01-07-2020

День архітектури України

 
Архітектурне багатство нашого рідного міста Чернівців впродовж десятиліть нікого не залишає байдужим: ні місцевих мешканців, ні приїжджих гостей нашого міста і Буковини. Віденська сецесія, вишукана неокласика та романтизм,  прикрашені ліпниною фасади дивляться на перехожих  майже з кожного будинку Старого міста. Недарма Чернівці вважають однією з архітектурних перлин України. На державному обліку в історичній частині столиці Буковини знаходиться 706 пам`яток архітектури. 20 із них мають загальнонаціональне значення.

А останніми роками зачаровує нашого сучасника і забудова нових кварталів – багатоповерхівки Чернівців. Вони височіють обабіч міських магістралей, нагадуючи нам, що життя і будівництво в місті продовжується. А це в свою чергу значить, що впродовж сторіч тенденції європейської архітектури знаходять в нашому місті благодатний грунт.
Талановиті наші творці міських архітектурних ландшафтів, від вас залежить атмосфера і комфорт в нашому місті. Уже сьогодні створені Вами житлові комплекси стають візитівкою Чернівців.

В День архітектури України вітаємо  з професійним святом містобудівників і архітекторів, реставраторів і тих, хто займається збереженням архітектурної спадщини міста,   працівників місцевих організацій архітектури та містобудування, а також фахівців проектних установ. Бажаємо людям, завдяки яким наше місто стає ще кращим, щоб Вам під силу було втілювати в життя нові сміливі проекти та архітектурні задуми. Нехай Чернівці надихають Вас на збереження спадщини нашого міста. Невичерпного натхнення Вам і реалізації Ваших творчих ідей.

З нагоди цієї події, хочеться поділитись з Вами невеличкою частинкою книжкового багатства нашої книгозбірні. А зокрема, з виданнями, які містить наша бібліотека з історії та теорії архітектури. Сподіваємося ці книги фахівцям стануть в нагоді.
Пропонуємо Вам видання Богдана Черкеса та Світлани Лінди «Архітектура сучасності», в якому зібрано великий матеріал і подано загальну картину світового архітектурного процесу останньої третини ХХ – початку ХХІ століття.

Б.С. Черкес, С.М. Лінда. Архітектура сучасності. Остання третина ХХ – початок ХХІ століть: Навч.посібник/ Б.Черкес,С.Лінда.- Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010.- 384с.

В пропонованій Вам книзі проаналізовано стилі та напрями, які формували концептуальний ландшафт архітектурного розвитку останніх десятиліть ХХ століття та на початку третього тисячоліття. Архітектуру країн у виданні розглянуто у взаємодії з культурою часу і залежно від впливу соціальних процесів та історичних катаклізмів. На сторінках книги розглядається широкий спектр творчих пошуків, плюралізм стилів і напрямів архітектури починаючи з 1960 -х років по сьогоднішній день. У виданні демонструються твори майстрів – визнаних лідерів архітектури сьогодення. На початку кожного розділу книги проаналізовано передумови виникнення та розвитку конкретного архітектурного явища, подано тлумачення та різні інтерпретації його назви. Наприкінці кожного розділу наведено запитання для самоперевірки знань.

Перший розділ видання «Архітектура сучасності» присвячений постмодернізму – широкому громадському рухові, який розповсюдився в різних сферах культури: філософії, літературі, музиці, образотворчому мистецтві та архітектурі. У 1960-х – 1970-х роках цей термін почали використовувати для позначення «інноваційних тенденцій» у мистецтві та архітектурі. Американський архітектор Чарльз Дженкс стверджував, що в цей період «архітектурна теорія перебувала в стані апатії та сумнівів». Існуючий «радикальний еклектизм» на той час став принципом, який передбачав вседозволеність і змішування стилів. В цей період «у нескінченний процес перетворень залучається історичний, регіональний і сучасний досвід архітектури». Проте пізньомодерніський простір представляв уже «чітке, функціональне трактування архітектурного простору», пишуть автори видання. Другий розділ книги присвячений «Неоісторизму» у США, Європі, Росії та Україні. Наводиться ілюстративний матеріал. У 1970 – х роках архітектори – постмодерністи здійснили спробу перевороту в архітектурному формотворенні, де головним принципом була гра з історичною формою. Саме в ці роки вони широко використовували у сучасній архітектурній практиці форми та образи архітектури минулих епох, що і послужило назві стилю. А ось у третьому розділі книги авторами описується в архітектурі «пряме відтворення», як стиль, що орієнтований на буквальне відтворення і відновлення класичних, національних та релігійних архітектурних традицій, шкіл і течій. Однак далі в царині архітектури знову очікувались зміни. Криза ідей тогочасної «сучасної архітектури» підірвала суспільну довіру до принципів містобудування. І результатом цього стала поява альтернативних форм урбаністичного мислення, які базувались уже на принципах уваги до довкілля та побажаннях споживача. Так з’являється на світ стиль «Адгок- урбанізм», хоча концепція побудови «міста у місті» робить нову архітектуру непомітною, «анонімною, витриманою в модулі та масштабі існуючої забудови». Автори у своїй книзі розповідають і про «Новий урбанізм», як містобудівну концепцію, що має на меті відродження традиційного компактного «пішохідного» міста і про італійський рух «La Tendenza», «Тичинську школу» Швейцарії, «Неораціоналізм», що мав місце в Іспанії та Німеччині, «Бруталізм» у Великобританії.

У великому розділі книги Богдан Черкес приділяє увагу новій тенденції пізнього модернізму – неоекспресіонізму, який за його визначенням передбачає вільне формування об’єктів, орієнтованих на підвищену виразність та емоційну насиченість архітектурних образів. Авторами характеризуються як 1960-1970 - ті роки так і 1980 - ті та початок ХХ століття в різних країнах світу. На ілюстраціях видання Богдан Черкес демонструє знакові споруди стилю із зазначенням їх авторів.

Починаючи з середини ХІХ століття - часу будівництва "Кришталевого палацу" Дж. Пекстона, - уяву архітекторів почала хвилювати тема «скляного будинку». У 20 – х роках вона так і залишалась нереалізованою, проте з розвитком будівельних технологій та винаходом нових матеріалів у 1950 роках з’явилась можливість втілення давньої мрії. Одним з перших вираженими властивостями суцільного заскленого фасаду скористався Людвіг Міс ван дер Рое, спорудивши у США кілька об’єктів, де основу естетики формувала великомасштабна скляна стіна. А у 1946-1951 роках у містечку Плейно захоплений новим стилем архітектор побудував «Скляний будинок», який являв собою суцільно засклений білий каркас, розташований на піднятій над рівнем води стійці. Таким чином «у 1960 -х роках був розроблений новий асортимент різноманітних за формою і фізико-технологічними властивостями світлопрозорих матеріалів, що істотно розширили палітру можливих архітектурних вирішень». Нові технологічні можливості сприяли появі нового стилю «Слік-тек». А ось прагнення японців, незважаючи на поразку у Другій світовій війні, зберегти свою національну гідність і самоідентифікацію знайшло теж своє відображення в архітектурі, як важливій складовій частині національної свідомості. Так у 60 -тих роках у Японії була сформована «локальна версія модерністської архітектури», своєрідність якої не вписувалась в інтернаціональний контекст професійної культури. Нова японська архітектура увібрала в себе ідеї бруталістів, футурологічні урбаністичні пошуки та була пов’язана із національними традиціями та філософією буддизму. Цей оригінальний напрям в архітектурі дістав назву «Метаболізм», а в останні десятиліття ХХ століття - «Постметаболізм». Йдеться в книзі і про такий стиль в архітектурі пізнього модернізму як «Структуралізм» «в основу ідеології якого покладено пошук базових структур (моделей) організації архітектурної форми».Стуктуралісти акцентували свою увагу на ієрархії елементів будівлі. Основа їх творчого методу базувалась на оперуванні типовими деталями, які завдяки поєднанню створювали індивідуальні цікаві композиції. Особливо вираженим цей архітектурний рух був у Нідерландах, зазначають автори книги.

У стильовому плюралізмі пізнього модернізму у 1970 – х роках поступово почав формуватися новий міжнародний напрямок. Нові матеріали дозволяли здійснити архітекторам колишні мрії про ідеальну форму. Так появився на світ «Неомодернізм». Першим його представником науковці вважають американського архітектора німецького походження Вернера Селінгмана. Неомодернізм знайшов особливо широке застосування в Європі.

У 1970-1980 - х роках архітектурний світ сколихнув стиль «Хай-тек», як той, що використовує найновіші технологічні досягнення у проектуванні. До перших об’єктів хай-теку належить Центр Жоржа Помпіду у Парижі, запроектований Ренцо Піано. Метою архітектора було створити динамічний культурний центр подій, а не парадний «палац культури». Програма проекту передбачала організацію простору, який би об’єднував функції сучасного музею, публічну бібліотеку та аудіовізуальний центр. А ось у 1990-х роках хай-тек уже був пов'язаний із проблемами заощадження енергії, природних ресурсів та екологічною ситуацією. Захоплені ідеєю екологічності архітектори намагалися в своїх об’єктах зробити максимальним використання природного світла і повітря, заради цього вони застосовували сміливі інженерні рішення. Оскільки постмодерністська архітектура ставала все більше предметом комерції, то архітектурний авангард шукав і нові методи творчості, які б протистояли споживацькій ментальності. Наприкінці 80-х таку альтернативу було знайдено. Вона отримала назву - «Деконструктивізм» - стиль виявлення прихованого змісту. Стиль багатошаровості зі зламами площин і складною геометрією архітектурного образу. Слідом за деконструктивізмом в архітектурний світ приходить в 90-х роках ХІХ на початку ХХ століття стиль «Мінімалізм», в основу естетики якого закладено прагнення до функціональної та концептуальної простоти. Цей стиль стає інтернаціональним і отримує широке розповсюдження в країнах Америки та Європи.
Цікаві статті в пропонованій Вам книзі присвячені екологічній архітектурі. Це напрям в проектуванні, який грунтується на принципах енергозбереження, економії матеріалів, органічної взаємодії рукотворних об’єктів та природного оточення. Розвиток такого екологічного мислення став відповіддю на різке погіршення стану природного довкілля, яке характеризувало другу половину ХХ століття. У середині ж ХХ століття важливим джерелом для розвитку ідей екологічної архітектури став інтерес до народного будівництва. Одним із найвизначніших архітекторів, який першим звернув увагу на національні традиції у зв’язку з використанням природних будівельних матеріалів був єгипетський архітектор Хасан Фатхі. Використання природних матеріалів та традиційних технологій було першим проявом екологічного підходу у проектуванні.

Розглядається авторами у книзі і «Дигітальна архітектура» та «Мегаструктури» – будівлі та їх комплекси для зведення яких затрачені величезні економічні та психологічні зусилля країн. Треба сказати, що мегаструктури найчастіше представлені у світі хмарочосами не менше 150, а то і 300 метрів. Це новий тип будівель, яким характеризується межа ХХ – ХХІ століть.

В кінці пропонованого Вам видання Б.С. Черкеса, С.М. Лінди «Архітектура сучасності» подано словник архітектурних термінів та інформацію про міжнародні архітектурні нагороди. Алфавітний покажчик теж полегшить Ваше користування книгою. Для зручності видання доповнене великою кількістю ілюстрацій, які були зібрані авторами у результаті численних експедицій.Пропонована Вам книга призначена для студентів архітектурних і дизайнерських спеціальностей, викладачів, архітекторів, дизайнерів, художників, будівельників, та буде цікавою усім тим, хто цікавиться сучасною архітектурою.

В нашій книгозбірні Ви також зможете знайти нове тритомне видання «Архітектура будівель і споруд».

Гетун Г.В. Архітектура будівель і споруд.Книга1. Основи проектування: Підручник для вищих навчальних закладів.- Видання друге, перероблене та доповнене.- К.: Кондор-Видавництво, 2012.- 380с.

У підручнику доцента кафедри архітектурних конструкцій Київського національного університету будівництва та архітектури Галини Гетун викладені загальні відомості про будівлі та інженерні споруди, визначені основні вимоги до їх будівництва й експлуатації та розглянуті нормативно-технічні основи архітектурно-будівельного проектування: конструктивні рішення сучасних будівель, нормативні положення з питань збору навантажень і впливів на будівлі, правила виконання архітектурно-будівельних креслень та техніко- економічної оцінки проектних рішень. В цьому підручнику розглянуті також питання архітектурної кліматології, кліматичного районування території України, санітарно-гігієнічних вимог до приміщень будівель, теплової ізоляції будівель і теплотехнічних розрахунків огороджувальних конструкцій, будівельної світлотехніки. Висвітлені у виданні і основи світлотехнічного розрахунку приміщень будівель та інсоляції житла, архітектурно-будівельної акустики та шумозахисту в містах і будівлях. Для кращого сприйняття матеріалу авторка розмістила у виданні чималу кількість таблиць та схем.

Плоский В.О., Гетун Г.В. Архітектура будівель і споруд. Книга 2. Житлові будинки: Підручник.- Кам’янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2014.- 617с.

В цьому виданні викладені загальні відомості про житлові будинки, наведена їх класифікація, визначені основні вимоги до будівництва й експлуатації та розглянуті нормативно-технічні основи проектування об’ємно-планувальних і конструктивних рішень сучасних житлових будинків. Цей підручник в першу чергу стане в нагоді студентам вишів, які навчаються за напрямом «Будівництво», оскільки його зміст включає розділи конструювання житлових будинків, починаючи від «класифікації житлових будинків і основних вимог до них» і закінчуючи специфічними питаннями «архітектурно-конструктивних елементів житлових будинків». Основна увага авторів приділяється архітектурному конструюванню несучих, огороджувальних і сполучних елементів житлових будинків всіх будівельних і конструктивних систем. Вся структура видання підпорядкована задачам навчального архітектурного проектування. Запропонований підручник складається з п’яти розділів: Класифікація житлових будинків і вимоги до них; Конструювання елементів підземної частини житлових будинків; Будівельні системи житлових будинків; Конструктивні системи житлових будинків; Архітектурно-конструктивні елементи житлових будинків.

У розділі «Класифікація житлових будинків і вимоги до них» наведена сучасна класифікація житлових будинків, визначені основні вимоги до їх будівництва та експлуатації. Розглянуті об’ємно-планувальні рішення квартир, природно-кліматичні умови території України, санітарно- гігієнічні вимоги до житлових будинків, протипожежні вимоги стосовно їх планування і конструктивних рішень, а також естетичні та економічні вимоги.
У розділі «Конструювання елементів підземної частини житлових будинків» розглянуті вимоги до природних і штучних грунтових основ, їх деформації; класифікація фундаментів і основи їх проектування, облаштування та ізоляції підземної частини житлових будинків.
У розділі «Будівельні системи житлових будинків» наведена класифікація будівельних систем та розглянуті особливості проектування будинків традиційної, великоблокової, панельної, монолітної та збірно- монолітної будівельних систем.
У розділі «Конструктивні системи житлових будинків» наведена класифікація конструктивних систем житлових будинків і розглянуті конструктивні рішення житлових будинків стінової, каркасної, об’ємно-блокової, стовбурової та оболонкової конструктивних систем.

У розділі «Архітектурно-конструктивні елементи житлових будинків» розглянуті особливості проектування сходів і пандусів, балконів, лоджій та еркерів, зовнішніх світлопрозорих огороджень, дверей, покрівель, підлог, елементів інженерного обладнання, тощо.

В кінці підручника наведена нормативна, довідкова та навчальна література. Авторами рекомендовано новітні видання. Підручник може бути корисним для інженерів-проектувальників і фахівців у галузі будівництва як довідник, у якому зібрані сучасні нормативні дані, що стосуються проблем проектування та експлуатації житлових будинків.

Плоский В.О.,Гетун Г.В., Віроцький В. Д. Архітектура будівель і споруд. Книга 3. Історія архітектури і будівництва: Підручник.- Кам’янець-Подільський: ТОВ Друкарня « Рута», 2016.- 816с.

У цьому виданні викладена історія архітектури від часів її зародження ( палеоліту) до наших днів. Фактичний матеріал цього підручника базується на джерельній базі 12 томної «Всеобщей истории архитектуры» та доповнений розділами «Архітектура 1970…2015 років» і «Архітектура України». Видання розповідає про мистецтво створення споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людини. Автори подають сукупність характерних ознак будівель і споруд певного історичного періоду, регіону та стилю. Вони говорять про зв'язок архітектури і мистецтва, який бере початок з далекої давнини. Інженери будівельники, які мають справу в основному з технічними питаннями об’єктів архітектури, повинні добре розуміти і ті естетичні можливості, які приховують у собі конструкції та будівельні технології. Зазначимо, що досвід історії архітектури не тільки дає широкий матеріал, але й навчає теоретичному осмисленню проблеми, допомагає вирішенню різноманітних практичних задач.

Акцентуючи увагу на розділі «Архітектура і будівництво ХХ-ХХІ століть до 2015 року» треба сказати, що він містить розповіді про такі стилі архітектурі як «хай-тек» і «неоекспресіонізм», «антиархітектуру» і «дзеркальну архітектуру», «постмодернізм», «деконструктивізм», «неоавангардизм», «неомодернізм», «мінімалізм», «постметаболізм» і «авторську архітектуру» та «екологічну архітектуру», а також стильові особливості архітектури 1970-2015 років.

Розділ «Архітектура і будівництво України» представлений наступними статтями: «Будівництво дохристиянської доби»; «Час Київської Русі»(ІХ- перша половина ХІІІст.); «Час оборонного будівництва і готичної архітектури»(ХІІІ- XV ст.); «Період Ренесансу»(XVІ- початок XVІІст.); «Народна дерев’яна архітектура»; «Період бароко»( друга половина XVІІ- XVІІІст.); «Період історичних стилів»(ХІХст.); «Час пошуків» ( початок ХХ ст.); «Період конструктивізму»(1920…1934рр.); «Неокласицизм»( 1935…1955рр.);» Сучасна архітектура»( 1956…2015рр.).

Автори готуючи до випуску підручник намагалися уникнути перенасичення інформацією, тому видання не може слугувати довідником. Для концентрації уваги у тексті видання свідомо наведено лише необхідний мінімум відомостей про створення та історичну долю комплексів, будівель і споруд, що розглядаються.

Хочеться представити Вам і видання, яке має експериментальний характер і розраховане не тільки для студентів, а може бути використане і викладачами при підготовці не лише мистецтвознавців, а й архітекторів, урбаністів, культурологів,істориків, фахівців з охорони культурної спадщини. А також зважаючи на брак україномовної літератури зі всесвітньої історії архітектури, це видання може бути корисним також для всіх, хто цікавиться історією архітектури.

Вечерський В.В. Курс історії архітектури. Методичний посібник з дисципліни «Всесвітня історія архітектури».- К.: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2006.- 300с., іл.

Цей методичний посібник підготовлено на основі авторської навчальної програми, розробленої протягом 2001-2003 років і затвердженої вченою радою Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.
Знання з історії всесвітньої архітектури, вміння аналізувати архітектурні твори, їх композицію, стилістику, здатність орієнтуватись в світовому архітектурному процесі становить фундамент знань і вмінь, необхідних і мистецтвознавцю і архітектору. Тому історія архітектури завжди була невід’ємною частиною мистецтвознавства, виділившись з нього в окрему дисципліну лише в другій половині ХХ століття. Ознайомлення з викладеним у книзі пропонованим матеріалом дозволяє глибше зрозуміти взаємовпливи, взаємозалежності та єдність між різними складовими мистецького процесу упродовж всієї історії людства. У виданні розглядається всесвітня історія архітектури в хронологічному проміжку від VІІ тисячоліття до н.е.( мегалітична архітектура) до кінця ХХ століття. Завдання цього посібника – дати загальну картину розвитку архітектури в різні епохи: доісторичну, Античності, Середньовіччя і Нового часу. Ознайомити з періодизацією розвитку архітектури та з основними хронологічними й стилістичними її періодами. Автор особливо акцентує увагу читача на архітектурі Єгипту, Месопотамії, Греції, Риму, а також на елементах романської архітектури, готики, ренесансу, бароко, класицизму, історизму, модерну, функціоналізму, постмодернізму, з докладним вивченням архітектури Київської Русі.
У виданні ідеться також про найвизначніші пам’ятки архітектури, комплекси та ансамблі, стародавні міста світу як пам’ятки містобудівного мистецтва. Знайомить пропонована Вам книга і з творчістю найвизначніших архітекторів світу.

Наостанок рекомендуємо взяти до рук та перегорнути сторінки Щорічника Держбуду України «Архітектурна спадщина України».

Архітектурна спадщина України: Щорічник Держбуду України / Редкол. М.Дьомін, С. Бабушкін, А.Пучков та ін.- К.: НДІТІАМ; Головкиївархітектура, 2002.- Вип.5.Традиції та новаторство у містобудуванні України/ за ред.В.Тимофієнка та А. Пучкова.- 472с., іл.

У даному випуску Щорічника висвітлено низку проблем, пов’язаних з вивченням розвитку містобудування України протягом століть на різних історичних етапах. Сторінки видання присвячено ролі творчої взаємодії традицій та новаторства в цьому процесі. А також йдеться про внесок майстрів архітектури і містобудування у наслідування традицій та перетворення їх у новації. Хоча зазначається, що в історію радянської архітектури « 60-70 роки ХХ століття увійшли як певний творчий занепад архітектурної практики… Після 1991 року постало завдання ліквідувати ( у порівнянні з іншими європейськими країнами) значне відставання в архітектурно-будівельні й галузі. Це стосувалось не лише містобудівної діяльності, зведення будівель і споруд, реставрації і реконструкції пам’яток архітектури, організації проектування й реалізації архітектурних рішень, а й фундаментальної архітектурної науки».

Поступово до науковців і до пересічного українця прийшло усвідомлення, що в архітектурі, яка створюється суспільством, яскраво відображається характер і побут народу, його естетичні уподобання. Тому про неї треба дбати. Архітектура і сьогодні формує світосприйняття і визначає менталітет нації, постійно впливає на характер, мову, звичаї, людську поведінку та наш побут. Саме вона зв’язує в просторі і в часі різні покоління, різні епохи, формуючи колективну пам'ять народу. Адже кожна національна культура за словами Володимира Тимофієнко, базується на розвитку й продовженні споконвічних традицій. Без їх уважного вивчення не може йтись про відтворення середовища для духовного відродження нації. За багато століть народ України створив архітектуру високого гатунку, яка отримала всесвітнє визнання. Тому потребує всебічного і грунтовного вивчення, а її пам’ятки – охорони і піклування.

У виданні наводяться нові відомості з історії створення міських комплексів, архітектурних ансамблів та окремих споруд. Чимало матеріалів присвячено маловідомим постатям в царині архітектури та архітектурознавства.
Підготувала Галина Мурмилюк