03-07-2020

Юлія Косівчук, її славні справи та «Пані Резиденція»

В Чернівцях мабуть не знайдеться людини, яка б нічого не чула про Юлію Косівчук. Вже кілька останніх років ім’я цієї чарівної чернівчанки не сходить зі шпальт місцевих газет та екранів телевізора. Її амплуа є настільки різноманітними, що журналісти в кожному своєму матеріалі називають її зовсім по-різному, то самобутня художниця, то талановита журналістка, то чернівецька поетеса, а то каратистка з чорним поясом, популярний композитор та бард і нарешті щедра благодійниця і дитяча письменниця.

Ми заговорили про Юлію Косівчук як письменницю не випадково. Днями до нашої книгозбірні потрапила ще одна її дитяча книжечка «Пані Резиденція і таємні ходи», яка в цьому році була видана за сприяння Чернівецької міської ради в рамках програми підтримки книговидання імені бургомістра Антона Кохановського і побачила світ у арт- видавництві «Чорні вівці».
Це дитяче видання цінне тим, що на його сторінках казкові події переплітаються з реальними фактами, що мали місце в

Чернівцях.Читаючи книгу дітки мають нагоду познайомитись з архітектором Главкою, який споруджував Резиденцію буковинських митрополитів, дізнаються про заводи, які було збудовано заради цієї ідеї, отримують інформацію про дослідження чернівецького науковця Богдана Рідуша, історію вулиці Сагайдачного та інші історії з життя рідного міста авторки. В книзі «Пані Резиденція і таємні ходи» дитяча письменниця запрошує малюків та їхніх батьків прогулятися підземеллями нашого міста разом з героями цієї пригодницької казки – родиною мишок. А в підземеллі, як виявилось, існує цікаве життя, хоча і трохи вигадане авторкою. Головна героїня книги - мишка Денці разом з мамою, бабусею і прабабусею з давних давен мешкають у підвалах Резиденції буковинських митрополитів, чим і пишаються. Її брат Денці - юний миш Ліброс живе у гардеробі Наукової бібліотеки і мріє стати дизайнером одягу, бо його кімната вщент заповнена гудзиками. Поважний миш - дядько Марко працює у «Будинку з левами». Всі вони різні, але всіх їх заінтригувала розповідь пана Крота архітектора, який копаючи собі нову вітальню раптом натрапив на дивовижний тунель. І ось Денці, віднайшовши у Ліброса старенький читацький квиток, вирішила пробратись в Наукову бібліотеку і дізнатись всю правду про катакомби в Чернівцях. Мишенята Денці та Ліброс віднаходять в книгозбірні записи доцента кафедри фізичної географії Чернівецького національного університету, спелеолога Богдана Рідуша і починають вивчати чернівецьке підземелля. Одного дня мишенята запасаються картами і вирушають у дивовижну і небезпечну мандрівку таємничим підземеллям Чернівців, щоб віднайти там омріяні скарби. Далі на них чекають незвідані ходи й заплутані лабіринти чернівецького підземелля та невідоме, яке завжди здається страшнішим, ніж є насправді. Але маленьким героям в кінці подорожі доведеться знайти в собі нові сили, щоб переоцінити значення скарбів, оскільки замість золота вони знаходять в підземних лабіринтах трубу з витоком газу і рятують місто Чернівці від вибуху.
Отже така дитяча книжечка може стати для малюків першою своєрідною дитячою енциклопедією з історії Чернівців.

Завжди іскриста, бадьора і оптимістично налаштована буковинка, яка у 2004 року виїхала до США, в Чернівецьких видавництвах надрукувала не одну свою дитячу книжечку. Не забуваючи своєї малої батьківщини, вона часто навідується до рідної домівки в Садгорі, де пройшло її дитинство. Можливо саме спогади про дитячі роки надихають Юлію на написання дитячих книг. Нагадаємо, що минулоріч у видавничому Домі «БУКРЕК» вийшла її збірка оповідань для дітей «Мама, в якої зламалася пружина».

Хочеться додати, що ця життєрадісна жінка з позитивною життєвою позицією та неймовірно світлою жіночою енергетикою, вже добре відома краянам своїм благодійництвом. Два роки тому вона презентувала чернівчанам та меценатам свої художні роботи під назвою «Ангели з міста Добра», зображуючи маленьких діток в образах милих кумедних ангелочків, а виручені кошти за картини передала благодійному фонду Марти Левченко «Я майбутнє України». Наступним спільним проектом нашої землячки та багатодітної матусі Марти Левченко став пропонований Вам збірник коротких дитячих оповідань під зовсім не дивною назвою придуманою авторкою «Мама, в якої зламалася пружинка».

«Мама, в якої зламалася пружинка» - це хвора, стомлена життям жінка, яка «схожа на квітку, в якої опадають пелюстки. І на кульбабку із загубленими парашутиками. Але найбільше вона нагадувала механічну іграшку, що от-от зупиниться. Мама так багато працювала, що усі її шурупчики та гвинтики порозкручувалися. І одного разу мамина найважливіша пружинка не витримала тиску, пискнула свою найвищу ноту і… зламалася». Її дітки плакали і маленькі прозорі капельки сліз з блакитних оченят падали на землю. Та з’явився добрий ангел Сльози і сказав: «Тепер кожен із вас трьох повинен висмикнути по волосині зі своєї маківки. З них вийде найкраща, найміцніша пружинка, яка ніколи більше не зламається! Діти миттєво виконали настанову ангела.
Ангел Дитячої Сльози обережно, як найдорожчий у світі скарб, взяв волосини, склав їх докупи і швидким рухом накрутив на мамин вказівний палець. Тієї ж миті невидимі механізми вмить ожили, запрацювали, і мама підвелася…Мама обіймала своїх діток, голубила їх. Пружинка й справді запрацювала і вже ніколи не ламалася! А маленький прозорий хлопчик розтанув у повітрі, бо в цьому домі більше не плакали. Тепер тут народжувались інші, ледь видимі, проте неймовірно дужі малюки. Бо то були Ангели Дитячого Сміху!"

Авторка ніжно з любов’ю розповідає в книзі і про кожного свого маленького героя. До прикладу, історію про хвору на рак дівчинку Віту – «сестричку сонячних зайчиків» вона пише настільки проникливо, що на очі навертаються сльози:

«- Мамцю, а коли в мене знову виросте волоссячко? – спитала маленька Віта.
Мама погладила гладеньку голівку донечки і боляче прикусила нижню губу. – Скоро, люба! Коли жовті кульбабки перетворяться на пухкі парашутики. Ангел збере їх і зробить собі перуку, а своє золоте волоссячко віддасть тобі».

У невеличкій, але яскраво оформленій книжечці вісім історій про дітей, яких спіткала нелегка доля. Всі вони є підопічними «багатодітної мами» Марти Левченко, яку авторка в книзі називає «подружкою ангелів і охоронцем дитячих мрій».
Марта Левченко відкриває сторінки збірника оповідань Юлії словами сповненими любові до дітей та людей, які перевтілюються у міфічних істот заради щасливої дитячої посмішки: «Бувають янголи- міфічні істоти, у довгих білих хітонах, з великими крилами та мечами. А бувають люди – янголи, які ходять поміж нами щодня… Вони змінюють життя кожного до кого доторкнуться, вони не можуть обминути того, хто потребує допомоги, вони надихають нас ставати кращими щодня. Це книга з історіями саме про таких янголів.
Звідки з’являються ці янголи? Вони приходять з Міста Добра. І кожен із вас може допомогти зі створенням такого міста, аби на наших вулицях було більше янголят. Адже стати янголом так просто - треба тільки відкрити серце тому, кому ти зараз дуже потрібен».

Ця книга про обездолених дітей, де в кожній дитячій життєвій історії присутні Ангели Сльози та Ангели Сміху, була написана Юлією «зі сльозою на очах» та видана буквально за два тижні. У вересні минулого року відбулась презентація цієї книги для дітей та дорослих, і вона одразу з’явилась на полиці Муніципальної книгозбірні.

Оповідання в книзі Юлії проілюстровані її ж малюнками.Юлія Косівчук про себе розповідає: «Я малюю ангелів, щоб у світі було більше добра! Щоби безтурботне дитинство продовжувало жити поряд і нагадувало нам усім про те, що зовсім близько є діти, яким дуже бракує тепла. Нехай ангели всіх оберігають і розмальовують світ у яскраві кольори!»

Збірник оповідань є двомовним. Написаним українською та англійською мовами. За висловленням авторки її книга була створена таким чином, щоб дарувати радість діткам і батькам, і щоб після прочитаного «залишався смак дива - дива, яке цілком у руках дорослих…»

Юлія Косівчук народилась 9 січня 1980 року у Чернівцях, а саме у Садгорі. Закінчила філологічний факультет Чернівецького національного університету. У свій час стала однією із авторів альманаху молодої поезії Буковини «77». Її знають як експресивного і неординарного барда не тільки в Західній Україні. Вона це довела у Севастополі на фестивалі «Балаклавські канікули», отримавши спеціальний приз за вірність народним традиціям. Працюючи журналісткою у газеті «Молодий буковинець» Юлія Косівчук активно писала тексти і музику до свої пісень та поетичні твори. Хочеться запропонувати Вам невеличку збірку поезій Юлії «У стилі достиглого льону», яка побачила світ у 2002 році у видавництві «Місто» і теж присутня на полиці нашої книгозбірні. Поезія цієї збірки дуже схожа на її авторку. Така ж яскрава, енергетично насичена і водночас відзначена якоюсь милою недбалістю. Одразу впадає у вічі поводження авторки з ритмікою і римою, але через деякий час розумієш, що це – ознака стилю Юлії, який вимальовується дедалі чіткіше.

Я просто зникла в дощ.
Пам’ятаю була осінь і дим…
Але де я була і з ким?
Я просто увійшла в краплю.
І просто вийшла на вікна.
А потім щось відбулось -
Я знов розлилась і зникла.
Мене просто оплакував Хтось -
Так жагуче жадав повітря.
Але ж я …Я ж вода…Я – дощ…
Мені досить від блискавки світла!
Він мене обіймав - Отой.
Без імен – лиш в хімері ефірного тіла.
Була осінь, був дим, був дощ…
Лиш нікому до нас не було діла.

«Перша книжка поета повинна викликати дискусію, а це саме той випадок, - пише про цю збірку поет Сергій Пантюк. – Бо є у цій книжці його величність Образ – свіжий і незатертий, мов новий об’єкт уваги нумізмата, але він не такий уже й простий, цей образ, його треба довго пальцями крутити і навіть інколи на зуб скуштувати. «І хто сказав, що хвороба схожа на злодія?» Ніхто не говорив. Це Юля вигадала і заглиблений у другий план напівжарт примушує читача зосереджувати уяву і мимоволі входити у роль співавтора. У «передрукованому просторі», де пальці сивіють туманами, де тиші можна відважити ляпаса «і небо, як покритка, повна апокрифів», думаю, з’явиться чимало бажаючих довго і неспокійно пожити тут, причому отримуючи певний кайф».
Нагадаємо, що ця перша поетична книжка Юлії Косівчук вийшла як результат перемоги у Відкритому літературному конкурсі ім. Вадима Коваля, який вже кілька років поспіль відбувається у Чернівцях.

Друга поетична збірка поетеси Юлії Косівчук теж потрапила до Муніципальної бібліотеки, щойно побачила світ у 2008

році. Вона носить назву «Помаранчі-SIZE». Помаранчевість авторки, яку з рідної Буковини доля закинула аж до США, має мало спільного з відомими історичними подіями. Просто ця молода жінка завжди себе індентифікує з цією барвою - з кольором сонця, вогню, тропічних фруктів… І звичайно ж, з кольором справжньої яскравої і теплої поезії, якою зможе насолодитись читач, мандруючи сторінками збірки «Помаранчі-SIZE».

Відомий буковинській спільноті Василь Кожелянко називав поезію Юлії Косівчук крилатою поезією з великими кольоровими крилами. Із спогадів українського письменника, поета і журналіста В.Кожелянко про свою землячку: «Якби мені замовили скласти з предметів матеріального обігу інсталяцію на тему творчості Юлії Косівчук, я б узяв велику помаранчу, поклав би її на блакитну джинсову тканину з буковинською вишивкою червоними і чорними нитками, а зверху посадив би таку собі витончену і граційну комаху, яку мені, вслід за Юлею, язик не повертається назвати бабкою, лише по- іншому – стрекоза. Як тло до згаданої композиції я додав би музику, але в сучасній обробці. Бетховен in Rock. Чайковський і реп. Навіть Моцарт у манері диско. І це буде Юля! Юлія Косівчук, яку з повним правом можна називати і музикантом, і співачкою, і художницею… Але наразі наша Юля – Поет. Бо вона таки зважилася зібрати свої поезії останніх років у книжку…»
Щоб Вам захотілось взяти до рук цю книжку, пропонуємо один із віршів авторки.

Історія кохання

Я вам розповім свою історію,
Але слова мої тепер спустошені.
Любов моя була – політ над прірвою.
І смерть береться вчить, як далі жить.

Як вам довести, що не розлюбиться
І пронесуть віки те, що не губиться:
Тепло твоїх долонь зіллється з ніжністю.
І я – безкрилий птах…
Усе не так…

Коли нема –
Коли тебе нема.
В порожній дім тепер не йде весна.
Зі ста зізнань, із ста облич
Молю тебе: поклич,
Крізь простір губ своїх,
Де зелень трав – біжи у снах моїх.
І оживай в моїх сльозах.
Над горами зійди, щоб голос вітром став.
Своє життя – на музику поклав.
На світі б все віддав, щоб ти була!

Почалась давно моя історія
І поспішають дні, щоб загубитися.
Коханню буде хтось у снах молитися.
І буде знов весна – але не та.

Поезія Юлії Косівчук легко лягає на музику. У свій час Юлія разом з Ольгою Гук створили дует «Тарнавка», який завдячує своїй популярності серед українців тим, що активно відгукнувся на події в Донбасі. Спочатку в Уou tube світ облетіла їхня пісня «Раша- чума», згодом співачка презентувала свою нову композицію «Поговори зі мною», присвячену бійцям АТО. Також у Чернівецькому літературному целанівському центрі дует «Тарнавка» презентував свою відеороботу на пісню «Дони Кіхоти», присвячену жінкам-воїнам. І як пишуть ЗМІ, за підтримки відеографа Ярослава Гамаля, «за шістнадцять годин зйомок та монтажу Юлії Косівчук вдалось втілити на екрані історію жінки, яка уособлює не тільки дружину та мати, а й справжнього борця за волю цілого народу». А нещодавно Юлія представила на суд своїм шанувальникам новий кліп на проникливу ліричну композицію під назвою «Ридає жінка».

Завоювавши в інтернеті авторитет серед чернівецьких шанувальників бардівської авторської пісні Юлія Косівчук нерідко почала навідуватись з Каліфорнії, де вона зараз мешкає, до свого рідного міста – Чернівців. Тут, в Центрі культури «Вернісаж», художниця Юлія Косівчук вже влаштовувала свої благодійні виставки-аукціони, щоб допомогти коштами підопічним ще однієї молодої благодійниці – Марти Левченко, що опікується обездоленими дітьми. Її напрочуд милі і світлі малюнки, наповнені дитячою безпосередністю і щирістю, не залишають нікого байдужим.

Її роботи називають «ліками від поганого настрою» та «вісниками щастя». А для чернівецьких дітей з недавніх пір вони стали ще й надією на краще життя. Свої картини художниця продає зазвичай через інтернет, а кошти передає на потреби Чернівецького Центру доброти для мами та дитини. Юлією вже намальовано понад шість сотень милих ангелочків.
Нудьгуючи в Америці за своєю малою батьківщиною Юлія, шукаючи новини, якось натрапила на пост волонтерки Марти Левченко, яка допомагає жінкам у скруті. Згодом її зачепив за живе і пост про трирічну дівчинку, яка умирала від раку. Це підштовхнуло Юлію намалювати для таких дітей маленьких янголів з великими красивими оченятами та доброю душею. Саме тоді вона вперше виставила свої малюнки на аукціон в інтернеті. Вона бажала, щоб кольорові янголята з крильцями на спині «стали клаптиком світла для хворих дітей» і «ліками від депресії», а ще принесли кошти на лікування.

Малювати Юлія почала в дитинстві. Не дивлячись на те, що неординарна чернівецька художниця не має професійної освіти, вона активно працює ілюстратором і не лише своїх книг. Художниця ілюструвала також книжки таких авторів як Василь Кожелянко «Колір Серпня», Сергія Пантюка «Смак Бога», Ростислава Бучка «100 казок Мами Гуски», Ольги Гук-Кабачій «Замальовки (твори для бандури)», Вінг Хонг «Міс Пенні Пінк та її четверо кошенят» та інші. А нещодавно провела для чернівецьких діток благодійний майстер-клас із малювання своїх чудових янголів та взяла участь у дитячому інклюзивному мистецькому фестивалі «Наш чудовий СонцеСвіт», презентувавши оригінальний мультфільм піском про дітей з особливими потребами.

Добрі справи Юлії Косівчук, як і її «Позитивні» янголи комусь щодня дарують посмішку, радість і новий день. Так неприбуткове для родини мистецтво робить її щасливою, бо воно знайшло відгук у багатьох дитячих маленьких сердечках і великих серцях дорослих, не лише в Україні, а по всьому світу.

Підготувала Галина Мурмилюк Світлини з інтернету