Нові надходження. Митрополит Шептицький від Ліліани Гентош

До відома шанувальників сайту dobrabiblioteka ! Днями Муніципальна книгозбірня Анатолія Добрянського отримала в дарунок від науковиці пані Ліліани Гентош нові унікальні видання, які побачили світ завдячуючи науковим співробітникам Інституту історичних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка. Окремі із них пропонуємо нашим читачам, яким небайдужа історія краю.

Директор Муніципальної книгозбірні Анатолія Добрянського Леся Щербанюк розповідає : « Серед вартісних наукових видань, які нещодавно вийшли в світ в Інституті історичних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка і стараннями п.Ліліани Гентош люб’язно потрапили в Чернівці у фонди муніципальної бібліотеки ім.А.Добрянського, особливе місце займають дві солідні монографії. Це «Митрополит Шептицький: 1923-1939. Випробовування ідеалів», яка побачила світ в 2019 році та « Ватикан і виклики модерності. Східноєвропейська політика папи Бенедикта XV та
українсько-польський конфлікт у Галичині (1914-1923)», яка вийшла в 2006 році. Це дуже солідні видання, понад 500 сторінок кожна і між ними проміжок часу понад десять років. А ще багаторічна ретельна і дуже скрупульозна праця з джерелами, архівними документами, мемуарами, які представлені наприкінці видань у розділі «Бібліографія» поруч з іменним покажчиком та іншим важливим науковим апаратом для зручності читачів. І хоч здавалось би, про католицьку церкву, таку знакову постать в духовності України, як Митрополит Андрей Шептицький сказано вже чимало у вітчизняній науковій літературі. Достатньо видань і серйозних наукових розвідок є і в зарубіжних авторів. Проте п.Ліліана намагалася зрозуміти роль Церкви і Митрополита саме в наш час і відповідь на виклики новітнього часу.
Адже Митрополит для свого часу був дуже прогресивною людиною. Він добре розумів, сприймав та підтримав модернізаційні зміни в суспільно-політичному житті – становлення масової політики, створення національних держав, демократизацію суспільства. Як пише п.Гентош: «Участь митрополита Шептицького в українських націотворчих і державотворчих процесах є добре відомою. Його культурницьку працю також потрібно розглядати як свідоме творення модерної української культури. Замислювався він і над тим, яке місце займе Католицька церква у новітньому суспільстві. Видається, що для Андрея Шептицького нові завдання Католицької церкви у модерні часи полягали в постійному і швидкому пошуку відповідей на питання, проблеми, що їх висував динамічно-мінливий сучасний світ». В монографії подається така надзвичайно делікатна проблема, як «…його візії і плани стосовно реформування Греко-Католицької Церкви та його бачення діалогу з Православним світом», що й на день сьогоднішній залишається актуальним. Через сто років дійсність дає ті самі запитання і ті самі виклики, але вже в іншу історичну епоху. Через роль Митрополита Андрея Шептицького п.Ліліана Гентош намагається дати відповіді на виклики часу. І що дуже вартісно, такі ґрунтовні наукові праці читаються легко та зрозуміло.
Авторка сама дає відповідь на своє бачення ролі Митрополита і її наукові студії про цю непересічну особу: «Для мене найцікавішим було відкривати світ думок, поглядів й естетичних смаків митрополита. Я намагалася, щоб читач побачив Шептицького не всесильним князем Церкви, заглибленим у молитовні практики, а людиною, що мужньо переносила складні недуги, майже постійно потерпала від болю і хвороб. Митрополит також час до часу переживав розчарування та відчуття пригніченості. Його погляди та дії не завжди знаходили розуміння. Шептицький не був ні непомильним, ні всезнаючим, його дорога не була шляхом переможних звершень. Однак, митрополит був людиною надзвичайних якостей, його непохитність і виняткова мужність, впевненість у власних переконаннях були гідними подиву».

Ліліана Гентош. Ватикан і виклики модерності. Східноєвропейська політика папи Бенедикта ХV та українсько – польський конфлікт у Галичині ( 1914 -1923 ) .- Львів, КЛАСИКА, 2006 .- 455с.

Католицька церква, як одна із найстаріших світових інституцій, що об’єднувала і об’єднує мільйони вірних у різних куточках світу, протягом тисячоліть зберігає і передає наступниками поколінням основні засади віри і є охоронцем віковічних традицій. Церква дуже поволі вносить зміни навколишнього світу і сама запроваджує іновації до своєї діяльності, випробовуючи їх часом і практикою.Католицька церква переживала модернізацію, відповідно до змін. Які сталися в суспільствому, політичному. Культурному джжитті, в науці і техніці. ХІХ століття принесло їй радикальні зміни, Церква важко їх переживала. Модерне смуспільство з його бурхливими змінами та відкрито ворожими до Церкви ідеологіями не могли не викликати рішучого опору з боку Церкви. Поява лібералізму, націоналізму, соціалізму ставила під сумнів духовний провід Церкви, несла загрозу єдності спільної віри, пропагувала інші ціннісні орієнтири. Протягом ХІХ століття Католицька церква і ватикан намагалися чинити опір, протисояти цим змінам, що відбувались з великою швидкістю. Для Ватикану в певному сенсі втіленням негативних сторін модернізації став італійський національний рух, котрий прагнув створення національної держави зі столицею у місті Рим. Це призвело до зниження статусу на міжнародній арені Римського пантифіка як світового володаря. Довгі десятиліття Ватикан не міг з цим змитритися.59 років Римські понтифіки не покидали в знак протесту Ватиканського палацу.

На початку ХХ століття Католицька церква  знову переживала складні пошуки відповідей на виклики модернізації. В роки понтифіка папи Бенедикта ХV ( 1914 – 19220рр) .Перша світова війна, міжнаціональні та міжконфесійні конфлікти змусили Ватикан віднайти для Церкви нові ролі в сучасному світі: миротворчу та гуманітарну. Цікавим прикладом пристосування Католицької церкви до реалій модерного світу стали дії Ватикану під час українсько- польської війни у Східній Галичині. Цей конфлікт викликав занепокоєння Римської курії, яка саме намагалася активізувати свою діяльність стосовно православної Росії, а обидві воюючі сторони були католиками різних обрядів.

Представляємо Вам також  дослідження життєвого шляху та діяльності митрополита Андрея Шептицького львівського науковця  Ліліани Гентош. Дослідниця у своїй книзі розкриває значення та вплив А. Шептицького на історичні процеси й події. Саме вони спонукають багатьох істориків, журналістів та літераторів до наукових пошуків та творчої праці. За останнє десятиліття з’явилось чимало книг, статей , документів і фільмів про митрополита. Тому авторка змогла реалізувати свій давній задум – написати біографію митрополита Шептицького так, щоб вона була і науковою грунтовною працею, базованою на достовірних документальних джерелах і одночасно цікавою для пересічного читача.Кандидат історичних наук пані Гентош  вирішила дослідити в першу чергу міжвоєнний час життя митрополита оскільки вважає, що цей період є ключовим для розуміння його спадщини,» оскільки тоді його діяльність набула розквіту, а плани стосовно реформи Греко – католицької церкви та бачення екуменічного діалогу з Православним світом повністю сформувались».Так з’явилась на світ ідея, а згодом – 

через шість років і саме видання «Митрополит Шептицький: 1923-1939. Випробовування ідеалів». Джерельною базою для написання книги послугували документи різних архіві України, Польщі, Ватикану, спогади, публікації документів та тогочасна преса, розповідає авторка книги. Велика частина документів ніколи не публікувалась і не використовувалась дослідниками. «Однією з найвагоміших частин спадку Шептицького, яка пов’язана з його діяльністю в політичній площині, є заснування Українського Католицького Союзу. Дуже довго він вагався щодо цього важливого кроку. З його пастирських послань та листування бачимо, що був особливо обережним у своєму ставленні до політичного життя. Більше того, мав певні упередження щодо політики. Проте у жовтні 1930 року, дещо під впливом дій Станіславівського єпископа Григорія Хомишина, Шептицький таки вирішує утворити політичну католицьку структуру, яка, однак, не була партією. Ця організація отримала назву Український Католицький Союз. У польській державі він був зареєстрований як партія, тому що не було іншого шляху реєстрації для легальної політичної організації. Проте засновники чітко підкреслювали, що УКС не є політичною партією.»Анна Герич. 
В книзі особлива увага приділяється поглядам митрополита, які впливали на прийняття його рішень, авторка Ліліана Гентош занурюється у світ думок Шептицького та естетичних смаків, щоб читач побачив не лише митрополита в образі «всесильного князя Церкви», а й звичайної людини, яка мужньо боролася з недугами фізичними та суспільства, відчувала розчарування і радість, нерідко жила, відчуваючи пригніченість від того, що її погляди не завжди були зрозумілими і одобрювались іншими.
У передмові до книги кандидат історичних наук Ліліана Гентош зазначає: «Хотілося, щоб читач зрозумів, як у багатьох справах Церкви Шептицький був провісником і йдеться не тільки про Українську греко- католицьку церкву. Його погляди на те, що майбутнє Церкви залежатиме від відкритості, взаємодії з суспільством та іншими релігійними спільнотами знайшли практичне втілення в рішеннях Другого Ватиканського Собору і в процесі аджорнаменто». 
Зі сторінок книги митрополит постає перед читачем людиною надзвичайних якостей, з непохитністю і винятковою мужністю, з непереборною впевненістю у власних переконаннях, людиною, яка не боїться іти проти течії і говорити правду не завжди приємну для оточення. Митрополит Шептицький  був «тим голосом сумління, тим лідером суспільства, який вимагав, щоб християнські цінності пронизували всі ділянки життя людини. Його ж  життя за великим рахунком сталолюдству  посланням любові і добра».

   «Пані Гентош справді заглиблена у комплексному архівному матеріалі ватиканських та львівських архівів. Тільки дослідник , що роками жив своєю тематикою, може так позірно, а водночас так глибинно висвітлити добу. А доба, для автора, це жива постать Митрополита Шептицького. Вона вибрала найскладніший період його життя і представила читачеві багатий, виважений і достовірний портрет» .