09-01-2020

Духовний скарб Митрополита Данила

В останні дні року, що минув, 30 грудня, за церковним календарем відзначається день Даниїла. І вже 30 років цей день митрополит Чернівецький і Буковинський Данило святкує з духовенством Буковини в нашому краї.

Народився архієрей Православної церкви України Даниїл (в миру Ковальчук Михайло Степанович) 15 травня 1949 року в багатодітній селянській родині в селі Голинь Калуського району Івано-Франківської області.

По закінченні початкової освіти, впродовж 1970-1976 років, навчався в Московській духовній семінарії. В 1973 році прийняв сан диякона, а згодом -священика (висвячений ректором Московської Духовної Академії Володимиром (Сабоданом). Наступні 17 років служив священиком в Івано-Франківській єпархії. В 1990 році він вирішив цілковито присвятити своє життя служінню Богу, прийняв монашество і з іменем Данило одним з перших кліриків РПЦ прийняв сан єпископа в УАПЦ з призначенням на Чернівецько-Буковинську кафедру, і привіз ідею створення Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ). І так в цьому невеликому, але дуже непростому як для духовного пастира буковинському краї, служить вже понад 30 років.

Як єпископ Чернівецький і Буковинський був учасником історичного Об'єднавчого собору УПЦ 25 червня 1992 року та з 16 грудня 1992 року іменується як архієпископ Чернівецький і Буковинський УПЦ КП.

З 20 вересня 1994 року піднесений у достойний сан Митрополита Української православної церкви Київського патріархату (грец. μητροπολίτης — «той, хто з митрополії»), тобто другий після патріарха титул єпископа у православній церкві, у віданні якого входили і автокефальні церкви. І сповняв цю місію до 15 грудня 2018 року.

Владика Данило добре розумів надзвичайну складність проблем, які стояли перед православною церквою на Буковині. На перших порах владика приділяв багато уваги організаційно – адміністративним питанням. Він дуже добре і глибоко розумів, що то довга дорога і ретельна праця його чекають на шляху, аби мати єдину помісну церкву в Україні. Але він так твердо в це вірив і так ревно працював на цій дорозі, що Господь таки дав йому можливість відчути цей момент.

З отриманням Україною Томосу, тобто отриманням повної автокефалії, з 15 грудня 2018 року Митрополит Чернівецький і Буковинський Данило став називатися архієрей Православної церкви України. Мабуть без перебільшення найрадіснішою подією для митрополита стало остаточне проголошення Томоса, і хоч він на це цілковито поклав своє життя служіння, проте він розумів що на такі важливі в духовному житті речі інколи потрібні цілі десятиліття.

Останнє десятиліття життя і служіння владики Данила було сповнене не лише боротьбою з опонентами, але й великою організаційною та творчою роботою. Із благословення Митрополита Данила в місті Чернівцях та на Буковині реставруються, будуються та проектуються десятки храмів. За його єпископства в єпархії збудовано до п'яти десятків храмів. Серед них — два монастирі: у Шипинцях і Васловівцях. Владика Данило став ініціатором і фундатором монастиря та Свято-Преображенської церкви на місці садиби родини Владики Євгена. У Чернівцях Храм Різдва Христового, Андрія Первозванного, каплиць і меморіальних знаків.

Але окрім митрополичого служіння, а там завжди вистачає надто складних і делікатних проблем, які потрібно по-мудрому залагоджувати, владика ще знаходить час і сили, аби видавати духовні книги українською мовою. Чи то обране духовне ім’я накладає свій обов’язок. Адже Даниї́л (івр. דָּנִיּאֵל‎ Даніель — «Бог мій суддя») був біблійним пророком, який жив за царювання Дарія та Кира Перського. А книга пророка Даниїла є однією з пророчих книг Старого Заповіту, в якій описується панування царя Дарія в Персії та видіння майбутнього.

А можливо, цей талант і потреба видавати духовні книги, як власне й глибока віра в Бога Митрополиту Данилу передалися насамперед від матері Парасковії Василів, яка хоч і була неписьменною, проте глибоко духовною жінкою, яка ще в дитинстві вирішила присвятити своє життя Богові. А тонке відчуття навколишнього світу і свою віру передавала через поезію. Ще з юнацьких років вона обробляла народні пісні та складала свої поезії, але роки важкої праці не дуже схиляли до творчості. І вже наприкінці життя, коли їй минуло 90 років, вона цілковито втратила зір і тоді почала згадувати

своє життя… через вірші. Стараннями небайдужих людей була видана збірочка Парасковії Василів «Бог нас всіх благословляє». Христянський зміст, народний мелос і глибинна мудрість у здавалось би не хитрих віршах не залишають нікого байдужим, а одразу навертають душу до роботи, аби вона ставала чистішою і світлішою. Це дало підстави художниці, яка ілюструвала її збірочку і яка тонко відчула поезію Парасковії Василів, сказати, що «Її вірші можуть лікувати».

Мабуть дуже щаслива та віруюча мати може сказати наприкінці життя:
Ой радіє моє серце, та й буде радіти:
Випросила-м в Бога ласки – маю добрі діти.

Та й батько був дуже набожним чоловіком, в якого було тільки дві людські цінності – молитва і праця. Він був письменним, тому в родині, де було дев’ятеро дітей, у недільні дні батько читав вголос Біблію, Катехизис, проповіді. Його заповітом для родини стали слова «Ви аби молилися і Бога шанували» . Всі ці духовні настанови передалися всім дітям, але найбільше все таки синові Михайлові, який за таку глибоку віру батьків в Бога отримав високий духовний чин бути Митрополитом.
Митрополит завжди був вимогливий до всіх, але насамперед до себе. Він ніколи намарне не витратив жодної хвилини. Тому за цей період духовного служіння на Буковині йому вдалося видати або з його благословення понад 20 богослужбових книг українською мовою.

Серед них канонічні видання, які були перекладені та адаптовані для виконання духовних потреб в храмах для священиків.

Серед них «Типікон» (грец. Τυπικόν від τύπος — «зразок», «устав») – книга зразків, збірник церковних приписів (рубрик), як відправляти поодинокі нічнодневні богослуження у тому чи іншому випадку.

«Синопсис» Євангелія в вірогідному хронологічному порядку – це скорочений виклад толкувань Священного Письма
«Акафіст святому апостолу і євангелісту Івану Богослову» – при богослужінні в церквах хвальна відправа з читанням і співами на честь окремих святих
«Великий молитвослов для священослужителів, монахів та мирян»
«Требник» (Рідкісні чинопослідування) як практична потреба для священиків
«Писання мужів апостольських (з поясненнями)»

Власне «Проповіді» Митрополита Данила в 2 томах, в яких подано зразки проповідей на недільні та святкові дні і які охоплюють євангельські, катехитичні, історичні, літургічні теми. За редакцією Митрополита Данила вийшов «Духовний порадник. Практичні поради для духівника та каяника».

Щойно стараннями митрополита було видано поважне видання в трьох томах священика і релігійного діяча Української Греко-Католицької Церкви, богослова, письменника, педагога, професора Львівського університету Івана Бартошевського (1852-1920) «Проповіді недільні», «Проповіді святкові», «Проповіді похоронні». Отець Бартошевський був знаним автором богословських, гомілетичних та педагогічних праць, тому повернення його духовного надбання є дуже вартісною справою.

Серед книг, які благословив Данило, є навчальний посібник «Номоканон в додаток до Великого требника», який уклав та переклав із староцерковнослов’янської С. Місевич та підручник «Мораль Євангельська», підручник для недільних шкіл «Пустіть дітей приходити до Мене…»

Аби наблизити Біблію та Святі книги до людей, нещодавно у Вашингтоні в Музеї Біблії відбулася зустріч християнських лідерів з більш ніж 34 країн, які оголосили 2020 рік “Всесвітнім роком Біблії”. Це перша в своєму роді євангельська ініціатива, схвалена також Папою Римським Франциском. Подібне ніколи раніше не проводилося в глобальному масштабі. Ініціатива покликана показати і зміцнити цінності Слова Божого для всіх людей, вона закликає покласти край біблійній бідності та прагне відновити значення Біблії в традиційно християнських культурах, де діти ростуть без впливу Євангелія або біблійного світогляду. Організатори сподіваються, що “Всесвітній рік Біблії-2020” стане початком Десятиліття Біблії від 2020 до 2030 року. Глобальна ініціатива “Всесвітній рік Біблії” має шість цілей: молитися, перекладати, публікувати, поширювати, навчати та мотивувати людей читати Слово Боже.

Книги, які стараннями і благословеннями Митрополита Данила вийшли українською мовою, стануть доброю підмогою для всіх, хто хоче краще зрозуміти Слово Боже.

Саме Митрополит Чернівецький і Буковинський Данило попри різні перешкоди, продовжуючи справу Митрополита Євгена Гакмана, в 1994 році відродив перший український філософсько-теологічний факультет у Чернівецькому університеті, із якого за ці роки вийшли десятки освічених священиків з доброю духовною університетською освітою.

Аби мати право викладати на теологічному факультеті, митрополит закінчив ЧНУ ім. Ю. Федьковича за спеціальністю «Правознавство» і отримав кваліфікацію – магістр права. А також Державну академію керівних кадрів культури і мистецтв за спеціальністю «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво», яку закінчив із кваліфікацією – мистецтвознавець-експерт.

Стараннями Митрополита Данила був створений митрополичий хор під керівництвом регента Любомири Мазурик, який знають не тільки в Україні, але й по світах за його високий професійний рівень духовних піснеспівів.
За багаторічну працю на духовній ниві Буковини Митрополит Данило отримав як державні, так і церковні нагороди: Орден «За заслуги» 3 ступеня (2006); Орден князя Ярослава Мудрого 5 ступеня (2008); Орден святого рівноапостольного князя Володимира Великого ІІ-го ступеня (1999); Орден святого Архистратига Божого Михаїла (2004); Орден Юрія Переможця (2006); Орден Христа Спасителя (2012)