04-12-2019

Ярослав Пастернак і археологія України. Нові надходження

Серед відомих імен українського народу Ярослав Пастернак займає чільне місце. Його внесок у розвиток археологічної науки вимірюється роками плідної праці, десятками проведених експедицій, значною кількістю книг. Статей, звітів. Для сучасних дослідників спадщина науковця є основою для подальших студій над минулим України. На прикладі біографії Ярослава Пастернака можна прослідкувати складну долю українських інтелектуалів кінця ХІХ – першої половини ХХ століть. Він народився в Австро- Угорській монархії, науковий ступінь доктора археології здобув у Карловому університеті у Празі ( Чехо – Словацька республіка), фахово працював у ІІ Речі Посполитій, а віку доживав і спочив вічним сном у Канаді. Ярослав Пастернак прожив цікаве і довге життя , пізнав смуток втрат і радість здобутків, проте його науковий доробок ще належно не оцінений.

На його долю випала висока місія розгадати давні таємниці літописного Галича – величного та багатолюдного міста середньовічної Європи. У 1936-37 роках він дослідив фундаменти літописного Успенського собору , та виявив у кам’яному саркофазі поховання галицького князя Ярослава Володимировича, відомого в історії як Осмомисл. У вересні 1991 року у крипті львівського собору св. Юра під час реставраційних робіт у дерев’яній скрині було виявлено чоловічий кістяк. Перед самим початком Другої світової війни Ярослав Пастернак , зі згоди митрополита Андрея Шептицького, переховав історичну реліквію і залишив на бланку музею Наукового товариства ім. Шевченка пам’ятну записку, в якій підтвердив, що цей скелет – тлінні останки засновника катедральної церкви в Галичі князя Ярослава Осмомисла. Віднайдені в Крилосі. Подія, що набула широкого розголосу в науковому світі та суспільстві, зумовила жваве зацікавлення постаттю вченого. На початку 1990 років з’явились статті, Які ознайомлювали читачів з життям та діяльністю археолога. Нині чималий особистий архів Ярослава Пастернака повоєнної доби опинився в Українському інституті при Гарвардському університеті в Кембриджі. Автобіографічні матеріали та бібліографічні науковця, а також деякі його персональні документи, листування , що стосуються еміграційного періоду життя , дружина Марина Пастернак передала до Українського Історичного Товариства у США. Життєпис видатного українського археолога окреслений чіткими часовими рамками: 1892 містечко Хирів – дата його народження , 1902-10 навчання в Українській гімназії у Перемишлі,1910–1914 студії на філософському відділенні Львівського університету і співпраця з Національним музеєм у Львові, 1914-1920 – участь у Першій світовій війні, 1920- 28 перебування у таборах інтернованих українських вояків на території Чехо–Словацької республіки, 1922-1928 – навчання у Карловому університеті у Празі, археологічні дослідження1928-39 повернення до Львова й активна діяльність на посаді директора музею Наукового товариства ім. Шевченка, 1944 – наукова праця в умовах війни та окупації, 1944 – 69 – еміграція.
Влітку 1944 року Пастернак був змушений виїхати до Австрії, а згодом до Німеччини. Після нетривалого перебування в таборах він разом з дружиною оселився в місті Торонто. У Канаді йому довелось працювати простим робітником. Але весь свій вільний час він присвячував науковій та громадські роботі , беручи активну участь в роботі канадського відділення Наукового товариства ім. Шевченка, в українознавчих курсах при церкві св. Миколая , та широких заходах української еміграції. Свою велику працю « Археологія України», що вийшла в Торонто в 1961 році, він присвятив майбутнім дослідникам минулого своєї рідної Батьківщини.

Тарас Романюк. Ярослав Пастернак. Життєпис вченого.- Львів: Манускрипт, 2018.- 422с.
 
Підготувала Г. Мурмилюк