Зустрічі

На чергову зустріч із відомим ученим в галузі історії й теорії української літератури та етнокультури, професором, академіком Академії наук вищої школи України Володимиром Качканом до Муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського до його великої радості прийшли ті, кого він «обіймає зблизька й на відстані, радіє, що вони присутні в його біографії». Чернівці Володимир Атаназійович добре знає, приятелює з багатьма колегами по науковому й літературному цеху, тому бодай раз на рік на день-другий полишає свої многотрудні будні в Івано-Франківську й приїздить до столиці Буковини. Звичайно, найперше, щоб зустрітися з шанувальниками красного письменства й презентувати свої найновіші книги, а вже відтак помилуватися містом та його мальовничими околицями.

Цього разу автор понад 80 книжкових видань також прибув не з порожніми руками, хоча, зізнався, сам собі вже каже: «Гей, вгамуйся!», пам’ятаючи, що нарік відзначатиме золотий ювілей своєї творчої діяльності як науковця й літератора. Але відпочивати від трудів праведних йому наразі ще не виходить. Тож поки є сили і снага, «у віддяку Творцю кожного світлого дня працює», раз за разом видаючи нові книги. Після завершення десятитомника «Хай святиться ім'я твоє» (Студії з історії української літератури і культури ХVIII – ХХI століття), який номінувався на Шевченківську премію, видав  «Постаті: студії, есеї, сильвети, рефлексії» у двох томах, відтак розпочав роботу над багатокнижжям есеїв про вчених, літераторів і митців під назвою «Одкровення». Але в який момент здалося, що цього гейби замало. Так прийшов задум започаткувати авторську серію «Шевченківські лауреати». Першою була повість «Сповідь душі» про відомого публіциста і прозаїка Ярему Гояна, потім з’явилася документально-художня повість у новелах про доброго друга, світової слави фотомитця Василя Пилип’юка «Той, що бачить Вічність». Цього року прийшло в світ науково-документальне видання «За престолом нації. Степан Пушик в орамленні доби».

– Степан помер раптово, – розпочав гість Муніципальної свою розповідь про нову книгу. – В останні два-три роки наші стосунки були капарними. Хай він це чує – не з моєї вини. Очевидно, хвороба на нього діяла, а ще галицькі шептуни, базіки, пліткарі щось докинули йому в душу. Не знаю. Бо я для цього чоловіка багато зробив. До його 60-річчя підготував велику публікацію, надрукував її у Лондоні, на телебаченні були три передачі, на радіо, статті в газетах, в «Літературній Україні». Висували його на Шевченківську премію, одним із перших підтримав. А коли відійшов у кращий світ, подзвонила його дружина Ганнуся і попросила зробити книжку. «А що рідна кафедра української літератури, на якій працював? – запитав. Усі відмовилися, бо дуже зайняті та ще й не хотіли, аби я взявся за цю роботу через наші нібито неприязні стосунки. Але ж такими вони були з живим чоловіком, а не з тим духовним багатством, яке залишилося після нього…

Від 2004 року в Івано-Франківську почали виходити шість томів (в семи книгах) вибраних творів Степана Пушика, до яких ввійшли поезії (композитори поклали на музику понад 200 його віршів), поеми, серед них перекладені з давньоруської «Слово про похід Ігоря» (на переконання автора, його написав галицький князь Володимир, син Ярослава Осмомисла) і «Моління (Слово) Даниїла Заточеника», роман «Страж-гора» та новели під назвою «Ватра на Чорній горі», роман-есей «Галицька брама» і документальна повість-гіпотеза «Славетний предок Кобзаря», повісті-есеї «Лесине Карпатське літо» і «Таланти повертаються з невідомості». А також головний твір письменника-хронописця-краєзнавця – фундаментальна науково-популярна двотомна праця «Бусова Книга: Історія, фольклор, міфи». За твердженням літературознавців, це велике дослідження (текстовий матеріал зайняв дві книги шостого тому на 957 і 890 сторінок) не має собі рівних.

У книзі «За престолом нації» Степан Пушик постав як видатна постать у всеслов’янському світі – письменник, вчений, громадсько-політичний та культурний діяч. Володимир Качкан зібрав найкращі й найглибші статті, огляди, нариси, есеї, портрети, штрихи про життєтворчість літератора, інтерв’ю з ним, рецензії на його твори. В розділі «Таїнство листовного пульсування» подав листи Степана Григоровича до представників державних установ, видавництв, редакцій періодичних видань, громадських організацій та окремих осіб. Виділено листи до дружини Ганни Пушик і її до чоловіка. Окремий підрозділ – листи до письменника і політика від персоналій, установ та організацій.

«Він писав листи по світах і весь світ писав йому, – розповідав В.Качкан.– Тому сказав його дружині: «Ганно, в цій книзі головною пайкою мають бути листи». Це ціла планета! Повірте мені!». Як сказав, так і зробив. Три сотні листів займають добру половину цього солідного видання на пів тисячі сторінок. Завершує книгу гострий  виступ Степана Пушика, народного депутата Верховної Ради України першого скликання, депутата обласної ради шостого демократичного скликання на урочистій восьмій сесії Івано-Франківської обласної ради з нагоди 20-ї річниці Незалежності України, що відбулася 2011 року. Є в ній фотолітопис митця і державотворця, життя і діяльність якого були колосальним огромом для України.

Людмила ЧЕРНЯК. 

Публікація в газеті "Буковина" № 45 від 07.11.2019р.