23-07-2020

Чернівці – місто металевого мережива

Вже історично так склалося, що Чернівці мають своє, ні на одне місто не схоже, обличчя. Кожного туриста дивує гармонія і його неповторний архітектурний образ. Складні ландшафтні перепади забудови, ритм нешироких вулиць, розміри площ, ламані силуети дахів, пишна ліпнина декору на будинках, ажурність кованих балконних решіток... Все це складові, що роблять наше місто неповторним. Важливу роль у створенні зовнішнього вигляду міських вулиць та самої атмосфери Чернівців відіграють візерунки решіток кованих балконів, дверей та брам, які здавна прикрашають місто, славлячись своєю вишуканістю та атмосферністю. Про них чернівецька письменниця Софія Майданська колись написала так:
 
«Коли опиняєшся віч-на-віч з галереєю відчужених архітектурних образів зникаючої доби, вихоплених чутливим різцем художника-графіка Олега Любківського з невблаганного полум’я часу, їхній пильний погляд особливо гостро відчуваєш, ступивши в крутіж міських вулиць кінця другого тисячоліття, захаращених навалою технократичного тлуму. В цьому погляді немає ні докору, ні осуду- він сповнений гордовитого презирства повернутої в пил, однак не скореної шляхетної епохи».



Вишуканої форми металеві ажурні ворота, які збереглися на малюнку художника Олега Любківського дивують простотою лінійного орнаменту, який доповнює рослинний декор. За словами Сергія Полуботька, голови правління Всеукраїнської спілки майстрів ковальського мистецтва «за речами, які залишили для нас наші предки, стоїть величезна праця багатьох нині невідомих нам людей. Невтомно працюючи кожен день, вони лишили нам частку своєї душі та серця, свою майстерність і знання, своє ремесло й мистецтво».

Багатий досвід майстрів минулого, їхні технології, які використовуються нині сучасниками, та неймовірна фантазія місцевих ковалів допомагали чернівчанам «минулої доби» створювати образ майже кожному будинку нашого Старого міста. Елементи художньої ковки додавали особливої привабливості та завершеності зовнішній частині будівлі, тому майстри завжди дбали про присутність на будинку красивого мереживного балкону та дверей з кованою решіткою. Щоб екстер'єр заграв новими фарбами, придбав неповторну унікальність, господарі вибирати металеві решітки на свій балкон з візерунком, який мав обов’язково відрізнятись від уже існуючих. Мереживні металеві балкони, двері, ворота добавляли величі приватним особнякам та віллам, але в той же час вони сміливо встановлювались власниками на скромні невеличкі будиночки і навіть на перші два, три та чотириповерхові кам’яниці колишніх готелів та прибуткових домів.


 

Ковані вироби та окремі декоративні елементи з металу полюбились нашим попередникам ще й тому, що вони завжди славились своєю надійністю та довговічністю, а з естетичних міркувань -- могли змінити зовнішній і внутрішній вигляд не лише будівлі, а й самого подвір’я, придавши йому елегантності та аристократизму. Адже майстри ковальської справи з діда прадіда знали в цій справі толк.

Хто ж допоможе сучаснику втілити свою мрію в реальність? Звісно ж, сучасні майстри кованих виробів, які опанували техніки і досвід своїх предків. Бо не дивлячись на велике бажання зберегти цю давню красу з кожним десятиліттям стає це зробити все важче... Саме життя і час таки вносить свої корективи… Тому  чернівчани Дмитро і Наталія Шевченки вирішили увіковічнити історичні першозразки ковальської майстерності в Чернівцях. Продовж довгого часу вони ретельно збирали по місту взірці ковальського мистецтва, намагаючись ще й дослідити ці елементи чернівецьких архітектурних порталів, як невід’ємну частину архітектури в історично сформованому міському просторі. Не дивлячись на кропітку працю, автори видання «Решеток кованый узор» взялись ще й каталогізувати віднайдені зразки. Їх книга, що побачила світ у 2006 році представляє читачеві біля трьох сотень зразків кованих решіток, що відновлюють в уяві неповторний образ колишніх австрійських Чернівців.

Наталія Шевченко: «За бажанням і смаком власників сьогодні змінюються балконні решітки, огорожі, зникають візерункові дверні вставки. І все ж місто Чернівці ще зберігає чимало оригінальних по виконанню і малюнку металевих виробів. Чудових у своїй красі і витонченості решіток, які є свідоцтвом відмінного смаку архітекторів, художників, ливарників, ковалів і, в кінцевому рахунку, самих жителів, за бажанням і примхами котрих забудовувалось місто».

В пропонованому Вам двотомному виданні Дмитрія і Наталії Шевченко «Решеток кованный узор» зроблено спробу якомога повніше показати збережене різномаїття, роль і місце художніх кованих виробів в архітектурі нашого старого міста.
Подібна робота виконувалась в Чернівцях вперше, тому авторам довелось опиратись на дослідження мистецтвознавців з інших міст, де інтерес до художнього металу давно займає гідне місце. Однак в ході роботи у авторів виникла складність. Вона полягала в тому, що Чернівці були побудовані в Епоху історизму, яка досить вільно трактувала класичну спадщину. Та дослідження показали, що існує внутрішня прихильність окремих майстрів до того чи іншого класичного історичного стилю. І виходячи з влучного зауваження, що стиль – це людина, автори визнали можливим назвати ці стилі іменами та образами відповідної епохи.  Дослідники вважають, що за кожним таким ім'ям стоїть величезний історичний і художній контекст, котрий слугує чудовим фоном для пропонованого об’єкта. Тому художній фотоальбом розбитий на наступні розділи, які розповідають про існуючі в Чернівцях стилі художнього опрацювання металу:

Це зокрема
 
стиль «Софія» відображає романські мотиви,    стиль «Жозефіна» -- мотиви класицизму,
 

 

стиль «Беатріче» -- мотиви ренесансу, 

 стиль «СІсі» -- пізнє бароко і рококо,




-- ранній сецесіон,		 стиль «Віра Холодна» -- пізній модерн,
 
стиль «Реджина Марія» -- стилі неороминеск і необринковяну,  стиль «А. Родченко» -- конструктивізм 

 та інші.

І так в книзі розповідається про історію та використання художнього металу в архітектурі Чернівців з середини ХІХ до середини ХХ століття.
Почнемо з історії. За дослідженнями авторів художньо оброблений метал з’явився в чернівецькій архітектурі в середині ХІХ століття, коли молода столиця австрійського коронного краю почала забудовуватись будинками європейського зразка. В архітектурі господарював тоді класицизм і німецький неоренесанс. В Чернівцях до сьогоднішніх днів збереглися цілі вулиці типових особняків, в центрі фасаду яких над каретним проїздом височить балкон. Досить пройтись вулицями Марії Заньковецької, Ольги Кобилянської, Якоба фон Петровича ( колишньої Ломоносова), Головної, щоб уявити вигляд міста середини ХІХ століття, адже художня стилістика відображала моду того часу, де безкінечно змішувались стилі.




Дизайни старих воріт в парадних, які майже не збереглися, та внутрішніх дверей, майстри зазвичай пов’язували із зовнішньою архітектонікою, вони були частиною фасадних порталів, створених руками авторів проектів та будівельниками. Ці витончені, порівнюючи з деревом, каменем та цеглою, металеві елементи формували стилістику вулиці і слугували дорогим декором. Їх різноманіття вражає. Адже вхідні двері і ворота в архітектурній композиції будівлі відігравали особливу роль.
 
 
Характерною їх особливістю були своєрідні ніші, які закривались металічними вставками – варіантами вишуканих арабесок, тобто складних орнаментів із геометричних фігур та рослинних елементів, які іноді доповнювались монограмами власників будинків.
 
 

Із усього, що було створено майстрами минулого в металі, найкраще збереглися балкони. Вражає їх кількість і різноманіття в частині старого міста. Не часто можна знайти кілька однакових. Балкони з решітками прикрашають будівлі, надаючи їм легкість та вишуканість, яка притаманна справжнім художнім витворам мистецтва.



 Якщо придивитись до мереживних решіток на балконах нашого старого міста, то треба сказати, що вона представлена великим спектром напрямків художнього дизайну. До прикладу, тут присутній урочистий стиль ренесансу, який використовували в оформленні заможні власники. А ось кований балкон шанувальника високого мистецтва в готичному стилі відрізнявся від інших витягнутими фігурами та візерунками з «трилистниками». Любителі барокової культури в Чернівцях воліли бачити у себе на будинку балкони з ажурними елементами.

 
 
В місті немало прибуткових домів в стилі пізнього бароко, на фасадах котрих живописно розміщено балкони з об’ємними решітками.

Час найбільше не пожалів міські ворота та огорожі. І не тільки тому, що їх активно використовували, а як не парадоксально, це було зроблено під впливом ідейних доктрин. Автори видання розповідають, що в 60 -- ті роки минулого століття, доктрина спільної власності продиктувала міській владі зняти огорожі і ворота та відкрити двори. Чимало чудових решіток і кованих виробів із металу потрапило тоді на металолом.

Відмінно збереглась чудова огорожа і парадні ворота колишньої резиденції митрополитів, решітка кафедрального собору Святого Духа, литі перила Турецького мосту… Але епоха литих чавунних огорож залишилась в ХІХ столітті.
 
 
 


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вивчаючи аналогічні питання український митець Богдан Губаль та науковець-культуролог Надія Бабій пишуть, що «…до кінця ХІХ століття припинили виробляти чавун у районі Карпат, і потреби місцевого ринку забезпечувались завдяки імпортові – ковальство набуло активнішого розвитку завдяки привозному дешевому залізові з металургійних заводів Австрії, Угорщини, Чехії і Польщі, а також скасуванню цехових регламентацій, унаслідок чого ремеслом змогли займатися всі незалежно від соціального стану(…)було створено в містах ремісничі товариства(…) з’явились приватні підприємства з приблизною ремісничою спеціалізацією цехів: слюсарні, ковальські, ливарні, бляхарські майстерні. Наприкінці ХІХ століття було відкрито навчальні заклади, де готували ковалів, слюсарів.(…)Аналіз збережених брам і решіток підтверджує, що в кінці ХІХ – на початку ХХ століття поширеними були ковальсько-слюсарні роботи, і меншою мірою – саме ковальство. Найчастіше металеві плетіння виконано слюсарним способом і за допомогою ковальського паяння. В багатьох випадках використовували кілька технік. Розповсюдженню цих технік сприяли альбоми, каталоги та журнали з гравюрами творів прикладного мистецтва, часто публікували готові креслення. Архітектурне бюро Фельнера та Гельмера відоме, зокрема, і розробкою ескізів виробів з металу».

Добре відомо, що Австрія культивувала ремесла і на Буковині, відкриваючи професійні навчальні заклади для молоді. В Чернівцях на межі ХХ століття була відкрита реміснича школа, де навчались будівельним спеціальностям, розповідають Шевченки, а у Вижниці готували майстрів прикладного мистецтва і металевої орнаментики. Місцеві ж умільці досконало володіли технікою ковки і лиття металу, що дозволяло виконувати будь-які види решіток для зовнішніх огорож та внутрішніх інтер’єрів. Цей процес був схожий на справжню магію, адже майстри своїми руками перетворювали простий металічний прутик в багате металеве мереживо, що прикрашало споруди та інтер’єри міста.
 


«У створенні архітектурного образу Чернівців в ХІХ столітті помітну роль зіграло лиття. Пластичність чавуну дозволяла використовувати тонке мереживо не лише на балконних огорожах, кронштейнах, сходових перилах, вуличних ліхтарях, а й в кімнатних світильниках», - ділиться своїми дослідженнями Наталія Шевенчко.
 
 

В останнє десятиліття ХІХ століття в моду входить створений австрійськими художниками і архітекторами стиль сіцесіон, який сприймався за визначенням Богдана Грубаля та Надії Бабій як «поспішно новомодний». Наглядним прикладом цього стилю в Чернівцях слугують прибуткові доми на вулиці Челюскінців, Доброго, Гете, Шиллєра, Саксаганського, Штейнбарга, Хмельницького та ін.


Зразком високого ковальського мистецтва є металеве оздоблення Художнього музею на центральній площі міста. У кованім «декорі парадних сходових маршів» використаний стилізований малюнок птахи ібіс – у єгиптян символу вищої мудрості і правди та уособлення кращих сторін людської природи.
 


Серед зразків архітектурного металу не останнє місце займають флюгери, вуличні ліхтарі, торшери, невисокі декоративні огорожі, які за словами авторів доживають свій вік на кладовищах та інші вироби – розетки, шпилі, шишаки, якими прикрашали колись дахи будівель.


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Після Першої світової війни, разом з приходом на Буковину влади Королівської Румунії, в міській забудові з’явились риси румунської архітектури. Декоративний метал вже не грав такої вагомої ролі, тому що почав домінувати прагматичний підхід до забудови міста. І як пишуть в своїй книзі Дмитро і Наталія Шевченки «архітектура середини ХХ століття практично не залишила місця для художника, ліпника, різьбяра по каменю, ливарника, вітражиста та коваля».

Друга половина минулого століття – була часом повного забуття стародавнього ковальського ремесла. І лише початок нового тисячоліття в Чернівцях ознаменувався відродженням цікавості до ковальства. В передмісті Чернівців почали з’являтись приватні будинки, вілли та готелі архітектура яких прикрашена і збагачена художнім металом. Подекуди в приватній забудові можна віднайти і копіювання старих зразків часів Австро-Угорщини. А на фоні «ширвжитку» почали яскраво виділятись авторські роботи місцевих майстрів.Віриться, що нашим сучасникам буде до снаги примножувати творчі традиції і вписати нову сторінку в унікальну творчу скарбницю Чернівців і Буковинського краю.

Видання "Решеток кованый узор" крім знань та естетичної насолоди здатне активувати у читача ще й зусилля спрямоване на збереження культурної спадщини свого міста. Воно загострює і проблему збереження спадщини минулого, і проблему сумісності «нового» і «старого» в місті, що є вагомим фактором для досягнення гармонії в образі міста, який формується в уяві городян і приїжджих туристів.
 
Підготувала Галина Мурмилюк