30-03-2020

Інтелектуальний календар БЕРЕЗЕНЬ - 2020

 
31 березня поважні ювілейні дати в двох ректорів Чернівецького університету
 
31 березня – 170 років від дня народження доктора теології, професора, ректора Чернівецького університету
Еміліана ВОЮЦЬКОГО (Voiutschi, Voiuțchi, Wojucki, Wojutzki, Emilian, 1850 – 1920)
 
Він народився в Чернівцях в родині православного священика і як прийнято було в нашому місті на той час для дітей із забезпечених родин, навчався у Вищій державній гімназії № 1(K. k. I Staatsgymnasium in Czernowitz ), нині ЗОШ № 1. В 1874 році успішно закінчив духовну православну семінарію при чернівецькій консисторії. Паралельно із здобуттям освіти готувався стати учителем релігії і сумлінно вивчав Біблію, Старий Заповіт, східні мови.
 
Аби мати право викладати, він на кошти Буковинського православного релігійного фонду розпочав вивчення Старого Заповіту у Відні під наглядом та керівництвом віденського каноніста Йозефа Ріттера фон Чижмана  (Josef von Zhishman). Так як Воюцький виявився дуже ретельним студентом, то стараннями австрійського урядового експерта із східного канонічного праваЧижмана, який подбав в Міністерстві про стипендію свого здібного студента, він продовжив навчання в Інсбруці. Впродовж одного семестру Воюцький студіював богословські науки під наглядом орієнталіста Густава Бікеля, який повідомляв Міністерство про успіхи студента. В 1877 році знову таки стараннями Чижмана він отримав можливість за кошти Міністерства навчатися в університетах Страсбурга під керівництвом орієнталіста Теодора Нельдеке, а потім ще і в Берліні  по одному семестру.
 
Він успішно студіював семітські мови – арабську, іврит, східні мови, так як з відкриттям греко-православного теологічного факультету Чернівецького імператорського і королівського імені Франца Йосифа університету в 1875 році була заснована кафедра семітських мов і він мав намір викладати ці досить таки складні науки (чи мови). За чверть століття на богословськім факультеті було 7 кафедр.
 
Ось так наполегливий Еміліан Воюцький здобув саму високу європейську богословську освіту коштами релігійного фонду і під керівництвом Чижмана. Так як Чижман, будучи експертом з канонічних питань Православної Церкви в Габсбурзькій монархії, прагнув підготовити для єдиного православного богословського того часу факультету в Чернівецькому університеті представників першого покоління професорів високого рівня до їхньої наукової діяльності. Він в силу займаної посади багато зусиль та енергії приклав, аби підготувати належний викладацький склад високого наукового рівня, до яких входив і Воюцький. Йозеф Чижман «…піклувався про придбання ними літератури, підтримував їх словом і ділом; наглядав за ними в усьому суворо та цікавився перебігом їхніх студій у відповідних професорів; їхні докторські праці на призначені мною теми позначені строгою науковістю». Та власне пізніше стараннями свого керівника Воюцький отримав і наукові посади в чернівецькому університеті. 
 
По завершенні наук Еміліан Воюцький повернувся в Чернівці і в 1881 році був висвячений на священика. Прагнучи присвятити себе служінню Богові, не полишав і наукової діяльності.
 
Чернівецький теологічний факультет мав право присуджувати докторські ступені. Для цього випускники мали складати суворі іспити з читання Біблії й тлумачення Старого й Нового Заповітів, історії церкви, догматики, морального богослов’я, церковного права. Вони тривали до двох годин у присутності не менше 4 професорів. Першим на факультеті їх успішно склав саме ЕміліанВоюцький. І в 1879 році став першим доктором теології православної церкви в Австро-Угорщині щойно створеного нового факультету і успішно асистував у викладах різних предметів на кафедрі морального богослов’я.
 
З 1884 року Еміліан Воюцький займав посаду позаштатного (екстраординарного) професора, а з 1888 року він був штатним (ординарним) професором морального богослов’я. В 1897-1900 роках асистував на кафедрі Старого Завіту.
 
Професора-богослова Еміліана Воюцького тричі обирали деканом теологічного факультету: у 1890-1891, 1896-1897 та 1899-1900 навчальних роках. У 1892-1893 та 1901-1902 навчальних роках обирався ректором Чернівецького університету. Впродовж всіх років праці він був членом державної екзаменаційної комісії для студентів-теологів. Одночасно його було призначено інспектором духовної православної семінарії. Маючи ґрунтовну освіту, він був радником митрополита.
 
 
 
За короткий час Чернівецький богословський факультет визнавався не лише православним населенням Південно-Східної Європи, але й державною владою Австро-Угорської імперії. І професор Воюцький приклав до цього чимало зусиль та праці. Так, під час його аудієнції до імператора  як представника з Чернівецького університету він заслужено вислухав «…слова найвищого визнання від цісаря за працю факультету».
 
Крім духовної і наукової, він провадив активну громадську діяльність. Впродовж 1894 – 1899 років був активним членом шкільної ради Буковини і багатьох інших організацій, які займалися розвитком науки, літератури і мистецтва на Буковині. Так, впродовж 1894-1910 років був редактором богословського журналу «Кандела» («Candela», з латини «Свічка»), директором типографії при буковинській митрополії. 
 
Залишив професор Воюцький і поважну наукову та літературну спадщину. Філософсько-богословські праці «Пророк Іоель» (1882); «Мораль Старого Заповіту» (1890); «Про забобони» (1893), опубліковані румунською та німецькою мовами. Велика кількість статей вийшла в церковно-літературних журналах «Candela», «Зібрання проповідей (настанов)» та інші. Його праці та статті в часописах зберігаються в рідкісному фонді наукової бібліотеки ЧНУ ім. Ю. Федьковича.
 
Еміліан Воюцький був зятем ординарного професора догматики й апологетики богословського факультету Чернівецького університету, першого чернівецького стипендіата Олексія Коморошана , який за підтримки Буковинського релігійного фонду навчався у Відні, аби здобути право викладати догматику. Він написав підручник з догматики в 2-х томах, проте помер молодим і їх вже видав саме Воюцький.
   
Як і прийнято було на той час, він проживав недалеко від Резиденції митрополитів, де знаходився теологічний факультет. Спочатку він винаймав помешкання за адресою Chereskulgasse, 4 (нині Щепкіна). Як людина дуже шанована, поважна, і при тому небідна, він з родиною перебрався в приватне помешкання за адресою Franzensgasse, 34 (сьогодні це вулиця 28 Червня, 34), про що нагадує вензель «EW» на вхідних дверях, який зберігся до сьогодні. Це доволі розкішний, як на той час, будинок. Він складався з 4 окремих квартир, загалом 16 кімнат, із підвальним приміщенням і невеличким садом. Правда, пізніше, наприкінці життя, з певних причин і матеріальних зокрема, він продав будинок, і перебрався до знаменитої вже вілли «Лола», розташованої на Домінікгассе (нині це вулиця Йозефа Главки).
 
Відійшов у вічність професор-богослов Еміліан Воюцький 6 грудня 1920 року і спочиває в Чернівцях в історично-культурному заповіднику «Кладовище на Зеленій вулиці».
 
 
31 березня – 155 років від дня народження професора цивільного права, ректора Чернівецького університету
Карла Фрідріха Адлера (нім. KarlFrirdrichAdler,1865 – 1924).
 
Він народився в Празі, в родині Моріца Адлера, автора книги «Війна, ідея конгресу та загальний призов у світлі просвітництва та людяності нашого часу, присвячених усім друзям прогресу» ("Der Krieg, die Congressideen, und die Allgemeine Wehrpflicht", 1868). Тому зрозуміло, що вдома панував дуже свободолюби вий дух.
 
Тут же в Богемії він отримав початкову освіту, а потім навчався на юридичному факультеті в університетах Праги та Відня. Згодом захистив дисертацію, після чого все наступне своє життя присвятив викладацькій роботі. Впродовж 1890-1891 навчального року працював у Берлінському університеті. З 1893 року Карл Адлер став працювати приват-доцентом з торгового та вексельного права у Віденському університеті.  Він був професіоналом і незаперечним авторитетом надзвичайного комерційного права.
 
У 1898 році Карл Адлер переїжджає до Чернівців і починає працювати у Чернівецькому університеті на посаді професора цивільного права. Тут він попрацював двадцять років, до 1919 року. Для нього роки праці в нашому університеті були дуже успішні, тут він написав більшість із своїх фахових праць, в основному з весельного права.
 
Варто сказати, що юридичний факультет Чернівецького університету з часу своєї появи був впізнаваний серед інших юридичних факультетів університетів Австро-Угорщини саме непересічними постатями своїх викладачів. У початковий період становлення факультету працювали відомі вчені-юристи світової слави, які власне  в короткий час й створили дуже потужну юридичну школу. Спільною рисою їх усіх було те, що вони відзначалися яскраво вираженою свободою думки, незалежністю поглядів, наявністю громадянської позиції, які не завжди толерувалися владою в столиці.
 
Професора Карла Фрідріха Адлера обирають ректором Чернівецького університету на 1909-1910 навчальний рік.
Одразу по приїзді в Чернівці Адлер, будучи євреєм, в 1898 році прийняв католицизм.
 
Адлер є автором фахових юридичних праць: "Австрійський закон про склади" ("Das Oesterreichische Lagerhausrecht",1892); «Про регулювання складів» («Realcontract und Vorvertrag»,1892); «Внески до теорії розвитку та догматики права компанії» (Beiträge zur Entwicklungslehre und Dogmatik des Gesellschaftsrechtes, 1894); «Робота, що стосується контрактів та перших чернеток» ("Zur Entwicklungslehre und Dogmatik des Gesellschaftsrechts",1895); "Про теорію розвитку та догматику корпоративного права" (1895); «Австрійське право обміну» («Österr. Wechselrecht, 1904); «Комерційне право та біржове право у: Томі IV видання Леффлера про австрійські закони; Комерційна закупівля згідно із законодавством Німеччини, незавершена» (Handels- und Wechselrecht in: Bd. IV von Löfflers Studienausgabe österr. Gesetze; Handelskauf nach dt. Recht, unvollendet); огляд еволюції та догматики соціального права. Він вносив різні документи до "Zeitschrift für Handelsrecht" (т. Хххв.), "Archiv für Bürgerliches Recht" (т.Iii.), "Conrad's Handwörterbuch der Staatswissenschaften", "Zeitschrift für Privatund Oeffentliches Rechtri", "Moitschrift für Privatund Oeffentliches Recht", "Moitschrift für Privatund Oeffentliches Recht", "Moitchrift für Privatund Oeffentliches Recht".
 
Вони до цих пір не втратили своєї актуальності, перекладені на італійську та англійські мови і знаходяться на електронних ресурсах і фахівці, насамперед комерційного права, активно користуються ними в своїх наукових монографіях. Самою популярною є книга «Довідник усіх комерційних законів: включаючи переказний вексель, чек, морський і внутрішній водний шлях, законодавство про страхування, а також поштове та телеграфне право», яка 4 рази перевидавалась впродовж 1913-1922 років і побачила світ у видавництві Лейцпигу. До самих запитуваних належать праці Карла Адлера «Про теорію розвитку та догматику корпоративного права», «Австрійський закон про векселі», «Нариси банківської політики», «Реальний договір та попередній договір».
 
 
  
У Чернівцях він проживав за адресою, Руська, 13 (Russischegasse, 13), що знаходилась порівняно недалеко від основного місця його роботи – правничого факультету Чернівецького університету.
Карл Фрідріх Адлер відійшов у вічність  20 січня 1924 року і похований в Чернівцях  в історично-культурному заповіднику «Кладовище на Зеленій вулиці».
 
 
Підготувала Леся Щербанюк