"Ратуша як символ самоврядних прав і свобод: діяльність бургомістрів, примарів та міських голів"

Днями чернівчани поважного віку мали змогу ознайомитись з яскравими особистостями краю, які розбудовували наше рідне місто Чернівці. Зокрема на черговій зустрічі в Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського слухачі Чернівецького комунального територіального центру соціального обслуговування населення "ТУРБОТА" (викладач Кошурба А. Є.) прослухали цікаву лекцію як в різні періоди життя Чернівців, розвивалась інфраструктура нашого рідного місто. Директор бібліотеки Леся Щербанюк, розповідаючи про перлину Буковини, зупинилась на окремих постатях очільників міста, які докорінно змінювали його обличчя.

Першим, хто ступив на вулиці міста в роки русько-турецької війни був Габріель фон Сплені, чия діяльність була тісно пов’язана з Буковиною в роки перебування австрійської військової адміністрації на буковинських землях, що знаходились до приходу австрійських військ в підпорядкуванні турецької Порти. За історичними документами Сплені уже 13 вересня 1775 року написав доповідь про ситуацію на Буковині австрійській адміністрації, яка отримала назву «Буковинський дистрикт генерала Сплені», що в прямому перекладі означало - опис буковинської землі, на базі якого Йосиф ІІ мав наміри провести свої реформи на Буковині. Військова адміністрація в краї тривала з 1774 до 1786 року. Габріеля фон Сплені – фельдмаршала-лейтенанта австрійської армії, барона Габсбурзької монархії, який став перший очільником (генерал-губернатором) Буковини австрійського періоду змінив другий очільник — Карл фон Енценберг — дворянин Габсбурзької монархії. Лише у 1829 році в Чернівцях було створено громадський суд – праобраз сучасної міської ради. А першим призначеним бургомістром Чернівців став юрист Франц Ліхоцький. На долю цього голови міського магістрату випала боротьба із існуючою застарілою системою функціонування міста. Продовж свого правління 1832-1848 років він активно випрошував кошти у Відня на будівництво Ратуші. І мрія його таки здійснилась - Ратушу було побудовано за 4 роки. Березнева революція у Відні привела до того, що австрійським урядом вирішено було провести адміністративні реформи. Цим довелось займатись наступником Ліхоцького Адальберту Суханеку та Йозефу Ортинському. В часи правління останнього місто спіткала непоправима біда – велика пожежа, яка знищила багато кварталів старого міста з дерев’яною забудовою. Очільник змушений був розпочати будівництво кам’яниць.
 

 
 
 
 
Яскраву сторінку в розвиток нашого міста вписав землевласник Якоб фон Петрович. Бургомістр самоврядних Чернівців був добрим господарником, який блискуче справлявся з своїми обов'язками: за короткий час він розширив вуличні мережі міста. Під його керівництвом була організована міська пожежна охорона, здійснена реорганізація магістрату, таємної та моральної поліції. А також на період його керування припадає побудова Чернівецького залізничного вокзалу (1865-1866) і відкриття (1 вересня 1866 року) залізничного сполучення Львів-Чернівці.

В цей період Чернівці з маленького провінційного містечка поступово перетворюються на важливий торговельний і промисловий центр.Змінив Петровича на його посту барон, землевласник і громадський діяч Антон фон Кохановський, який 42 роки свого життя віддав депутатству і 26 роботі бургомістра. За те, що він активно і послідовно відстоював на різних рівнях інтереси Чернівців депутати обирали його на посаду бургомістра двічі, навіть тоді, коли йому виповнилось 70 років. Заслугою чиновника можна вважати Чернівецький університет. Він активно лобіював проект його заснування. В часи правління Кохановського з’явилась у місті філармонія, Кафедральний собор, Вірменська церква, власні кошти ним було вкладено в Костел «Серце Ісуса». Збудовано приміщення нинішнього палацу школярів та юнацтва. Міська влада почала опікуватись водогінними та каналізаційними системами міста, одночасно з очисними спорудами будувалась електростанція і проводилась електрифікація, з’являється в місті трамвай. Для зручності мерія виділяє величезні кошти, щоб покрити центральні вулиці бруківкою.

З допомогою чудових архітекторів Кохановський споруджує окрасу Чернівців – будівлю Чернівецького музично-драматичного театру за рекордні терміни – 15 місяців. Едуарт Райс, який прийшов після Кохановського стає продовжувачем справ свого учителя і колеги. Продовжує каналізувати місто та проводити електрифікацію, оскільки має блискучу юридичну освіту, то впорядковує всі юридичні документи. Доктор Едуард фон Райс був першим бургомістром Чернівців євреєм – якщо мати на увазі ту велику питому вагу єврейського населення міста в усі часи. Серед яскравих постатей минулого Дімітріє Мармелюк — доктор філософії, професор, примар Чернівців у 1933-1938 роках. Саме йому належить ідея запровадження у Чернівцях тролейбусного сполучення. Його діяльність в цій області створила відповідну основу для подальших дій. 1 лютого 1939 року відкрився тролейбусний рух за маршрутом: Резиденція митрополитів - страда Ромине - кладовище на Горєчі.

Коли у 1938 році у Румунії було проголошено королівську диктатуру його змінили на нового примаря Георге Дрегенеску , а згодом і на Іоана Кантеміра. В кінці того ж року у грудні 1938 року примарем міста Чернівці став Ніку Флондор, який вже знаходився на цій посаді з 1922 по 1926 роки. Йому випало стати останнім керівником Чернівців довоєнного періоду. Саме Ніку Флондору довелося, за дорученням королівського резидента Георге Флондора, передавати місто Чернівці радянському командуванню у червні 1940 року.

Чернівці, що пишаються великою кількістю гідних уваги буковинців, відкрило для слухачів Центру «Турбота» в цей день безмежний простір для вивчення маловідомих сторінок історії нашого міста.

А презентація, яку підготували працівники бібліотеки "Ратуша як символ самоврядних прав і свобод: діяльність бургомістрів, примарів та міських голів" допомогла доступніше побачити як очільникам вдалося збудувати та зберегти європейське місто для нас з вами і нащих нащадків.
                                                                                                                                    Підготувала Галина Мурмилюк