чернівці – 28.06.1981 р. Бухарест)

15 жовтня виповнюється 110 років від дня народження румунського журналіста і поета, талант якого формувався на творчості відомих румунських і українських письменників та поетів, оскільки народився він в Чернівцях, місті де переплетення культур та літератур було потужним джерелом натхнення для журналіста та поета – початківця. З огляду на традиції, які побутували на буковинській землі та в родині Драгоша, молодий хлопець обрав професію правника. Це зробити дозволяли йому відповідна освіта, фінансові можливості сім’ї, яка намагалась прищепити Драгошу любов до знань, сприяло цьому і велике бажання хлопця отримавши знання на юридичному факультеті Чернівецького університету вибудувати успішну кар’єру.

І в часи австро-угорської імперії на Буковині, і в румунський період, професія правника була завжди прибутковою. Успішність та перспектива на цьому шляху залежала від досвіду Драгоша, професіоналізму та розуміння суспільних процесів. Щоб краще пізнати життя своїх краян хлопець одразу після закінчення Університету вирішив зайнятись журналістикою. Цікава професія навчила юного Драгоша володіти Словом і надовго залишила його у своїх тенетах. Друкуючись в місцевих газетах, молодий журналіст з часом набуває професійного досвіду і невдовзі стає секретарем редакції чернівецького румуномовного журналу «Ревіста Буковіней», що в перекладі українською мовою означає «Буковинський журнал». Працює в редакції журналу протягом 1942 - 1944 років. В цей творчий період, під впливом подій, що відбуваються на Буковині, він починає вести щоденника та писати вірші, які в 1943 році увійдуть у збірку поезій «Недільний зошит». Пише публіцистику. Після війни реалізує себе в юриспруденції – працює суддею. В 1974 році в Бухаресті виходить його біографічний роман присвячений румунському композитору «Полум’яне життя Чіпріяна Порумбеску», Драгош пише і друкує в місцевій пресі статті про Г. Пантазі, Е. Бучевського та інших відомих особистостей свого часу.

Помер Драгош Вітенку 28 червня 1981 в столиці Румунії – Бухаресті.