05-12-2019

Нові надходження від Ліліани Гентош

До відома шанувальників сайту dobrabiblioteka ! Днями Муніципальна книгозбірня Анатолія Добрянського отримала в дарунок від науковиці пані Ліліани Гентош нові унікальні видання, які побачили світ завдячуючи науковим співробітникам Інституту історичних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка. Окремі із них пропонуємо нашим читачам, яким небайдужа історія краю.

Директор Муніципальної книгозбірні Анатолія Добрянського Леся Щербанюк розповідає : « Серед вартісних наукових видань, які нещодавно вийшли в світ в Інституті історичних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка і стараннями п.Ліліани Гентош люб’язно потрапили в Чернівці у фонди муніципальної бібліотеки ім.А.Добрянського, особливе місце займають дві солідні монографії. Це «Митрополит Шептицький: 1923-1939. Випробовування ідеалів», яка побачила світ в 2019 році та « Ватикан і виклики модерності. Східноєвропейська політика папи Бенедикта XV та українсько-польський конфлікт у Галичині (1914-1923)», яка вийшла в 2006 році. Це дуже солідні видання, понад 500 сторінок кожна і між ними проміжок часу понад десять років. А ще багаторічна ретельна і дуже скрупульозна праця з джерелами, архівними документами, мемуарами, які представлені наприкінці видань у розділі «Бібліографія» поруч з іменним покажчиком та іншим важливим науковим апаратом для зручності читачів. І хоч здавалось би, про католицьку церкву, таку знакову постать в духовності України, як Митрополит Андрей Шептицький сказано вже чимало у вітчизняній науковій літературі. Достатньо видань і серйозних наукових розвідок є і в зарубіжних авторів. Проте п.Ліліана намагалася зрозуміти роль Церкви і Митрополита саме в наш час і відповідь на виклики новітнього часу.

Адже Митрополит для свого часу був дуже прогресивною людиною. Він добре розумів, сприймав та підтримав модернізаційні зміни в суспільно-політичному житті – становлення масової політики, створення національних держав, демократизацію суспільства. Як пише п.Гентош: «Участь митрополита Шептицького в українських націотворчих і державотворчих процесах є добре відомою. Його культурницьку працю також потрібно розглядати як свідоме творення модерної української культури. Замислювався він і над тим, яке місце займе Католицька церква у новітньому суспільстві. Видається, що для Андрея Шептицького нові завдання Католицької церкви у модерні часи полягали в постійному і швидкому пошуку відповідей на питання, проблеми, що їх висував динамічно-мінливий сучасний світ». В монографії подається така надзвичайно делікатна проблема, як «…його візії і плани стосовно реформування Греко-Католицької Церкви та його бачення діалогу з Православним світом», що й на день сьогоднішній залишається актуальним. Через сто років дійсність дає ті самі запитання і ті самі виклики, але вже в іншу історичну епоху. Через роль Митрополита Андрея Шептицького п.Ліліана Гентош намагається дати відповіді на виклики часу. І що дуже вартісно, такі ґрунтовні наукові праці читаються легко та зрозуміло.

Авторка сама дає відповідь на своє бачення ролі Митрополита і її наукові студії про цю непересічну особу: «Для мене найцікавішим було відкривати світ думок, поглядів й естетичних смаків митрополита. Я намагалася, щоб читач побачив Шептицького не всесильним князем Церкви, заглибленим у молитовні практики, а людиною, що мужньо переносила складні недуги, майже постійно потерпала від болю і хвороб. Митрополит також час до часу переживав розчарування та відчуття пригніченості. Його погляди та дії не завжди знаходили розуміння. Шептицький не був ні непомильним, ні всезнаючим, його дорога не була шляхом переможних звершень. Однак, митрополит був людиною надзвичайних якостей, його непохитність і виняткова мужність, впевненість у власних переконаннях були гідними подиву».

Ліліана Гентош. Ватикан і виклики модерності. Східноєвропейська політика папи Бенедикта ХV та українсько – польський конфлікт у Галичині ( 1914 -1923 ) .- Львів, КЛАСИКА, 2006 .- 455с.

Католицька церква, як одна із найстаріших світових інституцій, що об’єднувала і об’єднує мільйони вірних у різних куточках світу, протягом тисячоліть зберігає і передає наступниками поколінням основні засади віри і є охоронцем віковічних традицій. Церква дуже поволі вносить зміни навколишнього світу і сама запроваджує іновації до своєї діяльності, випробовуючи їх часом і практикою.Католицька церква переживала модернізацію, відповідно до змін. Які сталися в суспільствому, політичному. Культурному джжитті, в науці і техніці. ХІХ століття принесло їй радикальні зміни, Церква важко їх переживала. Модерне смуспільство з його бурхливими змінами та відкрито ворожими до Церкви ідеологіями не могли не викликати рішучого опору з боку Церкви. Поява лібералізму, націоналізму, соціалізму ставила під сумнів духовний провід Церкви, несла загрозу єдності спільної віри, пропагувала інші ціннісні орієнтири. Протягом ХІХ століття Католицька церква і ватикан намагалися чинити опір, протисояти цим змінам, що відбувались з великою швидкістю. Для Ватикану в певному сенсі втіленням негативних сторін модернізації став італійський національний рух, котрий прагнув створення національної держави зі столицею у місті Рим. Це призвело до зниження статусу на міжнародній арені Римського пантифіка як світового володаря. Довгі десятиліття Ватикан не міг з цим змитритися.59 років Римські понтифіки не покидали в знак протесту Ватиканського палацу.

На початку ХХ століття Католицька церква знову переживала складні пошуки відповідей на виклики модернізації. В роки понтифіка папи Бенедикта ХV ( 1914 – 19220рр) .Перша світова війна, міжнаціональні та міжконфесійні конфлікти змусили Ватикан віднайти для Церкви нові ролі в сучасному світі: миротворчу та гуманітарну. Цікавим прикладом пристосування Католицької церкви до реалій модерного світу стали дії Ватикану під час українсько- польської війни у Східній Галичині. Цей конфлікт викликав занепокоєння Римської курії, яка саме намагалася активізувати свою діяльність стосовно православної Росії, а обидві воюючі сторони були католиками різних обрядів.

Представляємо Вам також дослідження життєвого шляху та діяльності митрополита Андрея Шептицького львівського науковця Ліліани Гентош. Дослідниця у своїй книзі розкриває значення та вплив А. Шептицького на історичні процеси й події. Саме вони спонукають багатьох істориків, журналістів та літераторів до наукових пошуків та творчої праці. За останнє десятиліття з’явилось чимало книг, статей , документів і фільмів про митрополита. Тому авторка змогла реалізувати свій давній задум – написати біографію митрополита Шептицького так, щоб вона була і науковою грунтовною працею, базованою на достовірних документальних джерелах і одночасно цікавою для пересічного читача.Кандидат історичних наук пані Гентош вирішила дослідити в першу чергу міжвоєнний час життя митрополита оскільки вважає, що цей період є ключовим для розуміння його спадщини,» оскільки тоді його діяльність набула розквіту, а плани стосовно реформи Греко – католицької церкви та бачення екуменічного діалогу з Православним світом повністю сформувались».Так з’явилась на світ ідея, а згодом – через шість років і саме видання «Митрополит Шептицький: 1923-1939. Випробовування ідеалів». Джерельною базою для написання книги послугували документи різних архіві України, Польщі, Ватикану, спогади, публікації документів та тогочасна преса, розповідає авторка книги. Велика частина документів ніколи не публікувалась і не використовувалась дослідниками. «Однією з найвагоміших частин спадку Шептицького, яка пов’язана з його діяльністю в політичній площині, є заснування Українського Католицького Союзу. Дуже довго він вагався щодо цього важливого кроку. З його пастирських послань та листування бачимо, що був особливо обережним у своєму ставленні до політичного життя. Більше того, мав певні упередження щодо політики. Проте у жовтні 1930 року, дещо під впливом дій Станіславівського єпископа Григорія Хомишина, Шептицький таки вирішує утворити політичну католицьку структуру, яка, однак, не була партією. Ця організація отримала назву Український Католицький Союз. У польській державі він був зареєстрований як партія, тому що не було іншого шляху реєстрації для легальної політичної організації. Проте засновники чітко підкреслювали, що УКС не є політичною партією.»Анна Герич.
В книзі особлива увага приділяється поглядам митрополита, які впливали на прийняття його рішень, авторка Ліліана Гентош занурюється у світ думок Шептицького та естетичних смаків, щоб читач побачив не лише митрополита в образі «всесильного князя Церкви», а й звичайної людини, яка мужньо боролася з недугами фізичними та суспільства, відчувала розчарування і радість, нерідко жила, відчуваючи пригніченість від того, що її погляди не завжди були зрозумілими і одобрювались іншими.
У передмові до книги кандидат історичних наук Ліліана Гентош зазначає: «Хотілося, щоб читач зрозумів, як у багатьох справах Церкви Шептицький був провісником і йдеться не тільки про Українську греко- католицьку церкву. Його погляди на те, що майбутнє Церкви залежатиме від відкритості, взаємодії з суспільством та іншими релігійними спільнотами знайшли практичне втілення в рішеннях Другого Ватиканського Собору і в процесі аджорнаменто».
Зі сторінок книги митрополит постає перед читачем людиною надзвичайних якостей, з непохитністю і винятковою мужністю, з непереборною впевненістю у власних переконаннях, людиною, яка не боїться іти проти течії і говорити правду не завжди приємну для оточення. Митрополит Шептицький був «тим голосом сумління, тим лідером суспільства, який вимагав, щоб християнські цінності пронизували всі ділянки життя людини. Його ж життя за великим рахунком сталолюдству посланням любові і добра».

Книга, яку відкриває читач це наукове дослідження про постать ім’я якої кілька десятиліть було під забороною. Це книга про лідера українців, просвітителя і благодійника. Про особистість виняткової людяності і гуманізму. В незалежній Україні Його іменем названі навчальні заклади, культурно- освітні установи, вулиці і площі. Йому поставлено пам’ятники і відкрито меморіальні дошки. Зокрема і в Чернівцях ...
Для чернівецького освіченого і небайдужого до духових видань читача ці книги стануть приємним відкриттям, розповідає директор Муніципальної бібліотеки Л.Щербанюк. З нашим містом та Буковиною у митрополита Андрея Шептицького пов’язані самі приємні спомини, адже він відвідував цей край не один раз. Уперше митрополит А. Шептицький приїхав до Чернівців у червні 1891 року, супроводжуючи у ролі перекладача французького прелата, який не знав мов і через наш край здійснював подорож до Росії. Тут їх приймав о. Келестин Костецький. Під час аудієнції з’ясувалося, що вони вже зустрічалися в Римі на прийомі у князя Адама Сапєги, після доленосного дозволу Папи Лева ХІІІ перейти у східний обряд Романові Шептицькому – майбутньому митрополиту Андрею.
На той час Андрей Шептицький вже був доктором права і філософії, виконував служіння магістра новиків у Добромильському монастирі. Через це його цікавило все, що стосувалося християнського життя такого унікального в цьому зв’язку краю, як Буковина. Тому він відправив прелата через кордон, а сам поїхав в Білу Криницю, оскільки «…хотів пізнати секту липованів і їх митрополита і їх монарше життя».
Потім у 1895 році на запрошення пароха Келестина Костецького Андрей Шептицький прибув до нашого міста на святкування ювілею Берестейської унії і взяв участь у богослужіннях. Келестин Костецький згадував пізніше про нього: «…Своїм життям і цілим поведенням вляв у мене таке пошановання і таку любов до своєї особи…Сам не знав єм, що в нім більше поважати і подивляти, чи його велику побожність, чи його лагідність, чи його риторичні проповіді, чи велику покору і чемність, чи, наконець, його великі дарування і науку, як доктора прав, фільозофії і теології».
Будучи вже ігуменом монастиря Св. Онуфрія отців Василіян у Львові, в 1897 році він знову відвідав Чернівці, пробув тут тиждень, правив службу Божу, звертався з проповідями українською і німецькою мовами до прихожан греко-католицького храму. В цій же духовній іпостатасі він відвідував Чернівці у березні 1898 та у вересні 1899 року. А вже з 12 по 16 травня 1900 року владика перебував у Чернівцях у ранзі Галицького митрополита, візитуючи свою архиєпархію. Ось як за матеріалами тодішньої преси подає події тих часів історик Олександр Масан: «У Чернівцях єпископ перебував з 12 по 16 травня, відправляючи архірейські богослужіння. Відвідуючи освітні та адміністративні установи й заклади, складаючи візити до представників вищої влади, православного митрополита Аркадія Чуперковича, єпископа Володимира Репти, провідних українських діячів. 15 травня, у вівторок, після архієрейського богослужіння для вояків, єпископ А. Шептицький прибув на вул. Крайової палати (Ландгаузгасе), зустрічався з маршалком Буковинського сойму І. Лупулом. Можна припустити, що він приймав єпископа (таку шановану особу) в залі засідань соймового будинку. Нині це Палац школярів за адресою вул. Андрея Шептицького, 10. Відвідав вищу школу (ліцей) для дівчаток та комунальну чотирикласну школу для хлопчиків, обидві вони містилися в сучасному будинку Ч. 19 по вул. Шептицького. Нині тут знаходиться гімназія № 6 з румунською мовою викладання.
25 грудня 1900 року Андрей Шептицький, вже як митрополит, за дорученням Папи Льва ХІІІ прибув у Чернівці, щоб вручити орден Св. Григорія президентові Буковини баронові Бургіньйону. Тоді він «знову завітав до помешкання професора С. Смаль-Стоцького по вул. Крайової Палати, Ч. 2».
Отже, 36-літній митрополит не оминув нагоди завітати до помешкання професора С. Смаль-Стоцького, який був головою братства Св. Апостола Тадея при греко-католицькій церкві. Тож після візитації шкіл владика завітав у помешкання професора, який на той час мешкав на цій вулиці, а звідти поїхав з візитами до інших провідних українців. Про цю важливу подію нині свідчить меморіальна таблиця: «Вулиця названа на честь славного сина України, слуги Божого митрополита Андрея Шептицького». З тодішніх газет відомо, що владика склав візит до крайового маршалка І. Лупула, апартаменти якого розташовувалися у будинку Буковинського сейму (Шептицького, 10). Відвідував митрополит Чернівці пізніше, ще в 1902 та 1918 роках.
На пошанування митрополита Андрея Шептицького вулиця поблизу греко-католицького храму, на якій він бував не раз і відвідав тут ряд установ і помешкань, отримала його ім’я.

Ліліана Гентош, кандидат історичних наук, співробітник Інституту історичних досліджень Львівського національного університету імені І.Франка, автор монографії та низки наукових статей з історії Греко -католицької та Католицької церков, міжнародних та міжконфесійних відносин. Науковець багато років вивчає українські польські та ватиканські архівні збірки, результати досліджень пані Гентош були опубліковані українською, польською, німецькою та англійськими мовами.

У 2012 році Канадський парламент «визнав заслуги перед людством митрополита Шептицького, його мужність, гуманізм та співчуття до переслідуваної єврейської спільноти в роки Другої світової війни». Для участі у прийнятті цієї Ухвали до Канади прибули члени Всеукраїнської ради Церков та релігійних організацій. Авторка пропонованої читачам монографії про Митрополита також була присутньою на цьому засіданні Канадського парламенту. « попри свою науковість , книга читається легко й заслуговує на те, щоб у рік 150 літнього ювілею Митрополита стати бестселером…» Мирослав Маринович, віце ректор Українського Католицького Університету (М.Львів)

«Пані Гентош справді заглиблена у комплексному архівному матеріалі ватиканських та львівських архівів. Тільки дослідник , що роками жив своєю тематикою, може так позірно, а водночас так глибинно висвітлити добу. А доба, для автора, це жива постать Митрополита Шептицького. Вона вибрала найскладніший період його життя і представила читачеві багатий, виважений і достовірний портрет» .

Марта Богачевська – Хомяк, професор Університету Джонса Гопкінса та Джоржа Вашингтона ( США)

Ліліана Гентош. «Митрополит Шептицький : 1923-1939. Випробовування ідеалів».- Львів: КЛАСИКА, 2019.- 586с.
http://www.dobrabiblioteka.cv.ua/ua/news?id=1138043

Пропонуємо також унікальні видання, які побачили світ у цьому році завдячуючи науковим співробітникам Інституту історичних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка. Це чтиво для тих, кому небайдужа історія нашого краю. Представляємо Вам дослідження життєвого шляху і боротьби в рядах ОУН нашої краянки Дарії Ребет. Дарія Цісик (Ребет) народилася 26 лютого 1913 року у місті Кіцмань. Сімейне оточення, доволі освічене і просякнуте патріотизмом та повагою до національних героїв, вплинуло на формування світогляду та характеру буковинки. Згодом Дарія («Орлян», « Вільшинська», « Роберт») бере участь у націоналістичному русі, починаючи з Української військової організації (УВО) та Організації українських націоналістів міжвоєнної доби і закінчуючи ОУН за кордоном. Вона пройшла шлях від рядового члена до голови Політичної ради ОУН(3).Дослідження її біографії дає змогу глибше осмислити саму історію ОУН, оскільки ця громадська та політична діячка відігравала важливу роль у низці ключових подій, зокрема у виробленні й реалізації планів Української головної визвольної ради ( УГВР)
Матеріали, які подаються в книзі, написані на основі спогадів і статей Дарії Ребет, а також її інтерв’ю, які були у свій час публіковані. З цих джерел можна почерпнути не лише факти з життя буковинської активістки, але й отримати коментарі авторки стосовно окремих історичних подій та осіб.
Книга побачила світ завдяки Програмі дослідження модерної історії та суспільства України імені Петра Яцика. До створення видання були задіяні Інститут історичних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка та Канадський Інститут Студій Університету Альберти.

Дарія Ребет. Спогади.- Львів: Манускрипт – Львів, 2018, 176с., іл.( Бібліотека « України модерної», серія « Спогади, щоденники, інтерв’ю». Ч. 4 )

Також пропонуємо Вашій увазі книгу єврейського підприємця, громадсько – політичного діяча, письменника та історика Рубена Фана присвячену становищу євреїв Східної Галичини в добу Західно – Української Народної Республіки ( 1918 – 1919 рр. ). Користуючись власними спостереженнями та архівними документами, автор висвітлив заходи єврейського політичного та громадського активу краю задля національної автономії в умовах українського державотворення. Книга з’ясовує змальовуючи малознані аспекти міжнародного контексту української революції у зв’язку з перспективами локального розв’язання єврейського питання. Видання адресується широкому колу читачів.

Рубен Фан. Історія єврейської автономії в період Західно- Української Республіки. Переклад з ідиш видання 1933р. ( Львів) /Переклад з ідиш і коментарі Ася Фруман ; Наук. редакція, упорядкування, вступна стаття Олег Павлишин.- Львів: Манускрипт – Львів, 2019. - 272с., іл.

Представляємо Вам видання «Французька історіографія ХХ століття» Жан- Бернар Дюпон – Мельниченко та Вадима Ададурова. Це навчальний посібник для студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів. Сучасні історичні школи і напрями у своїй більшості йдеться у посібнику відзначаються сильним методологічним опортунізмом. Французька школа « Анналів» постала у відповідь на виклик , Який кинули історії на початку ХХ століття суспільні та природничі науки. Їхній бурний розвиток і вражаючі уяву відкриття зробили смішними претензії істориків називати своє улюблене заняття наукою , бо справжня наука грунтується на аналізі великого масиву явищ. Які постійно повторюються, а отже можуть бути передбачуваними. Об’єктом же історичних досліджень є окремі і неповторні факти минулого , пишуть у вступній статті автори видання. Історики школи «Анналів» змінили уяву про те, чим власне є історія. З вивчення поодиноких подій вони перемістили наголос на масові та повторювальні явища і спробували встановити зв'язок між історичними процесами , що були віддалені одні від одних як у просторі, так і в часі. А замість політичного життя, як вже прийнято традиційно брати до уваги, вони звернули увагу на інші об’єкти аналізу – суспільство, культуру та так звані структури щоденності. Своєю стратегічною метою вони проголосили створення «тотальної» історії – такої, яка б охоплювала усі без винятку сторони життя людини, включно з такими темами як історія тіла, одягу, іжі, читання, дитинства, сексуальності і навіть смерті і т. д. Пропонована Вашій увазі книга подає рецепт впровадження доробку школи «Анналів» в український інтелектуальний обіг.

Жан- Бернар Дюпон – Мельниченко, Вадим Ададуров. Французька історіографія ХХ століття. Львів: КЛАСИКА, 2001.- 170с.

Монографічне видання Андреаса Каппелера «Росія» – є першою спробою науковця зробити огляд поліетнічної історії Росії. Автор у виданні розписує національні проблеми і Розпад Радянського Союзу в широкому історичному контексті і таким чином розширює уяву читача про історію самої Росії – «виправляє російсько центристську оптику й доводить, що поліетнічність є істотною константою російської імперії».В монографії є розділи присвячені завоюванню Казанського та Астраханського ханств, освоєнню Сибіру, поділам Польщі, Автономії Фінляндії, Кавказу, Середній Азії, Бессарабії та іншим регіонам. Чимало інформації автор надає про неросіян – українців, білорусів, литовців, грузинів та представників інших народностей. Видання добре оснащене хронологічними таблицями, покажчиками, картами та списками літературних і документальних джерел. Велику увагу в монографії автор приділяє взаємозв’язкам держави та її панівним елітам з населенням неросійських регіонів. Автором пропонується порівняльний розгляд етнічних груп усієї імперії, що розширює національно-історичний горизонт дослідження. В монографії також подається аналіз соціоетнічних та економічних структур окремих регіонів, а також звертається увага на приєднання різних етнічних груп до Російської імперії.

Андреас Каппелер. Росія як поліетнічна імперія . Виникнення. Історія. Розпад. – Львів: Видавництво католицького університету, 2005.- 358с.

Дослдіження Андреаса Каппелера презентується в першу чергу для істориків, соціологів, викладачів та студентів вишів , а також для широкої аудиторії зацікавлених читачів нашого сайту та книгозбірні.

http://www.dobrabiblioteka.cv.ua/ua/news?id=1139691

Ярослав Пастернак і археологія України.

Серед відомих імен українського народу Ярослав Пастернак займає чільне місце. Його внесок у розвиток археологічної науки вимірюється роками плідної праці, десятками проведених експедицій, значною кількістю книг. Статей, звітів. Для сучасних дослідників спадщина науковця є основою для подальших студій над минулим України. На прикладі біографії Ярослава Пастернака можна прослідкувати складну долю українських інтелектуалів кінця ХІХ – першої половини ХХ століть. Він народився в Австро- Угорській монархії, науковий ступінь доктора археології здобув у Карловому університеті у Празі ( Чехо – Словацька республіка), фахово працював у ІІ Речі Посполитій, а віку доживав і спочив вічним сном у Канаді. Ярослав Пастернак прожив цікаве і довге життя , пізнав смуток втрат і радість здобутків, проте його науковий доробок ще належно не оцінений.

На його долю випала висока місія розгадати давні таємниці літописного Галича – величного та багатолюдного міста середньовічної Європи. У 1936-37 роках він дослідив фундаменти літописного Успенського собору , та виявив у кам’яному саркофазі поховання галицького князя Ярослава Володимировича, відомого в історії як Осмомисл. У вересні 1991 року у крипті львівського собору св. Юра під час реставраційних робіт у дерев’яній скрині було виявлено чоловічий кістяк. Перед самим початком Другої світової війни Ярослав Пастернак , зі згоди митрополита Андрея Шептицького, переховав історичну реліквію і залишив на бланку музею Наукового товариства ім. Шевченка пам’ятну записку, в якій підтвердив, що цей скелет – тлінні останки засновника катедральної церкви в Галичі князя Ярослава Осмомисла. Віднайдені в Крилосі. Подія, що набула широкого розголосу в науковому світі та суспільстві, зумовила жваве зацікавлення постаттю вченого. На початку 1990 років з’явились статті, Які ознайомлювали читачів з життям та діяльністю археолога. Нині чималий особистий архів Ярослава Пастернака повоєнної доби опинився в Українському інституті при Гарвардському університеті в Кембриджі. Автобіографічні матеріали та бібліографічні науковця, а також деякі його персональні документи, листування , що стосуються еміграційного періоду життя , дружина Марина Пастернак передала до Українського Історичного Товариства у США. Життєпис видатного українського археолога окреслений чіткими часовими рамками: 1892 містечко Хирів – дата його народження , 1902-10 навчання в Українській гімназії у Перемишлі,1910–1914 студії на філософському відділенні Львівського університету і співпраця з Національним музеєм у Львові, 1914-1920 – участь у Першій світовій війні, 1920- 28 перебування у таборах інтернованих українських вояків на території Чехо–Словацької республіки, 1922-1928 – навчання у Карловому університеті у Празі, археологічні дослідження1928-39 повернення до Львова й активна діяльність на посаді директора музею Наукового товариства ім. Шевченка, 1944 – наукова праця в умовах війни та окупації, 1944 – 69 – еміграція.
Влітку 1944 року Пастернак був змушений виїхати до Австрії, а згодом до Німеччини. Після нетривалого перебування в таборах він разом з дружиною оселився в місті Торонто. У Канаді йому довелось працювати простим робітником. Але весь свій вільний час він присвячував науковій та громадські роботі , беручи активну участь в роботі канадського відділення Наукового товариства ім. Шевченка, в українознавчих курсах при церкві св. Миколая , та широких заходах української еміграції. Свою велику працю «Археологія України», що вийшла в Торонто в 1961 році, він присвятив майбутнім дослідникам минулого своєї рідної Батьківщини.

Тарас Романюк. Ярослав Пастернак. Життєпис вченого.- Львів: Манускрипт, 2018.- 422с.

http://www.dobrabiblioteka.cv.ua/ua/news?id=1139701

Пропонуємо сьогодні і науковий збірник матеріалів конференцій « Михайло Грушевський і українська історична наука». Даний збірник містить матеріали трьох конференцій, організованих у 1994 -1996 роках спільно інститутом історичних досліджень Львівського університету імені І.Франка і Львівським відділенням Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України. Ці конференції проводилися у зв’язку з ювілейними датами – 100 річчям заснування у Львівському університеті кафедри історії України та 130 річчя від дня народження Михайла Грушевського.

Збірник доповідей першої конференції «Михайло Грушевський і Львівська історична школа» вийшов у 1995 році невеликим накладом. Нині він включений у дане видання. Друга конференція – під заголовком « Концепція Східної Європи: до 100 річчя кафедри Михайла Грушевського у Львівському університеті відбулась у Харкові під час ІІІ Міжнародного конгресу українознавців у серпні 1996 році. І остання, третя конференція « Михайло Грушевський і сучасна історична думка» проходила у вересні того ж року у Львові.

Попередні публікації окремих доповідей як і газетні статті про ювілей Михайла Грушевського, що відтворювали основні тези деяких доповідачів, викликали різні, часто дуже різкі реакції як в Україні , так і в діаспорі. Цей збірник добре відображає розбіжності позицій українських істориків і гарячий безкомпромісний характер дискусій між представниками різних напрямів і шкіл. Однак це лише підсилює наукову вартість цих матеріалів. Цей збірник є не просто черговим внеском в дослідження спадщини Михайла Грушевського. Спільна ідея трьох конференцій послужила зручним приводом обговорення набагато ширшої проблеми- пошуку шляхів дальшого розвитку української історичної науки на порозі нового тисячоліття. Особливо після того, як вона скинула тягар радянськоі спадщини і заявила про твердий намір віднайти своє місце у світовому науковому товаристві як його повноцінний і рівноправний учасник. Науковці сподіваються, що дане видання буде ще одним важливим кроком на цьому довгому, але безповоротному шляху.

Михайло Грушевський і українська історична наука. Матеріали наукових конференцій присвячених Михайлові Грушевському.- Львів,1999.- 375с.

http://www.dobrabiblioteka.cv.ua/ua/news?id=1139799

Ми щиро вітаємо пані Ліліану Гентош та співробітників Інституту історичних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка з виданням таких добрих книжок, які відтепер зберігатимуться у фондах Муніципальної бібліотеки. Як науковцям зичимо й надалі тішити читача вартісними книгами. Бажаємо також вдячних читачів та покупців і звичайно гідних відзнак на книжкових форумах і наукових конференціях та інших зібраннях науковців.

З повагою колектив Муніципальної бібліотеки ім. А.Добрянського