21-02-2020

Книгозбірня Добрянського до Міжнародного дня рідної мови

21 лютого починаючи з 2000 року народи всього світу відзначають щороку Міжнародний день рідної мови. Мовне питання стало актуальним у світі тому, що за висновками науковців половині мов почало загрожувати зникнення. Організація ЮНЕСКО першою забила тривогу і заявила своє прагнення підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи.
 
Про свою підтримку мовного та культурного різномаїття ЮНЕСКО гучно заявила на 30 сесії Генеральної конференції , яка відбулась в Парижі в 1999році.
 
Члени організації ЮНЕСКО вважають, що багатомовність не є проблемою народів світу, бо, власне ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги між народами є вивчення іноземних мов.
 
В Україні, як і у всьому світі цей день відзначається теж 21 лютого. Його не варто ототожнювати з Днем української писемності та мови, який щороку святкується 9 листопада, як день вшанування Нестора Литописця.
 
За дослідженнями науковців Міжнародний день рідної мови в Україні – це свято 130 національностей ( носіїв своїх рідних мов), які проживають на території нашої держави.
 
Вшановуючи цей День освітянські заклади проводять мовні фестивалі та конкурси, працівники Муніципальної книгозбірні Анатолія Добрянського в свою чергу запросили на чергову літературну зустріч слухачів Чернівецького комунального територіального центру соціального обслуговування населення "ТУРБОТА" (викладач Кошурба А. Є.) . Темою розмови була українська "Література рідного краю". Директор бібліотеки Леся Щербанюк розповіла присутнім про творчість «буковинського Кобзаря» Юрія Федьковича, котрий одним із перших почав писати свої твори українською мовою з вкрапленнями буковинського наріччя. Увійшов у відомий літературно – мистецький салон пані Марошані в Чернівцях і закохавшись в її дочку Емілію створив ряд лірико- соціальних творів, які були видані невеликими тиражами і зачитувались місцевим населенням до дірок. Йшлося на зустрічі і про модерністку європейського зразка Ольгу Кобилянську, її творчість та стосунки з Осипом Маковеєм і Лесею Українкою. Торкалась розмова на зустрічі і творчості Сидора та Григорія Воробкевичів та інших письменників, які творили українське літературне середовище на Буковині і в Чернівцях, зокрема. А також у розмові було приділено особливу увагу діяльності на Буковині мецената Смаль-Стоцького, який у свій час всіляко підтримував освіту, культуру та різні українські товариства. Підготовлена працівниками бібліотеки відео презентація допомогла присутнім віртуально переміститись в іншу епоху та відвідати цікаві літературні місця нашого міста.
 

З легкої руки вчителя - методиста, вдячної студентки А. Добрянського Євгенії Квітень тісна і плідна співпраця поєднує Муніципальну бібліотеку ім. А. Добрянського та інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області. І 20 лютого вчителі української мови та літератури області, що проходять курси підвищення кваліфікації, завітали в нашу бібліотеку, щоб більше познайомитись як з роботою бібліотеки, так і цікавими літературознавчими та мовознавчими новинками. Про літературу рідного краю, книжкові новинки з історії міста розповіла директорка бібліотеки Леся Щербанюк. Слухачі ознайомились з книжковим фондам самого Анатолія Миколайовича Добрянського та не проминули дізнатись про непересічну постать Петера Деманта.
 

 
 
 
Готуючись до цієї події і Міжнародного дня рідної мови працівники книгозбірні підготували для своїх читачів і книжкову виставку під назвою «Сучасна українська мова: самобутність, система, норма» на якій всі бажаючі можуть ознайомитись з книжковими новинками книгозбірні.
 
 
Окремі з них пропонуємо зараз Вашій увазі.

До прикладу, у праці науковця Олександра Царука, який у свій час навчався у Чернівецькому університеті та мав глибокі знання з історії, археології, етнографії і вільно володів більшістю слов’янських та англійською мовами, дослід жуються питання виділення української мови з праслов’янської, початкові щаблі її становлення як самобутньої лінгвістичної системи на тлі процесів, пов’язаних із формуванням інших слов’янських мов. На основі аналізу уже відомих та нових історичних, археологічних, етнографічних , антропологічних та лінгвістичних фактів автором заперечується традиційний тріалістичний контекст слов’янських мов і пропонується дуалістичний розподіл ( на антську і словенську підгрупи). По-новому осмислюється місце і значення української мови серед інших слов’янських. Монографія рекомендується всім, хто цікавиться історією українського народу та його мови.

Царук.О. Українська мова серед інших слов’янських : етнологічні та граматичні параметри: Монографія.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998р.- 324с.

Краса, милозвучність, гармонійність і природність української мови відкрилися світові, коли з початком ХІХ віку з неї спала шкарлупа церковнослов’янської. Та одночасно постало питання: що перед нами, явище якого періоду? Коли народилося і як розвивалося? Як вписати його в сім’ю слов’янських мов – посестер? Хто першим вимовив слово цією мовою? Одні милувалися нею. Інші намагалися увібхати назад. «Хтось спішно видряпував на шкарлупі ім’я мачухи, хтось пробував колисати, як немовля, аби потім перевчити на свій спосіб, хоча дитина розмовляла краще за самозваних батьків», - говорить автор. Так стала утверджуватися наша мова, заявивши тоді про себе, коли сама назва її народу (разом із великим шматком історії) перейшла до іншого, коли «Русь» вже ніби скінчилася, а « Україна» ще тільки розпочиналася, коли український народ, розділений кордонами чужих держав, іще тільки пробував торувати шляхи до національної єдності й відродження.
Про ці складні питання розповідає просто, дохідливо і переконливо, аргументуючи свою позицію автор наступного видання науковець О.Ткаченко, залучаючи до своїх висновків багатющий матеріал із галузі лінгвістики, історії, соціології, народознавства.
Автор у свій праці стверджує, що вирішальну роль у державотворенні відіграє національна свідомість, що виробляється на основі національної ментальності. А найяскравішим виявом її є мова. Свою працю «Мова і національна ментальність» він присвячує дослідженню зв’язків між цими явищами, установленню різних типів національної ментальності у зв’язку із своєрідністю певної мови й визначенню серед них місця української мови й ментальності.

Ткаченко О. Б. Мова і національна ментальність ( Спроба сучасного синтезу).- К.: Грамота, 2006.- 240с.

У пропонованій книзі «Українська мова – мова єднання», котра є першою спробою об’єднати зусилля журналістів України щодо сталого розвитку української мови, « як у краплі травневої ранкової роси відзеркалені найцікавіші теми пошуку нових підходів у царині рідного слова, найполіфонічнішого дарунку у світовому товаристві мов, своєрідного дослідження діалектів етнічних гілок українського народу».

Українська мова – мова єднання: Збірник конкурсних творів.- Чернівці: Зелена Буковина, 2006.-224с.

Проблема, що так чи інакше наявна в усякій національній спільноті і буває неодноразово предметом публічного обговорення мовознавців, письменників, узагалі людей – це культура мови. Адже літературна мова в усіх народів відрізняється від розмовної «народної» і потребує постійного догляду. Але в Україні питання культури української мови стояло і стоїть принципово інакше, ніж у національно « благополучних» суспільствах, бо драматичним тлом є багатостраждальна історія нашої мови взагалі, століття прямих заборон і переслідувань або більш – менш прихованого підступного витіснення її з публічного вжитку…Та і сьогодні, в незалежній Українській державі, питання про культуру повсякденного мовлення українців, на жаль, не втратило свого драматизму. Воно не зводиться до клопотів професійного вдосконалення мовців, як у «нормальних» суспільствах, а стосується долі рідної мови взагалі. І є частиною широкого питання про масштаби і якість суспільного функціонування української мови. Ці аспекти висвітлюються в новій книзі Олександра Пономарева «Українське слово для всіх і для кожного».

Олександр Пономарів «Українське слово для
всіх і для кожного/ Олександр Пономарів.- К.: Либідь, 2013.- 360с.

У виданні містяться спостереження над традиційними й новими явищами в українській літературній мові, даються поради щодо вибору найкращих варіантів висловлення думки. Книга рекомендується не лише для науковців, а й для редакторів, журналістів, лекторів, викладачів, студентів і широкого загалу.
Для студентства пропонуємо ще і новий підручник із сучасної української мови редакції Олександра Пономарева.
 
 

Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за редакцією О. Пономарева.- 3 – те вид., перероб.- К.: Либідь, 2005.- 448с.

У підручнику розглядаються питання фонетики, вимови, графіки, лексикології, фразеології, словотвору та морфології сучасної української мови. Подаються відомості з діалектології та загального мовознавства.
Понад 400 фразеологічних одиниць, уживаних в західноукраїнському варіанті літературної мови кінця ХІХ – початку ХХ ст., представлено та проаналізовано в монографії науковця Люмили Ткач «Українська літературна мова на Буковині в кінці ХІХ –на початку ХХ ст.».Це третя частина монографії авторки, вона є продовженням дослідження, результати якого опубліковано у двох попередніх частинах праці. В роботі науковця основну увагу зосреджено на дослідженні українсько-польських та українсько-німецьких паралелей у складі діалектної фразології південно-західного наріччя української мови та галицько-буковинськиого койне. Особливу звернуто увагу на ті із них, які досі перебували поза словниковими реєстрами. У роботі навіть запропоновано можливі способи актуалізації цієї фразеологічної спадщини в сучасній українській мові. Треба сказати, що дослідження такого роду виконане в українському мовознавстві вперше. Видання пропонується мовознавцям, науковцям, викладачам, студентам та тим, хто цікавиться проблемами історії української мови та формуванням її фразеологічного фонду.

Люмила Ткач .Українська літературна мова на Буковині в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.Частина 3. Буковинська фразеологія у міжмовних звязках та в загальноукраїнському контексті.- Чернівці: Книги – ХХІ, 2007.- 252с.

У книзі «Мова – народ» опубліковано документи і висловлювання видатних людей про мову. Зібрано понад 250 авторів та документів. Декілька розділів збірки («Письменники, вчені та поети про роль та значення мови у житті народу», «Ставлення до мови», «Патріотизм») присвячені загальним питанням значення рідної мови, інші розділи («Тарас Шевченко про мову», «Доля української мови в історичному плані», «Трохи статистики») присвячені українській мові. Упорядник збірки, учитель і правозахисник Олекса Тихий ( 1927-1984,) член- засновник Української Гельсінської групи, закінчив роботу над рукописом у 1976році, але невдовзі після цього був засуджений «за антирадянську діяльність». Збірка публікується вперше. Як додатки до збірки «Мова – народ» подані стаття Олекси Тихого та короткий біографічний нарис.
 
Мова - народ. Висловлювання про мову та її значення в житті народу / Упорядник Олекса Тихий.- К.: Смолоскип, 2007ю- 416с.  
 
 
Спілкування між собою зрозумілою нам рідною мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення, хоча ми цього і не помічаємо, поки не виїжджаємо за межі своєї держави. Як виражаються мовознавці «мова та її нарічча стають не просто засобом комунікації для людей, вони відкривають для них дуже широкі можливості. Людина настільки звикає до рідної мови, що стає невід’ємною частиною її власної особистості», невід’ємною частиною її життя до останнього подиху людини.
 

Підготувала Г. Мурмилюк