Чернівці в альбомах

Мальовничо розкинулося в передгір’ях Карпат на берегах стрімкої річки Прут місто Чернівці, оспіване з давніх давен  в поезії  та  мелодійних  піснях. Простягнулось воно на десятки кілометрів, чаруючи погляд своїм архітектурним обличчям та природним ландшафтом. Миле серцю кожного чернівчанина місто  на зелених пагорбах   щодня приваблює до себе десятки і сотні туристів з усіх куточків світу.
 
 Розпочнемо екскурсію  Чернівцями і ми. І  хочеться це зробити  Художнім альбомом «Чернівці - Czernowitz», що є першим дослідженням, у якому представлена іконографія міського пейзажу Чернівців від початку ХІХ століття до наших днів. Треба відзначити, що хронологія розвитку цього урбаністичного жанру охоплює  аж дві сотні років. Тому цей альбом покликаний збагатити уяву читача про розвиток міста цікавими мистецькими враженнями. Художній альбом  дає можливість подивитись на Чернівці під новим кутом зору, дозволяє побачити й зрозуміти творчість художників, які присвятили своє мистецтво прекрасному місту над Прутом.
 
У пропонованому Вам виданні представлено твори понад 120 художників з Чернівців та різних міст України. А також з Австрії, Німеччини, Угорщини, Польщі, Чехії, Росії, Румунії, Канади, Великої Британії, Ізраїлю, США і навіть з Японії. Вони вирізняються за часом створення, а також формою втілення свого задуму. В першу чергу галерея міських зображень в альбомі дає яскраве уявлення про унікальні особливості архітектури древнього міста. А також дає змогу відчути своєрідну атмосферу Чернівців, відображену художниками, які водночас є й одними з її творців.
 


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Треба сказати, що перші чернівецькі пейзажі були створені заїжджими майстрами на початку ХІХ століття. Одним з тих, хто зобразив панорамний вигляд місцевості, був відомий картограф з німецького міста Вюрцбурга Едуард фон Райпель. Він є автором акварелі «Чернівці. Вид з півночі» створеної до 1823 року. Цей твір знайомить нас з документально точними обрисами урбаністичних особливостей забудови і причаровує настроєвим звучанням, дивує нас пагорбами та річкою, над якою затишно вивершується міська панорама, розповідає мистецтвознавець Тетяна Дугаєва. Результатом подорожі львівського художника Антоні Ланге став пейзаж «Вид міста Чернівці з наплавним мостом через Прут» датований близько 1810 роком. Залишив нащадкам низку творів з документальним зображенням міста і художник Й.Шубірс. На його роботах ми знаходимо зображення дерев’яного храму -- Князівської церкви Успіння Пресвятої Богородиці (побудованої у 1783 році), що височіє на пагорбі біля Турецької криниці. Треба сказати, що збереження вигляду вже втрачених споруд та колишніх ландшафтів надає творам художників цієї пори ваги образотворчих історичних документів. А знайомство з цими творами цінне й емоційними переживаннями, коли ми роздивляємось древній міст на палях, або милуємось красою давно зниклої паркової купальні з колонами, яка прикрашала чернівецький парк тих далеких часів.
В історії чернівецького урбаністичного пейзажу вагоме місце займають акварельні твори із зображенням майбутньої Резиденції буковинських митрополитів. Створив ці раритетні композиції чеський архітектор Йозеф Главка. Непересічну цінність також мають зображення інтер’єрів Резиденції, автором яких є відомий художник Карл Йобст, який протягом 1860 років виконував живописне оформлення каплиці Святого Іоана Сучавського.
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Знайомі контури Чернівців та Резиденції впізнаємо в популярних панорамах Ф.К.Кнаппа, В. Журковського, Р. Рагетті. 
Чернівецькі майдани, ринки, вулиці окремі будівлі в своїх творах зображували К. Млодніцкі, Е.Грюнер, О. Вель, М. Криніц. У мирні довоєнні часи Центральна площа традиційно була улюбленим місцем для прогулянок та ділових зустрічей. Розлогу розповідь про це надає нам чернівецький живописець Бертольд Клінгофер «Чернівці. Центральна площа» (1911). А ось полотно «Вхід Червоної Армії до Чернівців» створив місцевий художник Корнелій Дзержик. Тим часом протягом 1940 -х років урбаністичну тему продовжував і Леон Копельман. Пейзажі міста в радянський час звичайно не могли конкурувати з ленінською чи революційною тематикою, однак Чернівці не позбулись чудових майстрів. В цей час працювали плідно М. Криніц, І. Беклемішева, Е. Нейман, О. Киселиця, Ю. Чудінов, В.Санжаров, Ф. Мішин та М. Бондаренко. Протягом 1960-70 років у Чернівцях плідно працював художник Євген Удін, чия графіка в жанрі міського пейзажу з часом усе більше набуває ваги історичного документа епохи. В цьому сенсі не можна не згадати живопис Шимона Окштейна, Бронислава Тутельмана, Петра Грицика. В 1970-х розпочав свою творчу роботу і відомий художник Орест Криворучко, який протягом кількох десятиліть плідно працює в царині міського пейзажу. Один із проявів феномену Чернівців є темою графіки Олега Любківського. Сприйняття ідеї міста у творчості Любківського відбувається через знайомство з його гіперреалістичними зображеннями фрагментів спотвореного часом і людьми архітектурного декору, понівечених австрійських брам, решіток, керамічної плитки тощо.
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Хочемо запропонувати Вам ще один унікальний художній альбом про Чернівці відомого художника нашого міста Олега Любківського «Художні трактати про місто, що колись називалося Czernowitz». 
Мандрівки таким духовним простором провокують бажання, вкотре взяти до рук нову книгу і заглибитись в неї. Бо саме в живому процесі творення матеріальних цінностей, як писав у свій час Максим Рильський, родяться й викристалізовуються ті риси людського світогляду, з яких зароджується людська мудрість і воїстину унікальна індивідуальна творчість.

Час, коли наше місто називалось Czernowitz, вже дуже далеко від нас. Те, що історія нам залишила під цією загадковою назвою – неоднозначне і багатовимірне утворення, особливе культурне явище, що й за плином часу не перестає вражати нашу уяву, говорить художник Любківський. Місто Чернівці – це особлива тема, що не вписується в стереотипи, і за якою тягнеться світ реального, але тепер вже недосяжного для нас багатомовного чернівецького міфу.

Художник в своєму Альбомі демонструє не лише з любов’ю вимальовані картини міста, а й з особливою любов’ю і захопленням описує свої враження від нього, які залишились з дитинства:

Напівміф-напівлегенда мого міста увійшли в мою свідомість з раннього дитинства разом з великою горою шпилів такуполів, що виднілися з моєї вулиці. Вона викликала у мене почуття величності та загадковості, а місто зблизька було урочистим і святковим: цоколі будинків перевищували мій зріст, а вулична бруківка здавалася начищеною, як черевики з–під дідового костюма з ланцюжком.

Оспіване поетами та прозаїками з видатними іменами, місто тепер прихованою силою своєї привабливості спонукає до осмислення та продовження цієї теми. Ознаки габсбурзького походження, що оточують нас сьогодні у повсякденному житті часом стають несподіваним відкриттям, знаковим фактом, до якого ми маємо, хоч далеке, але все ж відношення. Це те, що залишилось нам у спадок від тієї епохи, і часто нагадує нам забуті декорації дорогої вистави, актори якої давно вже пішли з життя. Найпростіший задум, найменша матеріальна ознака того часу оживає і стає самодостатньою тільки завдяки незвичній стилістичній знахідці художника Любківського. А там, де у нашому місті перетинаються протилежні часові виміри, утворюється еклектично переплетена картина, що стає продовженням того життя, що називалось колись Czernowitz.
 
 

Вже історично так склалося, що Чернівці мають своє, ні на одне місто не схоже, обличчя. Кожного туриста дивує гармонія і його неповторний архітектурний образ. Складні ландшафтні перепади забудови, ритм нешироких вулиць, розміри площ, ламані силуети дахів, пишна ліпнина декору на будинках, ажурність балконних решіток...

Не дивлячись на велике бажання зберегти цю красу, саме життя і час таки вносить свої корективи… В пропонованому Вам виданні Дмитрія і Наталії Шевченко «Решеток кованный узор» зроблено спробу якомога повніше показати збережене різномаїття, роль і місце художніх кованих виробів в архітектурі нашого старого міста. Подібна робота виконувалась в Чернівцях вперше, тому авторам довелось опиратись на дослідження мистецтвознавців з інших міст, де інтерес до художнього металу давно займає гідне місце.

Художній фотоальбом розбитий на окремі розділи, які розповідають про існуючі стилі, якими користувались наші попередники. Це зокрема стиль «Софія» -- де відображено романські мотиви, стиль «Жозефіна» -- мотиви класицизму, стиль «Маргарита» -- готичний мотив, стиль «Беатріче» -- мотиви ренесансу, стиль «СІсі» -- пізнє бароко і рококо, «Лоі Фуллер» -- ранній сецесіон, стиль «Віра Холодна» -- пізній модерн, стиль «Реджина Марія» -- стилі неороминеск і необринковяну, стиль «А. Родченко» -- конструктивізм.

Час найбільше не пожалів міські ворота та огорожі. І не тільки тому, що їх активно використовували, а як не парадоксально, це було зроблено під впливом ідейних доктрин. В 60 -- ті роки минулого століття, доктрина спільної власності продиктувала міській владі зняти огорожі і ворота та відкрити двори. Чимало чудових решіток і кованих виробів із металу потрапило тоді на металолом. 
Із усього, що було створено майстрами минулого в металі, найкраще збереглися балкони. Вражає їх кількість і різноманіття в частині старого міста. Рідко можна знайти кілька однакових. Балкони з решітками прикрашають будівлі, придаючи їм легкість та вишуканість, яка притаманна істинно художнім речам.
 
 
 

А ось сторінкою особливою нашого огляду є фотоальбом «Архітектурний ансамбль Резиденції буковинських митрополитів» та видання Т.Марусик,І.Коротун «Архітектурне диво Чернівців», присвячені Резиденції буковинських митрополитів – духовному символу толерантності буковинського краю.

Резидентція, це – дух Буковини, симбіоз стилів і культур усіх народів, що населяли наш край. Розглядаючи архітектурний ансамбль можна проводити паралелі і з середньовічними фортецями і палацом Алькасаром в іспанській Гранаді, відшукувати елементи візантійської та романської архітектури, знаходити традиційні буковинські орнаменти в оздобі дахів, прикрашених кольоровою черепицею та дивуватись стелям парадних залів, що так схожі на гуцульські різьблені шкатулки, та разом усі ці елементи творять всеперемагаючий акорд краси і гармонії – архітектурний комплекс Резиденції буковинських митрополитів.
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Автор цього шедевру чеський архітектор і меценат Йозеф Главка, в Чернівцях створив один із визначних витворів європейського мистецтва другої половини ХІХ століття. У різних країнах за його проектами було збудовано близько 150 споруд. До речі, Вірменська церква у Чернівцях теж творіння рук Й. Главки. Ще у 1794 році на прохання місцевої православної знаті австрійська влада дала дозвіл на будівництво в Чернівцях кафедрального собору та повноцінної єпископської резиденції. Проте з різних причин втілення задумів затягнулось більше, ніж на півстоліття. І лише з появою діяльного єпископа Євгена Гакмана церква отримала від влади дозвіл на спорудження нової й просторої резиденції – гідної столиці коронного краю. У листопаді 1860 року було створено будівничий комітет, а через три роки цісарським указом від 20 серпня 186 3 року затверджено план будівництва. 6(18) липня, на місці старої резиденції єпископ Гакман заклав наріжний камінь у фундамент каплиці Святого Івана Сучавського. Саме цю дату і вважають початком будівництва нової резиденції, яке тривало з перервами через різні причини до 1882 року. За масштабами воно не мало аналогів не лише на Буковині й коштувало астрономічні за тодішніми мірками гроші – 1.75 млн. гульденів. Основне фінансування здійснювалось коштом Буковинського православного релігійного фонду.
 

 
Ансамбль приваблює своїм незвичним виглядом, скидаючись на середньовічний замок. Високі цегляні стіни, оздоблені керамікою і різьбленим каменем; стрункі вежі, торці будівель і ризаліти; круті схили дахів, критих викладеною узором поливаною черепицею білого, голубого, зеленого і коричневого кольорів, - усе це створює враження вічності, піднесеності і святковості. В архітектурі резиденції, здавалося б, поєднувалося не поєднане: купол на вежі дяківської школи оздоблений зірками Давида. На шпилі домашньої митрополичої церкви встановлено унікальний об’ємний хрест, який вказує католикам на захід, а православним на схід. Доводячи, що толерантність здатна на справжні шедеври. 
Ансамбль Резиденції органічно доповнювали сквер, розбитий перед фасадом, і парк з рідкісними породами дерев та романтичними гротами, закладений позаду головного корпусу. Весь ансамбль був обнесений високою огорожею з величною брамою-порталом.

У презентованому виданні Т.Марусик, І.Коротун «Архітектурне диво Чернівців» крізь призму діяльності непересічних особистостей епохи, Євгена Гакмана та Йозефа Главки, відтворена детальна історія та складний процес будівництва й збереження Резиденції митрополитів Буковини і Далмації.
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Під час написання першої та другої частини видання авторки опиралися на монографію професора Чернівецького університету Симеона Релі «Резиденція митрополитів у Чернівцях і її майстер Йозеф Главка з шістьма картинами в тексті», документи Православного релігійного фонду, що зберігаються у Державному архіві Чернівецької області, публікації відомих чернівецьких науковців Світлани Біленкової, Василя Ботушанського, Олександра Добржанського, Олександра Масана, Марії Никирси, Сергія Осачука, Михайла Чучка, Ігоря Чеховського та інших, які у своїх працях безпосередньо торкалися зазначеної проблематики. Справжньою родзинкою видання є копії власноручних креслень Йозефа Главки, люб’язно надані Фундацією Йозефа, Марії і Зденки Главки (Прага, Чехія) та немало світлин з приватних колекцій випускників, викладачів, студентів університету та небайдужих чернівчан: Володимира Акатріні, Антоніни Вишневської, Володимира Сливко, Едварда Туркевича, Ірини Коротун, Ігоря Фодчука, Петра Фочука, Яреми Тевтуля, Олександра Ткачука, Беньяміна Гриля.
 
 
 
Також книгозбірня пропонує шанувальникам художнього мистецтва наступні видання, які побачили світ у різних видавництвах і потрапили на книжкові полиці Муніципальної бібліотеки Добрянського:

 
 
Зокрема це фотоальбом художника і фотографа Ульріха Ганзерта «Досвід Чернівців. Слідами Пауля Целана». В цьому альбомі зображене місто Чернівці, але особливий акцент зосереджено на місцях проживання поета Пауля Целана і його батьків у Чернівцях. Сюди ж належать знімки з життя єврейського населення міста, яке постраждало колись від терору нацистів. Та на сьогоднішній день все ще збереглися синагоги, соціальні установи єврейської общини, але мають вже інше призначення. До цього ж місто, сповнене спогадами про місця багатого культурного минулого з великою кількістю творчих особистостей, які тут народились і творили більшу частину життя. Поруч з Паулем Целаном у місті є багато видатних письменниць, митців та науковців, які є вихідцями із цього мультикультурного центру. У місті проживали етнічні групи австрійців, євреїв, поляків, румунів та українців.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
В цьому середовищі народились роза Ауслендер та Зельма Меербаум-Айзінгер, всесвітньовідомий біохімік Ервін Чаргафф і відомий віденський художник та професор прикладних мистецтв Густав Хесінг, письменник Карл Еміль Францоз у Чернівцях ходив у школу. Імена Роза Ауслендер, Йозеф Бург, Пауль Целан, Альфред Гонг, Лідія Гарнік, Зельма Меербаум-Айзінгер, Стефанія Нусбаум, Іммануель Вайсгляз, Ілана Шмуелі, Роза Цукерман і Матіас Цвілінг репрезентують тільки одну з частин літературної вершини народженої містом. І якби існував список паломництва до міст воскреслої надії, пише фотохудожник Ульріх Ганзерт, то місто Чернівці було б на першому місці.
 

 
Продовжимо знайомство з Чернівцями.Пропонуємо Вашій увазі фотоальбом «Нове обличчя Чернівців», який було випущено до 600-річчя нашого міста. У фотоальбомі крім старих світлин добре нам всім відомих місць міста красуються сучасні фотографії справді ніби з новим обличчям Чернівців. У фотоальбомі подається коротка історія міських площ, міських двориків, Ратуші, Резиденції митрополитів, Чернівецького драмтеатру та інших знакових будівель міста. Висвітлюється їх принади. Розповідається про те, що багаторічне спільне життя у розмаїтті звичаїв, культур і релігій створило у Чернівцях маленьку своєрідну націю, яка називає себе чернівчанами. Вони безпомилково впізнають один одного на всіх континентах світу. Тому зовсім невипадково наше місто стало колискою митців, які уособлюють і репрезентують різні національні культури. Славні імена сяють на Алеї Зірок на Театральній площі Чернівців: Йозеф Шмідт, Орест Руснак, Сіді Таль, Дмитро Гнатюк, Володимир Івасюк, Назарій Яремчук, Софія Ротару, Іво Бобул, Андрій Шкурган, Ян Табачник.
 

Красне письменство представлене іменами Ольги Кобилянської, Аспазії Мунте, Міхая Емінеску, Рози Ауслендер, Еліазара Штейнбарга, Іцика Мангера. В скарбницю світової культури увійшло ім’я поета Пауля Целана. Всі вони писали різними мовами, у кожного був свій неповторний світогляд і стиль, але всі вони чернівчани. Більшість з них народилася тут отримали освіту і сформувалися як творчі особистості.

Світові катаклізми ХХ століття розкидали чернівчан по континентах. Післявоєнні етнічні чистки прикордонного міста шар за шаром знімали накопичення культур попередніх поколінь. Хвилі добровільної еміграції одна за одною відносили чернівчан у пошуках кращої долі. Поляки і євреї поїхали відбудовувати свої незалежні держави. Напередодні війни майже не залишилось у Чернівцях австрійців і німці, вони повернулись на свою батьківщину. По війні зменшився склад румунів. Велика кількість українців оселилася в Канаді, Бразилії, Аргентині, Лондоні, Парижі, Нью-Йорку, Москві, Петербурзі. Мельбурн і міста Німеччини теж прийняли наших земляків. Так маленьке місто створило велику діаспору. І за словами чернівчанки Наталії Шевченко, незбагненним є те, що чернівчани не розчинилися у світі, а навпаки, немов кульки ртуті, зібралися разом, утворили співтовариства і зав’язали спілкування з Чернівцями.

Нині колишні і теперішні городяни хочуть знати про своє улюблене місто все… Все, те, що по краплинах створює калейдоскопічну картину міста, його історію і сьогоднішній день буття.

Окремою сторінкою в фотоальбомі подано результати проекту Чернівецької міської ради «Запровадження інноваційного механізму залучення мешканців і бізнесових кіл міста для реформування житлово-комунального господарства та збереження будівель історичного центру м. Чернівців в контексті його 600 річного ювілею».
 
 
Хочеться ще раз звернути Вашу увагу на те, що Чернівці мають притаманну небагатьом містам України специфіку  в архітектурному та будівельному сенсі. Це по суті, два різних міста. Старе місто з його доволі щільною поквартальною забудовою та повністю сформованим історичним центром та приміська зона і квартали новобудов, так звані «спальні райони». У Старому місті з післявоєнного часу і до початку 1990-х років велося дуже незначне будівництво з урахуванням історичного середовища та статусу заповідної території. Тому ми маємо зовсім небагато прикладів будівництва на території центру міста в цей період.

Пропонований Вам альбом «Чернівці завтра» унікальне видання. Це своєрідне майбутнє нашого чудового міста. Новаторські ідеї та професійно виважене архітектурне бачення «Чернівців-2030». Це плацдарм з новими оригінальними ідеями, сміливими пошуками та творчими фантазіями молодих архітекторів.

Треба сказати, що жваве будівництво в Чернівцях розпочалось лише починаючи з середини 1990-х років. В цей період з покращенням економічної ситуації в країні, накопиченням обігового капіталу як фірмами, так і окремими особами в Чернівцях, почав спостерігатись так званий будівельний бум. Розпочинаються ремонтні роботи з реконструкції та благоустрою великої кількості приміщень різного типу – від підвалів до перших поверхів і мансард. У цей період відбуваються перші спроби масштабних реконструкцій та окремих будівництв. Те, що було збудовано органічно вписалось у навколишній міський ландшафт. Для прикладу – реконструкція зруйнованого будинку по вулиці О.Кобилянської, 19, що був відбудований відповідно до початкового авторського проекту австрійського архітектора Шрутека часів Габсбурської монархії, новобудова на площі Соборній (Торговельний дім «Соборний»), що гарно завершила кутовий злам кварталу. Масштабна реконструкція та добудова універмагу «Рязань» на вулиці Червоноармійській.

Впевнено можна сказати, що майбутній розвиток будівництва, значною мірою залежать від рішень міської адміністрації, професійності проектувальників та будівельників, небайдужості міської громади до долі історичної та культурної спадщини, до свого сьогодення та майбутнього своїх нащадків.
 
 

З метою чіткіше побачити завтрашній день міста в Чернівцях за рік до святкування 600 річчя Чернівців було організовано Міжнародну літню архітектурну академію. ЇЇ організаторами стали Університет мистецтв Берліна, Технічний університет міста Граца, Університет Іон Мінку міста Бухареста, Чернівецький національний університет та Центр Буковинознавства. До Чернівців з’їхались більше як півсотні молодих фахівців та їх керівників - професорів з чотирьох країн, які продовж двох тижнів у Чернівцях працювали над розробкою нових архітектурних проектів міста. Завдяки своїй історії та сучасній містобудівній структурі Чернівці були чудовою робочою лабораторією для студентів - архітекторів, які приїхали до нас, що б краще пізнати місто та вдосконалити свої професійні навички, а також обмінятися досвідом. Утворивши робочі групи з представників різних країн, студенти поставили перед собою мету запропонувати чернівчанам нові творчі рішення для існуючих містобудівних проблем міста. Слід зауважити, що йшлося не про розробку абстрактних проектів, а про концепції, що мали б конкретну прив’язку до реальних потреб міста.
 
 
Видання звернене до наших сучасників та читачів майбутніх років. Завітайте, щоб познайомитись ближче!
 
Підготувала Галина Мурмилюк